Ухвала суду № 29748583, 26.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Справа № 4451911/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю екретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ПП Науково-виробничого підприємства «Завод техніки зв'язку і автоматики» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач - ПП Науково-виробниче підприємство «Завод техніки звязку і автоматики» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 4 листопада 2010 року №0002042320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 171 845,00 грн., в тому числі основний платіж - 114 563,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 57 282,00 грн.) та №0002082320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 498 841,00 грн., в тому числі основний платіж - 329 894,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 164 947,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимоги чинного законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 4 листопада №0002042320/0 та №0002082320/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що господарські операції позивача з ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» мали місце і помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» банкрутом. Адже визнання юридичної особи банкрутом та подальше скасування державної реєстрації і анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії всієї документації, яка отримана у результаті виконання договорів, а також докази подальшого використання отриманої науково-технічної продукції у господарській діяльності.

На підставі укладеного між позивачем та ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» договору купівлі продажу нерухомості на аукціоні товарної біржі «Перша Універсальна» від 1 грудня 2009 року позивачем проведено оплату за придбане нерухоме майно, що стверджується платіжними дорученнями. Вказані кошти були сплачені ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на рахунок № 260023010074 у філії ВАТ «КБ «Актив банк». За наслідками проведених ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» оплат, державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» виписано податкові накладні на підставі яких позивачем у відповідності до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 278 333,33 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що Укрзалізницею в господарській діяльності використовується лише та продукція, виготовлення якої було погоджено цієї установою у встановленому порядку. Враховуючи, що ні НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики», ні ТзОВ «Інтербудзахід-інвест» не погоджували в Укрзалізниці технічні умови та іншу технічну документацію на шафи управління електропідігрівом стрілочних приводів (ШУЕС), то виробником такої технічної документації є інший суб'єкт господарювання, технічна документація якої була використана ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» для виробництва шаф управління електропідігрівом стрілочних приводів (ШУЕС), які згодом були реалізовані Львівській залізниці.

Згідно актів приймання-передачі робіт від 02.09.2008 року № 2 та від 03.09.2008 року № 3 ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» прийняло роботи з розробки комплекту відомостей, а саме відомостей вузлів деталей, матеріалів, стандартних виробів, купованих виробів, трудомісткості монтажних робіт на 26 стативів для ст. Брівки та ст. Біла Церква ДТГО «Південно-західна залізниця». Згідно із поясненнями позивача така продукція, тобто стативи, була продана ДТГО «Південно-західна залізниця».

Однак, згідно умов договору між ДТГО «Південно-західна залізниця» та НВП «Завод зв'язку і автоматики» від 10.09.2008 року, вироблена продукція постачається не для ст. Брівки чи ст. Біла Церква, а для Фастівської дистанції сигналізації та зв'язку.

Таким чином, послуги ТзОВ «Інтербудзахід-інвест» по обробці технічної документації та створення виробничо-технологічних документів не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки продукція, якої стосуються ці послуги, фактично не реалізовувалась, у визначені місця (ст. Брівки та ст. Біла Церква ДТГО «Південно-західна залізниця») поставлена не була, тобто жодної економічної вигоди позивач від придбання таких послуг не отримав.

Крім цього, факт погодження Головним управлінням автоматики, телемеханіки та зв'язу Укрзалізниці у жовтні 2006 року технічних умов ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» - ТУ 31.2-34167410-008:2006 «Шафи металеві релейні і батарейні» виключає економічну необхідність та доцільність залучення ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» для технічної документації на шафи металеві релейні і батарейні. На ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» працює значна кіькість фахових працівників, підприємство володіє відповідною матеріально-технічною базою для здійснення виробництва, що виключає необхідність залучення для розробки технічної документації підприємства, у якого взагалі, окрім одного директора, відсутній робочий персонал.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова на підставі направлень № 23-2/560 від 30.08.2010 року та № 23-2/589 від 13.09.2010 року у період з 30.08.2010 року по 26.09.2010 року проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, про що складено акт №5313/23-2/34167410 від 22.10.2010 року.

За результатами та на підставі акта перевірки, 04.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення: №0002042320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 171 845,00 грн. (в тому числі основний платіж - 114 563,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 57 282,00 грн.); №0002082320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 498 841,00 грн. (в тому числі основний платіж - 329 894,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 164 947,00 грн.)

Контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема заниження податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2008 року та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2008-2010 роки. Крім того, завищено «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації)» на суму 76 876,00 грн. шляхом неправомірного відображення у Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року; завищено значення рядка 22.2 Декларації «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 16 667,00 грн. шляхом неправомірного відображення у Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Так як акти виконаних робіт не містять конкретної інформації та оформлені таким чином, що не несуть у собі змісту та суті господарської операції, а ТзОВ «Інтербудзахід-інвест» визнано банкрутом, ДПІ зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Встановлено, що 24 квітня 2008 року між ПП Науково-виробниче підприємство «Завод техніки зв'язку і автоматики» та ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» договір №2404/08-01 було укладено договір про створення (передачу) науково-технічної продукції, предметом якого є розробка конструкторської документації з проведенням випробувань на виготовлених макетних зразках шаф управління електропідігрівом стрілочних приводів (ШУЕС) з трансформатором потужністю 40 кВА (на 6 стрілок) в кількості одного зразка та шаф управління електропідігрівом стрілочних приводів з трансформатором потужністю 25кВА (на 3 стрілки) в кількості одного зразка (п. 1.1. договору).

Вартість робіт узгоджено сторонами шляхом складання та підписання протоколу про договірну ціну на науково-технічну продукцію на загальну суму 450 000.00 грн. та детальної калькуляції вартості договірної роботи (додатки №1 та №3 до договору), а окремі етапи виконання робіт викладено у календарному плані робіт із зазначенням строків виконання та звітних документів кожного етапу (додаток №2 до договору).

Відповідно до актів приймання-здачі створеної науково-технічної продукції №1 від 9 вересня 2008 року та № 2 від 30 жовтня 2008 року виконані ТзОВ «Інтербудзахід-інвест» роботи позивачем отримані. Акти складені із заначенням проектів технічних умов на ШУЕС, методик і програм випробувань шаф ШУЕС, зведених конструкторсько-технологічних специфікацій, відомостей матеріалів, розрахунків поопераційних та детальних затрат тощо.

Між позивачем та ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» укладено договір підряду на виконання проектних робіт №1107/01 від 11 липня 2008 року, згідно якого виконавець зобов'язувався своїми силами і засобами провести обробку проектної документації замовника, яка стосується релейних шаф типу ШМР, стативів кросового монтажу та створити відповідну виробничо-технологічну документацію, а саме відомості матеріалів, відомості вузлів та деталей, відомості стандартних виробів, відомості комплектуючих (купованих) виробів та відомості трудомісткості монтажних робіт.

У специфікації №1 (додатку №1 до договору) сторони узгодили детальний перелік робіт із зазначенням станцій/переїздів, на яких будуть розміщуватися проектовані шафи ШМР та стативи, а також узгодили вартість робіт на кожний вид продукції та загальну вартість робіт за договором в сумі 99 900,00 грн. Прийняття робіт сторонами оформлено актами №1, №2 та №3 приймання-передачі робіт від 2 та 3 вересня 2008 року із детальними переліками виконаних робіт та переданої замовнику документації.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що ПП Науково-виробничого підприємства «Завод техніки зв'язку і автоматики» не було занижено податок на прибуток за третій та четвертий квартали 2008 року на суму 114 563,00 грн., про що стверджував відповідач з посиланням на результати та акт перевірки.

Так як господарські операції позивача з ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» мали реальний характер, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання ТзОВ «Інтербудзахід-Інвест» банкрутом. Визнання юридичної особи банкрутом та подальше скасування державної реєстрації і анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

Встановлено, що з метою придбання об'єкту нерухомого майна, а саме складу готової продукції №2, загальною площею 2229,2 кв.м та корпусу складу Е-1, загальною площею 90,7 кв.м., належних Державному підприємству «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» 5 листопада 2009 року подало до організатора аукціону - Товарної біржі «Перша універсальна» заявку на участь у відповідному аукціоні, сплативши для його реєстрації в якості учасника аукціону, гарантійний внесок у розмірі 10% від початкової ціни об'єкта і ліцензійний збір у розмірі 0,1% від початкової ціни об'єкта (місцевий податок).

Згідно виставленого рахунку №1105-09 від 5.11.2009 року, розмір гарантійного внеску склав 320 720,00 грн., в т.ч. ПДВ, а розмір ліцензійного збору - 3 207,20 грн. без ПДВ. Вказані суми сплачено підприємством шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товарної біржі «Перша Універсальна» згідно виставленого рахунку платіжним дорученням № 707 від 26 листопада 2009 року.

На суму вказаного авансового платежу згідно договору купівлі-продажу від 1 грудня 2009 року Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» виписано позивачу податкову накладну №410, на підставі якої позивачем у відповідності до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 53 453.33 грн.

У подальшому, на підставі укладеного між позивачем та ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» договору купівлі продажу нерухомості позивачем проведено оплату за придбане нерухоме майно: 1 000 000.00 грн. (платіжне доручення № 101 від березня 2010 року); 300 000,00 грн. (платіжне доручення № 123 від 06 квітня 2010 року); 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 162 від 27 квітня 2010 року); 200 000,00 грн. (платіжне доручення № 199 від 2 травня 2010 року); 20 000.00 грн. (платіжне доручення № 205 від 3 травня 2010 року); 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 234 від 9 червня 2010 року); 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 248 від 29 червня 2010 року). За період з 22 березня 2010 року по 29 червня 2010 року позивач сплатив ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічн іститут» 1 670 000,00 грн. як оплату за придбане нерухоме майно.

Вказані кошти були сплачені продавцю - ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» через Відокремлений підрозділ «Гуртожиток» державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на рахунок №260023010074 у філії ВАТ «КБ «Актив банк», оскільки саме цей рахунок було вказано у договорі купівлі-продажу нерухомості від 01.12.2009 року.

Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» виписано податкові накладні: № 80 від 22 березня 2010 року на суму 1 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн.; № 104 від 6 квітня 2010 року на суму 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн.; №106 від 27 квітня 2010 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн.; №166 від 26 травня 2010 року на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.; №169 від 31 травня 2010 року на суму 20 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн. №174 від 9 червня 2010 року на суму 50 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.; №203 від 29 червня 2010 року на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем у відповідності до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 278 333,33 грн.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Льова було проведено планову виїзну перевірку ДП «Львівський державний науково-дослідний радіотехнічний інститут» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт № 617/23-4311429 від 19 квітня 2011 року. Даним актом не встановлено жодних порушень у сфері оподаткування під час проведення операцій купівлі-продажу нерухомого майна між ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» та ДП «Львівський державний науково-дослідний радіотехнічний інститут».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану ртість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність висновку ДПІ про порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується тверджень відповідача про те, що технічні умови ТУ У 31.2-34167410-019:2008 Укрзалізницею не погоджувались, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскільки факт існування технічних умов відповідачем не заперечувався, не було потрібним і погодження для поставки продукції на дослідну експлуатацію. Продукція була виготовлена та поставлена позивачем до відповідних підрозділів Укрзалізниці для дослідної експлуатації цих виробів, успішне завершення якої, тривалістю не менше 1 року (оформлене відповідними протоколами випробувань та актами) і є необхідною умовою для погодження технічних умов та серійного виробництва продукції.

Помилковими є твердження відповідача про те, що послуги ТОВ «Інтербудзахід-Інвест» по обробці технічної документації та створення виробничо-технологічних документів не пов'язані з господарською діяльністю ПП Науково-виробничого підприємства «Завод техніки зв'язку і автоматики» з посиланням на те, що продукція, якої стосуються ці послуги, не реалізовувалась у визначені місця, а саме на ст.Брівки та ст. Біла Церква ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до договору поставки №ПЗ/Ш-082624/НЮ від 10 вересня 2008 року, постачальник - ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» поставив замовнику - ДТГО «Південно-Західна залізниця» шафи, стативи та кабельрости власного виробництва для ремонтно - експлуатаційних потреб ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 1 029 178,44 грн. Згідно п. 5.3. вказаного договору товар було поставлено позивачем на склад ДТГО «Південно-західна залізниця», який знаходиться у м. Фастові по вул. Чапського, 50. Відповідно і вантажоодержувачем у договорі поставки вказана Фастівська дистанція сигналізації та звязку: Київська обл., м. Фастів, вул. Чапського, 50. Встановлення і монтаж релейних та батарейних шаф безпосередньо на ст. Брівки і ст. Біла Церква позивачем не проводилось, оскільки це договором і поставки не передбачалося і вказані роботи було виконано силами ДТГО «Південно-Західна залізниця». Станціі Брівки та Біла Церква є господарством, які знаходяться в підпорядкуванні Фастівської дистанції сигналізації та зв'язку.

Крім того, належність виконання умов договору поставки позивачем встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 11 листопада 2009 року, згідно якого на користь ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики» з ДТГО «Південно-Західна залізниця» стягнуто кошти за отриману останнім продукцію згідно договору поставки від 10 вересня 2008 року.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ПП Науково-виробничого підприємства «Завод техніки зв'язку і автоматики» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі №2а-11074/10/1370 за позовом Приватного підприємства науково-виробничого підприємства «Завод техніки зв'язку і автоматики» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.02.2013 року.