Ухвала суду № 29748862, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К-5367/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м.Києва від 24 липня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року

по справі №11/294-А(№22-а-4882/08)

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП )

про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

встановив:

У червні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень №0001001540/0 від 03.11.2006р., №0001001540/1 від 15.12.2006р., №0001001540/2 від 03.03.2007р., №0001001540/3 від 10.05.2007р.

Постановою Господарського суду м.Києва від 24.07.2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях та поясненнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004р. в частині правомірності формування податкового кредиту при придбанні продукції у ТОВ «Укрпромелектронекспорт»у жовтні 2004р. на підставі укладеного договору купівлі-продажу, за результатами якої складено акт № 704/15-40/21655998 від 26.10.2006р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем

вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2004р. на 222839,70грн.

В подальшому відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2006р. №0001001540/0, від 15.12.2006р. №0001001540/1, від 03.03.2007р. №0001001540/2, від 10.05.2007р. №0001001540/3, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004р. на суму 222839,70 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 222839,70грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 111419,85грн.

На підставі зустрічних перевірок відповідачем було з'ясовано, що одним з постачальником продукції, відвантаженої ТОВ "Укрпромелектронекспорт" в адресу позивача було ТОВ "Оптіма-Люкс".

В акті перевірки відповідач зазначив, що постановою від 10.07.2006р. Солом'янського районного суду м.Києва у справі №2-1586-1/-6 визнано недійсними статут ТОВ "Оптіма-Люкс" від 23.11.2003р. та свідоцтво про реєстрацію від 08.12.2003р. як платника ПДВ з дати внесення до реєстру платників ПДВ.

На підставі цього відповідач зробив висновок про те, що ТОВ "Оптіма-Люкс", яке було у другому ланцюгу взаємовідносин з позивачем, не є платником ПДВ, а тому згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у нього відсутнє право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних.

На думку відповідача, підстави для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вищезазначеного податку ТОВ "Укрпромелектронекспорт" відсутні.

Відтак, в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, яку він заявив у податковій декларації за жовтень 2004р. на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ "Укрпромелектронекспорт".

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0001001540/0 від 03.11.2006р., №0001001540/1 від 15.12.2006р., №0001001540/2 від 03.03.2007р., №0001001540/3 від 10.05.2007р., суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено, що 24.03.2004р. між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»і ТОВ «Укрпромелектронекспорт»був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Укрпромелектронекспорт»зобов'язалося передати у власність Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»товар на суму 2323851,56грн., в т.ч. ПДВ - 387308,59грн., а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити товар.

Позивач та ТОВ «Укрпромелектронекспорт»належним чином виконали взяті на себе зобов'язання по даному договору. Так, на виконання п.5.1 позивач сплатив продавцю суму авансового платежу у розмірі 697696,09грн. та 1000000,00грн. Загальна сума сплачених позивачем коштів становить 2323851,56грн., в тому числі ПДВ -387308,59грн.

З акту прийому-передачі товарів від 14.10.2004р. вбачається, що продавець поставив товар позивачу на всю передбачену договором суму (2323851,56грн., в т.ч. ПДВ -387308,59грн.).

14.10.2004р. ТОВ «Укрпромелектронекспорт»виписало та передало позивачу податкову накладну №21на суму 2323851,56грн., в т.ч. ПДВ -387308,59грн.

Також встановлено, що ТОВ «Укрпромелектронекспорт»зареєстрований як платник ПДВ, має відповідне свідоцтво платника ПДВ та має індивідуальний податковий номер.

Крім цього, на підставі наданих ТОВ «Укрпромелектронекспорт»документів СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Укрпромелектронекспорт»з питань взаємовідносин з ДК «Укрспецекспорт»за жовтень 2004р. Даною перевіркою було встановлено, що ПДВ в сумі 387308,59грн. був включений ТОВ «Укрпромелектронекспорт»до податкових зобов'язань за жовтень 2004р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, сплативши вартість товару на підставі вказаного договору із контрагентом, позивач повністю виконав свої зобов'язання за правочином та правомірно включив спірну суму ПДВ до складу відповідного податкового кредиту згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується безпосередньо матеріалами справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Поряд з цим, слід відзначити, що посилання податкового органу на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 10.07.2006р. у справі №2-1586-1/-6, якою визнано недійсними статут ТОВ "Оптіма-Люкс" (підприємство у другому ланцюгу взаємовідносин з позивачем) від 23.11.2003р. та свідоцтво про реєстрацію від 08.12.2003р. як платника ПДВ, є безпідставним з огляду на таке.

Постановою апеляційного суду м.Києва від 29.01.2007р. залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2009р. (К-4498/07), постанова Солом'янського районного суду м.Києва від 10.07.2006р. у справі №2-1586-1/-6 скасована та постановлена нова, якою відмовлено у позові про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Оптіма-Люкс».

Крім цього, навіть якщо фактичні обставини господарської діяльності та звітування перед податковими органами ТОВ "Оптіма-Люкс" і свідчили б про порушення податкового законодавства зазначеним підприємством при продажу ним товару безпосереднім постачальникам позивача по ланцюгах, то відповідальність за порушення чинного законодавства за непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту за такими операціями, повинно нести підприємство, яке безпосередньо мало відносини з ТОВ "Оптіма-Люкс".

Стосовно позовних вимог Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»в частині визнання протиправними дій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП щодо проведення виїзної позапланової перевірки позивача відносно достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004р. та зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 222839,70грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111419,85грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів (відшкодування заборгованості) або скасування податкового повідомлення -рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цих частинах та вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції скасовує постанову Господарського суду м.Києва від 24.07.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008р. в частині визнання протиправними дій СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків -задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 24 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року скасувати в частині визнання протиправними дій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП щодо проведення виїзної позапланової перевірки позивача відносно достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004р. та зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 222839,70грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111419,85грн. та провадження в цій частині закрити.

В решті постанову Господарського суду м.Києва від 24 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ М.І. Костенко