Рішення № 29739939, 28.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2013 Справа № 920/15/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи №920/15/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані», м. Київ

до відповідача: дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми

про стягнення 2099561, 61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єрмакова С.А. (довіреність № 1117/257 від 10.12.2012р.),

Вардамацька О.О. (довіреність № 1117/257 від 10.12.2012р.),

від відповідача: Кравченко Ю.М. (довіреність № 0802 від 08.02.2013р.).

У судовому засіданні від 11.02.2013р. судом оголошено перерву до 28.02.2013р., 12 год. 30 хв.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 2099561,61 грн., (в тому числі 1674320,48 грн. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору №06/02-06 від 06.02.2006 року, 136436,12 грн. пені відповідно до пункту 6.3. договору, 125442,71 грн. 3% річних, 163362,30 грн. інфляційних збитків), а також судовий збір пов'язаний з розглядом справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та подав письмові пояснення на відзив відповідача, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав поданий ним у судове засідання від 11.02.2013р. відзив та надав додаткові пояснення, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, в т.ч. заявляє, що відповідачем пропущений строк позовної давності щодо нарахування пені.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

06.02.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» та дочірнім підприємством «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» був укладений договір № 06/02-06, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання договору № 06/02-06 від 06.02.2006р. сторони даного спору підписали Специфікацію №1 від 20 травня 2008 року (Додаток №1 до Договору) на суму 280627,52 грн. з ПДВ; Специфікацію №2 від 7 липня 2008 року (Додаток №2 до Договору) на суму 289436,80 грн. з ПДВ;Специфікацію №3 від 12 серпня 2008 року (Додаток №3 до Договору) на суму 289436,80 грн. з ПДВ; Специфікацію №4 від 14 квітня 2009 року (Додаток №4 до Договору) на суму 538680,10 грн. з ПДВ; Специфікацію №5 від 05 травня 2009 року (Додаток №5 до Договору) на суму 10200,02 грн. з ПДВ; Специфікацію №6 від 13 травня 2009 року (Додаток №6 до Договору) на суму 6800,02 грн. з ПДВ; Специфікацію №7 від 25 травня 2009 року (Додаток №7 до Договору) на суму 6800,02 грн. з ПДВ; Специфікацію №8 від 9 квітня 2010 року (Додаток №8 до Договору) на суму 503369,53 грн. з ПДВ; Специфікацію №9 від 15 квітня 2010 року (Додаток №9 до Договору) на суму 503369,53 грн. з ПДВ; Специфікацію №10 від 19 квітня 2010 року (Додаток №10 до Договору) на суму 524039,56 грн. з ПДВ; Специфікацію №11 від 26 квітня 2010 року (Додаток №11 до Договору) на суму 503369,53 грн. з ПДВ; Специфікацію №12 від 1 липня 2010 року (Додаток №12 до Договору) на суму 614549,52 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору та вищезазначених специфікацій позивач поставляв відповідачу фарбу для розмітки доріг, склокульки та розчинник.

Як зазначає позивач у своєму позові, на підставі договору № 06/02-06 від 06.02.2006р. та Специфікацій до такого договору, укладених між сторонами даного спору, він виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу товар на загальну суму 4070678,95 грн. з ПДВ., що підтверджується, зокрема, накладними на реалізацію: №70 від 20 травня 2008 року на суму 280627,52 грн., №110 від 7 липня 2008 року на суму 289436,80 грн., №124 від 12 серпня 2008 року на суму 289436,80 грн., №204 від 15 квітня 2009 року на суму 538680,10 грн., №223 від 29 квітня 2009 року (позиція №3) сольвент вартістю 10200,02 грн., №242 від 13 травня 2009 року (позиція №3) сольвент вартістю 6800,02 грн., №259 від 25 травня 2009 року (позиція №3) сольвент вартістю 6800,02 грн., №399 від 9 квітня 2010 року на суму 503369,53 грн., №407 від 15 квітня 2010 року на суму 503369,53 грн., №409 від 19 квітня 2010 року на суму 524039,56 грн., №413 від 26 квітня 2010 року на суму 503369,53 грн., №479 від 01 липня 2010 року на суму 614549,52 грн., а також довіреностями на одержання відповідачем товарно-матеріальних цінностей: серії ЯПЕ №213717 від 20.05.2008 р., серії ЯПЕ №213764 від 07.07.2008 р., серії ЯПЕ №213796 від 06.08.2008 р., №62 від 14.04.2009 р., №64 від 28.04.2009 р., №72 від 12.05.2009 р., №79 від 25.05.2009 р., №55 від 09.04.2010 р., №68 від 19.04.2010 р. та №126 від 01.07.2010 р. (копії яких додані позивачем до його позову).

Згідно п. 5.2. договору, укладеного між сторонами даного спору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу до 30 днів з моменту поставки товару

Згідно банківських виписок, копії яких додані позивачем до його позову, від 01.10.2008 року, від 06.04.2009 року, від 07.05.2009 року, від 20.05.2009 року, від 15.06.2009 року, від 06.08.2009 року, від 12.07.2010 року, від 06.01.2012 року, від 10.01.2012 року та листа відповідача № 467 від 18.10.2012р. щодо призначення платежів - відповідачем перераховано позивачу лише 2396358,47 грн. за поставлений товар, чим частково виконано свої зобов'язання з оплати поставленого товару.

30.03.2013р. позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 932/80 з проханням розрахуватися за поставлений товар, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана позивачем до позову, вручений відповідачу 10.04.2012р.

Але станом на 02.01.2013р. - на момент звернення позивача з позовною заявою - заборгованість відповідача за поставлений товар відповідно до договору № 06/02-06 від 06.02.2006р., укладеного між сторонами даного спору, становить 1674320,48 грн.

Відповідач у поданому ним відзиві зазначає, що керуючись ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України сторони даного спору у підписаному ним договорі визначали, що підтвердженням та датою поставки є дата підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 4.2. договору № 06/02-06 від 06.02.2006р.). Таким чином, на думку відповідача, саме від дати підписання актів прийому-передачі товару могли розпочатися 30 днів, передбачені в п. 5.2. договору, укладеного між сторонами даного спору. До підписання ж актів прийому-передачі позивач не може стверджувати про здійснення поставки, а тому його позовні вимоги є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині відсутності у нього обов'язку оплати за поставлений товар, у зв'язку із не підписання між сторонами актів приймання-передачі товару по договору № 06/02-06 від 06.02.2006р., оскільки накладні про поставку товару відповідачеві і є підтвердження отриманням останнім товару та виконанням позивачем своїх договірних зобов'язань. Також відповідачем частково була сплачена заборгованість за поставлений товар та підписані з позивачем акти звірки розрахунків № 422 від 25.04.2012р. та № 538 від 17.10.2012р., що є також підтвердженням того, що відповідачем визнано заборгованість по договору № 06/02-06 від 06.02.2006р.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1674320,48 грн. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору № 06/02-06 від 06.02.2006р., укладеного між сторонами даного спору, визнаються судом обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 125442,71 грн. 3% річних та 163362,30 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з поданим у позові розрахунком, інфляційні збитки складають 163362,30 грн. та 3% річних - 125442,71 грн.

Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних збитків, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд також вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача відповідно 125442,71 грн. 3% річних та 163362,30 грн. інфляційних збитків.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 136436,12 грн. пені. відповідно до п. 6.3. договору, укладеного між сторонами даного спору, згідно якого відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент такого невиконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96ВР від 22.11.1996р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем розрахована пені за період з 16.05.2010р. по 07.06.2010р. в сумі 418,04 грн., з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. - 505,38 грн., з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. - 497,40 грн., з 10.08.2010р. по 13.11.2010р. - 1319,30 грн., з 20.05.2010р. по 07.06.2010р. - 5592,15 грн., з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. - 8183,63 грн., 08.07.201р. по 09.08.2010р. - 8054,42 грн., з 10.08.2010р. по 17.11.2010р. - 22253,73 грн., з 27.05.2010р. по 07.06.2010р. - 3392,57 грн., з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. - 7860,84 грн., з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. - 7736,72 грн., з 10.08.2010р. по 24.11.2010р. - 22872,28 грн., з 31.07.2010р. по 09.08.2010р. - 2862,29 грн., з 10.08.2010р. по 28.01.2011р. - 44887,37 грн., що разом становить 136436,12 грн.

У своєму відзиві, відповідач зазначає, що розрахунок пені, що міститься у позовній заяві, в частині дотримання строків нарахування пені, здійснений відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, але якщо врахувати дані накладних, на які посилається позивач, то можна припустити що оскільки остання поставка була здійснена 01.07.2010р., а строк оплати за нею, згідно п. 5.2. договору, укладеного між стонами даного спору, настав 31.07.2010р., - керуючись скороченими строками позовної давності для стягнення неустойки, що передбачена п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення пені протягом року з моменту настання права такої вимоги, а саме з 31.07.2010р. до 31.07.2011р., а тому відповідач заявляє про необхідність застосування позовної давності та наслідків її пропуску позивачем.

Такий розрахунок був здійснений позивачем, як було ним пояснено, у зв'язку з тим, що, на його думку, строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій - оплати заборгованості, а тому позивач вважає, що його вимоги щодо стягнення 136436,12 грн. пені заявлені ним правомірно в межах скороченого строку позовної давності, який встановлений для неустойки.

Пояснення позивача щодо переривання перебігу позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки щодо стягнення неустойки ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік. Застосування скорочених строків позовної давності законодавець обумовлює специфікою тих суб'єктивних прав, для захисту яких вони встановлені, - скорочені строки виконують своєрідну стимулюючу функцію, з метою своєчасного та найбільш оперативного врегулювання спірних відносин.

Із змісту ж ст. 264 Цивільного кодексу України вбачається, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.

Отже, йдеться саме про визнання боргу, тому твердження позивача про переривання перебігу позовної давності по сплаті неустойки є неправомірними з правової точки зору.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 136436,12 грн. пені є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1963125,49 грн. заборгованості (в т.ч. 1674320,48 грн. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору №06/02-06 від 06.02.2006 року, 125442,71 грн. 3% річних, 163362,30 грн. інфляційних збитків).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам покладається судовий збір в сумі 39262,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, і.к. 31931024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18, кв. 10, і.к. 34048050) 1963125,49 грн. заборгованості (в т.ч. 1674320,48 грн. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору №06/02-06 від 06.02.2006 року, 125442,71 грн. 3% річних, 163362,30 грн. інфляційних збитків) та 39262,51 грн. судового збору.

3. У стягнені 136436,12 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.03.2013р.

СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА