Постанова № 29741729, 06.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року № 2а-5941/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення та виконання дій,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Ранголі» звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 16.11.2012 №0036252220.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки висновки Акту перевірки від 21.08.2012 № 343/22-2/35866777 не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Ранголі» зареєстроване як юридична особа 09.04.2008, ідентифікаційний код 35866777, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ Київської області ДПС з 10.04.2008 за № 3394.

З 13.08.2012р. по 14.08.2012р. посадовими особами Бориспільської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ранголі» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Віннерком», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 21.08.2012 № 343/22-2/35866777, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Ранголі» ч. 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215 та ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними по правочинах з отримання товарів від ТОВ «Віннерком», порушення ст. 198.6 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 899 119,07 грн. у квітні 2012 року, задекларованого за наслідками господарських відносин з ТОВ «Віннерком».

На підставі висновків Акту перевірки Бориспільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 0018572220, яким ТОВ «Ранголі» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 348 678,60 грн., з яких: за основним платежем - 899 119,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 449 559,53 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення на підставі рішення ДПС у Київській області від 02.11.2012 № 2739/10/10-206/641-1384 Бориспільською ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 № 0036252220, яким ТОВ «Ранголі» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 123 898,83 грн., з яких: за основним платежем - 899 119,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224 779,75 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 № 0036252220 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Як встановлено судом, 24.04.2012 між ТОВ «Ранголі» і ТОВ «Віннерком» укладено Договір поставки № 10 та Специфікацію № 1.

Також 30.04.2012 між тими ж підприємствами підписано Специфікацію № 2 до зазначеного Договору.

Згідно пункту 1.1 Договору ТОВ «Віннерком» зобов'язувалось здійснити постачання засобів захисту рослин (далі - Товар), вказаних у специфікації, а ТОВ «Ранголі» зобов'язувалось прийняти Товар і своєчасно оплатити його вартість за ціною, визначеною у специфікації.

У відповідності до п. 5 Специфікації № 1 ТОВ «Ранголі» здійснило 100% передплату товару у сумі 417 870, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, та згідно видаткової накладної № РН-0000213 від 24.04.2012 отримало Товар, а саме: імідон 15 кг., центор 2 400 л.

Вказана господарська операція також підтверджена податковою накладною № 10 від 24.04.2012 згідно вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Як встановлено судом отриманий від ТОВ «Віннерком» Товар було реалізовано позивачем:

- ТОВ «Агрохіммак» - Імідон 15 кг., Центор 500 л.;

- ТОВ «Ювента Агро» - Центор 1500 л.;

- ФГ «Добробут 10» - Центор 140 л.;

- АБПП «ПМК-Агро» - Центор 15 л.;

- ФОП ОСОБА_2 - Центор 35 л.,

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи Договорами поставки, видатковими накладними та податковими накладними. Залишок препарату Центор складає 210 л.

Згідно пункту 5 Специфікації № 2 ТОВ «Ранголі» здійснило 3,5% передплати у розмірі 189 504,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, та згідно видаткової накладної від 30.04.2012 № РН - 0000217 отримало від ТОВ «Віннерком» Товар, а саме Метрон у кількості 19 200 л.

Вказана господарська операція також підтверджена податковою накладною від 30.04.2012 № 14 згідно вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Також на виконання Договору поставки від 10.04.2012 № 41/12 ТОВ «Ранголі» частково реалізовано Товар для ТОВ «Агріїлд» у розмірі 60л., що підтверджується видатковою та податковою накладними.

У зв'язку з тим, що ТОВ «Агріїлд» замовляло у ТОВ «Ранголі» Метрон у кількості 19 200л., але частково відмовилось від замовлення та придбало лише 60л., у ТОВ «Ранголі» утворився залишок Метрону у кількості 19 140л.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Правові підстави для самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань, зменшення суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість передбачено п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 ПК України, відповідно до яких єдиною підставою для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань є дані перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Таким чином, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення можуть бути дані, встановлені перевіркою виключно даного платника податків, а у разі, якщо дані такої перевірки не підтверджують порушень, виявлених під час перевірки контрагентів цього платника податків, то до платника податків не можуть застосовуватися положення п. 54.3 ст. 54 ПК України.

Зі змісту Акту перевірки Бориспільської ОДПІ від 21.08.2012 № 343/22-2/35866777 слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства при формуванні сум податкового кредиту за наслідкам господарських взаємовідносин з ТОВ «Віннерком» ґрунтуються на відомостях, які містяться в Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.07.2011 № 2336/22-2/36588555.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено виключно на підставі даних, встановлених перевіркою не ТОВ «Ранголі», а його постачальника - ТОВ «Віннерком».

В Акті перевірки, на основі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, немає жодного посилання на те, що ТОВ «Ранголі» було порушено вимоги податкового законодавства з причини невиконання вимог ведення податкового обліку, а доводи відповідача про те, що факти здійснення господарських операцій позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими, оскільки сам факти поставки позивачу Товару і подальшої його реалізації податковим органом не перевірявся.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

З наданих до перевірки податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, слідує, що вони містять усі передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України реквізити.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається із цієї норми, підставою для формування податкового кредиту у покупця є саме нарахування або сплата (в залежності від першої події) ПДВ у ціні придбаних товарів, що придбаваються з метою подальшого використання у виробництві.

При цьому податковим органом не прийнято до уваги те, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем у ціні товару, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт використання позивачем Товару, придбаного у ТОВ «Віннерком» при здійсненні власної господарської діяльності, податковим органом не перевірявся, хоча в ході перевірки встановлено, що до видів діяльності ТОВ «Ранголі» і ТОВ «Віннерком» відноситься, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами (код за КВЕД 51.53.2).

Згідно п. 2.4.1 Акту перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 21.08.2012 № 343/22-2/35866777 у перевіряємому періоді ТОВ «Ранголі» мало статус платника ПДВ на підставі відповідного Свідоцтва від 23.04.2008 № 100112625.

З викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Ранголі» сформовано податковий кредит у відповідності до вимог Податкового кодексу України, на підставі наданих постачальником податкових накладних, які відповідають усім передбаченим вимогами та не визнані не дійсними, тому на даний час відсутні законодавчо визначені підставу для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення ТОВ «Ранголі» порядку формування валових доходів та витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту є необґрунтованими і протиправними.

Щодо висновків Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС про непідтвердження фактів господарських операцій між ТОВ «Ранголі» і ТОВ «Віннерком», суд зазначає наступне.

Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС прийнято рішення про застосування до позивача наслідків нікчемності правочинів із ТОВ «Віннерком» у зв'язку недотриманням даним підприємством вимог законодавства.

В той же час необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Необхідно зазначити, що у випадку коли податковими органами отримано відомості про порушення платником податків вимог законодавства, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки від таких дій на інших осіб (Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Ранголі» як платник податку діяло без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, застосовування до позивача наслідків нікчемності правочинів у зв'язку з недотриманням ТОВ «Віннерком» вимог законодавства є протиправним.

Верховним судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також судом встановлено, що станом на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Віннерком» останнє було належним чином зареєстроване як юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, було зареєстровано як платник податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладені.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими і безпідставними, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень з одночасним обґрунтуванням позивачем своїх позовних вимог з посиланням на належні докази для їх підтвердження.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2 236,00 грн. (платіжне доручення № 848 від 20.11.2012), доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 2 236,00 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 167 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 16.11.2012 № 0036252220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (ідентифікаційний код 35866777) судові витрати у сумі 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 лютого 2013 р.