Ухвала суду № 29742005, 18.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8968/12/0170/19

18.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання"- ОСОБА_2, довіреність № 33 від 04.12.12

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання"- Білялов Марлен Різайович, довіреність № 5 від 02.01.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність №8/10-0-25 від 19.03.12

розглянувши матеріали справи №2а-8968/12/0170/19 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 07.11.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" (вул. Будівельників, 7, с. Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97501)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 20.07.2012р. №0001292301 в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 20.07.2012р. № 0001302301 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2858527,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 20.07.2012р. № 0001252301 про нарахування податку на прибуток підприємств у сумі 12337,50грн., в тому числі за основним платежем 9870,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 2467,50грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» 2146,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.12 та прийняти нове рішення по справі.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012 року без змін.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012 року.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Зокрема позивачем у порушення п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197, п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196, п.187.10 ст.187, п.198.4 ст.198, п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового Кодексу України не проведено коригування податкового кредиту у грудні 2011 року виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, а також інші порушення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, в якому просить суд визнати нечинними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 20.07.2012р. №0001292302, від 20.07.2012р. № 0001302301 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2858527,00грн. та від 20.07.2012р. № 0001252301 про нарахування податку на прибуток підприємств у сумі 12337,50грн., в тому числі за основним платежем 9870,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 2467,50грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» має статус юридичної особи з 03.09.2008 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.17 т.1)

Позивач взятий на облік платника податків в ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя 04.09.2008р., а з 01.01.2012р. перебуває на податковому обліку у Сімферопольській міжрайонній державній податковій інспекції АР Крим ДПС, являється платником податку на додану вартість.

З 14.05-26.06.2012 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 940/22-0/36138454 від 04.07.2012р. ( а.с. 23-51 т.1)

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 5.1. статті 5, п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п.44.1 ст.44, п.п. 138.8.4, п.138.8, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, ст.36, п.37.1 ст.37 Податкового кодексу України, п.1, п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року у сумі 112833 грн., 2010 рік у сумі 590850грн., 1 квартал 2011 року у сумі 285520 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 16202316грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 17242515, 1 квартал 2012 року у сумі 17593182 грн. та заниження податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року у сумі 2187428грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 9870 грн.;

-п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., п.198.3 ст. 198, п.185.1 ст.185, п.п. 197.1.28. п. 197.1 ст. 197, п.п.196.1.6. ст.196, п. 187.10 ст.187, п. 198.4 ст.198, п. 199.1, п.199.2 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що виразилося у завищенні від'ємного значення оподаткування у сумі 2858759 грн., в тому числі липень 2010 року у сумі 9667 грн., серпень 2010 року у сумі 12900 грн., грудень 2010 року у сумі 9783 грн., червень 2011 року у сумі 2232 грн., липень 2011 року у сумі 15073 грн., вересень 2011 року у сумі 17830грн., жовтень 2011 року у сумі 14707 грн., грудень 2011 року у сумі 2776567 грн.

На підставі зазначеного Акту Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012р.: №0001292301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 590850 грн. за 2010 рік; 876370 грн. за 1 квартал 2011 року; 17242515 грн. за 2-4 квартал 2011 року; 17593182 грн. за 1 квартал 2012 року; (а.с.20 т.1); № 0001252301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 12337,50грн., в тому числі 9870грн. за основним платежем та 2467,50грн. за штрафними санкціями (а.с.21 т.1); №0001302301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2858759 грн. (а.с.22 т.1)

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачем для підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності відповідачу надані укладені між ТОВ «Кримтеплопостачання» та ТОВ «Національне правниче бюро» наступні договори: договір про надання юридичних послуг №01/11 від 09.01.2011 року (а.с.52-54 т.1); договір про надання юридичних послуг та консультаційних послуг № 25/10 від 05.05.2010 року (а.с.56-59 т.1); договір про надання юридичних послуг та консультаційних послуг № 55/10 від 01.12.2010 року (а.с.60-62 т.1).

Виконання обумовлених даними договорами робіт (надання послуг) підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками: від 02.07.2010р. (а.с.63 т.1), від 02.08.2010р. (а.с.64 т.1), від 16.12.2010р. (а.с.65 т.1), від 09.12.2010р. (а.с.66 т.1) та від 16.01.2011р. (а.с.67 т.1)

На підтвердження реальності послуг, наданих ТОВ «Національне правниче бюро», ТОВ «Кримтеплопостачання» надало також ухвали та рішення судів різних інстанцій, в яких у графі «представник» вказано ОСОБА_2, який є Генеральним директор ТОВ «Національне правниче бюро»; юридичні висновки, проекти розроблених договорів, наказів, інструкції та інших документів правового характеру.

16.11.2009р. позивачем укладений договір з ФОП ОСОБА_2 про надання юридичних послуг №56/09, виконання послуг за яким підтверджується наступними актами виконаних робіт та наданих послуг: акт від 05.04.2011 року на суму 82610 гривень, без ПДВ; акт від 05.05.2011 року на суму 83280 гривень, без ПДВ; акт від 06.06.2011 року на суму 83280 гривень, без ПДВ; акт від 30.11.2011 року на суму 42000 гривень, без ПДВ. Всього на загальну суму 291170,00грн. (а.с.97-100 т.1)

Надані послуги сплачені позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

В свою чергу, ТОВ «Національне правниче бюро» також були виписані та надані позивачу податкові накладні.

Заявник апеляційної скарги вважає, що позивачем надані до перевірки первинні документи, які належним чином не оформлені, а саме в актах виконаних юридичних послуг, наданих фізичною особою ОСОБА_2 у графі "Виконавець" вказано "фізична особа-підприємець ОСОБА_2.", а відбиток печатки зазначає ТОВ «Національне правниче бюро».

Дослідженням матеріалів справи, поясненням сторін встановлено, що ФОП ОСОБА_2 фактично надані юридичні послуги, а позивачем вони прийняті та сплачені. Колегія суддів встановила реальне виконання умов договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_2. Відбиток печатки ТОВ «Національне правниче бюро»на актах виконаних робіт не є належним доказом фіктивності господарської операції та не може впливати на податковий облік за даною господарською операцією.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочинів через те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними, вони є необгрунтованими оскільки відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із ч.2 цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Правочини позивача з ТОВ «Національне правниче бюро» та ФОП ОСОБА_2 у судовому порядку недійсними не визнано, отже вони є дійсними.

Стосовно висновків відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем угод на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочинів не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Частина 2 статті19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Законодавством не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат, зокрема, обов'язкового складання розрахунків (калькуляції) наданих послуг.

В свою чергу, довіреність взагалі не є первинним документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, тому відсутність реєстрації довіреності не дає підстав контролюючому органу вважати, що послуги надані представниками ТОВ «Кримтеплопостачання» на підставі договорів про надання юридичних та консультаційних послуг, такими що є фіктивними та не відповідають дійсності.

П. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року №88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Колегією суддів досліджено надані позивачем на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці. Судова колегія вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Стосовно доводів відповідача, що витрати за вищевказаними господарськими операціями не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. під №27/4248, до адміністративних витрат відносяться певні загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до переліку яких, серед іншого, відноситься винагорода за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна тощо).

Колегія суддів підкреслює, що матеріалами справи підтверджується факт надання юридичних послуг, а також факт їх отримання, тобто свідчить про реальність господарських операцій. Встановлені факти є підставою відображення їх як валових витрат.

Таким чином, понесені позивачем витрати на юридичні послуги відповідають вимогам п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідно до вимог п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», є загальногосподарськими витратами, отже правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Стосовно висновків відповідача щодо завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2-4 квартал 2011 року.

Відповідно до п. 23 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ норми статей 135, 159, 192 та пункту 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Суми, списані відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

При списанні заборгованості платниками податку, на яких поширюється дія Закону № 3319, за природний газ та електричну енергію, сума такої заборгованості не включається до складу доходів і при цьому не проводиться перерахунок валових витрат. Оскільки ТОВ «Кримтеплопостачання» здійснює діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, то відповідно до ст.ст. 1 та 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію» № 3319 дія зазначеного нормативно-правового акту поширюється на Позивача.

В даному випадку діє спеціальна норма ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». В силу викладеного доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не обґрунтовані.

Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо висновків відповідача про порушення позивачем ст. 36, п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України, п.11 , п.З підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1 ст. 150 Кодексу.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

В силу статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п. 6.1 ст. 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

В свою чергу, у п. 22.4 ст. 22 Закону встановлено, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

На підставі викладеного, формування складу об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011р. встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, де зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р. є хибним.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2 кварталу 2011 року.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками I кварталу 2011 року не приймається судом з урахуванням того, що норми Податкового кодексу України не містять заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011р., а отже збитки повинні враховуватися до витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

З урахуванням наведеного, твердження ДПІ про завищення ТОВ «Кримтеплопостачання» показників рядка 06.6. Декларації за 2-й квартал 2011 року на суму 15667626 грн., 2-3 квартал 2011 року у сумі 1566626 грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 15667626 грн. є неправомірними.

Щодо висновків відповаідача про не підтвердження позивачем у 4 кварталі 2011 року собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів первинними бухгалтерськими документами на суму 483692,00грн.

30.09.2011 року між позивачем та ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1219/СОК 2 в Сакських опалювальних котельнях Сакських теплових мереж. (а.с.118 т.1) На виконання Договору підписаний акт прийому-передачі теплової енергії від 31 жовтня 2011 року на суму 82323,28грн., в тому числі ПДВ 13720,55грн. та отримана податкова накладна № 98 від 31.10.2011р. на суму 82323,28грн., в тому числі ПДВ 13720,55грн. (а.с.121 т.1)

30.09.2011 року між позивачем та ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1215/КБ2 Камиш-Бурунської ТЕЦ. (а.с.113 т.1) На виконання Договору підписаний акт прийому-передачі теплової енергії від 31 жовтня 2011 року на суму 403893,25 гривень, в тому числі ПДВ 67315,54 гривні та отримана податкова накладна № 48 від 31.10.2011 року на суму 403893,25 гривень, в тому числі ПДВ 67315,54 гривні. (а.с.116 т.1)

Отже, віднесення суми у розмірі 483692,00 гривень до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Кримтеплопостачання» відбувалося на підставі дійсних первинних документів, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а тому було правомірним.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001302301 від 20.07.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2858759 грн., встановлено, що вказана сума зменшення складається, в тому числі: 2232,00грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» за червень 2011 року у зв'язку з відсутності документального підтвердження формування податкового кредиту; 2776567,00грн. - оскільки позивач не провів коригування податкового кредиту у грудні 2011 року виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій; 79960,00 грн. - за взаємовідносинами з ТОВ «Національне правниче бюро».

Необґрунтованими є висновки ДПІ в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 2776567 грн.

Виходячи з положень п.199.1 ст.199 розділу V Податкового Кодексу України, підставою для пропорційного розподілу податкового кредиту в момент придбання товарів/послуг є одночасне використання цих товарів/послуг в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого порядку перерозподілу податкового кредиту між оподатковуваними операціями постачання теплової енергії населенню 2009-2010рр. та звільнення від оподаткування відповідно до п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Кодексу операції поставки товарів/послуг в частині сум компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами), здійсненої в 2011 р., суми податку, нараховані (сплачені) ТОВ «Кримтеплопостачання» у період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. для здійснення операцій постачання теплової енергії населенню, не підлягають пропорційному розподілу на підставі норм ст. 199 Кодексу.

Податковий кодекс України не містить норм, які б зобов'язували платників податків робити перерахунок сум податкового кредиту, сформованих до набрання ним чинності 01.01.2011р.

Контролюючим органом при проведені перевірки правильності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині формування податкового кредиту, не враховано те, що компенсації з державного бюджету, отримані в 2011 році, є відшкодуванням різниці між фактичними витратами та регульованими цінами на постачання природного газу, яке здійснювалося в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., а застосування положень ст. 199 Податкового кодексу вимагає від податкового органу встановлення наявності протягом року у платника податку оподатковуваних операцій, не оподатковуваних операцій, а також використання платником податку - товарів/послуг частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних.

Обґрунтованими є доводи позивача про те, що під час проведення перевірки відповідачем не враховано, що формування суми податкового кредиту здійснено в той період, коли відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум ПДВ.

Придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Згідно з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення.

Оскільки зазначені операції є об'єктом оподаткування, придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

Придбані позивачем товари та послуги призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із водопостачання та водовідведення.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами вищезазначеного Закону не розглядається як окрема операція, що створює наслідки у податковому обліку з податку на додану вартість.

Оскільки товари та послуги, придбані позивачем, повністю використані ним в операціях із поставки теплової енергії, у останнього відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що, відповідачем помилково не враховано, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, повинні включатися до складу податкового кредиту виробників теплової енергії в повному обсязі.

Щодо висновків про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 79960 грн. у взаємовідносинам з ТОВ «Національне правниче бюро» у період з серпня 2010 року по жовтень 2011 року.

На виконання умов договору про надання юридичних послуг з ТОВ «Національне правниче бюро», позивачем отримані від ТОВ «Національне правниче бюро» податкові накладні: № 41 від 02.07.2010 року на суму 9666,66 гривень (а.с.68 т.1); № 44 від 02.08.2010 року на суму 12900,00 гривень (а.с.69 т.1); № 61 від 09.12.2010 року на суму 883,334 гривень (а.с.70 т.1); № 63 від 16.12.2010 року на суму 8900,00 гривень (а.с.71 т.1); № 7 від 31.07.2011 року на суму 15073,33 гривень (а.с.72 т.1); № 8 від 31.07.2011 року на суму 14706,67 гривень (а.с.73 т.1); № 1 від 22.09.2011 року на суму 2940,00 гривень (а.с.74 т.1); № 8 від 30.09.2011 року на суму 14890,00 гривень (а.с.75 т.1), які виписані ТОВ «Національне правниче бюро» з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року №2333/2037, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин та з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 696, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, та містили всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення закріплені також у ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення закріплені у п. 184.1, 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України.

Спірний податковий кредит позивача за перевірений період сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Національне правниче бюро», яке було на момент їх видачі зареєстроване платником ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В апеляційній скарзі не доведено правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012 року по справі №2а-8968/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко