Ухвала суду № 29720088, 26.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мєзєнцев Є.І.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року справа №2а/0570/9825/2012 Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Нікуліна О.А., Попова В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/9825/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі -Інспекція, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000591542/5716 від 28.02.2012 року (а.с.3-9).

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки №610/15-013-3/23352629 від 17.02.2012 року. Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки таке право є у виробника продукції - ТОВ «Лігніт».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/9825/2012 адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційні скарги мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з»явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 21.01.2012 року по 17.02.2012 року, відповідачем - Інспекцією була проведена камеральна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, за наслідками якої складено акт №610/15-013-3/23352629 від 17.02.2012 року (а.с. 10-16).

На підставі зазначеного акту, відповідачем 28 лютого 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000591542/5716, яким було встановлено порушення Товариством п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.4 «а», п.200.16 ст.200 Податкового кодексу України, яке виразилось у завищенні платником податків суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 36'667,00 грн., та як наслідок виявлених порушень до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18'334,00грн.(а.с.17).

За даними матеріалів справи, позивачем до Інспекції подавались податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року та березень 2012 року (а.с.а.с.146-187).

При цьому, у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року (а.с.а.с.161-162) Товариством до рядку 2.1 «Експортні операції» Розділу І «Податкові зобов'язання» було віднесено суму, що оподатковується за нульовою ставкою у розмірі 236'303,00 грн. з визначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 36'667,00 грн.

У грудні 2011 року на виконання укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «SALT TRADE» (Словаччина) рамочного договору купівлі-продажу №47/05 від 19.05.2011 року (а.с.а.с. 118-122) Товариством була здійснена господарська операція, а саме продаж (експорт) вугілля бурого на суму 236'303,00 грн., що підтверджується відповідною вантажно-митною декларацією (а.с.107).

За умовами рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011 року №47/05, з урахуванням додаткової угоди №1, позивач зобов'язався передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю «SALT TRADE» вугілля буре, орієнтовно 30000 - 50000 тон згідно специфікації №1, умова поставки DAP кордон Україна-Польща.

В подальшому позивачем було укладено договір на транспортне-експедиторське обслуговування №70 від 01.07.2011 року з повним товариством «Мартин-Плюс» (а.с.а.с130-132), згідно якого експедитор від свого імені та за рахунок Товариства забезпечує здійснення перевезення його вантажів залізничним транспортом.

Згідно п.п. «г» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з

вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

За визначенням п. 14.1.242 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України.

Відповідно до ст.274 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування

до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності,

які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які

оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

За правилами абз. 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктами 200.1 та 200.3 ст.200 Податкового кодексу України унормовано, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п.«а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума,

розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частіша такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій вантажно-митних декларацій (а.с.а.с.100-108) на виконання рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011 року №47/05 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «SALT TRADE» було поставлено вугілля буре, у тому числі 31 грудня 2011 року на суму 236'302,88 грн. (а.с.107).

Як вбачається з вантажної митної декларації, у якості відправника/експортера зазначено повне товариство «Мартин-Плюс» (графа 2), у якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено Товариство (графа 9).

Загальний порядок заповнення граф вантажно-митної декларації визначається Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307 (далі - Інструкція).

Згідно положень зазначеної Інструкції, визначальною ознакою статусу особи постачальника (продавця) за зовнішньоекономічним контрактом у вантажній митній декларації є її зазначення саме в графі 9 - «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання», а сама лише вказівка у графі 2 «Відправник/Експортер» особи відправника, за визначенням наведеним у пункті 4 розділу І Інструкції, не є підставою для визнання його продавцем за зовнішньоекономічним контрактом, оскільки надає можливість зазначення в ній, як особи перевізника (експедитора), так і особи постачальника, що самостійно доставляє ці товари одержувачу.

У відповідних рахунках-фактурах, що мають відповідні проставлені митними органами штампи, в якості постачальника (продавця) зазначено позивача, а повне товариство «Мартин-Плюс» - в якості вантажовідправника (а.с. 109-117).

Тобто наведеними документами підтверджується, що експортером товару є саме позивач, а тому висновок податкового органу щодо нездійснення позивачем зазначених експортних операцій є безпідставним.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки сума вказана позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 236'303,00 грн. (а.с.а.с.161-162), підтверджується митною декларацією від 31.12.2011 року (а.с.107), вказана позивачем сума у податкові декларації підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою.

Така правова позиція вже викладена в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року, прийнятій за результатом апеляційного перегляду справи №2а/0570/8405/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним акту від 19.01.2012 року №96/15-013/23352629 про результати камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення №0000041542/2405 від 27.01.2012 року (а.с. 16-17).

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/9825/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/9825/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

В.В. Попов