Рішення № 29746425, 29.01.2013, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 1329/811/2012

2/1329/634/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2013м. Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

при секретарі Мартинюк-Лобанової О.Є.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзДВ Страхова компанія «Кредо»до ОСОБА_1, ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія», третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою (уточненою) до суду, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО»(ЄДРПОУ 13622789, МФО 305299, п/р 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська) у рахунок відшкодування витрат, повязаних із сплатою страхового відшкодування 22732,50 грн. (двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві грн. 50 коп.) та стягнути з ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО»(ЄДРПОУ 13622789, МФО 305299, п/р 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська) у рахунок відшкодування витрат, повязаних із сплатою страхового відшкодування 24 990,00 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто грн.. 00 коп.), а також стягнути з відповідачів судові витрати (а.с. 94-96).

В судовому засіданні представник позивача, свої позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідач-1 ОСОБА_1, позовні вимоги в частині стягнення з нього витрат, повязаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 22 732,50 грн. не визнав. Пояснив, що на прохання ОСОБА_6, 16 червня 2009 року він керував транспортним засобом «ЛАЗ 4207», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким здійснював перевезення пасажирів за маршрутом ОСОБА_2 Хмельницький Яворів. Разом з ним керування транспортним засобом почергово здійснював ОСОБА_3 Такі перевезення він здійснював періодично, за що від ОСОБА_3 отримував оплату, так як останній являвся власником цього транспортного засобу (а.с. 113).

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що зважаючи на те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а ОСОБА_1 під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди керуючи транспортним засобом не володів ним, вважає, що позовні вимоги до нього є безпідставними.

В судове засідання представник відповідача-2 ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомленни належним чином, причини неявки суду не відомі. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.05.2012 р. повна правильна назва відповідача-2 Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»(а.с. 80).

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що протягом 2009 року він займався підприємницькою діяльністю з видом діяльності внутрішні перевезення пасажирів автобусами. Так як відповідач-1 ОСОБА_1 є водієм автобуса з тридцятилітнім стажем, то він йому під час поїздки 16 червня 2009 року автобусом ЛАЗ 4207, реєстраційний номер НОМЕР_1, належному йому на праві власності, довірив його керування. Заперечив те, що ОСОБА_1 перебував з ним у трудових відносинах та отримував оплату за те, що здійснював керування автобусом під час вказаної поїздки та до цього. Пояснив, що 16.06.2009 року біля с. Плугів Золочівського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 Керування автобусом ОСОБА_1 здійснював за усною домовленістю між ними з метою перевезення пасажирів. Протягом всього часу здійснення перевезення пасажирів він знаходився в салоні автобуса, почергово зі ОСОБА_1 керуючи ним. Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат зі страхового відшкодування не заперечує, вважає позовні вимоги підставними.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 червня 2009 року біля с. Плугів Золочівського району Львівської області, в результаті якої його автомобілю Vivaro», реєстраційний № НОМЕР_2 було заподіяно матеріальну шкоду, яка згідно Звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, № 002-381 від 03.07.2009 р., становить 81595,20 грн. (а.с. 8-19). Вказаний автомобіль був ним застрахований у позивача на випадок настання страхового випадку згідно договору страхування № LVNYAE00053833 від 30.08.2007 р., згідно якого ТзДВ СК «Кредо» зобов»язувалася у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором. (а.с. 2). Сума страхового відшкодування до виплати страхувальнику з урахуванням визначеної договором страхування франшизи становить 47 722,50 грн. Вказана сума була йому виплачена ТзДВ СК «Кредо»20.07.2009 р., згідно платіжного доручення № 10476. (а.с. 21). Винним у вчиненні вказаної ДТП було визнано ОСОБА_1, згідно постанови Яворівського районного суду Львівської області від 21.07.2009 р. (а.с. 4). ОСОБА_4 претензій до позивача чи інших учасників процесу не має, так як позивач йому відшкодував всю заподіяну шкоду. Позовні вимоги вважає підставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в межах поданих уточнень підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2007 р. між позивачем та ОСОБА_4 був укладений Договір страхування наземного транспорту №LVNYAE00053833, обєктом страхування якого є майнові інтереси повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом OPEL VIVARO реєстраційний номер НОМЕР_2. Відповідно п.4.2. страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику. ОСОБА_7 випадком згідно умов договору вважається пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ОСОБА_7 огляду транспортного засобу від 18.06.2009 р. (ас. 5) та ОСОБА_7 від 17.07.2009 р. № К-963 (а.с. 18-19) сума страхової виплати становить 47 722,50 грн., яка була виплачена вигодонабувачу згідно Платіжного доручення № 10476 від 20.07.2009 року у повному обсязі.

Із наведених обставин, вбачається, що між сторонами виникли суброгаційні правовідносини, тобто перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, який на підставі договору набув прав і обовязків іншої особи у конкретних правовідносинах.

Як встановлено в судовому засіданні, 16 червня 2009 року, біля 16 години, відповідач-1 ОСОБА_1, керуючи автобусом марки «ЛАЗ-4207»реєстраційний номер 504-76ТС, під час руху по автодорозі Тернопіль-Львів, в селі Плугів Золочівського району Львівської області, будучи неуважним до дорожньої обстановки, не обрав безпечної дистанції і зіткнувся з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, який теж був неуважний до обстановки на дорозі. В результаті зіткнення транспортний засіб ОСОБА_4 було пошкоджено.

При суброгації нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Обсяг права вимоги не може перевищувати меж реально здійсненої виплати страхового відшкодування. Право вимоги, що переходить до страховика, здійснюється відповідно до правил, які регулюють відносини між страхувальником (вигодонабувачем) та особою, яка є відповідальною за збитки.

Регрес у страхуванні виникає щодо вузького кола осіб, а суброгація застосовується стосовно будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

Відповідно до п.3. Висновків ОСОБА_7 акту №К-963 від 17.07.2009 року сума страхової виплати згідно умов Договору страхування становить 47722,50 грн., яка була виплачена вигодонабувачу у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, сума позовних вимог є тотожна розміру виплати страховою компанією страхувальнику ОСОБА_4

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 № 85/96-ВР передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу «ЛАЗ 4207»реєстраційний номер 50476ТС, яким відповідачем спричинено ДТП, є ОСОБА_6 (а.с. 51). Відповідно до Полісу № ВС/3112829 від 15.06.2009 р., укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», цивільно-правова відповідальність власника згаданого транспортного засобу застрахована на випадок заподіяння шкоди третім особам за участю забезпеченого транспортного засобу автобусу «ЛАЗ 4207». Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 25 500,00 грн. (а.с. 97).

Пунктом 36.4 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідач-2 ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування, за завдані збитки власнику автомобіля OPEL VIVARO, в межах передбачених умовами договору страхування, з урахуванням франшизи (розмір якої становить відповідно до Полісу 510 грн.), тобто суму в розмірі 24 990,00 грн.

Оскільки ТзДВ СК «КРЕДО»були відшкодовані збитки власнику транспортного засобу OPEL VIVARO ОСОБА_4, то в порядку суброгації, право вимоги до відповідальної за завдані збитки особи перейшло ТзДВ СК «КРЕДО».

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, якщо шкоди завдано одній особі з вини іншої особи, то її відшкодовує винна особа; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Отже, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" » від 01.07.2004 № 1961-IV, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність носить компенсаційний характер, оскільки її мета - відновлення порушених майнових прав кредитора і тому розмір відповідальності повинен відповідати розміру завданих збитків.

Але, разом з цим, цивільно-правова майнова відповідальність за порушення транспортних засобів має свої особливості. Цю відповідальність можна назвати спеціальною у тому плані, що її правове регулювання здійснюється не тільки цивільним, а також і спеціальним законодавством, яке враховує специфіку діяльності транспорту.

П. 2.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху»від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих ПДР України.

Крім того, відповідно ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Крім того, ст. 16 зазначеного вище Закону встановлено, що водій зобовязаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів під час керування транспортним, та має право довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Таким чином, фактично скасовується інститут довіреності на право керування транспортним засобом, що необхідно враховувати при визначенні наявності відповідної правової підстави володіння транспортним засобом.

Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_1, (а.с. 113) факту вчинення ним дій, що призвели до ДТП та пошкодження автомобіля НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, не заперечує, однак позовних вимог не визнає.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанову суду у справі про адміністративне правопорушення визначено як обовязкову для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з постанови Яворівського районного суду від 21.07.2009 року, (а.с. 4) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто винним у скоєнні ДТП, яке призвело до пошкодження транспортного засобу марки «Опель»реєстраційний номер НОМЕР_2.

Отже, шкода позивачу заподіяна неправомірними діями даної особи, яка перебувала за кермом автомобіля. З чого вбачається безпосередній причинний звязок між його діями й заподіяною внаслідок ДТП шкодою.

Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексуУкраїни субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»було порушено положення статей 525,526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідачем-2 ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, відповідач-2 ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 990,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача базуються на законі, обґрунтовані і доведені у судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з ПРАТ «Українська екологічна страхова компанія»на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО»судові витрати у розмірі 249,90 грн. та з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО»227,32 грн. судового збору.

Керуючись нормами Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 № 85/96-ВР, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV та ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 8, 10, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО»(ЄДРПОУ 13622789, МФО 305299, п/р 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська) у рахунок відшкодування витрат, повязаних із сплатою страхового відшкодування 22 732,50 грн. (двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві грн. 50 коп.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО»(ЄДРПОУ 13622789, МФО 305299, п/р 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська) у рахунок відшкодування витрат, повязаних із сплатою страхового відшкодування 24 990,00 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто грн.. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» судові витрати у розмірі 227,32 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» судові витрати у розмірі 249,90 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Яворівський районний суд Львівської області.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Романюк В.Ф.