Постанова № 29736011, 04.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа№ 6/225

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 15.01.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року

у справі № 6/225 (суддя - Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма»

до Приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай»

за скаргою Приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай»

до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

про визнання дій головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року неправомірними та скасування постанови ВП № 35283568 від 21.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року.

за участю представників сторін:

від позивача: Вербіна Т.В.,

від відповідача: Дубенська О.В.,

від ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві: Лебедєва Л.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року задоволено скаргу Приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» на дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Лебедєвої Л.Ю. про відкриття виконавчого провадження ВП № 35283568 від 21.11.2012 року.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, позивач, ТОВ «Будівельна компанія «Нігма», через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу від 15.01.2013 року, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва та відмовити відповідачу у задоволені заяви про визнання дій головного державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві неправомірними та скасування постанови ВП № 35283568 від 21.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду суперечать вимогам ст. ст. 17-22 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Нігма» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.02.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався за клопотанням апелянта, з продовженням строку розгляду, у відповідності до вимог ст.69 ГПК України.

Апелянт (позивач у справі) у судовому засіданні 04.03.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянта, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві підтримав доводи апеляційної скарги, стверджує, що дії ДВС відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

У квітні 2008 року до господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» з позовом до приватного підприємства «Козак Мамай» про стягнення 4 217 960,26 грн., що становить 1 463 743,2 грн. боргу за договором підряду № 01/17-П від 17.01.2005 року, 22 500,04 грн. - три проценти річних, 140 188,2 грн. інфляційні втрати, а також 2 469 975,6 грн. боргу за договором будівельного підряду № 01/17-БП від 17.01.2005 року, 17 331, 77 грн. річні, 104 221,45 грн. інфляційні втрати.

За результатом розгляду справи ухвалою суду від 19.04.2010 р. було затверджено Мирову угоду у справі № 6/225, що була укладена 13 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» і Приватним підприємством «Центр народознавства «Козак Мамай» та припинено провадження у справі № 6/225.

За умовами мирової угоди заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підряду № 01/17-П від 17.01.2005р та Договором будівельного підряду № 01/17-БП від 17.01.2005р. становить 2.176.000,00 (два мільйони сто сімдесят шість тисяч) гривень України, які боржник зобов'язався сплатити до січня 2012 року. При цьому, позивач відмовився від стягнення інфляційних втрат та річних, нарахованих на суму боргу.

Як стверджує позивач у справі, приватне підприємство «Козак Мамай» не виконав зобов'язання в строки передбачені Мировою угодою, що змусило позивача звернутися до відділу ДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року у справі № 6/225.

21.11.2012 року за заявою стягувача (позивача у справі) головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, керуючись ст. ст. 17, 19, 22 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження на примусове виконання ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року у справі № 6/225, про що винесено постанову ВП № 35283568 від 21.11.2012 року.

12.12.2012 року приватне підприємство «Козак Мамай» звернулося до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, просив визнати дій головного державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року неправомірними та скасувати постанову ВП № 35283568 від 21.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження, оскільки ухвала від 19.04.2010 року не містить усіх реквізитів, необхідних для виконавчого документа, зокрема строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

24.12.2012 року, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 17, 18 Закону України «Про виконавчу службу», задовольнив скаргу приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» на дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та скасував постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Лебедєвої Л.Ю. про відкриття виконавчого провадження ВП № 35283568 від 21.11.2012 року.

В обґрунтування прийнятої ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку, що ухвала суду про затвердження Мирової угоди не є виконавчим документом у розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить визначення строку пред'явлення Ухвали до виконання.

З огляду на приписи ст. ст. 22, 78, 115 ГПК України, ст. 13 ЦК України, ст. ст. 17-22 Закону України «Про виконавчу службу», колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Так, у відповідності до вимог ст.ст. 22, 78 ГПК України, сторони вправі до прийняття рішення у справі укласти мирову угоду, яка по правовій природі та за своєю суттю є угодою сторін спрямованою на вирішення спору по суті. Разом з тим, сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою припиняють спір.

За нормами процесуального права спір у справах позовного провадження може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь- якій стадії господарського процесу, але на відміну від звичайної угоди Мирова угода укладається у господарському процесі у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, підлягає затвердженню судом та припиняє процесуально правові відносини сторін.

Мирова угода в господарському процесі є добровільним волевиявленням сторін у спорі, встановленням визначеності у відносинах на підставі взаємних поступок. Розглядаючи в судовому засіданні заяву сторін про затвердження мирової угоди суд досліджує відповідність такої угоди вимогам законодавства, з'ясовує чи не порушує дана угода прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, досліджуючи умови мирової угоди, суд виходить з норм визначених статтею 13 ЦК України та відмовляє у затверджені мирової угоди якщо така не відповідає загальним нормам матеріального права щодо змісту угод, якщо угоду підписано представником який не має на це повноважень, якщо мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору, якщо угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язань сторін, якщо мирова угода стосується прав та обов'язків осіб, які не є сторонами у справі.

Відтак, у відповідності до вимог ст. 78 ГПК України, Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді та затверджується ухвалою суду з одночасним припиненням провадження у справі у відповідності до п. 7 ст.80 ГПК України. При цьому сторонам роз'яснюються процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.

Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією, відтак наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що у відповідності до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили обов'язкові до виконання та виконуються у порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, якими є: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази, тощо.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає перелік вимог до виконавчого документа, відповідно до якої виконавчий документ повинний містити: назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Однак, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що деякі, з переліку ст.18 Закону, вимог стосуються наказів суду, які, згідно вимог ГПК України, видаються на виконання рішень, постанов суду (наприклад: назва і дата видачі документа найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, в той час як виконавчим документом, у розумінні ст.17 Закону, може бути й ухвали господарського суду в тому числі: ухвали про розстрочку, відстрочку виконання рішення суду, зміну способу виконання, затвердження мирової угоди. Зміст ухвали господарського суду повинен відповідати вимогам ст. 86 ГПК України, у переліку вимог якої відсутня така як обов'язковість зазначення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Вищезазначене відповідає приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, пунктом 3.19 якої визначено, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає виконанню державною виконавчою службою; якщо відповідає вимогам статті 18 Закону.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює річний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно п. 2 Мирової угоди сторони дійшли згоди про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підряду № 01/17-П від 17.01.2005р та Договором будівельного підряду № 01/17-БП від 17.01.2005р. становить 2.176.000,00 (два мільйони сто сімдесят шість тисяч) гривень України, що за середнім комерційним курсом на день укладення цієї Угоди еквівалентно 272.000,00 (двісті сімдесят дві тисячі) доларів США.

Відповідач зобов'язався сплачувати позивачу вищезазначені грошові кошти протягом 10 місяців починаючі з квітня 2011 року до січня 2012 року включно; відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати кредитору 217.600,00 (двісті сімнадцять тисяч шістсот) гривень, але не менше 27.200,00 (двадцять сім тисяч двісті) доларів США. Термін щомісячного платежу - до останнього календарного дня поточного місяця.

За Мировою угодою сплата коштів має здійснюватись відповідачем на банківський рахунок позивача у національній валюті України по середньому комерційному курсу долара США на дату проведення фактичної сплати.

Отже, із змісту Мирової угоди укладеної між сторонами вбачається, що відповідач у справі (боржник за зобов'язаннями) визнав борг в сумі 2.176.000,00 грн., сплата боргу, за умовами Мирової угоди, відстрочено на рік та розстрочене на 10 місяців з квітня 2011 року по січень 2012 року із строком останнього платежу - останній календарний день січня 2012 року.

З огляду на приписи п.п.1,2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення до виконання ухвали суду встановлюється з наступного дня після закінчення строку встановленого у разі розстрочки виконання боржником, ПП «Центр народознавства «Козак Мамай», сплати боргу, тобто з лютого 2012 року до лютого 2012 року, отже строк пред'явлення ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року до виконання заявником, стягувачем у виконавчому проваджені не пропущено.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Мирова угода не є цивільно-правовою угодою, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями процесуального законодавства, зокрема ГПК України, тому не може бути предметом позовного провадження, про що зазначено у Постанові Верховного суду України від 20.01.2009 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року скасуванню у зв'язку з помилковим застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені скарги приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» на дії ДВС.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 22, 78, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» на ухвалу господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року у справі № 6/225 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року у справі № 6/225 скасувати.

3. Заяву приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року та скасування постанови ВП № 35283568 від 21.11.2012 року залишити без задоволення.

4. Стягнути з приватного підприємства «Центр народознавства «Козак Мамай» (03061, м. Київ, вул. Донця, 2, код 14279187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нігма» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11 код 21625744) 574, 00 грн. в повернення судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу № 6/225 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.