Рішення № 29734770, 11.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/18164-2012 11.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 7 751,92 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шмаров О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 7 751,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-004875 від 31 липня 2010 р., у зв?язку з чим у позивача виникло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/18164-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» різницю між заявленою позивачем сумою та франшизою встановленою полісом АА/0715144 у розмірі 7 241, 92 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» виконало свої зобов'язання за полісом АА/0715144 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та перерахувало на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 11 841, 09 грн. за вирахуванням податку на додану вартість у сумі 2 368, 22 грн.

Позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що страхове відшкодування страхувальнику Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» виплачено у розмірі 19 593, 01 грн., що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Також позивач відзначає, що операції з надання послуг страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а відтак - позивач при перерахуванні суми страхового відшкодування здійснює платежі без врахування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду, не з?явився, через загальний відділ діловодства подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське», яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лейтц Інстументи України" укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-004875, за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Фольксваген», державний номер АА 1671 НК, 2008 року випуску.

Умовами договору передбачено, що позивач відшкодовує Товариству з обмеженою відповідальністю «Лейтц Інструменти України» відновлювальний ремонт, спричинений страховим випадком, з урахуванням застосованої технології цін на частини, матеріали та роботи, фактичний збитком, спричинений страховим випадком з урахуванням застосованої технології, цін на матеріали, роботи та інших положень договору.

Вигодонабувачем за договором № ЦО-05-004875 від 31.07.2010 р. визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Лейтц Інструменти України».

19.04.2011 року на вул. Набережне шосе у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний номер АА 1671 НК під керуванням водія Горобінського Олександра Анатолійовича та транспортного засобу «Хонда» державний номер АА 0488 НВ під керуванням водія Лук?янчук Миколи Дмитровича.

У відповідності до постанови Печерського районного суду міста Києва від 12.05.2011 р. Лук?янчука Миколу Дмитровича визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «Хонда», державний номер АА 0488 НВ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група» за полісом АА/0715144 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Полісом № АА/0715144 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та франшиза у розмірі 510, 00 грн.; термін дії полісу - з 06.03.2011 р. до 05.03.2012 р.

Фактична вартість ремонту автомобіля «Фольксваген», державний номер АА 1671 НК склала 20 326, 43 грн., що підтверджується звітом № 516 про визначення вартості матеріального збитку від 29.04.2011 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Між тим, за страховим актом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» № ЦО-21401-ЦО-05-004875-01 від 27.05.2011 р. до відшкодування визначено суму 19 593, 01 грн.

Відповідно, до матеріалів справи позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 19 593, 01 грн. на рахунки страхувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейтц Інструменти України», що підтверджується платіжним доручення № 4473 від 07.06.2011 р.

05.06.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1161/1741ІЛ у сумі 19 593, 01 грн.

Як встановлено судом, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» перераховано на користь позивача 11 841, 09 грн. страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Фольксваген», державний номер АА 1671 НК, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Хонда», державний номер АА 0488 НВ, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Фольксваген», державний номер АА 1671 НК, у водія автомобіля «Хонда», державний номер АА 0488 НВ виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Фольксваген», державний номер АА 1671 НС у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору добровільного страхування № ЦО-05-004875 від 31.07.2010 р. у розмірі 19 593, 01 грн.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Фольксваген, державний номер АА 1671 НК, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Хонда», державний номер АА 0488 НВ.

Однак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля «Хонда», державний номер АА 0488 НВ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «страхова компанія «Українська страхова група» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0715144.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Матеріалами справи підтверджено, що до позивача перейшло право вимоги в порядку регресу у розмірі 19 593, 01 грн., при цьому відповідачем перераховано вказану суму частково в розмірі 11 841, 09 грн., а тому неоплаченою залишилась грошова сума в розмірі 7 751, 92 грн.

Що ж до заперечень відповідача стосовно відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 368, 22 грн., суд відзначає, що за приписами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування» до особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі фактичних витрат.

Відповідно до ст. 196.1.3. Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Разом з тим, виплачена позивачем сума, фактично є вартістю ремонту застрахованого Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» автомобіля.

Відповідно до пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Тобто послуги з ремонту автомобіля, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок чого платнику податку, який здійснює такий ремонт, надходить на його рахунок компенсація витрат на проведення такого ремонту: чи у вигляді страхових виплат від страхової компанії, чи у вигляді покриття франшизи від страхувальника, та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

За таких обставин, у разі якщо страхові суми спрямовуються страховою компанією або потерпілим на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості ремонту, і виділяються особою, яка здійснює такий ремонт, окремим рядком у розрахункових документах.

Таким чином, враховуючи, що позивачем визначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 19 593, 00 грн. та вказана сума була перерахована позивачем страхувальнику, суд дійшов висновку що до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» перейшло право вимоги саме у розмірі 19 593, 00 грн.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд відзначає, що доводи позивача підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, обґрунтованих заперечень стосовно наведених позивачем обставин не надав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство «Іллічівське» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 75, літ «А», код ЄДРПОУ 30859524), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б, код ЄДРПОУ 25186738) 7 241, 92 грн. (сім тисяч двісті сорок одну грн. 92 коп.) грн. та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.02.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.