Постанова № 29728403, 25.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

16:45 год.

25 лютого 2013 року справа № 2а-6253/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Панченка С.В.,

представника відповідача: Афоніна В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Порт Очаків", вул. Ольвійська, 1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550

доОчаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.12 р. № 0000412300, від 29.11.12 р. № 0000482300 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 2 серпня 2012 р. № 0000412300 і від 29 листопада 2012 р. № 0000482300, прийняті Очаківською ОДПІ Миколаївської області ДПС, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Порт Очаків" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:45 год.

25 лютого 2013 року справа № 2а-6253/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Панченка С.В.,

представника відповідача: Афоніна В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Порт Очаків", вул. Ольвійська, 1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550

доОчаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.12 р. № 0000412300, від 29.11.12 р. № 0000482300 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" (далі - позивач, Товариство), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 серпня 2012 р. № 0000412300 і від 29 листопада 2012 р. № 0000482300, якими Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і застосувала штраф.

В обґрунтування своїх доводів позивач вказав на наступне. Ним здійснювались роботи по збільшенню заглиблення акваторії порту, в результаті яких з дна акваторії був піднятий пісок. Наполягає на тому, що витрати, пов'язані із вищезазначеними роботами, в тому числі і витрати на видобуток піску, правомірно були віднесені ним до складу валових витрат.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а. с. 155-162). Посилаючись на норми ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.2., 5.3.9., ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.5., 139.1.9., ст. 148 п. 148.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), ОДПІ вважає, що витрати, пов'язані із видобутком піску, не включаються до складу валових витрат, а повинні включатись до окремого об'єкта необоротних активів і підлягати амортизації. Крім того, як зазначає ОДПІ, у позивача відсутні первинні документи, на підтвердження цих витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

В період з 28 травня до 4 липня 2012 р. ОДПІ провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 р. до 31 березня 2012 р., результати якої оформлені актом № 186/22/24057648 (далі - акт перевірки) (а. с. 14-64).

У висновку акту перевірки, серед інших порушень, які позивачем не оскаржуються, зазначено що Товариством порушені ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.2., 5.3.9., ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.5., 139.1.9., ст. 148 п. 148.1. ПК України, а саме до валових витрат віднесені витрати на видобуток корисних копалин (піску) і не враховані вимоги податкового законодавства, які передбачають, що витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин підлягають амортизації, а також вказані витрати не підтверджені первинними документами. Внаслідок цього позивачем завищено податок на прибуток підприємств за період з 1 жовтня 2010 р. до 31 березня 2012 р. на загальну суму 226594,0 грн.

На підставі акту перевірки, 2 серпня 2012 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000412300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 226594,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12435,0 грн. (а. с. 91).

Не погодившись із правомірністю рішення, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, Державна податкова служба у Миколаївській області (далі - ДПС у Миколаївській області) залишала скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Крім того, за наслідками розгляду скарги, ДПС у Миколаївській області прийшла до висновку про невірне визначення ОДПІ податкового зобов'язання і штрафу та збільшила грошове зобов'язання Товариства на суму 18728,0 грн., в тому числі: 14640,0 грн. податку на прибуток підприємств і 4088,0 грн. штрафу (а. с. 128-136). За результатами розгляду скарги, 29 листопада 2012 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000482300, яким позивачу були донараховані вищенаведені податок і штраф (а. с. 137).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 12 квітня 2007 р. позивач уклав із державним підприємством "Укрводсервіс" договір № 12/04-о про встановлення сервітуту. За умовами цього договору, Товариство набуло право користування частиною конструкції набережної вантажних причалів правобережного будівельного майданчика Дніпро-Бузького гідровузла, акваторією та водними підходами до набережної вантажних причалів, інженерною підготовкою майданчика набережної вантажних причалів, хвилезахисними спорудами (п. 1.1. договору); сервітут встановлюється строком на 15 років (п. 5.1.); на позивача покладається обов'язок утримувати об'єкт сервітуту в належному технічному стані; за рахунок власних коштів здійснювати ремонтні роботи, реконструкцію та інші поліпшення (п. 3.2.) (а. с. 184-191).

Як пояснив представник позивача, саме на виконання останнього пункту договору, Товариство розробило робочий проект реконструкції водного підходу і операційної акваторії причалу № 3 ТОВ "Порт Очаків" (а. с. 222-230). В проекті зазначено, що площа акваторії порту складає 12 га, існуючи глибини 3,9-5,4 м, проектом передбачено доведення глибин до 6 м; довжина водного підходу - 4680 м, існуючи глибини 4,0-5,6 м, за проектом - 6,40 м. В результаті днопоглиблювальних робіт передбачалось підняття пісчаних та мулових ґрунтів з дна.

Вищезазначений проект позитивно оцінено Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, про що складено висновок державної екологічної експертизи від 3 липня 2008 р. (а. с. 194-196).

З приводу цих обставин спору між сторонам не існує, оскільки в акті перевірки також зафіксовано, що позивач здійснював днопоглиблювальні роботи і перелічені дозвільні документи. Таким чином, спір стосується тільки правової оцінки правовідносин: позивач вважає, що витрати на днопоглиблювальні роботи, в результаті яких було піднято пісок, вірно включені до складу валових витрат, тоді як відповідач, навпаки, вважає, що такі витрати не відносяться до складу валових витрат.

Оцінивши заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що вони ґрунтуються на помилковому застосуванні податкового законодавства.

Відповідно до вимог ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка регулювала спірні правовідносини на час їх виникнення, не включаються до складу валових витрат витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин. Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.5. ПК України.

ПК України наступним чином визначає, що є корисними копалинами - корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки (ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.91. ПК України).

В матеріалах справи міститься протокол фізіко-механічних випробувань, виконаних на замовлення Товариства, в якому зазначено, що наданий для випробувань пісок може застосовуватись у виробництві силікатних виробів (як компонент в'яжучого силікатних бетонів, для ніздрюватих бетонів), для основи в дорожньому будівництві, благоустрою, рекультивації, плануванні (а. с. 201). Отже, пісок відноситься до корисних копалин.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.51. ПК України, добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини.

Суд вважає, що позивач, у спорі, який розглядається, не здійснював видобуток корисних копалин.

Господарська діяльність позивача пов'язана із навантажувально-розвантажувальними роботами на судах, а тому для цього виду діяльності суттєвими є характеристики акваторії порту, зокрема її глибина. Роботи, які проводив позивач, були спрямовані на поглиблення дна, їх метою та кінцевим результатом було досягнення проектної глибини, а не видобуток корисних копалин у виді піску, тобто пісок був побічним (вторинним) результатом днопоглиблювальних робіт, який неминуче з'являвся в їх результаті.

Підтвердженням таких доводів суду є і дані робочого проекту, а також висновку державної екологічної експертизи Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, в яких зазначено, що в результаті днопоглиблювальних робіт передбачалось підняття на поверхню не тільки піщаних ґрунтів, але і мулових ґрунтів в значно більшому об'ємі, тобто технологія днопоглиблювальних робіт вимагала від позивача підняття не тільки піску, який є корисною копалиною, але і мулових ґрунтів, які не відносяться до категорії корисних копалин.

Послідовним висновком того, що позивач здійснював саме днопоглиблювальні роботи і не здійснював видобуток корисних копалин, є те, що у нього відсутні первинні документи, які підтверджують окрему вартість робіт із видобутку піску - позивач облікував свої витрати із днопоглиблювальних робіт, а не вартість витрат з підняття піску, взагалі суду незрозуміло яким чином позивач повинен був відокремити свої витрати на днопоглиблювальні роботи від витрат на видобуток піску, враховуючи що останні є складовою частиною перших. Зазначене спростовує заперечення ОДПІ про порушення Товариством ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. ПК України, відповідно до яких не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно, безпідставними суд знаходить і висновки перевіряючих в частині порушення позивачем ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ст. 148 п. 148.1. ПК України, які визначають порядок амортизація витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин.

Оцінюючи постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, якою генерального директора Товариства було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1631 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 ч. 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На думку відповідача, постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області (а. с. 207) вже вирішено питання про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку та завищення податку на прибуток підприємств.

Разом з тим, в рамках даної адміністративної справи розглядаються не правові наслідки дій директора Товариства, щодо яких прийнято постанову суду, а правові наслідки дій відповідача - податкового органу, а тому в даному випадку адміністративній суд не пов'язаний рішенням місцевого суду.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що позивач не здійснював видобуток корисних копалин, а проводив днопоглиблювальні роботи, обмеження щодо не включення до складу валових витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, не можуть бути застосовані до позивача, а тому відповідач безпідставно нарахував позивачу грошове зобов'язання із податку на прибуток підприємств і застосував штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 153 від 28 листопада 2012 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 2146,0 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 2 серпня 2012 р. № 0000412300 і від 29 листопада 2012 р. № 0000482300, прийняті Очаківською ОДПІ Миколаївської області ДПС, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Порт Очаків" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

27 лютого 2013 р.

Суддя А. О. Мороз