Рішення № 29735445, 25.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5017/3679/2012

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ"

до відповідача Фермерського господарства "Христо Ботєва"

про стягнення 34924,79грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Кузнецова А.В., діюча на підставі довіреності від 14.01.2013р. № 14/20-68-13;

від відповідача: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Христо Ботєва" заборгованості з лізингових платежів по договору фінансового лізингу №15-08-411 бфл/143 від 31.07.2008р. у розмірі 34059,94грн., 706,61грн. пені, 16,53грн. суми індексації основного боргу та 141,71грн. 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3679/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2013р. строк розгляду спору продовжено до 01.03.2013р.

Відповідач проти позову усно заперечував, письмових пояснень суду не надав. Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

31.07.2008р. між ВАТ "НАК "Украгролізинг" (лізингодавець) і Фермерським господарством "Христо Ботєва" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №15-08-411 бфл/143, відповідно до якого позивач передає відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмету лізингу, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно з умовами п.2.2. договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт), що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Відповідно до умов п.3.1.2. договору позивач має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо відповідач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів, а згідно з умовами п.3.4.3., п.3.4.4. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. За несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу позивача повернути йому предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані. В разі відсутності технічного паспорту та іншої документації, яка ідентифікує предмет лізингу, відповідач за власний рахунок в десятиденний термін поновлює її та передає позивачу.

Згідно з умовами п.4.1. договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу відповідач за користування останнім сплачує позивачу чергові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Відповідно до умов п.4.2. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів", а згідно з умовами п.4.3. договору відповідач після укладення договору, перераховує на рахунки позивача попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок позивача.

У розділі 6 договору передбачені умови щодо страхування, а саме встановлено, що предмет лізингу та пов'язані з виконанням договору ризики підлягають страхуванню з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з позивачем (п.6.1.); відповідач здійснює страхування предмету лізингу та ризиків, при цьому у договорі страхування відшкодування можливого завданого збитку у межах страхової суми, має бути встановлено на користь позивача. Договір страхування укладається на весь строк дії цього договору з щорічним повідомленням позивача (п.6.2.); страховий поліс (його копія) має бути переданий позивачу протягом десяти робочих днів з моменту його укладення (п.6.4.).

Згідно з умовами п.7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Відповідно до умов п.7.2. договору за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених цим договором, відповідач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє відповідача від обов'язку по виконанню умов договору.

Відповідно до умов п.8.8. договору за несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежне виконання) положень договору відповідачем, останній за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає позивачу предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, позивач проводить експертну оцінку предмета лізингу за рахунок відповідача.

Згідно з умовами п.8.1. договору договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Додатком №1 до цього договору є Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу, а саме: трактор МТЗ-82.1.26 у кількості 3 одиниці за ціною 137490грн. з ПДВ за одиницю, загальною вартістю 412470грн.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв в лізинг трактори МТЗ-82.1.26 (заводський №010512 та №010515) у кількості 2 одиниці за ціною 137490грн. за одиницю з ПДВ на суму 274980грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 26.08.2008р., а також трактор МТЗ-82.1.26 (заводський №010557) у кількості 1 одиниця за ціною 137490грн. за одиницю з ПДВ, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 29.08.2008р.

05.12.2008р. між сторонами у справі укладено додатковий договір №1/486 до договору фінансового лізингу №15-08-411бфл/143 від 31.07.2008р., згідно якого графік сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу замінено відповідно додатками №2.1 та №2.2.

Посилаючись на порушення відповідачем прийнятого на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу №15-08-411бфл/143 від 31.07.2008р. щодо своєчасної сплати лізингових платежів, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Фермерського господарства "Христо Ботєва" заборгованості у розмірі 34924,79грн., з яких: 34059,94грн. основного боргу, 706,61грн. пені, 16,53грн. суми індексації основного боргу та 141,71грн. 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритих судових засіданнях присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

В силу вимог ч.3 зазначеної статті, особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Водночас вимогами ч.7 ст.292 Господарського кодексу України також передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг", відповідно до ч.2 ст.1 якого за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (ст.12).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом прийому-передачі майна передав предмет договору лізингоодержувачу (відповідачу), чим свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Разом з тим, відповідач Фермерське господарство "Христо Ботєва", в порушення умов договору, не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг перед Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" станом на 04.12.12р. у сумі 34059,94грн., а саме:. за трактори МТЗ-82.1.26 (заводський №010512 та №010515) 26.08.12р. внесено 1000,03грн. (заборгованість 10686,63грн.), 26.11.12р. взагалі не внесено лізинговий платіж у розмірі 11686,65грн. та за трактор МТЗ-82.1.26 (заводський №010557) не внесені лізингові платежі 29.08.2012р. та 29.11.12р. по 5843,33грн. кожний.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 16,53грн. суми індексації основного боргу та 141,71грн. 3% річних від простроченої суми.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, сторони погодили, що за порушення строків сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 7.1. Договору і Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2.1 та 2.2. до Договору), та інших платежів, передбачених Договором, відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що лізингоодержувач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, перевіривши розрахунок позивача, здійснений помісячно за період з 27.08.12р. по 03.12.12р. (сума основного боргу 10686,63грн.) у розмірі 433,60грн., за період з 27.11.12р. по 03.12.12р. (сума основного боргу 11686,65грн.) у розмірі 33,53грн., за період з 30.08.12р. по 03.12.12р. (сума основного боргу 5843,33грн.) у розмірі 229,90грн., за період з 30.11.12р. по 03.12.12р. (сума основного боргу 5843,33грн.) у розмірі 9,58грн., з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 706,61грн.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів спростовуючих вищезазначені висновки відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, перевіривши правильність нарахування сум, заявлених до стягнення, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" про стягнення з Фермерського господарства "Христо Ботєва" заборгованості з лізингових платежів у розмірі 34059,94грн., 706,61грн. пені, 16,53грн. суми індексації основного боргу та 141,71грн. 3% річних від простроченої суми, підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача слід відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Христо Ботєва" (68433, Одеська область, Арцизький район, с.Задунаївка, вул.Леніна, буд.98, р/р2600813335 в ОФ ВАТ АБ „Укргазбанк", МФО 328759, код ЄДРПОУ 32888405) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" (01601, м.Київ, вул.Мечникова, 16-а, р/р26001010890607 в ПАТ „Альфа-Банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість на загальну суму 34924(тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири)грн.79коп., судовий збір у розмірі 1609(одна тисяча шістсот дев'ять)грн.50коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.03.2013р.

Суддя Ю.Г. Фаєр