Ухвала суду № 29720282, 27.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року справа №2а/0570/16784/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Дяченко С.П.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представників позивача Пефтібая О.Г., Шмалій Л.В.,

представника відповідача Лютого Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі № 2а/0570/16784/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 10.12.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року № 0000832302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62290,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 6422,00 грн., та № 000063 про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку на суму 10208,02 грн. та штрафну санкцію у розмірі 5228,9 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача в акті перевірки щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та отримання додаткового блага працівниками є неправомірними, оскільки службові відрядження за кордон з участі у виставках медичного обладнання безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Крім того, позивач вважає правомірним формування валових витрат з отримання імпорту на момент оформлення вантажно-митних декларацій, що узгоджується з роз'ясненнями Державної податкової служби України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000832302 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62290,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 6422,00 грн..

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 000063 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» суми грошового зобов'язання по прибутковому податку на суму 10208,02 грн. та штрафну санкцію у розмірі 5228,9 грн.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЕНКО» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.11.2002 року за № 1266100000008254, ідентифікаційний код 32183357 (а.с.09).

Згідно Довідки АА № 466845 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД: «51.46.0 Оптова торгівля фармацевтичними товарами», «51,55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами», «52.31.0 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами», «33.10.1 Виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань», «33.10.2 Монтаж медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань», «33.10.3 Ремонт і технічне обслуговування медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань» (а.с. 8).

Свою господарську діяльність ТОВ «Ксенко» здійснює згідно зістатутом (у новій редакції), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 27.01.2010 року № 1-2010 (а.с. 10-26).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області ДПС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 24.10.2012 року по 30.10.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ксенко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 23.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 23.10.2012 року, за результати якої складено акт від 08.11.2012 року № 2959/22-011-1/32183357 (а.с. 33 - 55).

На підставі акту перевірки податковим органом 28.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000832302 про збільшення суми грошового, зобов'язання по податку на прибуток на суму 68712,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 62290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6422,00 грн. (а.с. 31);

- № 000063 про збільшення суми грошового зобов'язання з платежу «прибутковий податок - акти» на суму 15436,92 грн. (у тому числі: за основним платежем - 10208,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5228,90 грн.) (а.с. 32).

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0000832302 в частині формування валових витрат у зв'язку з отриманням товарів від нерезидента, колегія суддів зазначає наступне.

На думку податкового органу позивачем неправомірно сформовані валові витрати в частину придбання імпортних товарів без врахування вимог п. 7.3.2, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: по вартості товару згідно ВМД в момент одержання товару в перерахунку за курсом НБУ на дату оформлення ВМД та без урахування балансової вартості іноземної валюти на момент оплати придбаного товару, що призвело до завищення валових витрат на 204735,00 грн..

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Ксенко» укладено з нерезидентом InterMed Group LLC (США) контракти: №2718-059 від 10.11.2009 року, № 2718-060 від 20.11.2009 року, № 2718-062 від 12.12.2009 року, № 2718-065 від 17.12.2009 року на придбання медичного обладнання.

Відповідно до умов зазначених контрактів InterMed Group LLC у листопаді-грудні 2009 року та січні 2010 року було поставлено на адресу ТОВ «Ксенко» медичне обладнання, що підтверджено вантажно-митними деклараціями, наданими позивачем податковому органу під час перевірки, та копії яких наявні в матеріалах справи.

Визначені суми в ВМД суми вартості товару були включені позивачем до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач відзначив період, в якому позивачем здійснювалась оплата за імпорт на користь нерезидента: з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року (а.с. 39 т. 1).

Оплата в зазначений період здійснена позивачем в Євро та доларах США (за умовами контрактів), для чого придбавалась відповідна валюта:

- станом на 10.11.2010 року курс НБУ за 1 Євро становив 11,031471 грн. Отже 22000,00 Євро придбані позивачем на суму 242 692,36 грн.

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом НБУ на день придбання валюти склала «- 20 415,14 грн.» (242692,36 грн. - 263107,50 грн.);

- станом на 07.10.2010 року курс НБУ за 1 долар США становив 7,90999 грн., станом на

01.11.2010 року курс НБУ за 1 долар США становив 7,911 грн. Отже позивачем у зазначені дати придбано 1019300,61 грн. (28850,00 дол. США х 7,9099 грн., 100000,00 дол. США х 7,911).

Оскільки сума у складі 146800,00 доларів США згідно ВМД від 16.12.2009 року № 700000005/2009/015044 у розмірі 17950,00 дол. США не придбавалась позивачем у період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, то вона не досліджувалась відповідачем під час проведення перевірки. Отримане медичне обладнання по курсу НБУ на день оформлення ВМД (оприбуткування товару) 16.12.2009 року в сумі 128850,00 дол. США склало у розмірі 1027 346,82 грн. (128850,00 дол. США х 7,9732 грн.).

Таким чином, в період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, а саме: 07.10.2010 року та 01.11.2010 року позивачем придбано 128 850,00 доларів США (28 850,00 дол. США + 100

000,00 дол. США).

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом на день придбання валюти склала «- 8 046,21 грн.» (1019300,61 грн. - 1027346,82 грн.);

- станом на 10.11.2010 року курс НБУ за 1 Євро становив 11,031471 грн., станом на 17.01.2011 року - 10,612855 грн., станом на 16.03.2011 року - 11,024868 грн. Отже позивачем у зазначені дати придбано 3382724,08 грн. (98000,00 Євро х 11,031471 грн., 140000,00 Євро х 10,612855 грн., 74000,00 Євро х 11,024868 грн.).

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом на день придбання валюти склала «-167 503,64 грн.» (3 382 724,08 грн. - 3550227,72 грн.);

станом на 30.11.2010 року курс НБУ за 1 дол. США становив 7,938 грн., станом на 26.01.2011 року - 7,9388 грн. Отже позивачем у зазначені дати придбано 1500393,20 грн. (50 000,00 дол. США х 7,938 грн., 139000,00 дол. США х 7,9388 грн.).

Різниця між вартістю імпортованого товару у гривнях за даними ВМД та за офіційним курсом на день придбання валюти склала «- 8771,80 грн.» (1500393,20 грн. - 1509165,00 грн.).

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного-отримання від осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Отже при імпорті товарів датою збільшення валових витрат вважається дата оприбуткування такого товару, на підставі первинних облікових документів бухгалтерського обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні».

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.3.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Підпунктом 7.3.2 вказаної статті визначено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У відповідності до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Згідно з пп. 7.3.4 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Виходячи з наведених норм, валові витрати, які формуються за придбаними імпортними товарами, залежать від розміру балансової вартості валюти, витраченої на їх придбання.

Якщо ж першою подією є оприбуткування товару, то до складу валових витрат - відноситься його вартість, розрахована відповідно до курсу НБУ, що діяв на момент оприбуткування товару.

В подальшому при фактичному перерахуванні нерезидентом коштів в оплату за отримані товари, перерахунок валових витрат не здійснюється, оскільки заборгованість в іноземній валюті відповідно до пункту 7.3.3 статті 7 Закону не виникає.

Зазначене також кореспондується з податковими консультаціями, що надані Державною податковою службою України, в тому числі у листі від 31.01.2004 року № 1557/7/15-1117(a.c. 102-106 т.1).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати у зв'язку з отриманням товарів від нерезидента станом на дату оформлення вантажно-митних декларацій (оприбуткування товарів), а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0000832302 підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 000063 про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 13.8, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищено адміністративні витрати у зв'язку з включенням до їх складу витрати на службові відрядження посадових осіб підприємства за кордон, оскільки зв'язок таких витрат з господарською діяльністю підприємства перевіркою не підтверджено, а саме: господарські взаємовідносини з підприємствами нерезидентами позивачем не здійснювались, угоди не укладались, поставки товару не відбувались. Зазначене порушення призвело до завищення позивачем адміністративних витрат у 2-му кварталі 2011 року на суму 7131,00 грн. (а.с. 41 т.1).

Крім того, податковий орна згідно акту перевірки вважає, що посадові особи ТОВ «Ксенко» - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали від підприємства додаткові блага, що виходять з оплати вказаним особам вартості проїзду, проживання та харчування у зв'язку з відрядженнями за кордон, а тому ТОВ «Ксенко» мав утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною ст. 167 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач у акті перевірки від 08.11.2012 року дійшов висновку, що ТОВ «Ксенко» надано робітникам додаткове благо протягом 2010-2011 років на загальну суму 68053,43 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, чим порушено пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 , п. 3.4 ст. З, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. 17.2 ст. 17 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 та п. 1.71.2 ст. 171 Податкового кодексу України. Позивачу донараховано 10208,02 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що протягом 2010-2011 років ТОВ «Ксенко» зазначені вище працівники підприємства мали відрядження за кордон з метою відвідування виставки медичного обладнання на щорічному конгресі інтенсивної терапії, для участі у медичному форумі та медичної виставки «Конгрес Medika 2010» з метою ведення переговорів з представниками виробів медичного обладнання, вивчення нових видів обладнання, для участі в зустрічі партнерів та проведення переговорів з питань співпраці.

Зазначені відрядження за кордон відбувались з метою участі у виставках та форумах здійснені посадовими особами позивача на підставі отриманих запрошень, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с. 108, 116, 126, 135, 144, 158, 170 т.1).

Фактичне здійснення виїзду за кордон та перебування за кордоном ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується наказами по підприємству про направлення зазначених посадових осіб у відрядження за кордон, посвідчення про відрядження з відмітками позивача та сторони, що приймала, про вибуття та прибуття, закордонними паспортами з корінцями посадочних талонів, квитанціями, платіжними документами (рахунками) готелів, що підтверджують вартість проживання в готелях на період перебування осіб у відрядженні, звіти про використання коштів, наданих на відрядження тощо.

Наведені документи не викликали сумнів у відповідача під час перевірки, про що, зокрема, свідчить відсутність будь-яких зауважень стосовно цього в акті перевірки від 08.11.2012 року.

Проте на думку податкового органу відсутній зв''язок між вказаними відрядженнями за кордон та господарською діяльністю позивача, а тому ТОВ «Ксенко» неправомірно включив витрати по відрядженням до адміністративних витрат. А також у зв'язку з цим вважає, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за надане додаткове благо у вигляді покриття вартості проїзду за кордон, проживання та харчування.

Умови віднесення до валових витрат будь-яких витрат платника податку на прибуток визначаються на підставі ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Основними, серед таких умов є, зокрема: зв'язок суми, сплачених (нарахованих) витрат з господарською діяльністю платника податку (пп. 5.2.1 ст. 5); наявність документів, підтверджуючих зв'язок таких витрат з господарською діяльністю (абз. 4 пп. 5.3.9 ст. 5).

Так, відповідно, до пп. 5.2.1 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою; організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Що стосується безпосередньо витрат на відрядження працівників підприємства, в тому числі за кордон для участі у виставках чи конференціях, то розмір таких витрат та перелік документів, якими вони підтверджуються, встановлений пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже згідно приписів зазначеної норми - будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Документами, що підтверджують зв'язок відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не-виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Таким чином, однією з умов, яка дозволяє відносити платнику податку витрати на відрядження згідно з переліченими документами у пп. 5.4.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підтвердження в цих документах зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

Колегія суддів зазначає, що витрати на відрядження, у тому числі за кордон працівників підприємства для участі у виставках та форумах включаються до складу валових витрат за наявності, зокрема: запрошення, в якому зазначено місце проведення та у разі зв'язку тематики таких виставок та конференцій з основною діяльністю підприємства.

Як вбачається зі статутних документів ТОВ «Ксенко» основною діяльністю підприємства є оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування та ортопедичних пристосувань і т.д.

Отже, з урахуванням вище зазначених документів (запрошення, накази, паспорти, посвідчення на відрядження, квитанції, інші платіжні документи тощо), що надавались позивачем під час проведення перевірки перевіряючим та надані до матеріалів даної справи, підтверджує наявність прямого зв'язку відвідування посадовими особами ОСОБА_5, Черкашйним СХВ., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виставок медичних обладнань і медичних форумів з представленням сучасних медичних виробів та веденням переговорів із питань можливої співпраці з господарською діяльністю позивача.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за № 218/2658 також визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави (п. 15 Розділу І «Загальні положення» Інструкції).

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням) (п. 16 Розділу І «Загальні положення» Інструкції).

Виходячи з наведених норм вбачається, якщо у наявності оригінали документів, які підтверджують вартість понесених витрат під час відрядження та є зв'язок відрядження працівника з основною діяльністю підприємства, то сума відшкодування витрат на відрядження не вважається додатковим благом працівника.

Відповідно до пп. «б» пп. 138.Д0.2 п. 138,10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно включив до валових витрат витрати на службові відрядження посадових осіб за кордон, а тому позовні вимоги про 28.11.2012 року № 000063 підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року № 0000832302 та № 000063.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі № 2а/0570/16784/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі № 2а/0570/16784/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 01 березня 2013 року.

Колегія суддів І.В. Юрко

Г.М.Міронова

С.П. Дяченко