Постанова № 29749133, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа № 2а-1870/8409/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" та Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1870/8409/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0006401503/47278, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 135517,67 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 67758,84 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року зазначений позов задоволено частково .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 02.10.2012року №0006401503/47278 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 33 879,42грн. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят дев"ять грн. 42 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією в місті Сумах проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Баєр Електро" з питань достовірності визначення податкового кредиту за період з серпня 2011 року по жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №2627/15-319/36334265 від 07.09.2012р. (а.с.5-16).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення з боку ТОВ "Баєр Електро" вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0006401503/47278 від 02.10.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 135517,67 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 67758,84 грн. (а.с.17).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Баєр Електро» з питань достовірності визначення податкового кредиту за період з серпня 2011 року по жовтень 2011 року ДПІ у м. Суми на підставі акту перевірки № 2627/15- 319/36334265 від 07.09.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006401503 47278 від 02.10.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0006401503/47278 від 02.10.2012 року податковим органом констатовано порушення з боку ТОВ «Баєр Електро» вимог п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого таким податковим повідомленням-рішенням підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 135517,67 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 67758,84 грн.

Органом державної податкової служби зазначається, що існує відхилення податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень - жовтень 2011 року у зв'язку із включенням ТОВ «Баєр Електро» у відповідний період до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Вуд Індастрі» (м. Тростянець).

В акті перевірки ТОВ «Баєр Електро» зазначено, що в ході камеральної перевірки Охтирською міжрайонною ДПІ (Тростянецьке відділення) податкових декларацій ТОВ «Вуд Індастрі» з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2011 року було встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності підприємства.

На цій підставі ДПІ в м. Суми робить висновок, що в разі надання податкової накладної без декларування додаткових зобов'язань, даний документ не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством-покупцем або отримувачем послуг та збільшує ТОВ «Баєр Електро» суму грошового зобов'язання податку на додану вартість за серпень 2011 року на 56023,36 грн. за вересень 2011 року на 52294,31 грн. за жовтень 2011 року на 27200 грн.. а всього за даний період на загальну суму 135517,67 грн.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Баєр Електро» віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів на підставі відповідних податкових накладних, які відображені у книзі обліку придбання та реєстрі отриманих податкових накладних.

Так, у серпні 2011 року підприємством віднесено до податкового кредиту суму 56023,36 грн. на підставі податкових накладних № 1 від 04.08.2011 року та № 7 від 16.08.2011 року;

- у вересні 2011 року 52294,31 грн. на підставі податкових накладних № 19 від 02.09.2011 року та № 20 від 07.09.2011 року;

-у жовтні 2011 року 27200 грн. на підставі податкової накладної № 37 від 04.10.2011 року.

Для віднесення відповідних сум податків , сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентом. Проте податковим органом право ТОВ «Баєр Електро» на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності інших осіб.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково визначено, що позивачем не надано належних доказів отримання товару від постачальника ТОВ «Вуд Індастрі». Отримання товару підтверджується копіями видаткових накладних, наданих суду. Щодо доказу переміщення товару від постачальника, то позивачем зазначалось, що даний товар перевозився, зокрема, власним транспортом працівника ТОВ «Баєр Електро».

Щодо отримання цукру - піску в кількості 20 т, то з матеріалів справи вбачається, що даний товар поставлявся з м. Тростянець транспортом продавця (ТОВ «Вуд Індастрі»), що підтвердженно копіями відповідних бухгалтерських документів. В той же день, 04.11.2011 року, цукор-пісок був поставлений в м. Запоріжжя транспортом покупця («Мотор Січ»).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вуд Індастрі» носили реальний характер, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 135517,67 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, як за повторне порушення податкового законодавства, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Податковий орган при застосуванні штрафних санкцій посилається на попереднє податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012р. №0000581503/0/6401, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції (а.с.61).

Проте відповідачем не було враховано, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. вказане податкове повідомлення-рішення скасоване.

Тому у податкового органу не було підстав для застосування штрафних санкцій в розмірі 50%.

Відповідач зобов'язаний був застосувати штрафні санкції в розмірі 25% (в сумі 33879,42грн.).

Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 33879,42грн. (67758,84 грн. - 33879,42грн.) є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУ, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Баєр Електро" задовольнити в частині відмови в задоволенні позовних вимог по скасуванню податкового повідомлення - рішення в частині нарахування основного платежу в розмірі 135517,67 грн. .

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1870/8409/12 в цій частині - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0006401503/47278 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 135 517,67 грн. скасувати.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.