Рішення № 29743640, 28.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 року Справа № 913/311/13-г

Провадження №17/913/311/13-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 107135 грн. 47 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - Сухацький А.В., довіреність № 14/13 від 22.11.2012;

від відповідача - не прибув;

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 87988,15 грн., 3% річних у сумі 3174,80 грн., пеня у сумі 16041,56 грн., за договором поставки №249/24235дс від 01.09.2011.

Від представника позивача 25.02.2013 надійшла заява про зменшення позовних вимог №17/17-0066юр від 21.02.2013, згідно якої позивач, просить стягнути з відповідача борг у сумі 87988,15 грн., 3% річних у сумі 3174,80 грн. та пеню у сумі 16016,25 грн.

Крім того, від представника позивача також надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач, просить стягнути з відповідача борг у сумі 87988,15 грн., 3% річних у сумі 3167,54 грн. та пеню у сумі 15979,78 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 18.02.2013 та 28.02.2013 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» (позивач у справі), як Постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів» (відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір поставки № 249/24235дс від 01.09.2011 (далі - Договір).

Пункт 1.1 Договору передбачає, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому Договору, коксохімічну та вугільну продукцію, далі за текстом - Товар. Асортимент, кількість та ціна товару вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Як зазначено у п. 4.1 Договору, поставка Товару здійснюється на умовах, обумовлених у Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється за фактом поставки, на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, які перелічені у пункті 4.5 даного Договору, якщо інші умови оплати за товар не вказані у Специфікаціях.

Згідно п. 7.2 Договору, за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день прострочення від суми несплаченого товару по день фактичного виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011, та відповідно до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 404479,01 грн.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору поставлена продукція в повному обсязі оплачена не була. У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 87988,15 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3167,54 грн. за період з 26.11.2011 по 06.02.2013 та пеню у сумі 15979,78 грн. за період з 26.11.2011 по 06.02.2013, згідно наданого розрахунку.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, борг на час розгляду справи не сплатив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар за накладними №50522481, №50522515, №50522556, №50522614 від 26.10.2011, на загальну суму 404479,01 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі продукції №34609 від 26.10.2011 та залізничною накладною, засвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи (а.с.15-17).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється за фактом поставки, на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, які перелічені у пункті 4.5 даного Договору, якщо інші умови оплати за товар не вказані у Специфікаціях.

Позивачем на вимогу суду не було надано доказів передачі всього пакету документів, який зазначений у пункті 6.1 Договору.

Водночас, на підтвердження настання строку виконання грошового зобов'язання позивачем до матеріалів справи було надано акти взаємозаліку зустрічних вимог № 3 від 21.11.2011 та № 4 від 30.12.2011 згідно якого з суми боргу відповідача 404479,01 грн. що виникла за Договором, в погашення зобов'язань позивача перед відповідачем було зараховано 275499,97 грн. та 40990,89 грн., всього 316490,86 грн.

У зв'язку з тим, що згідно статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, то можна дійти висновку, що в даному випадку строк виконання зобов'язання станом на дати вказаних актів заліку зустрічних вимог від 21.11.2011 та від 30.12.2011 вже настав.

Відповідачем в порушення умов договору поставлена продукція у повному обсязі оплачена не була, заборгованість відповідача перед позивачем склала 87988,15 грн., яка підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивачем у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань по оплаті товару було нараховано відповідачу пеню в сумі 15979,78 грн. за період з 26.11.2011 по 06.02.2013.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 7.2 Договору, за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день прострочення від суми несплаченого товару по день фактичного виконання зобов'язання.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 15979,78 грн. за період з 26.11.2011 по 06.02.2013 відповідають чинному законодавству, зокрема, частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3167,54 грн. за період з 26.11.2011 по 06.02.2013, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 3167,54 грн. за періоди з 26.11.2011 по 06.02.2013 відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 87988,15 грн., 3% річних у сумі 3167,54 грн., пені у сумі 15979,78 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, позивачу слід повернути судовий збір в сумі 1,39 грн. Питання по повернення судового збору буде вирішено в ухвалі суду від 05.03.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області, ідентифікаційний код 00186513, на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 122 (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Челюскінцев, буд. 174), ідентифікаційний код 30939178, борг у сумі 87988,15 грн., 3% річних у сумі 3167,54 грн., пеню у сумі 15979,78 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 2142,71 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 05.03.2013.

Суддя О.С. Фонова