Постанова № 29730688, 18.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 лютого 2013 р. № 12245/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників: позивача - Жданова О.М., Реук Т.М., Бондаренко І.В., відповідач - Черніченко І.Ю., Кудлай О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Євроцемент - Україна", звернувся до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому, з урахуванням поданих уточнень до адміністративного позову, просить суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000410044 від 11.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 50 820 031,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 36 650 778,0 грн. та за штрафними санкціями - 14 169 253,5 грн.); податкове повідомлення - рішення форми "В4" № 0000420044 від 11.07.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на у суму 5 600 грн.; податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000430044 від 11.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 549 938,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 40 120 988,0 грн. та за штрафними санкціями - 1 428 950,75 грн.); податкове повідомлення - рішення форми "П" № 0000440044 від 11.07.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 142 201 886,0 грн. та стягнути сплачені судові витрати, у т.ч. судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 447,20 грн. за годину наданої правової допомоги. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та об'єкта оподаткування податком на прибуток, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-А ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріоніт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Південпроммаш» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, у т.ч. придбання, транспортування та використання придбаного товару, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат, що підлягають оподаткування та формування на їх підставі суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийняті на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства. Зокрема вказує, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та об'єкта оподаткування податком на прибуток, слугували встановлені за наслідками перевірки підприємства висновки податкового органу щодо неможливості встановити факт реальності укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Південпроммаш» господарських операцій. Підставою для даних висновків слугували отримані відповідачем акти про результати перевірок вищезазначених суб'єктів господарювання, згідно із якими було встановлено, що правочини, які укладені між ними та іншими суб'єктам господарювання, у т.ч. позивачем, не створюють реальних юридичних наслідків, та є нікчемними. Відповідач стверджує, що доказом відсутності у посадових осіб ТОВ «Алекс-А ЛТД» наміру здійснювати реальну господарську діяльність, є наявні в матеріалах справи пояснення засновника підприємства ОСОБА_7, згідно із якими він не мав наміру здійснювати реальну господарську діяльність; висновки почеркознавчого дослідження, згідно із яким встановлено, що відображення підписів посадових осіб підприємства ОСОБА_7, ОСОБА_8 (з 22.07.2011 року по 20.09.2011 року директор товариства), Бросленко А.О. (з 21.09.2011 року директор товариства) на фінансових документах здійснені іншими особами та довідка ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість встановити місцезнаходження платника податків. Також вказує, що додатковим доказом, який свідчить про безтоварний характер господарських операцій, є придбання позивачем у ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» товару (газ природній) у іншому, ніж визначено договорами розміру та відсутність у позивача документів, які підтверджують факт транспортування придбаного у ТОВ «Південпроммаш» товару (електродвигунів). Наявні у позивача акти приймання-передачі природного газу від ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» не можуть свідчити про реальне постачання товару (газ), оскільки позивачем не було надано доказів перебування посадових осіб підприємства у місцях складання та підписання даних актів. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Південпроммаш» із контрагентами, у т.ч. ПАТ "Євроцемент - Україна", а відтак відсутності у позивача права на віднесення сум по даним господарським операціям до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та як наслідок формування на їх підставі суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Також вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення судових витрат у вигляді оплати правової допомоги є непідтвердженими належними доказами, а відтак задоволенню не підлягають

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 20.06.2012 року співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Євроцемент - Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ «Ріоніт» у травні-жовтні 2011 року, ТОВ «Алекс-А ЛТД» у квітні-травні, липні 2011 року, ТОВ «Південпроммаш» у жовтні, листопаді 2011 року та податку на прибуток за 2011 рік та І квартал 2012 року по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, за наслідками якої було складено Акт №225/44-008/00293060 від 25.06.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до безпідставного завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Алекс - А ЛТД» та ТОВ «ПІВДЕНПРОММАШ» у розмірі 36 656 378,0 грн., в т.ч.: квітень 2011 р. на суму ПДВ 90073,0 гри., травень 2011р. на суму ПДВ 3 227 787,0 грн., червень 2011р. на суму ПДВ 4 994 413,0 грн., липень 2011р. на суму ПДВ 3 951 408,0 грн., серпень 2011р. на суму ПДВ 5770 053,0 грн., вересень 2011р. на суму ПДВ 7 719 214,0 грн., жовтень 2011р. на суму ПДВ 10897830,0 грн. листопад 2011р. на суму ПДВ 5600,0 грн.;

- п. 138.1 та п. 138.8 ст. 138 ПК України, внаслідок чого, позивачем при виконанні господарських операцій, факт реальності здійснення яких не підтверджено, завищено прямі матеріальні витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс - А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» у II - IV кварталі 2011р. та І кварталі 2012 р. на суму 313 542 169 грн., у тому числі за: II- IV квартали 2011р. у сумі 291 789 649 грн., І квартал 2012 р. у сумі 21 752 520 грн., що призвело до: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІУ квартали 2011р. у сумі 142 201 886 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 40 120 988 грн., у тому числі за: II- IV квартали 2011р. у сумі 34 405 185 грн., І квартал 2012 р. у сумі 5 715 803 грн. (з урахуванням зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток II- IV квартали 2011р. у сумі 142 201 886 грн. яке перенесено до р. 06.5 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року» декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р.).

Позивач, не погодившись із висновками перевірки, надав 03.07.2012 року заперечення на акт перевірки №110/ЕЦУ-1503/12, за наслідками розгляду яких, відповідач листом від 09.07.2012 року №4599/10/44-021 повідомив, що висновки акту перевірки відповідають нормам діючого законодавства, в зв'язку з чим, залишаються незмінними.

На підставі вищезазначеного акту, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0000410044 від 11.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 50 820 031,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 36650778,0 грн. та за штрафними санкціями - 14 169 253,5 грн.);

- форми "В4" № 0000420044 від 11.07.2012 року, яким позивача зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на у суму 5 600 грн.;

- форми "Р" № 0000430044 від 11.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 549 938,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 40 120 988,0 грн. та за штрафними санкціями - 1 428 950,75 грн.);

- форми "П" № 0000440044 від 11.07.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 142 201 886,0 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, шляхом подачі до ДПС у Харківській області 19.07.2012 року відповідної скарги за № 110/ЕЦУ-1623/12 від 19.07.2012 року. Рішенням ДПС у Харківській області від 19.09.2012 року за №4714/10/10.2-17 скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

01.10.2012 року позивачем було направлено скаргу за № 110/ЕЦУ-2183/12 до ДПС України, яка рішенням від 23.10.2012 року за №4080/0/61-12/10-2115 була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погодившись і висновками податкового органу з приводу правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом про скасування їх у судовому порядку.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та об'єкта оподаткування податком на прибуток, слугували встановлені за наслідками перевірки підприємства висновки податкового органу щодо неможливості встановлення факту реальності укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Південпроммаш» господарських операцій.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт» (з приводу придбання природного газу) та ТОВ «Південпроммаш» (з приводу придбання електродвигунів).

Так, з приводу взаємовідносин із ТОВ «Алекс-А ЛТД» щодо постачання природного газу у період квітень, травень, липень 2011 року, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, 01.04.2011 року між ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» (Покупець) та ТОВ «Алекс - А ЛТД» (Постачальник) було укладено Договір купівлі - продажу природного газу № 04/13- ПГ (07 22) від 01.04.2011року, згідно із умовами якого, Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві природний газ українського походження та не забороненого до використання для промислових потреб, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 Договору (т. 2 а.с.86-89).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник за планом передає Покупцю в період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року природний газ в обсязі 41000,00 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях: квітень - 1000 тис. куб. м., травень - 5000 тис. куб. м., червень - 5000 тис. куб. м., липень - 5000 тис. куб. м., серпень - 5000 тис. куб. м., вересень - 5000 тис. куб. м., жовтень - 5000 тис. куб. м., листопад - 5000 тис. куб. м., грудень - 5000 тис. куб. м.

Додатковою угодою №2 від 01.07.2011 року через прийняття НКРЕ постанови від 30.06.2011 р. №1112 було змінено ціну реалізуємого газу.

На виконання умов вищезазначеного Договору, ТОВ «Алекс-А ЛТД» у перевіряємий період було поставлено позивачу природний газ у розмірі:

- квітень 2011 року - 114,142 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року (т. 2 а.с. 91);

- травень 2011 року - 11913,576 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року (т. 2 а.с. 93);

- липень 2011 року - у загальному розмірі 3600,000 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 15.07.2011 року (3030,664716 тис. куб. м.), від 16.07.2011 року (162,755799 тис. куб. м.), від 17.07.2011 року (162,755799 тис. куб. м.), від 18.07.2011 року (162,755799 тис. куб. м.), від 19.07.2011 року (81,067884 тис. куб. м.) (т. 2 а.с. 95-99).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, оплата за поставлений газ була проведена позивачем у повному обсязі в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Алекс-А ЛТД», про що свідчать надані позивачем копії рахунків-фактур, платіжних доручень та фактично не заперечується податковим органом (т.3 а.с. 241б-248, т. 4 а.с. 193-197).

Так, 28.04.2011 року позивачем була проведена попередня оплата за поставку природного газу у розмірі 1 399 417,56 грн. у т.ч. ПДВ 233 236,26 грн. Враховуючи, що вартість поставленого у квітні природного газу складає 354 960,71 грн. у т.ч. ПДВ 59 160,12 грн., сальдо на початок періоду 0 грн., сальдо Дт на кінець періоду 1 044 456,85 грн.

Оплата за постачання газу у травні 2011 року була здійснена на загальну суму 47158520,35 грн., в т.ч. ПДВ 7 859 753,39грн. Поставка газу здійснена на суму 37 049 038,79 грн., в т.ч. ПДВ 6 174 839,80 грн. Сальдо Дт на початок періоду складає 1 044 456,85 грн., на кінець періоду дебетове сальдо 11 153 938,41грн.

У липні 2011 року оплата за поставлений газ була здійснена на загальну суму 2095359,03грн., в т.ч. ПДВ 349 226,5 грн. Фактична поставка газу здійснена на суму 13 249 297,44 грн., в т.ч. ПДВ 2 208 216,23грн. Сальдо Дт на початок періоду 11 153 938,41 грн. (в червні 2011 року поставку газу ТОВ «Алекс - А ЛТД» не здійснювало), сальдо на кінець періоду 0 грн.

Додатковим доказом розрахунку позивача за приданий природний газ, є надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії відповідних накопичувальних відомостей по рахунку (т.4 а.с. 1-12)

З приводу взаємовідносин із ТОВ «Ріоніт» щодо постачання природного газу, суд дійшов висновку про наступне.

Під час розгляду справи було встановлено, що 05.05.2011 року між ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» (Покупець) та ТОВ «Ріоніт» (Постачальник) було укладено Договір купівлі - продажу природного газу № 05/02- ПГ (07 26), відповідно до якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві природний газ українського походження та не забороненого до використання для промислових потреб, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 Договору (т. 2 а.с.123-126).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник за планом передає Покупцю в період з 05.05..2011 року по 31.12.2011 року природний газ в обсязі 40000,00 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях: травень - 5000 тис. куб. м., червень - 5000 тис. куб. м., липень - 5000 тис. куб. м., серпень - 5000 тис. куб. м., вересень - 5000 тис. куб. м., жовтень - 5000 тис. куб. м., листопад - 5000 тис. куб. м., грудень - 5000 тис. куб. м.

Додатковими угодами від 24.05.2011 року №01/1, від 16.06.2011 року №2 та від 01.07.2011 року №3 були змінені юридичні реквізити сторін та ціну реалізуємого газу.

На виконання умов вищезазначеного Договору, ТОВ «Ріоніт» у перевіряємий період було поставлено позивачу природний газ у розмірі:

- травень 2011 року - у загальному розмірі 5 500,00 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.05.2011 року (3011,402391 тис. куб. м.), від 28.05.2011 року (803,905876 тис. куб. м), від 30.05.2011 року (803,905876 тис. куб. м), від 31.05.2011 року (880,785858 тис. куб. м) (т. 2 а.с. 130-133);

- червень 2011 року - 17 014,461 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2011 року (т.2 а.с. 134);

- липень 2011 року - 10 455,335 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 року (т. 2 а.с. 135);

- серпень 2011 року - 17 784,511 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 року (т. 2 а.с. 136);

- вересень 2011 року - 14 121,292 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 року (т. 2 а.с. 137);

- жовтень 2011 року - 18 546,286 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року (т. 2 а.с. 138-139).

Матеріалами справи підтверджено, що оплата за поставлений газ була проведена позивачем у повному обсязі в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ріоніт», про що свідчать надані позивачем копії рахунків-фактур, платіжних доручень та фактично не заперечується податковим органом (т.3 а.с. 173-226в, т. 4 а.с. 176-182).

Так, оплата за постачання газу у травні 2011 року була здійснена на загальну суму 9364909,75 грн. в т.ч. ПДВ 1 560 818,29 грн. Враховуючи, що вартість поставленого у травні газу склала 17 103 992,40 грн., в т.ч. ПДВ 2 850 665,41 грн., то сальдо на кінець періоду Кт склало 7739082,65 грн.

У червні 2011 року оплата за поставлений газ була здійснена на загальну суму 53645954,65грн., в т.ч. ПДВ 8 940 992,44 грн. Поставка газу здійснена на суму 52 825 021,66 грн., в т.ч. ПДВ 8 804 170,28 грн. Сальдо на початок періоду Кт 7 739 082,65 грн. на кінець періоду сальдо Кт 5 918 149,66 грн.

Оплата за поставлений газ у липні 2011 року була здійснена на загальну суму 63569558,97 грн., в т.ч. ПДВ 10 594 926,48 грн. Поставка газу здійснена на суму 38 479 400,90 грн., в т.ч. ПДВ 6413 233,48 грн. Сальдо станом на 01.07.2011 року Кт складає 6 918 149,66 грн. Сальдо на кінець періоду 31.07.2011 року Дт 18 172 008,31 грн.

У серпні 2011 року позивач здійснив оплату за придбаний газ у загальному розмірі 85833827,60 грн., в т.ч. ПДВ 14 305 637,93 грн. Поставка газу здійснена на суму 65 453 410,02 грн, в т.ч. ПДВ 10 908 901,67 грн. Сальдо на початок періоду Дт 18 172 008,31 грн. Сальдо на кінець періоду Дт 38 552 425,89 грн.

Оплата за поставлений газ у вересні 2011 року була проведена на загальну суму 45 853 881,11 грн., в т. ч. ПДВ 7 642 313,51 грн. Поставка газу у вересні 2011 була здійснена на суму 51971443,87грн, в т.ч. ПДВ 8661907,31грн. Сальдо на початок періоду Дт 38 552 425,89 грн. Сальдо на кінець періоду Дт 32 434 863,13 грн.

У жовтні 2011 року позивач здійснив оплату за придбаний газ у розмірі 64 593 511,15грн., в т.ч. ПДВ 10 765 585,19 грн. Поставка газу здійснена на суму 76 395 201,04 грн., в т.ч. ПДВ 12732533,51 грн. Сальдо на початок періоду Дт 32 434 863,13 грн. Сальдо на кінець періоду Дт 20 633 173,24 грн.

Додатковим доказом розрахунку позивача за приданий природний газ, є надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії відповідних накопичувальних відомостей по рахунку (т.3 а.с. 227-232в)

Як було зазначено позивачем, враховуючи специфіку товару, умови його використання та постачання трубопровідним транспортом, а також відсутність у контрагентів власних трубопровідних систем постачання газу, транспортування придбаного у ТОВ «Алекс - А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» природного газу на підставі укладених між позивачем та даними суб'єктами господарювання договорів купівлі-продажу природного газу № 04/13- ПГ (07 22) від 01.04.2011року та № 05/02- ПГ (07 26) від 05.05.2011 року, було здійснено із залученням газотранспортного підприємства - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», про що було укладено відвідний договір № ПрП 001/7ТП (136/12-10) від 30.12.2010 р.

Також, як було встановлено під час розгляду справи, позивач у спірний період окрім ТОВ «Алекс - А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» мав господарські відносини з приводу постачання природного газу із НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Торгова база «УКРБУД», реальність яких відповідачем під сумнів не ставиться.

Так, згідно із наявних в матеріалах справи документів, а саме укладених між ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та ВАТ "Євроцемент - Україна" акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року вбачається, що у квітні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 18 248,142 тис. куб. м., що складається із: 114,142 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Алекс - А ЛТД», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 3 а.с. 233); 18000,000 тис. куб. м. транспортованого від НАК «Нафтогаз України», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с.131); 134,000 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Торгова база «УКРБУД», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т.5 а.с.133).

У травні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 18 055,576 тис. куб. м., що складається із: 11 913,576 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Алекс - А ЛТД», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 3 а.с. 233в); 642,000 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Торгова база «УКРБУД», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 136); 5500,000 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Ріоніт», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 153).

У червні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 17 014,461 тис. куб. м., який було отримано від ТОВ «Ріоніт», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 150).

У липні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 14 055,335 тис. куб. м., що складається із: 10455,335 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Ріоніт», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 147); 3 600,000 тис. куб. м. транспортованого від ТОВ «Алекс - А ЛТД», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 29).

У серпні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 17 784,511 тис. куб. м., який було отримано від ТОВ «Ріоніт», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 144).

У вересні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 14 121,292 тис. куб. м., який було отримано від ТОВ «Ріоніт», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 141).

У жовтні 2011 року газотранспортним підприємством було транспортовано, а споживачем прийнято природного газу в загальному обсязі 18 546,286 тис. куб. м., який було отримано від ТОВ «Ріоніт», про що свідчить відповідний трьохсторонній акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року, який підписано представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 138).

Оплата позивачем вартості отриманих послуг з приводу транспортування придбаного у постачальників природного газу підтверджується наданими позивачем копіями відповідних платіжних доручень та по суті не заперечується податковим органом (т. 4 а.с. 13-48).

Також, як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується відповідачем, ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» має відокремлені структурні підрозділи, одним із яких є виробничо-збутова філія АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» -«Краматорський цементний завод - Пушка» місце знаходження якої місто Краматорськ Донецької області. Податки, а саме ПДВ та податок на прибуток, філією сплачуються консолідовано.

Так, у зв'язку із здійсненням виробничої діяльності філії (виробництво цементу), 05.05.2011 року між філією (Покупець) та «Ріоніт» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 34/15-11, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві природний газ українського походження та не забороненого до використання для промислових потреб, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 Договору (т. 2 а.с.17-21).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник за планом передає Покупцю в період з 05.05.2011 року по 31.12.2011 року природний газ в обсязі 2510,000 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях: травень - 240,000 тис. куб. м., червень - 275,000 тис. куб. м., липень - 339,000 тис. куб. м., серпень - 339,000 тис. куб. м., вересень - 322,000 тис. куб. м., жовтень - 387,000 тис. куб. м., листопад - 392,000 тис. куб. м., грудень - 216,000 тис. куб. м.

Додатковими угодами від 05.05.2011 року №1, від 25.05.2011 року №1/1, від 01.07.2011 року № 2, від 01.07.2011 року б.н., від 01.10.2011 року № 3 були змінені деякі умови договору, юридичні реквізити сторін та ціну реалізуємого газу.

На виконання умов вищезазначеного Договору, ТОВ «Ріоніт» у перевіряємий період було поставлено позивачу природний газ у розмірі: червень 2011 року - 152, 465 тис. куб. м., липень 2011 року - 132,861 тис. куб. м., серпень 2011 року - 135,369 тис. куб. м., вересень 2011 року - 122,149 тис. куб. м., жовтень 2011 року - 200,421 тис. куб. м., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (т.5 а.с. 83-92).

Матеріалами справи підтверджено, що оплата за поставлений газ була проведена позивачем у повному обсязі в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ріоніт», про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень та не заперечується податковим органом (т.5 а.с. 93-106).

Так, у червні 2011 року філією була здійснена передплата за газ у розмірі 220000 грн. та 276753,60 грн. на підставі платіжних доручень від 01.06.2011 року та 17.06.2011 року. Враховуючи, що вартість поставленого у травні газу склала 473359,61грн. у т.ч. ПДВ 78893,27грн., то станом на 01.07.2011 року сальдо Дт склало 23393,99 грн.

У липні 2011 року оплата за поставлений газ була здійснена на загальну суму 528660,01грн. Поставка газу здійснена на суму 488976,30грн. у т. ч. ПДВ 81496,05грн.. Станом на 01.08.2011 року сальдо Дт склало 63077,70грн.

У серпні 2011 року оплата за поставлений газ була здійснена на суму 124620,66 грн., 182177,82грн та 182177,82 грн. на підставі платіжних доручень від 03.08.2011 року, від 15.08.2011 року та від 25.08.2011 року. Поставка газу здійснена на суму 498206,64грн. Станом на 01.09.2011 року сальдо Дт склало 53847,36грн.

У вересні 2011 року оплата за поставлений газ була здійснена на суму 121337,78грн., 170032,63грн., 170032,63грн на підставі платіжних доручень від 05.09.2011 року, 14.09.2011 року та від 20.09.2011 року. Поставка газу здійснена на суму 449552,00грн. у т.ч. ПДВ 74925,33грн. Станом на 01.10.2011 року сальдо Дт склало 65698,40грн.

У жовтні 2011 року оплата за поставлений газ була здійснена на суму 144378,96 грн., 203898,62 грн., 203898,62 грн. на підставі платіжних доручень від 05.10.2011 року, 13.10.2011 року та від 21.10.2011 року. Поставка газу здійснена на суму 825566,95грн, у т.ч. ПДВ 137594,49грн. Станом на 01.11.2011 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість у розмірі 207692,35грн.

Враховуючи специфіку товару, умови його використання та постачання трубопровідним транспортом, а також відсутність у ТОВ «Ріоніт» власних трубопровідних систем постачання газу, транспортування придбаного філією АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» -«Краматорський цементний завод - Пушка» природного газу здійснювалось із залученням газотранспортних підприємств - ВАТ газопостачання та газифікації «Донецькоблагаз» Краматорське УГГ та ДК «Укртрансгаз» Національної компанії «Нафтогаз України» філія «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», з якими були укладені Договори про транспортування природного газу № 06-198-23/15-09 від 19.05.2009 року та № 119-224 від 03.06.2009 року із відповідними додатковими угодами (т. 5 а.с.40-52, 68-82).

Так, у період з червня 2011 року по жовтень 2011 року газотранспортними підприємствами було здійснено транспортування природного газу у загальному розмірі 743,265 тис.куб.м., у т.ч. за червень 152,465 тис.куб.м, за липень 132,861 тис.куб.м., за серпень 135,369 тис.куб.м, за вересень 122,149 тис.куб.м., за жовтень 200,421 тис.куб.м., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних актів надання послуг з транспортування природного газу, рахунки-акти та відповідні трьохсторонні акти приймання-передачі природного газу від 30.06.2011 року, 31.07.2011 року, 31.08.2011 року, 30.09.2011 року, 31.10.2011 року, які підписані представниками газотранспортного підприємства, постачальника та споживача (т. 5 а.с. 35-39, 58-67).

Крім того, суд зауважує, що додатковим доказом, який свідчить про факт здійснення контрагентами господарської діяльності з приводу реалізації природного газу іншим суб'єктами господарювання, у т.ч. ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА", є надані позивачем копії звітності про обсяги закачаного природного газу в підземні сховища газу та розрахунки ліцензіата з власниками природного газу та споживачів з ліцензіатом за спожитий природний газ, які подавались ТОВ "Алекс-А ЛТД" та ТОВ "Ріоніт" до Національної комісії регулювання електроенергетики України у спірний період та лист ОДУ ДК "Укртрансгаз" від 17.01.2012 року №435/64-014, згідно із яким підприємство підтвердило факт здійснення ТОВ "Алекс-А ЛТД" прийому та постачання природного газу (т. 5 а.с.180-240).

На час виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» мали відповідні ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) на здійснення господарської діяльності з приводу постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованими тарифами. Крім того, діяльність з приводу постачання природного газу співпадає із переліком діяльності підприємств, вказаних у КВЕД (т. 2 а.с. 9-10)

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем як факту придбання, так і факту надходження (транспортування) придбаного у ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» природного газу.

Представником позивача під час розгляду справи було вказано, що необхідність укладення угод з приводу постачання природного газу, була зумовлена виробничою необхідністю підприємства (виробництво цементу), що також не оскаржується податковим органом.

На підтвердження факту використання придбаного газу у власній господарській діяльності, представником позивача було долучено копії відповідних звітів про використання газу за квітень-вересень 2011 року, звіту про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії за січень-грудень 2011 року, розрахунок фактичних витрат палива на виробництво окремих видів продукції і робіт за 2011 рік, звіт про виробничу діяльність станом на грудень 2011 року, розрахунок вартості природного газу по плану 2011 року, звіт про виробничу діяльність за 2011 рік (т. 4. а.с. 49-60, 201-202).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що позивачем під час розгляду було доведено належними та допустимими доказами не лише факт придбання та транспортування придбаного товару, а і його використання у господарській діяльності з урахуванням специфіки виробництва.

Доказів того, що вказаний у первинних документах товар (природний газ) не було отримано ПАТ "Євроцемент - Україна" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом фактично не заперечується факт отримання позивачем у спірний період відповідних обсягів природного газу, а лише оскаржується саме отримання даного газу від ТОВ "Алекс-А ЛТД" та ТОВ "Ріоніт".

Суд зазначає, що на виконання умов договору, ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» були виписані позивачу податкові накладні:

- № 58 від 28.04.2011 року, №1 від 04.05.2011 року, № 5 від 05.05.2011 року, №9 від 06.05.2011 року, №14 від 10.05.2011 року, №20 від 11.05.2011 року, №25 від 12.05.2011 року, №28 від 13.05.2011 року, №33 від 16.05.2011 року, №37 від 17.05.2011 року, №38 від 18.05.2011 року, №40 від 19.05.2011 року, №41 від 20.05.2011 року, №42 від 23.05.2011 року, №46 від 24.05.2011 року, №49 від 25.05.2011 року, №53 від 26.05.2011 року, №54 від 27.05.2011 року, №3 від 11.07.2011 року, №4 від 16.07.2011 року, №5 від 17.07.2011 року, №6 від 18.07.2011 року, №7 від 19.07.2011 року - ТОВ «Алекс-А ЛТД» на виконання умов договору № 04/13- ПГ (07 22) від 01.04.2011р. (т. 2 а.с. 100-122);

- №1 від 20.05.2011 року, № 2 від 26.05.2011 року, № 10 від 27.05.2011 року, №23 від 28.05.2011 року, №24 від 30.05.2011 року, №25 від 31.05.2011 року, №2 від 01.06.2011 року, № 3 від 02.06.2011 року, №4 від 03.06.2011 року, №5 від 06.06.2011 року, №6 від 07.06.2011 року, №9 від 10.06.2011 року, №12 від 14.06.2011 року, №13 від 15.06.2011 року, №14 від 17.06.2011 року, №16 від 20.06.2011 року, №18 від 21.06.2011 року, №21 від 29.06.2011 року, № 23 від 30.06.2011 року, №28 від 08.06.2011 року, №29 від 09.06.2011 року, №1 від 04.07.2011 року, № 2 від 05.07.2011 року, №5 від 12.07.2011 року, №7 від 12.07.2011 року, №8 від 13.07.2011 року, №10 від 14.07.2011 року, №12 від 15.07.2011 року, №14 від 18.07.2011 року, №34 від 29.07.2011 року, №40 від 07.07.2011 року, №41 від 08.07.2011 року, №42 від 11.07.2011 року, №7 від 11.07.2011 року, №2 від 12.07.2011 року, №8 від 31.07.2011 року, №9 від 31.07.2011 року, №3 від 12.07.2011 року, №17 від 11.08.2011 року, №39 від 30.08.2011 року, №1 від 01.08.2011 року, №2 від 02.08.2011 року, №6 від 03.08.2011 року, №8 від 04.08.2011 року, №9 від 08.08.2011 року, №10 від 09.08.2011 року, №14 від 10.08.2011 року, №18 від 12.08.2011 року, №22 від 15.08.2011 року, №37 від 29.08.2011 року, №9 від 05.09.2011 року, №11 від 06.09.2011 року, №13 від 07.09.2011 року, №17 від 08.09.2011 року, №22 від 09.09.2011 року, №34 від 16.09.2011 року, №53 від 28.09.2011 року, №60 від 29.09.2011 року, №69 від 30.09.2011 року, №3 від 04.10.2011 року, №5від 05.10.2011 року, № 10 від 06.10.2011 року, №14 від 07.10.2011 року, №16 від 10.10.2011 року, №19 від 11.10.2011 року, №25 від 12.10.2011 року, №28 від 13.10.2011 року, №30 від 14.10.2011 року, №34 від 18.10.2011 року, №39 від 21.10.2011 року, №46 від 31.10.2011 року, №45 від 28.10.2011 року - ТОВ «Ріоніт» на виконання умов договору № 05/02- ПГ (07 26) від 05.05.2011р. (т. 2 а.с. 144-214);

- №1 від 01.06.2011 року, № 15 від 17.06.2011 року, №3 від 05.07.2011 року, №17 від 21.07.2011 року, №5 від 03.08.2011 року, №20 від 15.08.2011 року, №31 від 25.08.2011 року,№8 від 05.09.2011 року, №30 від 14.09.2011 року, №42 від 20.09.2011 року, №9 від 05.10.2011 року, №29 від 13.10.2011 року, №38 від 21.10.2011 року, №49 від 31.10.2011 року - ТОВ «Ріоніт» на виконання умов договору 34/15-11 від 05.05.2011р. (т. 2 а.с. 52-65).

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Посилання податкового органу, як на підставу відсутності факту реальності господарських операцій, на той факт, що сторонами господарських відносин були порушені умови договорів, а саме придбано газу в іншій, ніж визначено договором, кількості, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Планові обсяги постачання газу - це обсяги газу, що виділяються постачальниками споживачам на відповідний період згідно з умовами укладених договорів в межах наявних у постачальника ресурсів газу.

Відповідно до Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою НКРЕ від 13.09.12 № 1181встановлено, що споживач та його постачальник мають право на коригування підтверджених обсягів газу в порядку, визначеному договорами, у тому числі впродовж: поточного розрахункового місяця.

Як вбачається із умов укладених між позивачем та контрагентами договорів (п.2.1 ), Постачальник за планом передає Покупцю в певний період природний газ у певному розмірі. Тобто, зазначені в договорах обсяги газу є саме плановими, а відтак вони можуть корегуватися протягом місяця (як в сторону збільшення, так і зменшення) в залежності від виробничих потужностей та потреб кінцевого споживача, погодних умов, пори року, змін ринку, тощо.

Позивачем на підтвердження факту корегування зазначених у договорах обсягів постачання природного газу було надано копії направлених на адресу ТОВ «Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Ріоніт» листів, у яких ПАТ "Євроцемент - Україна" просило поставити на адресу підприємства природний газ у певних розмірах (т. 4 а.с. 183-192, 198-200)

Суд зазначає, що умовами укладених договорів не встановлений певний порядок корегування сторонами обсягів постачання природного газу, як і не встановлена пряма заборона на корегування сторонами обсягів саме на підставі, направлення відповідних листів. А відтак, у випадку виконання сторонами умов договору з урахуванням відповідних змін у обсягах постачання природного газу, не може свідчити про порушення ними вимог діючого законодавства та відповідних договірних зобов'язань.

Крім того, суд не приймає як належний та допустимий доказ наявності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, надані відповідачем висновки експерта Науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 25.06.2012 року № 250, протокол допиту свідка від 20.01.2012 року та пояснення директора ТОВ «Алекс-А ЛТД» ОСОБА_7 від 05.09.2011 року, виходячи з наступного.

Щодо наданих директором ТОВ «Алекс-А ЛТД» ОСОБА_7 пояснень, суд зазначає.

Поняття доказів закріплено у ст. 69 КАС України, відповідно до частини 1 якою зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зі змісту ч.3 ст. 70 КАС України слідує, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів в рамках якої справи були відібрані дані пояснення та гр. ОСОБА_7 під час їх надання не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, суд дійшов висновку, що вони одержані з порушенням закону, а відтак вони не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ.

З приводу висновку спеціаліста Науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 25.06.2012 року № 250, згідно із висновками якого, підписи від імені ОСОБА_7 у засвідчених ксерокопіях додаткової угоди від 01.07.2011 року до договору №04/13-ПГ (№07 22) від 01.04.2011 року, засвідченій ксерокопії податкової накладної №4 від 16.07.2011 року, засвідченій ксерокопії податкової накладної №5 від 17.07.2011 року, засвідченій ксерокопії податкової накладної №6 від 18.07.2011 року, засвідченій ксерокопії податкової накладної №3 від 11.07.2011 року виконані не ОСОБА_7, а іншою особою, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 84 Податкового кодексу - експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в яких зазначаються: підстави для залучення експерта; прізвище, ім'я та по батькові експерта; реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Разом з тим, податковим органом не було надано доказів ознайомлення співробітниками податкового органу посадових осіб ТОВ «Алекс-А ЛТД» ні з рішенням про залучення експерта, ні з висновком спеціаліста Науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 25.06.2012 року № 250. Крім того, під час проведення експертизи, експерт (спеціаліст) не попереджувався про кримінальну відповідальність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки висновок спеціаліста був складений з порушенням вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим, не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ по справі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити на тому, що згідно із висновком спеціаліста Науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 25.06.2012 року № 250 вбачається, що на дослідження були надані саме ксерокопії первинних документів. В свою чергу, відповідно до наданого позивачем листа від 30.01.2013 року № 153 за підписом слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції ОСОБА_9 ПАТ "Євроцемент - Україна" було повернуто оригінали первинних документів, у т.ч. додаткову угоду №2 від 01.07.2011 року до договору №04/13-ПГ (№07 22) від 01.04.2011 року, податкову накладну №4 від 16.07.2011 року, податкову накладну №5 від 17.07.2011 року, податкову накладну №6 від 18.07.2011 року, податкову накладну №3 від 11.07.2011 року та зазначено, що дані документи були використані під час проведення почеркознавчої експертизи, за наслідками якої було складено висновок №13 від 21.01.2013 року, відповідно до якого встановлено, що підписи у оригіналах первинних документах були виконані саме директором ТОВ «Алекс-А ЛТД» - ОСОБА_7

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до ст. 82 КАС України визначено, що у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які встановлені під час розгляду справи, не відомі під час проведення експертизи, а тому її висновки хоч і можуть бути використані під розгляду справи, проте не можуть слугувати єдиною підставою для винесення судового рішення, оскільки розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З приводу наданого відповідачем протокол допиту свідка - директора ТОВ «Алекс-А ЛТД» ОСОБА_7 від 20.01.2012 року суд вказує, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи, що станом як на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і на час розгляду даної справи обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Алекс-А ЛТД» ухвалено не було, а наявність лише факту порушення кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства та проведення в її рамках розслідування, у т.ч. допрос свідків, не може свідчити про порушення даними особами вимог діючого законодавства, та як наслідок спричиняти негативні наслідки для інших суб'єктів господарювання.

Крім того, в матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_7 від 07.12.2012 року, яка складена на спеціальному бланку та підпис засвідчений нотаріусом, та в якій останній підтвердив факт реальності господарської діяльності ТОВ "Алекс-А ЛТД", в т.ч. і по взаємовідносинам із ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА", та зазначив, що усі первинні документи від імені директора ТОВ "Алекс-А ЛТД" ОСОБА_7 підписувались ним особисто. (т. 4 а.с. 203-204)

З приводу взаємовідносин із ТОВ «Південпроммаш» щодо постачання електродвигунів, суд дійшов висновку про наступне.

Як було пояснено представником позивача у судових засіданнях, у перевіряє мий період ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» на підставі усної угоди мав господарські відносини із ТОВ «ПІВДЕНПРОММАШ» з приводу придбання електродвигунів.

На виконання умов договірних відносин, Постачальником у перевіряємий період було передано у власність ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» товар, про що свідчать надані позивачем копії первинних документів, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-0932 від 20.09.2011 року та видаткова накладна №РН-00151 від 06.10.2011 року на суму 7600 грн., у т.ч. ПДВ 1266,67 грн. (електродвигун АИР160М6, 15 кВт/1000 об/мин, ІМ 1081) (т. 4 а.с. 153, 156);

- рахунок-фактура №СФ-0000195 від 15.07.2011 року та видаткова накладна №РН-00165 від 03.11.2011 на суму 67200 грн., у т.ч. ПДВ 11200 грн. (електродвигуни МТН 225-8, 30 кВт/750 об/мин, ІМ 1004 - 2 шт.) (т. 4 а.с. 136, 141).

Вартість отриманого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ПІВДЕНПРОММАШ», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 03.10.2011 року №6115, від 17.10.2011 року №6282, №6542 від 07.11.2011 року (т. 4 а.с. 137-138, 154).

На підтвердження факту транспортування, отримання та оприбуткування придбаного товару, позивачем було додано та долучено до матеріалів справи копії відповідних товарно-транспортних накладних, звітів про переміщення матеріальних цінностей через КПП та приходних ордерів (т. 4 а.с. 142-144, 157-161).

Суд вказує, що на підтвердження факту наявності та використання у виробництві придбаного товару, позивачем було надано копії відповідних журналів реєстрації господарських операцій та обліково-сальдова відомість (т. 4 а.с. 145-148, 164).

Додатковим доказом, який свідчить про факт отримання придбаного є надана позивачем копія виписки із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (т. 4 а.с. 173-175).

Необхідність придбання товару була зумовлена заміною існуючого обладнання та створенням резервного запасу для безперебійної роботи підприємства, про що свідчать надані позивачем копії службової записки, заявки на поставку матеріалів, актів перевірки, заміни та виконання робіт по ремонту (т. 4 а.с. 149-152, 165-167).

Факт наявності на підприємстві необхідних виробничих потужностей та відповідного кваліфікованого персоналу для здійснення господарської діяльності з використанням придбаного товару (електродвигунів) податковим органом не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ«ПІВДЕНПРОММАШ».

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, обов'язковість форми правочину визначено статтею 657 ЦК України, де зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, взаємовідносини між сторонами відбувались на підставі усного договору, при наявності всієї необхідної, належним чином складеної первинної документації, при здійсненні оплати товару на підставі рахунків-фактур покупцем, тобто ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» та при здійсненні поставки товару контрагентами.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договору, ТОВ «ПІВДЕНПРОММАШ» були виписані позивачу податкові накладні: №186 від 03.10.2011 року, №198 від 17.10.2011 року, №203 від 03.11.2011 року, зауважень щодо правильності оформлення та форми яких у податкового органу не виникло.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також зауважує, що що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Південпроммаш» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами- ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Південпроммаш» і правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Ріоніт», ТОВ «Південпроммаш», в т.ч. і по ланцюгу, не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ПП «Корпус-7» угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, як було встановлено під час розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2012 року по справі №2а-9943/12/2670, залишеною без змін ухвалою Колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ "Ріоніт"до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Приймаючи вищезазначене судове рішення, суд першої інстанції, з я яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що правочини укладені між ТОВ "Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" спричиняють реальні правові наслідки та є дійсними. Висновки ж податкового органу про нікчемність укладених між підприємствами господарських угод є необґрунтованими та такими, що прийняті з перевищенням встановлених законом повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено факт здійснення фінансово - господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ "Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" в межах правового поля.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податквого кредиту зв ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про неповязаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсунтність факту поставки продукції.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок а не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі платіжного доручення від 02.11.2012 року було сплачено розмір судового збору за подання адміністративного позову, в зв'язка з чим, він підлягає стягненню з Державного бюджету України.

З приводу стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп..2 п.1 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, компенсуються в розмірі, яка не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданих позивачем документів, а саме: договору про надання правової допомоги №12-137/12 від 13.11.2012 року та копії адвокатського свідоцтва №4376 не можливо зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг, крім того вони не містять достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 447,20 грн. за годину наданої правової допомоги, то вони не можуть бути відшкодовані за рішенням суду з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби форми "Р" № 0000410044 від 11.07.2012 року; податкове повідомлення - рішення форми "В4" № 0000420044 від 11.07.2012 року; податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000430044 від 11.07.2012 року; податкове повідомлення - рішення форми "П" № 0000440044 від 11.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна" (64200, м. Балаклія, Харківська обл., код 00293060) судовий збір в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2013 року

Суддя Горшкова О.О.