Ухвала суду № 29748761, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Київ К-24018/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Русь - Інвест"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009

по справі № 2-а-16761/07 (22-а-16341/08)

за позовом Приватного підприємства "Русь -Інвест"

до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2008 позовні вимоги задоволені: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000192320/0 від 16.04.2007, № 0000192320/1 від 07.05.2007, № 0000192320/2 від 30.07.2007, № 0000192320/3 від 08.10.2007.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2008 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, відповідач просив залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складений акт перевірки від 05.04.2007 №78-23-32630959, в якому встановлено порушення пп. 7.3.1 п.п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 84 144 грн. На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.04.2007 № 0000192320/0. В подальшому, за результатами процедури адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000192320/1 від 07.05.2007, № 0000192320/2 від 30.07.2007 та № 0000192320/3 від 08.10.2007.

З акта перевірки вбачається, що заниження податкового зобов'язання за липень 2006 року в розмірі 833,00 грн. сталося внаслідок невключення до податкового зобов'язання коштів, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_2, в розмірі 5 000 грн. згідно договору доручення на придбання товарно-матеріальних цінностей від 22.06.2006.

Заниження податкового зобов'язання за вересень 2006 року в розмірі 83 311 грн. сталося внаслідок невключення до бази оподаткування податку на додану вартість балансової вартості ліквідованих основних фондів І групи (залізничної колії) вартістю 808 049 грн. за самостійним рішенням платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заниження податкового зобов'язання шляхом невключення до бази оподаткування податку на додану вартість балансової вартості ліквідованих основних фондів І групи за самостійним рішенням платника податків відповідає вимогам п. 4.9 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість».

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

20.04.2006 ПП «Русь-Інвест»було прийнято рішення №3 про ліквідацію (списання) основних фондів, згідно наказу позивача №9-в від 10.05.2006 прийнято рішення про демонтаж основних засобів.

Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи І - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Листом Державної податкової адміністрації від 06.05.2001 №2235/6/16-1215-26 «Про податок на додану вартість»визначено, що перелік документів щодо знищення, розібрання або перетворення неамортизованого основного фонду, які повинні подаватися податковому органу залежить від того до якої групи належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання («Акт на списання основних засобів»чи «Акт на списання автотранспортних засобів»). При цьому, у разі наявності висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням внаслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, а також при віднесенні балансової вартості таких фондів до складу валових витрат, операції з ліквідації основних фондів можуть бути виключені з об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Аналогічне зазначено і в листі ДПА України від 23.07.2003 № 11505/7/15-1117.

Однак, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач не подавав до податкового органу будь-які документи, які-б підтверджували факт знищення, розібрання або перетворення основного фонду, ні станом на дату списання основного фонду в період коли не нараховувався ПДВ, ні до початку перевірки з уточнюючою декларацією, ні в ході проведення перевірки, а лише надав для огляду співробітнику МДПІ рішення № 3 про ліквідацію (списання) основних фондів та звіт про незалежну оцінку під'їзної залізничної колії, яка визначала ринкову вартість залізничної колії з метою реалізації.

Таким чином, позивач при ліквідації основного фонду групи 1 (залізнична колія) за самостійним рішенням не виконав умови, передбачені п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Русь - Інвест" - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль