Ухвала суду № 29748468, 26.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Справа № 3760/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Універсам» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивач - Приватне підприємство «Універсам» звернулось до суду з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку призначення платежу згідно платіжного доручення №1063 від 29 жовтня 2010 року; визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення за несвоєчасну сплату ПП «Універсам» орендної плати за землю від 22 листопада 2010 року № 0002921521/0 на суму 10402,82 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за несвоєчасну сплату ПП «Універсам» орендної плати за землю від 22 листопада 2010 року № 0002921521/0 на суму 10402,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ПП «Універсам» є платником орендної плати за землю, 26.01.2010 року було подано до Городоцької МДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в якій визначино розмір орендної плати за кожен місяць 2010 року. Позивач сплату податкових зобов'язань проводив згідно з платіжним дорученням, в якому зазначав призначення платежу, проте відповідач самостійно проводив зарахування коштів в порядку черговості виникнення податкового боргу, змінюючи призначення платежу, визначене платником податків. Так, зокрема, платіжним дорученням № 1061 від 29.10.2010 року ПП «Універсам» сплатило оренду плату за вересень 2010 року, проте Городоцька МДПІ зарахувала кошти не за призначенням, вказавши при цьому призначення платежу - орендна плата за землю за лютий 2010 року.

22.11.2010 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0002921521/0, яким позивачу визначено штрафну санкцію в розмірі 10402,82 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань. Позивач, покликаючись на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вказує, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції від 22 листопада 2010 року №0002921521/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Отже, суми податкових зобов'язань з орендної плати за вересень 2010 року слід вважати сплаченими позивачем 29.10.2010 року, тобто у день реєстрації банківською установою платіжного доручення №1061 від 29.10.2010 року із зазначеним у ньому призначенням платежу.

Разом з тим, на підставі даних акту перевірки від 09.11.2010 року №170/15/30089507 суд встановив, що відповідач не врахував призначення платежу, зазначене позивачем у платіжному дорученні №1061 від 29.10.2010 року на суму 35868,81 грн. як «орендна плата за землю за вересень 2010 року», а самостійно неправомірно зарахував сплачені позивачем суми на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що самостійне зарахування Городоцькою МДПІ сплачених ПП «Універсам» сум орендної плати за землю в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування позивачем коштів до бюджету, та визначення відповідачем штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні від 22.11.2010 року №0002921521/0 в розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми боргу при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, є неправомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та постановити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що згідно пп. 17.1.7 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже враховуючи дану норму закону та враховуючи несвоєчасність сплати самостійно визначеної до сплати суми по орендній платі за землю ПП «Універсам» Городоцькою МДПІ було нараховано штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 10 402,82 грн. за сплату суми боргу в розмірі 20 805,63 грн. сплаченої з затримкою 270 дні.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами перевірки позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідачем складено акт перевірки № 170/15/30089507 від 09.11.2010 року, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002921521/0 від 22.11.21010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 10402,82 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю.

В силу п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Апеляційний суд зазначає, що згідно матеріалів справи позивач орендну плату за землю сплачував шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується платіжним дорученням №1061 від 29.09.2010 року згідно якого ПП «Універсам» сплатило оренду плату за вересень 2010 року в розмірі 35868,81 грн., відповідно визначило призначення платежу як «орендна плата за землю за вересень 2010 року». Платіжне доручення виконане банківською установою в день їх отримання, про що свідчать відповідні відмітки Волинського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» про проведення платежу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Згідно із статтею 5 цього ж Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Як передбачено статтею 13 цього ж Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Статтею 17 цього ж Закону передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Суд першої інстанції обрав вірну позицію, що за змістом п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року№ 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законом № 2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачена відповідальність платника податків у разі несплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу залежно від кількості днів затримки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при встановленні судом фактів порушення платником податків строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань (але при затримці платежу на менший строк, ніж вказано в акті перевірки податкового органу) суд не наділений повноваженнями змінювати чи самостійно визначати розмір штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до платника податків за вказане порушення податкового законодавства, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апеляційний суд вважає, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0002921521/0, а тому таке правомірно скасовано судом першої інстанції, оскільки підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Городоцької МДПІ щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0002921521/0, оскільки предметом публічно-правового спору між сторонами є спірне податкове повідомлення-рішення, яким (а не діями щодо його винесення) фактично і порушені права позивача, та якому суд дав правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-3338/10/0370 за позовом Приватного підприємства «Універсам» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.02.2013 року.