Рішення № 29735265, 28.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 року Справа № 913/24/13-г

Провадження №26/913/24/13-г

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Миронівський хлібопродукт" в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства „Миронівський хлібопродукт", м.Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Алчевськ Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №793 від 06.07.2011 за товар в сумі 26671 грн. 39 коп., по вартості тари в сумі 3732 грн. 00 коп., пені в сумі 3070 грн. 49 коп., 30% річних в сумі 6155 грн. 38 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - менеджер із збуту по роботі з роздрібом Сараєва Т.М., довіреність №132/Д від 06.12.2012;

від відповідача - не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №793 від 06.07.2011 за товар в сумі 26671 грн. 39 коп., по вартості тари в сумі 3732 грн. 00 коп., пені в сумі 3070 грн. 49 коп., 30% річних в сумі 6155 грн. 38 коп.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №156354080 місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Публічним акціонерним товариством „Миронівський хлібопродукт" в особі Луганської філії (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) 06.07.2011 був укладений договір поставки №793 (далі - договір), за умовами якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі за реквізитами як зазначено в п.9.7 договору (банківськими рахунками тощо) в незалежності від того, що поставка може бути здійснена та накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлена відповідною філією постачальника зазначеної в п.3.3 договору, яка здійснила поставку товару. Розрахунки також можуть здійснюватись шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару в касу постачальника. Всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці України (п.2.2).

Відповідно до п.2.3 договору форма та строки оплати товару визначаються за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатках до цього договору, які є його невід"ємною частиною. В разі затримки оплати партії товару постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору.

У п.3.3 договору сторони визначили, що датою постачання вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. Сторони погодилися, що особи, які підписали накладні (товарно-транспортну, товарну) з прикладенням печатки/штампу підприємства (філії), є уповноваженими особами на підписання документів і їхні підписи свідчать про приймання-передачу товару.

В розділі 4 договору сторони визначили умови прийомки та передачі зворотної тари та пакування продукції.

Згідно п.7.3 договору за прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

В додатку №1 від 06.07.2011 до договору №793 сторони узгодили строки оплати кожного асортименту товару.

На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу товар за товарно-транспортними накладними (а.с.25-28) на загальну суму 29585 грн. 15 коп., яку відповідач частково оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 26671 грн. 39 коп.

Крім того, на підставі акту звірки по тарі від 22.10.2012 відповідач винен позивачу всього 70 ящиків на суму 3732 грн. 00 коп. (66 ящиків вартістю 54 грн. за штуку, 4 ящики вартістю 168 грн. 00 коп. за штуку).

Всього заборгованість склала 30403 грн. 39 коп.

28.09.2012 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (а.с.38), в якому просив погасити існуючу заборгованість, який останній залишив без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №793 від 06.07.2011 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.2.3 договору та додатку №1 до договору сторони визначили строк оплати поставленої партії товару торгової марки „Наша Ряба" протягом 5 календарних днів, який відповідачем не дотриманий.

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №280 від 28.09.2012 (а.с.38).

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами прийому-передачі продукції (а.с.25-28) та відповідачем не оспорений.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №793 від 06.07.2011 в сумі 26671 грн. 39 коп.

Крім того, позивач обґрунтовано, враховуючи приписи п.4.11 договору, просить стягнути з відповідача борг по вартості тари в сумі 3732 грн. 00 коп. (70 ящиків: 66 ящиків вартістю 54 грн. за штуку, 4 ящики вартістю 168 грн. 00 коп. за штуку).

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за договором №793 від 06.07.2011 складає 30403 грн. 39 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк поставлену продукцію не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.3 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню за період 05.03.2012 по 05.12.2012 в сумі 3070 грн. 49 коп.

Суд вважає вказану вимогу необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні, враховуючи наступне.

Статтею 624 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, сторони повинні були погодили умови договору щодо відповідальності сторін за несвоєчасне або неналежне виконання зобов'язання у вигляді застосування саме пені шляхом внесення відповідних умов до договору.

Така ж позиція викладена у п. 2.1 Роз'яснення ВГСУ від 29.04.1994 № 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому вказано, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором №793 від 06.07.2011 сторони не встановили відповідальність сторін за несвоєчасне або неналежне виконання зобов'язання у вигляді пені, а передбачили відповідальність у вигляді штрафу, а нарахування пені та штрафу відповідно до приписів ст.230 Господарського кодексу України та ст.549 Цивільного кодексу України є різними видами відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Отже, правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення пені в даному випадку немає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В п.7.3 договору сторони передбачили інший розмір відсотків річних, а саме, 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, правомірно позивач нарахував відповідачу 30% річних за період з 05.03.2012 по 05.12.2012 в сумі 6155 грн. 38 коп., які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості суду не подав.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Миронівський хлібопродукт" в особі Луганської філії до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства „Миронівський хлібопродукт", вул.Елеваторна, б.1, м.Миронівка Київської області, код 25412361 в особі Луганської філії, вул.Комінтерну, б.112-Ж, м.Луганськ, код 34374594 заборгованість в сумі 30403 грн. 39 коп., 30% річних у сумі 6155 грн. 38 коп., судовий збір у сумі 1484 грн. 79 коп., видати наказ позивачу.

3.В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3070 грн. 49 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 05.03.2013.

Суддя С.С. Єжова

Надр. 4 прим.

1-до справи

2- позивачу: вул.Академіка Заболотного, 158, м.Київ, 04143 (простою)

3- позивачу: Луганській філії ПАТ „Миронівський хлібопродукт", вул.Комінтерну, 112-Ж, м.Луганськ. 91019 (простою)

4- відповідачу: АДРЕСА_1 (рекомендованою)

вих.№

3

05.03.2013