Рішення № 29739411, 28.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р. Справа № 5010/1582/2012-19/79

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз", вул. Ленкавського 20, м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 130800,88 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: представник Цимбаліста О.С., (довіреність № 05-16/2744 від 15.11.12)

Від відповідача: представник Федорів В.І., (довіреність № 1458/01-ю від 30.11.12)

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Івано - Франківськгаз" звернулось в суд із позовом до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення 130800,88 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати спожитого та протранспортованого природного газу.

14.02.13 представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору. Суд задоволив дане клопотання та розглядає справу в межах строку встановленого ст.69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно поданої заяви вх.№2542/13 від 14.02.13 про збільшення позовних вимог та просить стягнути з дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" 130093,97 грн. - основного боргу, 3369,95 грн. - пені та 652,25 грн. - 3% річних/

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги щодо стягнення основного боргу визнав. Стосовно нарахування пені та 3 % річних заперечив.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

21.12.11 між ПАТ "Івано-Франківськгаз" в особі Богородчанського УЕГГ та дочірним підприємством "Івано-Франківський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" в особі філії "Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця" укладено договір №Нд-12-28-П/г на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1.).

Пунктом 2.6. договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 2 до договору.

Згідно п. 2.9. договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

Пунктом 4.6. договору №Нд-12-28-П/г від 21.12.11, встановлено, що оплата за газ та послуги проводиться відповідачем шляхом 100% попередньої оплати вартості, запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

21.12.11 між ПАТ "Івано-Франківськгаз" в особі Богородчанського УЕГГ та дочірним підприємством "Івано-Франківський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" в особі філії "Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця" укладено договір №Нд-12-28-Р/г на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) відповідно до якого газорозподільне підприємство зобов"язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об"єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (п.1.1.договору), а замовник зобов"язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, строки та порядку , передбаченому умовами цього договору (п.1.2.).

Згідно п. 4.3. даного договору розрахунковий період становить один місяць, з 08-00 години першого дня місяця по 08-00 годину першого дня наступного місяця включно.

У відповідності до п. 4.5 договору №№Нд-12-28-Р/г, оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється відповідачем (замовником) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на період передоплати визначений сторонами в договорі.

За послуги по транспортуванню природного газу відповідач зобов'язаний внести 100% попередньої оплати вартості транспортування запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,7 ст.193 Господарського кодексу України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов укладених договорів, позивачем протягом жовтня - листопада 2012 через транспортну систему подано 30345 куб.м. природного газу, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу та Актами приймання-передачі послуг транспортування, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.20-21).

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив спожитий природний газ та послуги з його транспортування.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №05-06/755 від 05.12.12 з вимогою погасити заборгованість, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.23).

Проте, станом на 17.12.12 дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договорів №Нд-12-28-П/г та №Нд-12-28-Р/г на постачання та транспортування природного газу, а також беручи до уваги Акт звірки розрахунків станом на 01.12.12 та визнання відповідачем боргу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 130093,97 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати спожитого газу та наданих послуг по транспортуванню природного газу, тому вимоги позивача про стягнення 130093,97грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 6.2.2 договору №Нд-12-28-П/г та п. 6.2 договору №Нд-12-28-Р/г від 21.12.11 на постачання та транспортування природного газу сторони узгодили, що за порушення строків оплати, передбачених розділом 4 даних договорів, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договорів, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 3369,95 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом за допомогою системи ІПС "Законодавство " перевірено правильність нарахування пені , яка згідно розрахунку суду становить 3252,33 грн. та підлягає до задоволення. В решті суми пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Також судом перевірено правильність нарахування відсотків річних, які згідно розрахунку суду становлять 650,47 грн. та підлягають задоволенню. В решті суми 3% річних слід відмовити.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: 130093,97 грн. - основного боргу, 3252,33 грн. - пені та 650,47 грн. - 3% річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

Судом також враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлено в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

В спірному випадку позивач сплатив 2616,02 грн., про що свідчить платіжне доручення № 315 від 13 грудня 2012 року року. Однак, 14.02.13 позивачем збільшено розмір позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 134116,17 грн., тобто судовий збір з вказаної суми має становити 2682,32 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз" в доход Державного бюджету України 66,30 грн. - недоплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124,129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст.173, 193, 216, 230 ГК України, керуючись ст.22, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Івано- Франківськгаз" до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення 134116,17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський Облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 31790584) на користь Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського 20, м. Івано-Франківськ, 76010 (код 03361046) - 130093,97 (сто тридцять тисяч дв"яносто три гривні дев"яносто сім копійок) - основної заборгованості, 650,47 (шістсот п"ятдесят гривень сорок сім копійок) - 3% річних, 3252,33 (три тисячі двісті п"ятдесят дві гривні тридцять три копійки ) - пені та 2679,92 ( дві тисячі шістсот сімдесят дев"ять гривень дев"яносто дві копійки ) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського 20, м. Івано-Франківськ, 76010 (код 03361046) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 66,30 (шістдесят шість гривень тридцять копійок) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 05.03.13