Постанова № 29739452, 26.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року № 813/586/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Ларіон Р.О.

представника відповідача - Задорожнього І.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно будівельне управління" до ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Приватне акціонерне товариство «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 року № 0003462320/14993, №0003452320/14994, № 0003482320/14991 та № 0003472320/14992.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» з питань взаємовідносин із СПД-ФО ОСОБА_3, ПП «Віалекс», ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та ПП «МКМ-Сервіс», за результатами якої складено акт від 21.09.2012 року № 269/22-10/03331134.

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0003462320/14993, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 165663 грн., №0003452320/14994, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 228387,5 грн, № 0003482320/14991 та № 0003472320/14992, якими зменшено розмір відємного значення суми ПДВ за відповідні податкові періоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що реальність господарських операцій з СПД-ФО ОСОБА_3, ПП «Віалекс», ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та ПП «МКМ-Сервіс» підтверджується первинними документами - договорами, накладними, розрахунковими документами; відсутні факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків; правочини не порушують публічний порядок; Приватне акціонерне товариство «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» не повинно нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів; «фіктивність» діяльності постачальників, яка не доведена податковим органом, не може бути підставою для висновку про порушення.

Приватне акціонерне товариство «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» податкового законодавства; подальше використання у господарській діяльності отриманих за договорами товарів підтверджує факт їх придбання та реальність господарських операцій.

До податкової перевірки відповідачу було представлено договори купівлі-продажу на кожну поставку, видаткові накладні, виписані контрагентами податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі товару, оборотно-сальдові відомості, розрахункові документи.

Приватне акціонерне товариство «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» покликається на те, що саме ці згадані вище бухгалтерські документи є підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Додатково пояснив, що подальше використання у господарській діяльності отриманих за договорами товарів підтверджує факт їх придбання та реальність господарських операцій. У зв'язку з цим, представником позивача було заявлено клопотання, яке судом задоволено, про долучення до матеріалів справи документів про використання позивачем товарів (пісок, щебінь, відсів, бітум) для виготовлення асфальту.

З вказаних підстав представник позивача просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, у якому зазначає, що до перевірки не представлено ряд необхідних документів за якими можливо здійснити висновок про те, що господарські операції позивача фактично відбувались. Окрім того, заявив клопотання, яке судом задоволено, про доручення до матеріалів справи актів перевірок контрагентів позивача податковими інспекціями за місцем їх обліку. Відповідно, представник відповідача вважає, що неможливо підтвердити факт отримання товарів (робіт, послуг) позивачем від СПД-ФО ОСОБА_3, ПП «Віалекс», ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та ПП «МКМ-Сервіс».

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні змісту письмових заперечень та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» з питань взаємовідносин із СПД-ФО ОСОБА_3, ПП «Віалекс», ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та ПП «МКМ-Сервіс».

За результатами перевірки складено акт від 21.09.2012 року № 269/22-10/03331134, яким встановлено наступні порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати всього в сумі 730838 грн, що призвело до завищення податку на прибуток всього в сумі 182710 грн; п.1.7 ст.1 , п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 176985 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0003462320/14993, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 165663 грн., №0003452320/14994, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 228387,5 грн, № 0003482320/14991 та № 0003472320/14992, якими зменшено розмір відємного значення суми ПДВ за відповідні податкові періоди.

Відповідач в акті перевірки посилається на наступні обставини.

Щодо СПД-ФО ОСОБА_3 до перевірки не представлено договорів, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, які б підтверджували транспортування товару (компресора) від постачальника до покупця, актів введення в експлуатацію. Окрім цього, в акті перевірки міститься покликання на акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 879/17-311/НОМЕР_1 від 19.04.2012 року, згідно якого угоди, укладені СПД-ФО ОСОБА_3 не спричиняють реальних правових наслідків та є нікчемними.

Щодо ПП «Віалекс» до перевірки не представлено договору, видаткової накладної, актів виконаних робіт, які б підтверджували надання послуг по ремонту трансформатора та ел.обладнання. Крім цього в акті перевірки міститься покликання на те, що на момент виписки податкової накладної (30.11.2009 року) свідоцтво платника ПДВ ПП «Віалекс» було анульовано (дата анулювання - 10.11.2009 року). Також, в акті перевірки міститься покликання на акт перевірки ПП «Віалекс» від 24.12.2010 року № 3181/23-2/35528851, у якому ДПІ у Залізничному районі м.Львова робить висновки про нікчемність правочинів, укладених ПП «Віалекс» із його контрагентами.

Щодо ТзОВ «Львівське шляхове товариство» до перевірки не представлено актів прийому-передачі товару, товарно-трансполртних накладних, дорожніх листів, які підтверджували б транспортування товару від постачальника до покупця. В акті перевірки міститься покликання на акт від 07.11.2011 року № 2810/342/23-118/33753921 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівське шляхове товариство» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із СП ТзОВ «Тала»», яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод із метою настання реальних наслідків.

Щодо ПП «МКМ-Сервіс» до перевірки не представлено актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, які б підтверджували транспортування товару. Міститься покликання і на акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.06.2011 року № 1649/23-209/35383180, яким також встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод із метою настання реальних наслідків.

Оскільки приватне акціонерне товариство «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» не погоджується із фактичними та правовими підставами, за яких винесені податкові повідомлення-рішення, суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами - СПД-ФО ОСОБА_3, ПП «Віалекс», ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та ПП «МКМ-Сервіс».

20.10.2011 року між приватним акціонерним товариством «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» та СПД-ФО ОСОБА_3 було укладено договір № 1-11 купівлі-продажу компресора 6ВВ-32 б/у.

На виконання умов даного договору продавцем виписано накладну № 21 від 01.11.2011 року та податкову накладну № 4 від 01.11.2011 року. 01.11.2011 року покупцем було здійснено оплату за придбаний компресор, що підтверджується випискою банку. Також, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна та подорожній лист автомобіля. Наведені документи підтверджують факт придбання, оплати та транспортування компресора покупцю.

Разом із цим, в матеріалах справи наявні: постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року № 2а-1670/3943/12, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року та ухвала Вищого адміністративного суду України у згаданій вище справі. Вказаними судовими рішеннями встановлено реалізацію СПД-ФО ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей (компресора) ПАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління». З огляду на наведене спростовуються доводи відповідача, що містяться в акті перевірки позивача щодо його співпраці із СПД-ФО ОСОБА_3

30.09.2009 року між приватним акціонерним товариством «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» та ПП «БФ «Віалекс» було укладено договір № 13-С на виконання роботи - ремонт системи електропостачання на території замовника.

На виконання умов даного договору продавцем виписано податкову накладну № 118 від 02.10.2009 року. 02.10.2009 року сторонами складено Акт про прийняття-передачі виконаних робіт, згідно із яким позивачем прийнято згадані роботи по обсягу та якості без зауважень. До матеріалів справи долучено аналіз субконто за 4-й квартал 2009 року, з якого вбачається, що по контрагенту ПП «Віалекс» на кінець періоду дебетове сальдо дорівнює кредитовому та складає 42000 грн, що відповідає розміру господарської операції.

Не знаходить свого підтвердження покликання відповідача на те, що господарська операція між позивачем та ПП «Віалекс» відбулась після дати анулювання свідоцтва платника ПДВ останнього - листопад 2009 року, оскільки в матеріалах наявний реєстр отриманих позивачем податкових накладних за листопад 2009 року, з якого вбачається, що ПАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» у вказаний в акті перевірки період не отримувало жодних товарів (робіт, послуг) від ПП «Віалекс». Натомісць, надана позивачем податкова накладна за номером, вказаним у ній обсягом та вартістю господарської операції відповідає господарській операції передбаченій договором.

Відповідно до Рахунків-фактур від 13.10.2010 року, 18.10.2010 року, 21.10.2010 року, 22.10.2010 року, 26.10.2010 року, 02.11.2010 року, позивач придбавав у ТзОВ «Львівське шляхове товариство» відсів, пісок, щебінь та бітум. Виписані видаткові накладні за відповідні періоди. ТзОВ «Львівське шляхове товариство» виписано податкові накладні на вказані вище ТМЦ.

Всупереч твердженням відповідача стосовно відсутності актів приймання-передачі товару, представником позивача надано такі акти на кожну із проведених поставок, дані у яких щодо кількості, вартості, дат відвантаження продукту ідентичні тим, що містяться у інших первинних документах.

В усіх перелічених вище документах співпадають найменування товару, одиниці його виміру, кількості та ціни.

Стан розрахунків між суб'єктами господарювання підтверджується долученими до матеріалів справи Актами звіряння та банківськими виписками.

Окремо слід зазначити, що на факт поставки ТМЦ вказують і договори оренди від 03.01.2008 року № 18, від 03.01.2008 року № 19 та від 03.01.2008 року № 20 за якими ТзОВ «Львівське шляхове товариство» орендує у позивача офісні приміщення, залізно-дорожню вітку та склад сипучих матеріалів. Тому фактично переміщення придбаного у ТзОВ «Львівське шляхове товариство» здійснювалось на території позивача. Наведеним пояснюється факт відсутності у ПАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» товарно-транспортних накладних.

Додатково, слід вказати на необґрунтованість покликання контролюючого органу на акт від 07.11.2011 року № 2810/342/23-118/33753921 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівське шляхове товариство» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із СП ТзОВ «Тала»», оскільки останній стосується виключно питань взаємовідносин контрагента позивача - ТзОВ «Львівське шляхове товариство» та СП ТзОВ «Тала», а не самого позивача.

01.11.2010 року між приватним акціонерним товариством «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» та ПП «МКМ-Сервіс» було укладено договір № 12 купівлі-продажу щебню. Відповідно до п.2.5 Договору поставку товару здійснює продавець.

На виконання умов даного договору продавцем виписано видаткову накладну № РН-11-2909 від 29.11.2011 року та податкову накладну № 1129000009 від 29.11.2011 року. Позивачем було здійснено оплату за придбаний щебінь, що підтверджується випискою банку.

Як зазначає позивач, отриманий за договорами пісок, біту, щебінь та відсів було використано у господарській діяльності. Наведене твердження підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про списання матеріалів згідно розхідних накладних, картками рахунку 20, остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції та актами, з яких вбачається мета використання придбаних матеріалів.

Зазначені первинні документи вказують на використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності позивача і, як наслідок, вказують на реальність господарських операцій по придбанню товару у контрагентів.

Податковим органом зроблено невірний висновок, що надані позивачем вказані вище документи не можуть бути підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки саме ці бухгалтерські документи є підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних на придбані ТМЦ, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна взагалі не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВАС України від 03.10.2012 р. у справі № К/9991/44021/12.

Крім цього, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Інформаційний лист ВАС України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків (Інформаційний лист від 21.01.2011 № 94/11/13-11).

Щодо пояснень відповідача про те, що при проведенні перевірки ПАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» використано акти перевірок інших податкових інспекцій, якими встановлено фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача, то суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за порушення норм законодавства контрагентами.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 14.1.36. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент господарських операцій у 2010 році, визначено: валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент господарських операцій у 2010 році, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог п. 14.1.27. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (п. 139.1. ст 139 Податкового кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати у вигляді судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 16.10.2012 року №0003482320/14-991, №0003472320/14-992, №0003462320/14-993, №0003452320/14-994.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно будівельне управління" 2294 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 04.03.2013 року.