Рішення № 29739451, 27.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2013Справа №5002-28/ 5472-2011За позовом Заступника прокурора міста Ялти, м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь.

до відповідача Кореїзської селищної ради, смт. Кореїз, м. Ялта;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-98», м. Ялта.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна адміністрація парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський», м. Ялта.

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури - Шехірєва Н.Ю., посвідчення № 008077.

Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача-1 - Єрмакова Н.А., довіреність № 02.11/3839 від 18.12.2012 р., представник.

Від відповідача-2 - Маслива Л.В., довіреність від 11.02.2013 р., юрист.

Від третьої особи - Саликіна Я.С., довіреність від 01.03.2012 р., представник.

Суть спору: Заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Кореїзської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-98» про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 647 від 28.12.2007 р. та визнання недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер № 0111947:01:003:0244), укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ «Марс-98» (реєстраційний номер 040900700016).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Кореїзської селищної ради № 647 від 28.12.2007 р. та укладений на підставі цього рішення договір оренди земельної ділянки суперечать вимогам чинного земельного природоохоронного законодавства, що порушує інтереси держави.

Ухвалою від 16.01.2012 р. суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну адміністрацію парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» та залучив у якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс-98».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2012 р. провадження у справі було зупинено та призначено судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

27.06.2012 р. до суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист з висновком експерта № 623 від 12.06.2012 р. та повернуто матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 р. провадження у справі поновлено з 19.07.2012 р.

Ухвалою від 02.08.2012 р. у справі призначено повторну судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Костур Світлані Вікторівні.

Ухвалою від 24.01.2013 р. суд поновив провадження у справі з 05.02.2013 р.

Відповідач - Кореїзська селищна рада заперечує проти позову, у зв'язку з тим, що вважає безпідставними доводи прокурора про те, що межі природно-заповідного фонду були встановлені на підставі проекту організації Масандрівського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва, а знаходження спірної земельної ділянки на території парку підтверджується даними проекту, оскільки межі природно-заповідного фонду (Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва) не були встановлені в натурі на час прийняття оскаржуваного рішення, а діючим законодавством не було врегульовано питання визначення меж природно-заповідного фонду у разі не встановлення їх в натурі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс-98» заперечує проти позову та зазначає, що проект організації території Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва на сьогоднішній день не розроблено та не затверджено, акт винесення в натурі меж Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва не виготовлено і правовстановлюючих документів не отримано.

Третя особа у письмових поясненнях по справі позовні вимоги підтримала, посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Місхорського парку.

В судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів та третьої особи, суд -

встановив:

28 грудня 2007 р. на 30-ій сесії 5-го скликання рішенням Кореїзської селищної ради було затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Марс-98» площею 0,0706 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Місхорський парк 17 для обслуговування кафе «Русалка»; передано ТОВ «Марс-98» в оренду на 49 років для обслуговування кафе «Русалка» (код УКЦИЗ 1.11.6) земельну ділянку площею 0,0706 га (кадастровий номер: 0111947100:01:003:0244) для обслуговування кафе «Русалка», розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Місхорський парк 17, із земель, не переданих у власність і не наданих в користування, які знаходяться в веденні Кореїзської селищної ради - ряд 96 форми 6-зем, у тому числі по угіддям: площею 0,0706 га - забудовані землі, які використовуються в комерційних цілях (графи 34, 42 форми 6-зем), у тому числі: 0.0706 га - землі природоохоронного значення (графа 78 форми 6 зем).

На підставі вищезазначеного рішення між Кореїзською селищною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марс-98» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (т. 1, а. с. 9-15).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку - УКЦПЗ: «іншої комерційної діяльності» код 1.11.6 за адресою: АР Крим, смт. Кореїз, Місхорський парк, 17.

Договір оренди укладений строком на 49 років відповідно до п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 6.1 вказана земельна ділянка надається в оренду згідно з Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі» та на підставі рішення № 647 30-ої сесії Кореїзської селищної ради 5-го скликання від 28.12.2007 р.

Постановою Ради міністрів УРСР від 29.01.1960 року № 105 пам'ятник садово-паркового мистецтва парк Місхорський був визначений об'єктом природно-заповідного фонду.

З прийняттям постанови Радою міністрів УРСР від 22.07.1983 року № 311 «Про класифікацію та галузь територій і об'єктів природного-заповідного фонду Української РСР» вищевказана постанова втратила свою законну силу.

Постановою Державного комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 року № 18 затверджено перелік державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення, до переліку включений Місхорський парк.

Рішенням Верховної ради Автономної Республіки Крим № 2278-2/02 від 20.02.2002 р. (т. 2 а. с. 28) встановлено межі селища Кореїз загальною площею 255 га, в тому числі 23 га - землі природоохоронного значення (Місхорський парк).

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992 р. «Про ведення в дію Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено у зв'язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вважати раніше створені парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення - парками - пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 42 від 30.03.1998 р. на баланс Мінекобезпеки було прийнято парки - пам'ятки садово-парковго мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський» і загальнокурортний теренкур управління «Курортзеленгоспу» з наявною матеріально-технічною базою та ресурсами (т. 2 а. с. 22).

Згідно акту приймання-передачі від 08.04.1998 р. парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, майна та матеріальних цінностей від Ялтинського об'єднання санаторно-курортних установ профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на баланс Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Адміністрація парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Лівадійський, Місхорський, Масандрівський, відповідно до наказу Мінекобезпеки України від 22.01.1998 р. № 14, приймає під відповідальну охорону та забезпечення цільового використання відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 108,9 га, з них Лівадійський - 45,7 га, Місхорський - 21,3 га, Масандрівський - 41,9 га. (т. 2, а. с. 25-26).

Відповідно до розпорядження Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 23 від 09.06.1998 р. (т. 2, а. с. 23): адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Місхорський», «Масандрівський» прийняти в оперативне управління та забезпечити належне використання майна і матеріальних цінностей прийнятих від ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» по акту приймання-передачі від 08.04.1998 р.

Як вбачається з охоронного зобов'язання ППСПИ/з-61 від 26.05.2008 р. (т. 2, а. с. 21) землекористувач Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення взяла під свою охорону парк - пам'ятку садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», площею 23 га, який є об'єктом природно - заповідного фонду України. Відповідно до нього на території парку забороняється будь-яка діяльність, що загрожує його збереженню та призводить до його деградації первинного стану, а саме зміна меж, відведення та виділення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, а також для розміщення торгових точок, ларьків, кіосків, тентів та ін., в порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення, зокрема, г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Проте, відповідної постанови Кабінету міністрів України або погодження Верховною Радою України про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Марс-98» спірної земельної ділянки отримано не було, у зв'язку з чим на думку прокурора у Кореїзської селищної ради були відсутні правові підстави розпоряджатися земельною ділянкою, яка не віднесена до земель Кореїзської селищної ради, тобто остання діяла з перевищенням своїх повноважень.

Під час розгляду справи, представник Кореїзської селищної ради подав заяву від 30.01.2012р. про застосування строку позовної давності відносно вимог заступника прокурора м. Ялти про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 647 від 28.12.2007 р.

Суд розглянув цю заяву відповідача та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду з цим позовом послужили результати перевірки додержання земельного та природоохоронного законодавства в діяльності Кореїзської селищної ради.

В судовому засіданні яке відбулось 30.01.2012р. прокурор Тітков К.С., який приймав участь у розгляді справи, пояснив: що саме за результатами перевірки була подана позовна заява, яка є предметом розгляду у цій справі, що підтверджує запис судового засідання за допомогою технічних засобів.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що про існування спірного рішення прокурору стало відомо лише у 2011 році під час проведення перевірки додержання земельного та природоохоронного законодавства в діяльності Кореїзської селищної ради, внаслідок якої був складений та надісланий до суду позов від 15.12.2011р. №110-14766 вих-11, що свідчить про необґрунтованість доводів представника Кореїзської селищної ради, про пропуск прокурором строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс-98» у своїх запереченнях від 13.02.2012 р. вказує на те, що кафе «Русалка» було розташоване на набережній ще до отримання третьою особою в оперативне управління Місхорський парк та земельна ділянка для реконструкції та обслуговування цього кафе знаходилась у постійному користуванні юридичної особи на момент розробки проекту парку. У подальшому зі зміною власника кафе та зміною вимог законодавства, раніше виданий Державний акт на право користування земельною ділянкою було скасовано, а земельну ділянку було надано в оренду новому власнику будівлі, яка існувала та функціонувала на набережній ще до отримання Місхорським парком свого статусу.

Також, ТОВ «Марс-98» вказує на те, що позиція третьої особи щодо того, що Кореїзська селищна рада проігнорувала правовий статус земельної ділянки особливої цінності та розпорядилася нею, не відповідає дійсності, оскільки спірна земельна ділянка була зайнята та мала цільове призначення «для реконструкції та обслуговування кафе «Русалка» ще до розробки проекту організації території парку, та до внесення змін до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Правовою підставою для виникнення прав на спірну земельну ділянку наразі виступали положення ст. 120 Земельного кодексу України у редакції чинній на момент прийняття спірного рішення, згідно до якої у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2012 р. суд призначив у справі землевпорядну експертизу, проведення якої доручив Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта були поставлені наступні питання: чи визначено у встановленому законом порядку межі земельної ділянки Місхорського парку - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення?; чи винесено в натурі межі земельної ділянки Місхорського парку - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення?; чи знаходиться земельна ділянка площею 0,0706 га, яку передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Марс-98» за договором оренди землі, що укладено між ТОВ «Марс-98» та Кореїзською селищною радою та зареєстровано за № 040900700016 у складі земельної ділянки Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення?

У висновку від № 623 від 12.06.2012 р. (том 2, а.с. 99-107), судовий експерт Т.І. Анісімова дійшла наступних висновків:

- у встановленому законом порядку межі земельної ділянки Місхорського парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення - не визначені;

- в натуру винесено межі земельної ділянки Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, пл. 13,96 га - винесені, межі земельної ділянки Місхорського парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення пл. 23 га - не винесені;

- земельна ділянка площею 0,0706 га, яку передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Марс-98» за договором оренди землі, що укладено між ТОВ «Марс-98» та Кореїзською селищною радою та зареєстровано за № 040900700016 не входить до складу земельної ділянки Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд ухвалою від 02.08.2012р. призначив по справі повторну судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Костур Світлані Вікторівні, на вирішення експерта поставив наступні питання: чи входить земельна ділянка площею 0,0706 га надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Марс-98» для обслуговування кафе за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 17, у межі об'єкту природно-заповідного фонду Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення визначенні:

- планом меж земельних ділянок Місхорського парку Курортземлебуду 1955 р. М 1:1000, виконаним Кримським обласним відділом землеустрою (затвердженого рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящихся № 404 від 09.07.1956 р.);

- планом парку Курортземлебуду в Місхорі району м. Ялта, Кримської області УСРС виконаним Ялтинським БТІ у 1971 р., М 1:500;

- проектом організації території Місхорського парку 1999 р.

Відповідно до висновку судового експерта Костур С.В. №189-14/08 від 22.01.2013р. (том 3 а.с. 19-29), визначити, чи входить земельна ділянка площею 0,0706 га надана в оренду ТОВ «Марс-98» для обслуговування кафе за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Місхорська, 17 у межі об'єкту природного-заповідного фонду Місхорського парку - пам'ятки садовго паркового мистецтва загальнодержавного значення визначенні: планом меж земельних ділянок Місхорського парку Курортземлебуду 1955 р. М 1:1000, виконаним Кримським обласним відділом землеустрою (затвердженого рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящихся № 404 від 09.07.1956 р.); планом парку Курортземлебуду в Місхорі району м. Ялта, Кримської області УСРС виконаним Ялтинським БТІ у 1971 р., М 1:500; проектом організації території Місхорського парку 1999 р., не надається можливим.

Тертя особа з висновком експерта не погодилась з посиланням на те, що експерт Костур С.В. не достатньо дослідила матеріали справи; не усвідомила, що фактично є об'єктом дослідження та не здійснила фактичного огляду об'єкту; не знайома з судовою практикою, яка міститься в матеріалах справи щодо цього питання (Постанова ВГСУ від 20.03.2012 по справі №5002-24/5067.1-2010); не вжила заходів необхідних для надання всебічного, неупередженого, обґрунтованого висновку. Висновок №189-14/08 від 22.01.2013 р. не відображає фактичні обставині, не відповідає вимогам законодавства та не може бути визнано належним доказом по справі.

Представник ТОВ «Марс-98» вважає висновок експерта обґрунтованим.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає, що вказані вище висновки судових експертів не є доказами які достеменно та однозначно підтверджують, що спірна земельна ділянка не входить в межі Місхорського парку та не можуть бути підставою для відмови у позові у зв'язку з наступним.

Статтею 45 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Проте, саме стаття 150 Земельного кодексу України визначає порядок вилучення особливо цінних земель (зокрема природно-заповідного фонду), а тому відсутні підстави для застосування положень ст. 120 Земельного кодексу України без врахування ст. 150 даного кодексу.

У запереченнях на позов відповідачі зазначають на відсутність документів про встановлення меж Місхорського парку в натурі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закону), до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України (у редакції станом на час прийняття спірного рішення), землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 37 Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до ст. 4 Закону, регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

У статті 6 Закону зазначено, що території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі культури.

Статтею 7 Закону визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду пов'язана з перебуванням на ній об'єкту природно-заповідного фонду - парку - пам'ятки садового - паркового мистецтва загальнодержавного значення, зайняттям певної ділянки суші, а не з наявністю у парка - пам'ятки садового - паркового мистецтва загальнодержавного значення як юридичної особи правовстановлюючих та правооформлюючих документів в розумінні розділу ІІІ Земельного кодексу України.

Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 7 Закону).

Судом встановлено, що відповідно до Проекту організації території Місхорського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення» 1999 року визначені та нанесені на картографічну основу історично сформовані межі території парку площею 23,0 га та в його межі входить спірна земельна ділянка, а тому можна зробити висновок, що межі Місхорського парку визначені.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2012 р. у справі № 5002-24/5067.1-2010 (том 2, а.с. 133-142).

Крім того, суд враховує, що відповідно до листа від 21.02.2013р. Управління Держземагентства у м. Ялта (том 3, а.с. 124), землі комунальної власності, які знаходяться в межах Кореїзської селищної у т.ч. смт. Кореїз, згідно державного статистичного звіту «Облік землі» (форма 2-зем) в управлінні не рахуються.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Кореїзьска селищна рада при укладанні договору оренди з ТОВ «Марс-98», діяла по за межами компетенції, оскільки не будучи власником земельної ділянки не може здійснювати право розпорядження нею.

Відсутність відомостей, щодо надання державою (чи уповноваженим органом управління - ст. 4 Закону України «Про управлінні об'єктами державної власності») земельної ділянки під парком у користування суб'єкту господарювання, не є підставою вважати: що парк, як фізичний об'єкт не існує; що вилучення земель Місхорського парку-пам'ятки із власності держави з порушенням процедур, передбачених ст.ст. 141,149, 150 Земельного кодексу України правомірне.

Доводи відповідача щодо переходу права власності на усі землі, у тому числі землі природоохоронного призначення - землі Місхорського парку, у адміністративних межах смт. Кореїз до комунальної власності Кореїзської селищної ради, безпідставні та суперечать ч. 3 ст. 173 Земельного кодексу України (в редакції від 15.12.2009 р., чинній на час прийняття спірного рішення).

Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, який, у даному випадку, представляє інтереси держави.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 647 від 28.12.2007 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка передавалась в оренду на підставі рішення Кореїзської селищної ради № 647 від 28.12.2007 р., незаконність якого встановлена судом вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер № 0111947100:01:003:0244), укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ «Марс-98» (реєстраційний номер 040900700016) також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 941,00 грн. та 12 014,80 грн. витрат за проведення експертизи, покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 647 від 28.12.2007 р.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер № 0111947100:01:003:0244), укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ «Марс-98» (реєстраційний номер 040900700016).

4. Стягнути з Кореїзської селищної ради (код ЄДРПО України 35353224) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, код ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 470,50 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-98» (код ЄДРПО України 25150410) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, код ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 470,50 грн.

6. Стягнути з Кореїзської селищної ради (код ЄДРПО України 35353224) на користь Державної адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» (код ЄДРПО України 33223992) витрати у розмір 6 007,40 грн. за проведення експертизи.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-98» (код ЄДРПО України 25150410) на користь Державної адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» (код ЄДРПО України 33223992) витрати у розмірі 6 007,40 грн. за проведення експертизи.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 27.02.2013р.

Повне рішення складено - 04.03.2013р.

Суддя С.О. Лукачов