Рішення № 29735372, 25.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р.Справа № 916/87/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Сивак А.Л.,

від відповідача - Касьяненко Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" про стягнення 128 616,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 08.02.2013 р. та 15.02.2013 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 128 616,96 грн., посилаючись на наступне.

01.11.2000р. між КП „Одесводоканал" та Закритим акціонерним товариством „Одеський м'ясокомбінат", яке в подальшому перейменоване у Приватне акціонерне товариство „Одеський м'ясокомбінат", був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 408/3.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань КП „Одесводоканал", що підтверджується п. 1.1. його статуту. Також, як вказує позивач, для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.

Так, позивач вказує, що у відповідності з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

15.01.2010 р. до вказаного договору № 408/3 була укладена додаткова угода № 676/3.

У відповідності з п. 3.2 додаткової угоди № 676/3 оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Виробника.

Згідно з п. 3.7 додаткової угоди № 676/3 об'єми стоків, що відводяться від споживача, відводяться рівними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 3.14, 5.19 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих споживачем ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 14.10 „Правил водокористування", що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року N 190, та ДСТУ 3013-95, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Як вказує позивач, формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008р., тариф у розмірі 7,212 грн. - відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до актів № 819-ти від 18.04.2002 р., № 1021-ти від 12.05.2003 р., № 6370-ти від 23.12.2011 р. про територію боржника, де зазначено ха рактер каналізації - загальносплавний.

Між тим, за ствердженнями позивача, у період з 01.01.2010 р. по 03.09.2012 р. у відповідача з'явилась заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 128 616,96 грн. При цьому позивач наголошує, що розрахунок скиду ливневих стоків ПАТ „Одеський м'ясокомбінат" на вказану суму виконаний на підставі довідок Гідрометеорологічного центру, актів № 819-ти від 18.04.2002 р., № 1021-ти від 12.05.2003 р., № 6370-ти від 23.12.2011 р. про складову території та застосування тарифу.

Так, позивач посилається на п. 2.4.15 додаткової угоди № 676/3 та п. 2.4 Правил приймання стоків, у відповідності з якими відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, передбачені „Правилами водокористування" та „Правилами приймання стічних вод", а також умовами вказаного договору.

Як вказує позивач, відповідачем були отримані рахунки, повідомлення № 37772 від 17.02.2010 р. про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення та досудове попередження № 43373 від 18.05.2011 р.

Відтак, несплата відповідачем вказаної суми боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 128 616,96 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 916/87/13-г та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідачем позовні вимоги не визнав, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 92-95), та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. У листопаді 2000 р. між КП „Одесводоканал" та ЗАТ „Одеський м'ясокомбінат" був підписаний договір № 408/3, предметом якого було надання послуг по подачі питної води на об'єкти відповідача, а також по прийому стічних вод, що скидаються відповідачем у систему каналізації. Послуги по прийому стічних вод виявлялися в межах встановлених лімітів 66 000,00 куб.м. в місяць. Так, на думку відповідача, за умовами вказаного договору відповідач лише брав на себе обов'язки по прийому послуг на поставку питної води та викид стічних вод в систему каналізації по об'єму, рівному прийому такої води, згідно з умовами підписаного ним договору. При цьому відповідач вважає, що укладена між сторонами 15.01.2010 р. додаткова угода до договору, предметом якої є надання послуг з подачі питної води на об'єкти споживача, а так само з прийому стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації, є самостійним договором, який хоч і регулює відносини послуг водопостачання та водовідведення з посиланням на договір № 408/3 від 01.11.2000 р., але у тексті ця угода трактується як договір та регулює ті ж самі відносини з моменту підписання цієї угоди. Наразі відповідач зазначив, що відповідно до п. 1.7 Правил приймання стічних вод, водоканали встановлюють кожному конкретному підприємству режими і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації населеного пункту, які не підлягають погодженню з місцевими органами Мінекоресурсів та МОЗ України. Так, відповідач стверджує, що договорами не було встановлено ніяких нормативів та показників стосовно стічних вод та ливневих стоків. Таким чином, відповідач вважає, що в договорі на послуги водопостачання та водовідведення № 408/3 та додатковій угоді від 15.01.2010 р. істотні умови скиду стічних вод у систему каналізації відсутні, що є підставою не вважати договір на послуги водопостачання та водовідведення саме договором скиду стічних вод у систему каналізації.

15.02.2013 р. позивачем було подано до господарського суду Одеської області заперечення на відзив (а.с. 124-126). Так, позивач зазначив, що стічні води підприємств відповідно до п.1.4 „Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси", затверджених рішенням виконавчого комітету ОМР від 14.06.2007 р. № 632, - це усі води стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, а також поверхневі та дощові води з території підприємства. При цьому позивач наголосив, що відповідно до ст. 2 ЗУ „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Тобто комісія здійснює регулювання господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення суб'єктів господарювання, на підставі чого суду і були надані роз'яснення вказаної комісії. До того ж позивач вважає хибними ствердження відповідача про те, що додаткова угода від 15.01.2010 р. є самостійним договором, оскільки відповідно до п. 3, 4 даної угоди остання є невід'ємною частиною договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.11.2000 р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та Закритим акціонерним товариством „Одеський м'ясокомбінат" був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 408/3, згідно п. 1.1, 1.2 якого КП "Одесводоканал" надає послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу відповідач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку у відповідності з Правилами, зазначеними в п. 2.1 договору, і діючим законодавством. При цьому послуги з постачання питної води та послуги з приймання стоків надаються в межах встановлених лімітів 66000 куб.м/місяць.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено, що КП „Одесводоканал" зобов'язується подавати ЗАТ „Одеський м'ясокомбінат" воду по графіку, затвердженому місцевими органами державної влади, і приймати стоки у відповідності зі станом мереж та споруд; доводити до відома відповідача про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за 1 добу до відключення, в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж через ЗМІ.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору ЗАТ „Одеський м'ясокомбінат" зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, що знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує гранично-допустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

П. 3.1 договору передбачено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах відповідача.

За умовами п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу". Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку. У випадку зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата ЗАТ „Одеський м'ясокомбінат" наданих йому послуг здійснюється по новим тарифам, без зміни інших умов договору (п. 3.3 договору).

Вказаний договір було укладено на 5 років та строк його дії встановлений в п. 5.3 договору, який становить з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Таким чином, Закрите акціонерне товариство „Одеський м'ясокомбінат" було абонентом КП "Одесводоканал" на основі Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення та договору № 408/3 від 01.11.2000 р.

Як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал" в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс".

При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 408/3 від 01.11.2000 р., у зв'язку з чим вказаний договір діяв з 01.11.2000 р. до 2010 року.

Між тим на момент укладення вказаного договору 408/3 від 01.11.2000 р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання і водовідведення застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.

В п. 3.9 договору зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від відповідача, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стоків" (п. 3.10 договору).

При цьому у відповідності з п. 2.3.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Як вказує позивач, з жовтня 2008 р. діяли нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. був встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р.

В подальшому, як з'ясовано судом, 15.01.2010 р. між ТОВ „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" та Закритим акціонерним товариством „Одеський м'ясокомбінат" (споживач) була укладена додаткова угода № 676/3 до вказаного договору № 408/3 від 01.11.2000 р., у відповідності з якою умови договору № 467/3 від 01.11.2000 р. з п. 1.2 були викладені у новій редакції.

Зокрема, у відповідності з п. 1.2 договору позивач зобов'язався надавати послуги з подачі питної води на об'єкти споживача, а також послуги з приймання стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів. В свою чергу споживач згідно п. 1.3 договору своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з встановленими Правилами, зазначеними в п. 2.1 договору і діючим законодавством.

В п. 2.1 договору в новій редакції передбачено, що його сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про питну воду та питне водопостачання"; „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632; а також технічними умовами, чинними ДСТУ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору у новій редакції позивач зобов'язаний подавати споживачу цілодобово або за відповідним графіком воду і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд водопроводу і каналізації, доводити до відома споживача через ЗМІ про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за 10 днів.

Згідно п. 2.4.1, 2.4.2 договору у новій редакції споживач зобов'язаний утримувати в належному технічно справному стані свої водоканалізаційні мережі і споруди, обладнання, прилади і пристрої, що знаходяться у нього на балансі; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

В п. 3.1 договору у новій редакції передбачено, що облік спожитої холодної води та скиданих стоків, а також споживання холодної води, що направляється на гаряче водопостачання, і водовідведення гарячої води здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, встановлених на об'єктах споживача. У випадку збоїв у водопостачанні не з вини споживача, розрахунок за відпущену воду за відсутністю приладів обліку води і стоків здійснюється за час фактичної подачі води. Факт відсутності води встановлюється представниками споживача і позивача зі складанням акту. У випадку відсутності підписаного сторонами акту послуги водопостачання-водовідведення вважаються наданими у повному обсязі.

Згідно п. 3.2 договору у новій редакції оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору). При цьому на моменту укладення договору в новій редакції діяли наступні тарифи: за водопостачання - 9,64 грн. за 1 куб.м (з ПДВ), за водовідведення - 6,89 грн. за 1 куб.м (з ПДВ).

При цьому у відповідності з п. 2.4.15 договору у новій редакцій та п. 2.4 Правил приймання стоків споживач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, які передбачені „Правилами водокористування" і „Правилами приймання стічних вод", а також умовами цього договору.

За умовами п. 3.4 договору в новій редакції рахунки (дебетові повідомлення) направляються споживачу на його адресу поштою у відповідності з реквізитами, які зазначаються в договорі, або вручаються представнику споживача.

Наразі слід зазначити, що Закрите акціонерне товариство „Одеський м'ясокомбінат", що було споживачем за вищевказаним договором, укладеним з позивачем, було перейменоване у Приватне акціонерне товариство „Одеський м'ясокомбінат".

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору № 408/3 у новій редакції Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

При цьому слід зазначити, що на момент викладення договору № 4083 у новій редакції діяв тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн., що був встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008р., однак в подальшому відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р. (а.с. 38) був встановлений тариф у розмірі 7,212 грн.

В п. 3.7 договору у новій редакції зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від споживача, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 3.14, 5.29 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих відповідачем ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 „Правил водокористування" (2008 року) та ДСТУ 3013-95.

Зокрема, в п. 4.10 Правил водокористування, що були затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 (в редакції, що діяла у спірний період) зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Так, як з'ясовано судом, розрахунок скиду ливневих стоків проводився позивачем згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 39-70), та від повідно до актів № 819-ти від 18.04.2002 р., № 1021-ти від 12.05.2003 р., № 6370-ти від 23.12.2011 р. про територію боржника, де зазначено ха рактер каналізації - загальносплавний.

При цьому згідно наданих до суду позивачем розрахунків вартості наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 8-15) за період з 01.01.2010 р. по 03.09.2012 р. вартість наданих послуг з водовідведення ливневих стоків склала 128616,96 грн. Як вказує позивач та з'ясовано судом, відповідачем були отримані рахунки, повідомлення № 37772 від 17.02.2010 р. про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення та досудове попередження № 43373 від 18.05.2011 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг з водовідведення ливневих стоків від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, які містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 408/3 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування та водовідведення.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла спірна заборгованість в сумі 128616,96 грн., що також вбачається з витягу з особових рахунків відповідача № 81038 (а.с. 16-20).

Наразі несплата відповідачем вартості вказаних послуг стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов стосовно того, що в договорі на послуги водопостачання та водовідведення № 408/3 та додатковій угоді від 15.01.2010 р. істотні умови скиду стічних вод у систему каналізації відсутні, що є підставою не вважати договір на послуги водопостачання та водовідведення саме договором скиду стічних вод у систему каналізації.

Так, згідно п. 1.1 договору № 408/3 в редакції договору від 01.11.2000 р. предметом договору є послуги з подачі питної води та приймання стічних вод, які скидаються абонентом до системи комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів.

При цьому при викладенні вказаного договору, починаючи з п. 1.2, в новій редакції, що викладена у додатковій угоді № 676/3, п. 1.1 самого договору залишився без змін, тобто до предмету договору відносить також послуги з приймання стічних вод.

Відповідно до п.1.4 „Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси", затверджених рішенням виконавчого комітету ОМР від 14.06.2007 р. № 632, стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

В п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, зазначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Зазначені Правила, в силу їх п. 1.1, є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Так, в п. 3.7 нової редакції договору № 408/3, що викладена у додатковій угоді № 676/3 визначено порядок нарахування за послуги водовідведення ливневих стоків, зокрема об'єм, скинутих відповідачем ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України". Саме для нарахування об'єму скиду ливневих стоків сторонами були складені двосторонні акти про затвердження території відповідача, а саме № 819-ти від 18.04.2002 р., № 1021-ти від 12.05.2003 р. та № 6370-ти від 23.12.2011 р.

Також за умовами п. 2.4.2 договору № 408/3 у новій редакції відповідач зобов'язаний здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стічних вод" (п. 3.8 договору).

З огляду на вищевикладене, в договорі № 408/3 містяться всі істотні умови щодо скиду стічних вод, у т.ч. їх обсяг, розмір та порядок плати, з якими погодився відповідач, підписуючи договір № 408/3 та додаткову угоду № 676/3 до нього. Тим більш слід зазначити, що відповідачем частково сплачувались послуги з водовідведення, про що свідчить витяг з особового рахунку, що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем надання послуг по водовідведенню ливневих стоків.

До того ж суд вважає необґрунтованими ствердження відповідача про те, що додаткова угода від 15.01.2010 р. є самостійним договором, оскільки відповідно до п. 3, 4 даної угоди остання є невід'ємною частиною договору, при цьому п. 1.1 самого договору залишився без змін, тобто до предмету договору відносить також послуги з приймання стічних вод.

Відтак, відповідачем не спростовано наявність спірної заборгованості перед позивачем, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 408/3 послуги водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" про стягнення 128 616,96 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 80; код ЄДРПОУ 30001967; р/р 26004312280 в АБ „Південний", МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 128616/сто двадцять вісім тисяч шістсот шістнадцять/грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2572/дві тисячі п'ятсот сімдесят дві/грн. 34 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013 р.

Суддя Петров В.С.