Рішення № 29739345, 28.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2013 Справа № 5021/1191/12

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Моїсеєнко В.М. та Резніченко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи №5021/1191/12

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент», м. Суми,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Суми,

про розірвання договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку

представники сторін:

від позивача не з'явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився,

від відповідача ОСОБА_4,

ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 від 19.03.1997р.),

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 від 21.02.2002р.)

У судовому засіданні від 29.01.2013р. судом було оголошено перерву до 19.02.2013р., 11 год. 00 хв.

Суть спору: позивач просить суд розірвати договір № б/н від 15.10.2004р., укладений між сторонами даного спору, про спільне фінансування будівельних робіт нежитлового приміщення загальною площею 1712,4 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1939 га та об'єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 1712,4 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.10.2012 р. провадження у справі було зупинено, в зв'язку з призначенням експертизи з оцінки вартості будівлі, до отримання відповідного висновку експерта.

24.12.2012року до суду надійшов звіт про оцінку майна (нежитлової громадської будівлі (автосалон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з висновком зазначеного звіту, ринкова вартість майна (без ПДВ) становить 2607985 грн.

04.01.2013р. провадження у справі № 5021/1191/12 поновлено.

Позивач у судове засідання вдруге не з'явився, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи. Це клопотання не підлягає задоволенню судом, оскільки строк розгляду справи, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вичерпаний, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Представник відповідача проти позову заперечує, подав клопотання про приєднання доказів, а саме - копії документів, які підтверджують факт придбання ним будівельних матеріалів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент» - у судове засідання не з'явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - у судовому засіданні усно підтримала заперечення відповідача та просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, але будь-яких письмових пояснень суду не надала.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам та третім особам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Позивач просить суд розірвати договір № б/н від 15.10.2004р., укладений між сторонами даного спору, про спільне фінансування будівельних робіт нежитлового приміщення загальною площею 1712,4 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1939 га та об'єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 1712,4 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, щ з 2003 року він самостійно фінансував та займався оформленням документів для будівництва нежитлового приміщення, загальна площа якого складає 1712,4 кв.м., і розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Сторонами було підписано договір датований 15.10.2004р. про спільне фінансування будівельних робіт вище зазначеного нежитлового приміщення.

Згідно п. 1.1. цього договору відповідач прийняв на себе обов'язок компенсувати 50 % усіх понесених витрат.

Відповідно до п. 4.1. договору, укладеного між сторонами даного спору, відповідач також прийняв на себе обов'язок складати акти про розміри витрат на будівництво та їх грошове вираження.

15.10.2004р. сторони підписали до цього договору акт, яким підтверджували, що загальна вартість будівельних робіт становить 8562000 грн., з яких 4281000 грн. сплачено позивачем і така ж сума - відповідачем.

При цьому факт сплати відповідачем цієї суми позивач спростовує і пояснює, що на підписання акту він погодився через те, що відповідач обіцяв вкласти грошові кошти у завершення будівництва та введення в експлуатацію вище зазначеного приміщення у сумі 4281000 грн. і вимагав гарантій у вигляді підписання вказаних вище договору та акту.

Безпосереднє будівництво здійснювалось будівельною компанією товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент», з якою позивач мав укладені договори підряду. Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент» розмір фінансування будівництва склав 431762,40 грн.

Позивач зазначає, що до 08.05.2012р. відповідачем не компенсовано витрати у розмірі 50 %, та, відповідно, не здійснено фінансування у розмірі 50 %, що становить 4281000 грн. Тому позивач звернувся із вимогою розірвати договір та просив перерахувати на його рахунок 4281000 грн. заборгованості за договором про спільне фінансування будівельних робіт (лист № б/н від 08.05.2012р. про розірвання договору та лист № б/н від 08.05.2012р. вимога про припинення незаконного користування приміщеннями та земельною ділянкою, копії яких додані позивачем до позову).

Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінений або розірваний на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення другою стороною умов договору. Відповідно до п. 2.2.1. договору, укладеного між сторонами даного спору, відповідач мав здійснити фінансування проекту у розмірі 50 %, а також відшкодувати відповідно до п. 2.2.4. такого договору 50 % всіх понесених позивачем витрат при виконанні цього договору. Через невиконання відповідачем покладених на нього договірних зобов'язань, позивач не взмозі завершити будівництво та ввести в експлуатацію вище зазначений об'єкт будівництва, а також одноособово несе тягар утримання недобудованого об'єкту у період з 2003 р. по 2010р.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Дійсно, відповідно до п. 1.1. договору, про який йдеться, сторони зобов'язувалися спільно фінансувати проведення будівельних робіт нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу 50 % понесених витрат.

Пунктом 1.3. договору, укладеного між сторонами даного спору, передбачено, що дії по забезпеченню будівництва вчиняються позивачем від свого імені, але також в інтересах відповідача.

Відповідно до п. 4.1. такого договору відповідач компенсує позивачу 50 % понесених останнім витрат на забезпечення можливості ведення будівництва на підставі відповідного двостороннього акту, у якому вказуються витрати та їх грошове вираження. Вказаний акт складається відповідачем та підписується представниками обох сторін

З матеріалів справи і пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент» - вбачається, що виконані цим підрядником роботи сплачувались як позивачем, так і відповідачем майже порівну. Представник такої третьої особи пояснив, що матеріали для будівництва передавав йому позивач. Останній наполягає на тому, що саме ним придбавались будівельні матеріал, однак доказів цього суду не надав.

Відповідач надав накладні на отримання будівельних матеріалів, але лише частково ці накладні містять його реквізити як одержувача будівельних матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому ні відповідач, ні позивач, не наводять доказів передачі цих будівельних матеріалів для будівництва об'єкту спільної діяльності підрядникові.

Згідно звіту про оцінку майна, виготовленого товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Полекс» 23.11.2012р., ринкова вартість об'єкту нерухомості, що є предметом договору про спільне фінансування, становить 2607985 грн. Отже, посилання на акт від 15.10.2004р. (як і на будь-які інші аналогічні акти), якими визначена вартість об'єкту 8562000 грн. є необґрунтованими.

Як на підставу вимоги щодо розірвання договору позивач посилається на те, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо відшкодування йому 4281000 грн.

Ця вимога, по-перше, не обґрунтована доказами фактичних витрат позивача в цьому розмірі, а, по-друге, згідно п. 5.3. договору про спільне фінансування, укладеного між сторонами даного спору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов'язань, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду. Це узгоджується із нормою ст. 1131 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Таким чином, позивачем невірно обраний засіб захисту його прав, які, на його думку, порушені відповідачем, оскільки у самому договорі сторони узгодили це у вище зазначеному пункті договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Відмовити в задоволенні клопотання позивача № б/н від 28.02.2013р. про відкладення розгляду справи.

2. У позові - відмовити.

Повне рішення складено 05.03.2013р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ І.В. ЗАЙЦЕВА

СУДДІ О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО

В.М. МОЇСЕЄНКО