Рішення № 29739280, 28.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.13р. Справа № 5/5005/11123/2012За позовом: Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 8882645,28 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Фокін С.О., довіреність №55 від 03.10.2012 року, представник

Від відповідача: Гільбурд Р.Ю., довіреність №121 від 29.08.2011 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод" звернулося до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій за договором поставки №502800 від 06.04.2011 року в розмірі 8882645,28 грн. (8565601,28 грн. - основний борг, 264203,34 грн. - пеня та 52840,66 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №502800 від 06.04.2011 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар. У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив своєчасного розрахунку за поставлений товар, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. У відзиві на позов (поданий до суду 13.02.2013 року) відповідач зазначає, що підставою для оплати продукції є платіжні вимоги-доручення, які позивач має виставляти відповідачу. Оскільки жодної вимоги-доручення відповідач на свою адресу не отримав, вважає позовні вимоги позивачем заявлені передчасно.

28.02.2013 року відповідач надав пояснення, у яких зазначає, що під час виконання договору №502800 від 06.04.2011 року, зокрема п.5.2 на кожну партію виставленої продукції Позивачем на адресу Відповідача поштою направлялися рахунки-фактури (вимоги-доручення), на підставі яких і здійснювалась оплата раніше поставленого товару. Оскільки Позивачем, за поставлену по оспорюваним специфікаціям продукцію, рахунки фактури (вимоги-доручення) не були надані, тому у Відповідача не настав обов'язок з оплати рахунків.

Також у судовому засіданні 28.02.2013 року відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості на 12 місяців з оплатою рівними частинами до 28 числа кожного місяця. Клопотання відповідач мотивує тим, що більшість його контрагентів, у тому числі іноземні, здійснюють оплату за поставлену і їх адресу продукцію зі значною затримкою, у зв'язку з чим ТОВ „Інтерпайп Україна" опинилось у скрутному фінансовому становищі, що призвело до виникнення боргу перед ПАТ „ДЕМЗ". Відповідач зазначає, що в разі задоволення позову негайне погашення заборгованості перед позивачем з огляду на вищезазначене та з урахуванням відсутності на банківських рахунках власних грошових коштів є для відповідача об'єктивно неможливим в зв'язку з відсутністю обігових коштів. Одноразове стягнення суми заборгованості в повному обсязі, рівно як звернення стягнення на майно відповідача потягне за собою не лише невиплату заборгованості іншим контрагентам, але і не виплату заробітної плати та несплату податків та інших обов'язкових зборів і платежів.

Позивач у своїх поясненнях, поданих до суду 28.02.2013 року не погоджується із відзивом відповідача щодо того, що строк оплати заборгованості не настав з огляду на наступне. Відповідно до п.5.1 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунком Продавця на протязі 60 днів з дати відвантаження. Дата відвантаження зазначається у відповідних накладних. Претензій щодо якості, кількості, строків постачання металопродукції за договором Відповідачем не заявлялися. Сторонами укладено 25 Специфікацій до договору, з яких 1-22 Специфікації оплачені, а 23-25 залишились неоплаченими. При чому жодного разу позивачем не виставлялись відповідачу платіжні вимоги-доручення, а направлялись лише рахунки-фактури із зазначенням маси та вартості поставленої продукції. Таким чином, за специфікаціями 23-25 до договору Позивачем всі свої зобов'язання виконані належним чином, в повному обсязі, а з боку Відповідача - порушене його зобов'язання з оплати поставленої металопродукції.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп України".

Розгляд справи був відкладений з 23.01.2013 року на 13.02.2013 року, з 13.02.2013 року на 28.02.2013 року. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2013 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів. В судовому засіданні 28.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (Покупець) був укладений договір поставки №502800, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, сортаменту, по цінам та в строки згідно зі специфікаціями до діючого договору, що складають його невід'ємну частину.

Продукція, що поставляється за цим договором оплачується за цінами, зазначеними в Специфікаціях до договору. Сума цього договору відповідає сумі всіх специфікацій і додаткових угод, які являються невід'ємною частиною договору (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору продавець поставляє металопродукцію покупцю з відстрочкою платежу за кожну відвантажену партію. Відвантаження здійснюється в строки, вказані у специфікаціях до договору, залізничним або автомобільним транспортом по узгодженому графіку відвантаження. Датою відвантаження вважається дата залізничної квитанції або дата товарно-транспортної накладної. Продукція поставляється на умовах, які вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 (п.4.4 договору).

Відповідно до п. 9.4 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін по 31.12.2011 року.

Додатковими угодами №14 від 30.12.2011 року (а.с.29), №20 від 29.03.2012 року (а.с. 39), №21 від 27.04.2012 року (а.с.41), №24 від 29.05.2012 року (а.с.46), №29 від 25.06.2012 року (а.с.56) сторони неодноразово продовжували строк дії договору. Додатковою угодою №31 від 31.07.2012 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012 року (а.с.60).

До матеріалів справи додані наступні специфікації до договору поставки №502800 від 06.04.2011 року: №1 від 06.04.2011 року на суму 583178,40 грн., №2 від 06.04.2011 року на суму 192669,12 грн., №3 від 18.05.2011 року на суму 5529600,00 грн., №4 від 06.06.2011 року на суму 615936,00 грн., №5 від 25.07.2011 року на суму 6184212,12 грн., №9 від 03.11.2011 року на суму 7128600,00 грн., №10 від 09.12.2011 року на суму 2177280,00 грн., №11 від 09.12.2011 року на суму 1254432,00 грн., №12 від 13.01.2012 року на суму 2405760,00 грн., № 13 від 10.02.2012 року на суму 3118572,00 грн., №14 від 17.02.2012 року на суму 1733184,00 грн., №15 від 30.03.2012 року на суму 4385340,00 грн., № 16 від 07.05.2012 року на суму 1200600,00 грн., №17 від 11.05.2012 року на суму 698664,00 грн., № 18 від 06.06.2012 року на суму 1209600,00 грн., №19 від 06.06.2012 року на суму 1207080,00 грн., №20 від 06.06.2012 року на суму 1206660,00 грн., №21 від 06.06.2012 року на суму 875520,00 грн., №22 від 06.06.2012 року на суму 950088,00 грн., №23 від 05.07.2012 року на суму 5287200,00 грн., №24 від 17.08.2012 року на суму 2948594,65 грн., №25 від 30.08.2012 року на суму 758829,83 грн.

Позивач зазначає, що неоплаченою залишилася лише металопродукція, поставлена за наступними специфікаціями: №23 від 05.07.2012 року на умовах СРТ (Інкотермс-2000), що підтверджується накладними від 21.07.2012 року на суму 1953666,00 грн., від 22.07.2012 року на суму 1989339,00 грн., від 26.07.2012 року на суму 1630339,00 грн.; №24 від 17.08.12 року на умовах СРТ (Інкотермс-2000), що підтверджується накладними від 23.08.2012 року на суму 549231,00 грн., від 24.08.2012 року на суму 563336,04 грн., від 25.08.2012 року на суму 1132786,60 грн.; №25 від 30.08.2012 року на умовах EXW (Інкотермс-2000), що підтверджується накладними на суму 746700,64 грн.

Згідно п. 5.1 договору оплата за поставлену металопродукцію здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця на протязі 60 днів з дати відвантаження. Кінцеві строки оплати погашення не пізніше 60-ти календарних днів після дати відвантаження металопродукції. Датою оплати вважається дата нарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. На кожну партію відвантаженої продукції продавець виставляє покупцю платіжні вимоги-доручення, які є підставою для взаємних рахунків (п.5.2 договору). Валютою платежу є гривні. (п.5.3 договору).

Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на оплату рахунки-фактури №50012572 від 21.07.2012 року на суму 1953666,00 грн., №50012573 від 22.07.2012 року на суму 1989339,00 грн., №50012587 від 26.07.2012 року на суму 854761,20 грн., №50012586 від 26.07.2012 року на суму 775780,80 грн., №50012904 від 23.08.2012 року на суму 549231,00 грн., №50012905 від 24.08.2012 року на суму 563336,04 грн., №50012906 від 25.08.2012 року на суму 1132786,60 грн., №50012941 від 31.08.2012 року на суму 746700,64 грн., а всього на суму 8565601,28 грн.

Дані рахунки направлялись на адресу відповідача, що підтверджується наданими позивачем виписками з поштових відправлень.

В порушення вимог договору поставки від 06 квітня 2011 року №502800 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" своєчасно не здійснило оплату за поставлену металопродукцію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод", що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.5.1 договору строк оплати поставленої продукції є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки від 06.04.2011 року №502800 у розмірі 8 565 601,28 грн.

Листами №22-06/2198 від 25.09.2012 року та №22-06/2258 від 05.10.2012 року позивач просив відповідача погасити виниклу заборгованість у розмірі 5573547,00 грн. Згідно відповіді відповідача, викладеної у листі №11427 від 10.10.2012 року відповідач зазначає, що планує погасити виниклу заборгованість до кінця поточного року. В подальшому позивач направляв відповідачу листи №22-06/2376 від 23.10.2012 року з проханням погасити заборгованість у розмірі 6686114,04 грн., №22-06/2454 від 31.10.2012 року та №22-06/2490 від 05.11.2012 року щодо погашення заборгованості у розмірі 8565601,28 грн. В свою чергу, відповідач листом №12230 від 06.11.2012 року повідомив позивача, що планує погасити заборгованість протягом грудня поточного року.

04.12.2012 року, 12.12.2012 року та 02.01.2013 року позивач звертався до відповідача з листами №22-06/2657, №22-06/2668, №22-06/2699 з проханням погасити виниклу заборгованість у розмірі 8565601,32 грн.

Крім того, 23.11.2012 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію №48-17/89 про стягнення грошової заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 8768905,35 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 8565601,28 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 8565601,28 грн.

Заперечення відповідача, стосовно того, що строк оплати поставленої згідно специфікацій №№23, 24 та 25 не настав, оскільки відповідачем не отримані платіжні вимоги-доручення не приймається судом, оскільки строк оплати продукції визначений пунктом 5.1 договору. Даний пункт договору чітко викладений, узгоджений сторонами та не пов'язує виникнення строку оплати з отриманням відповідачем платіжної вимоги-доручення. Крім того, своїми листами №11427 від 10.10.2012 року, №12230 від 06.11.2012 року відповідач визнавав наявність заборгованості перед позивачем та зобов'язувався її погасити.

Згідно звичаїв ділового обороту, що склалися між сторонами по виконанню розглядуваного договору, відповідачеві направлялися рахунки-фактури, а не платіжні вимоги-доручення, що підтверджується також і відповідачем. Позивачем надано докази направлення відповідачеві рахунків-фактур по оплаті товару, поставленого згідно специфікацій №23-25, які направлялися таким чином, як і рахунки-фактури для оплати товару, поставленого згідно специфікацій №1-23, що оплачені відповідачем.

Крім того, у специфікаціях сторони чітко передбачили товар, який поставляється, його обсяг, а також ціна за одиницю товару. Тому у відповідача не може виникнути труднощів з оплати поставленого товару, вартість якого визначається шляхом множення кількості поставленого товару (зазначеного у накладних) на вартість одиниці товару, зазначеного у специфікаціях.

Також суд зазначає, що відповідачеві надавалися податкові накладні, у яких чітко зазначений вид товару, вартість одиниці товару та загальна вартість поставленого товару. Податкові накладні направлялися відповідачеві своєчасно, тому відповідач мав можливість оплатити вартість поставленого товару в строк, визначений у договорі.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.4 договору у випадку порушення покупцем строків по оплаті металопродукції згідно п.5.1 діючого договору поставки, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, яка підлягає оплаті.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 20.09.2012 року по 17.12.2012 року (за кожну партію поставленого товару окремо) у сумі 264203,34 грн.

Судом перевірено правильність нарахування пені.

Оскільки прострочка виконання зобов'язання має місце, вимога про стягнення пені заявлена правомірно та підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 264203,34 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 20.09.2012 року по 17.12.2012 року (за кожну партію поставленого товару окремо) у сумі 52840,66 грн.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 52840,66 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 8882645,28 грн. (8565601,28 грн. - основний борг + 264203,34 грн. - пеня +52840,66 грн. - 3% річних).

Стосовно заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п.3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що прострочення зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару становить більше п'яти місяців, що з 15.11.2012 року виробничий цех на Приватному акціонерному товариству "Донецький електрометалургійний завод" зупинений, у зв'язку з чим позивач розраховується по кредиторській заборгованості лише за рахунок стягнення дебіторської заборгованості, що з листопада 2012 року позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку з чим позивач опинився під загрозою банкрутства. Зважаючи на значну суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", великий строк невиконання грошових зобов'язань, відсутність майна, на яке можливо буде звернути стягнення, у позивача „наявні підстави вважати, що відповідач намагатиметься розпорядитися всім своїм майном та грошовими коштами, що зробить неможливим виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №5/5005/11123/2012". Таким чином, в заяві міститься посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення. Жодних доказів того, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення не надано. Крім того, позивачем надано Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно обтяжень майна відповідача. Таким чином, наявність обтяжень вказує на неможливість відповідача розпоряджатися майном. Отже, заява про забезпечення позову є необґрунтованою. За таких обставин заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Однак, згідно п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вимог названих статей заявником не подано жодних доказів, які б вказували на конкретні обставини, що б підтверджували ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання у визначений строк. Також заявником не додано жодного доказу в підтвердження скрутного матеріального становища відповідача. У судовому засіданні відповідач також не зазначив про наявність таких доказів.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

У той же час, відмова в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою на стадії виконання рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 64 380,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, ідентифікаційний код 33668606) на користь Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122, ідентифікаційний код 30479040) суму основного боргу у розмірі 8565601,28 грн., пеню у розмірі 264203,34 грн., 3% річних у розмірі 52840,66 грн. та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний

Повне рішення складено - 28.02.2013 року.