Рішення № 29739770, 28.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.Справа № 5023/5174/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРУС ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання поруки такою, що припинена за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 - директора, ОСОБА_3 довіреність від 01.12.10 р.;

третьої особи - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "МАКРУС ЛТД" звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання поруки за договором від 18.06.07 р., укладеного між ним та відповідачем, такою, що припинена, мотивуючи позовні вимоги збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Присутній представник позивача у судовому засіданні документів витребуваних ухвалою господарського суду Харківської області не надав, але позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

18 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інновацційним банком "УкрСиббанк" (далі по тексту - Банк) і ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11171311000. Відповідно умов якого банк зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у розмірі 51 000,00 доларів США, що на момент укладення договору дорівнювало 257 550,00 грн.

18 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРУС ЛТД" (далі по тексту - позивач) у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (далі по тексту - Боржник, або Третя особа) по Договору про надання споживчого кредиту № 11171311000 від 18.06.2007 р. (далі по тексту - Кредитний договір).

Як встановлено судом, 08 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №2949, 2950, в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі Договору про надання ОСОБА_1 споживчого кредиту №11171311000 від 18.06.2007 року. При цьому всі матеріали відповідної кредитної справи були передані новому кредитору. У зв'язку з вищенаведеними обставинами відповідач просив провести заміну відповідача замість ПАТ "УкрСиббанк" залучити у справі його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року, клопотання відповідача про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), залучення у справі третьої особи та відкладення розгляду справи - задоволено частково. Замінено відповідача у справі замість ПАТ "УкрСиббанк" залучено у справі його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк". Розгляд справи відкладено на "18" лютого 2013 р. о 10:00. В іншій частині клопотання відповідача - відмовлено.

Позивач звернувся звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання поруки за договором від 19.06.07р., укладеного між ним та Акціонерним комерційним інновацційним банком "УкрСиббанк", такою, що припинена, мотивуючи позовні вимоги збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що на думку позивача є підставою для припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Договір поруки - це правочин, що забезпечує виконання зобов'язань, він є похідними від забезпечуваного ним зобов'язання. Тобто, це є окремим цивільно - правовим договором, істотні умови якого визначаються України.

Згідно ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України, яка визначає істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Вказані істотні умови визначенні сторонами укладеного договору поруки. Пунктом 1.1. Договору поруки від 18.06.2007 р. зазначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11171311000 від 18.06.2007 р. (далі - Основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п.1.2. вказаного договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору.

Крім того, згідно п.5.1. вказаного правочину, уклавши цей договір поручитель підтверджує, що він повністю розуміє усі умови Основного договору та цього Договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними.

Згідно п.3.1. даного договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за Основним договором.

Позивач, помилково вважаючи умовою ніби припинення своїх зобов'язань, наводить положення про те, що Банк в односторонньому порядку змінив умови Основного договору, що нібито, потягнуло збільшення обсягу відповідальності поручителя. Вказана думка Позивача не відповідає дійсності та умовам укладеного між сторонами договору з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, для застосування положень наведеної норми закону необхідна наявність наступних юридичних фактів: зміна зобов'язання; відсутність згоди поручителя на таку зміну; внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.1. Договору поруки від 18.06.2007 р. сторони погодили, що поручитель зобов'язуються перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1 (далі - Боржник) усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11171311000 від 18.06.2007 р. (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У відповідності до ч.2 ст. 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно п.1.4. договору поруки, відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. Пунктом 1.3. договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (позичальник) за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи, повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Пунктом 1.2. договору поруки сторони підтвердили, що поручителю добре відомі всі умови вищезазначеного Основного Договору.

Крім того, згідно п.5.1. вказаного правочину, уклавши цей договір поручитель підтверджує, що він повністю розуміє усі умови Основного договору та цього Договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними.

До умов Основного договору - Договору про надання споживчого кредиту №11171311000 від 18.06.2007 р. належать положення щодо процентів за користування кредитними коштами. Так згідно п. 1.3.1. кредитного договору, за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.5.2. даного Договору.

У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п.9.2. даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Пунктом 1.3.2. кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 п.5.2. договору.

Згідно 4.1 п.5.2. кредитного договору, відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк відповідно до умов п. 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, зокрема, а порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором).

Таким чином, згідно умов укладених між сторонами договорів на момент укладення договору поруки поручителю були добре відомі всі умови кредитного договору і жодних заперечень щодо змісту цих умов, в тому числі, щодо можливості зміни (збільшення) процентної ставки, у них не було, а відповідно до положень договору поруки поручитель зобов'язувався відповідати за всіма зобов'язаннями за кредитним договором в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Тобто, зміна розміру процентної ставки за користування кредитними коштами охоплюються і є частиною зобов'язання, яке виникло між банком та позичальником на підставі та у зв'язку з укладенням кредитного договору.

Відповідно, поручитель при укладенні договору поруки був ознайомлений з умовами, викладеними у п.1.3.1., п.3.2. та п.5.2. кредитного договору, зокрема, з тим, що процентна ставка за договором не є постійною та незмінною, а підлягає перегляду після закінчення кожного наступного місяця кредитування, та висловили своє волевиявлення та згоду з можливістю зміни процентної ставки за основним договором шляхом підписання договору поруки, що дає можливість стверджувати про відсутність обов'язку Банку погоджувати з Позивачем зміну процентної ставки за кредитним договором.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами договору поруки передбачено збільшення відповідальності за рахунок збільшення процентної ставки, згідно п.1.3.1., п. 3.2. та п. 5.2 кредитного договору, позовні вимоги позивача про припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України, у зв"язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя є безпідставними та необгрунтованими, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи те, що в позові відмовлено повністю, господарський суд, відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 207, 509, 533, 559, 598, 628, 651, 1046, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст.25, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/5174/12

Повне рішення складене 05 березня 2013 року.