Постанова № 29732917, 01.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2013 року Справа № 812/808/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.

при секретарі - Камінській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Луганська справу за адміністративним позовом Луганської митниці до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.10.2012 ВП № 34558780, зобов'язання відкрити виконавче провадження,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2012 року позивач - Луганська митниця, звернувся до Ленінського районного суду м.Луганська з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.10.2012 ВП№34558780, зобов'язання відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Ленінського районного суду м.Луганська №3-2641/12 від 09.08.2012 про стягнення з гр. ОСОБА_1 витрат, понесених Луганською митницею за зберігання вилученого майна, в сумі 29,40 грн.

21 листопада 2012 року ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська провадження у зазначеній справі було відкрито, справі присвоєно номер №2а-813/12.

24 грудня 2012 року ухвалою цього ж суду вищезазначена адміністративна справа передана на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, оскільки було виявлено, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності.

18 січня 2013 року вищезазначена справа надійшла до Луганського окружного адміністративного, справі було присвоєно новий індивідуальний номер №812/808/13-а.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року справу №812/808/13-а за адміністративним позовом Луганської митниці до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.10.2012 ВП №34558780, зобов'язання відкрити виконавче провадження, прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позивач (Луганська митниця) в обгрунтування своїх позовних вимог послався, що постановою відповідача (Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області) від 01.10.2012 року відмовлено позивачеві у відкритті виконавчого провадження за постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09 серпня 2012 року про стягнення з громадянина ОСОБА_1 витрат, понесених Луганської митницею за зберігання вилученого майна в сумі 29 грн. 40 коп. Підставою відмови стало те, що у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код боржника. Позивач вважає, що вказана постанова відповідача не відповідає вимогам закону та прийнята з порушення норм діючого законодавства, оскільки виконавчий документ - постанова Ленінського районного суду м.Луганська від 09.08.2012 №3-2641/12 - містить всі необхідні відомості, передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Тому позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконним, скасувати постанову відповідача від 01.10.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09.08.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Стаття 17 Закону встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Органами державної виконавчої служби підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів та рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, міститься у ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає наступне:

1.Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

2.Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1)виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2)ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3)судові накази;

4)виконавчі написи нотаріусів;

5)посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6)постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7)постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8)рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9)рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, з приписів ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що за загальним правилом постанова адміністративного суду виконується на підставі виданого судом виконавчого листа, а згідно п.2 ч.2 зазначеної статті постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення підлягають виконанню державною виконавчою службою у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09 серпня 2012 року громадянин ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.482 Митного Кодексу України з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2979,20 грн. (а.с.6).

Одночасно цією постановою з нього стягнуто на користь позивача витрати за зберігання у сумі 29 грн.40 коп. (а.с. 6-7).

Ця постанова набрала чинності 20.08.2012 року, тому позивач звернувся до відповідача з приводу примусового виконання постанови суду в частині стягнення вказаної суми.

Постановою відповідача ВП №34558780 від 01.10.2012 року на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено позивачеві у відкритті виконавчого провадження за вказаною постановою суду про стягнення з громадянина ОСОБА_1 витрат, понесених позивачем за зберігання вилученого майна у сумі 29,40 грн. Підставою відмови стало те, що у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код боржника (а.с.8).

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на звернення позивача.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у разі: 8) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

В свою чергу, ч. 2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Суд вважає, що висновки державного виконавця відповідача щодо необхідності зазначення у постанові Ленінського районного суду м. Луганська від 09 серпня 2012 року ідентифікаційного коду боржника є помилковими.

Судом встановлено, що справа про порушення митних правил громадянином ОСОБА_1 розглянута Ленінським районним судом м.Луганська у межах своїх повноважень та в порядку встановленому Митним Кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, постанова від 09 серпня 2012 року, прийнята за результатами розгляду справи, набрала чинності.

Відповідно до положень Конституції України судові рішення, які набрали чинності підлягають виконанню на всій території України.

Стаття 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення містить перелік вимог, який має містити постанова про адміністративне правопорушення, а саме: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, що до якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

По справах про порушення митних правил копія постанови вручається особам, щодо яких її винесено, в порядку, встановленому Митним кодексом України

Стаття 329, 330 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди є виконавчим документом. У разі невиконання постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди у строк, установлений частиною третьою статті 329 цього Кодексу, вона надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження.

Митний Кодекс України не містить положень щодо порядку виконання постанов суду про адміністративні правопорушення в частині митних правил.

Таким чином, ні нормами Митного Кодексу України, ні Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено наявність в постанові по справі про адміністративне правопорушення ідентифікаційного коду боржника.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що відсутність ідентифікаційного коду боржника у постанові по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки у ній чітко зазначено боржника - ОСОБА_1, його дата та місце народження, а також його місцепроживання, тобто зазначено інформацію, яка необхідна для ідентифікації боржника.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчому документі), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В даному випадку, враховуючи вказані положення Закону України «Про виконавче провадження» та особу боржника, не зазначення у постанові по справі про адміністративне правопорушення ідентифікаційного коду боржника є лише формальною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, що може призвести до безпідставного затягування виконання судового рішення, оскільки у виконавчому документі конкретно визначено боржника по справі, що виключає неможливість його виконання.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови ВП№34558780 від 01.10.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Ленінського районного суду м.Луганська №3-2641/12 від 09.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Луганської митниці боргу у сумі 29,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Ленінського районного суду м.Луганська №3-2641/12 від 09.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Луганської митниці боргу у сумі 29,40 грн. незаконними, залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області ВП №34558780 від 01.10.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Ленінського районного суду м. Луганська № 3-2641/12 від 09.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Луганської митниці боргу у сумі 29,40 грн., оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Ленінського районного суду м.Луганська №3-2641/12 від 09.08.2012 про стягнення з гр.ОСОБА_1 витрат, понесених Луганською митницею за зберігання вилученого майна, в сумі 29,40 грн., суд, враховує, що згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби. Крім того, скасування у судовому порядку постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом України "Про виконавче провадження" відкрити виконавче провадження з виконання зазначеної постави Ленінського районного суду м.Луганська, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 01.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05.03.2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганської митниці до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.10.2012 ВП № 34558780, зобов'язання відкрити виконавче провадження задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 34558780 від 01.10.2012, виданого Ленінським районним судом м. Луганська по справі №3-2641/12 від 09.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Луганської митниці боргу у сумі 29,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі 05 березня 2013 року.

Суддя О.П. Островська