Рішення № 29719429, 28.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2013Справа №5002-15/ 2890-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД»

до відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

за участю Прокуратури м. Сімферополя

про спонукання до виконання певних дій

Головуючий суддя: Іщенко І.А.

Судді: Гайворонський В.І.

Куртлушаєв М.І.

Представники:

Від позивача - Кулагін Е.В., представник, довіреність № 1015 від 19.12.2012

Від відповідача - Пашиєв Е.У., представник, довіреність № 24/01-55/51 від 10.01.13

Від прокуратури - прокурор відділу прокуротури м. Сімферополя Приймак А.О., посвідчення №013070 від 14.11.2012

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, в якій просить суд: зобов'язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» отримані Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на виконання нікчемної угоди - договору від 25.03.2008 «Про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста», на підставі акту про виконання договору від 24.12.2007, вісім трикімнатних квартир та три двокімнатні квартири, загальною жилою площею 752,30 кв.м., а також на підставі акту про виконання договору від 11.12.2008 одну трикімнатну квартиру та чотири двокімнатних квартири загальною площею 393,77 кв.м., в житлових будинках по вул. Авіаційна в м. Сімферополь; всього - 16 вищевказаних квартир загальною площею 1 146,07 кв.м., а у випадку неможливості такого повернення - відшкодувати позивачу вартість вказаних квартир за цінами, які діють на момент прийняття рішення по даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване майно було передано відповідачу на підставі договору про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 25.03.2008, який, в свою чергу, на думку позивача є нікчемним, оскільки був підписаний з боку відповідача від імені Сімферопольської міської ради заступником міського голови Черновою М.А. на підставі розпорядження міського голови №221-р від 12.09.2006, чим, на думку позивача, порушені вимоги підпункту 16 пункту 3 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 по справі №5002-22/2890-2010 позов задоволено, стягнуто з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, рахунок № 2555371205002 в УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЄДРПОУ 04055630) на користь ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, рахунок № 26004301320616 ПІБ м. Сімферополя, МФО 324430, ЄДРПОУ 20676633) 7523655,00 грн. відшкодування вартості 16 квартир загальною площею 1146,07 кв.м. в житлових будинках по вул. Авіаційна в м. Сімферополь.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 по справі 5002-22/2890-2010 апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2011 по справі 5002-22/2890-2010 касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 по справі №5002-22/2890-2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» 23.02.2012 була надана заява за вих. №94 від 23.02.2012 про уточнення позовних вимог, яка 23.03.2012 була прийнята судом до розгляду, в якій позивач просить суд:

1. Стягнути з відповідача на користь позивача ринкову вартість 13 квартир загальною площею 956, 37 кв.м., а саме:

· У 107-ми квартирному житловому будинку по вул. Авіаційна (6 черга блок «В») у м. Сімферополі (поштова адреса - м. Сімферополь, вул. Лексіна, 58):

- 3-х кімнатна квартира №75 на 1-му поверсі загальною площею 67,30 кв.м., житловою площею 39,92 кв.м., оздоблення «Бюджет»;

- 2-х кімнатна квартира №105 на 9-му поверсі загальною площею 54,31 кв.м., житловою площею 28,34 кв.м., оздоблення «Бюджет».

· У багатоквартирному житловому будинку по вул. Авіаційна (7 черга блок «Б») у м. Сімферополі (поштова адреса - м. Сімферополь, вул. Лексіна, 60):

- 3-х кімнатна квартира №39 (будівельний №3) на 1-му поверсі загальною площею 119,37 кв.м., житловою площею 62,75 кв.м.;

- 2-х кімнатна квартира №63 (будівельний №27) на 7-му поверсі загальною площею 68,54 кв.м., житловою площею 38,18 кв.м.;

- 2-х кімнатна квартира №66 (будівельний №30) на 8-му поверсі загальною площею 68,66 кв.м., житловою площею 38,16 кв.м.;

- 2-х кімнатна квартира №70 (будівельний №34) на 9-му поверсі загальною площею 68,66 кв.м., житловою площею 38,16 кв.м.;

- 2-х кімнатна квартира №71 (будівельний №35) на 9-му поверсі загальною площею 68,54 кв.м., житловою площею 38,18 кв.м.

· У багатоквартирному житловому будинку по вул. Авіаційна (7 черга блоки «В, Г») у м. Сімферополі (поштова адреса - м. Сімферополь, вул. Лексіна, 58):

У 7 черзі блок «В»:

- 3-х кімнатна квартира №33 на 9-му поверсі загальною площею 76,26 кв.м., житловою площею 44,14 кв.м.;

- 3-x кімнатна квартира № 36 на 9-му поверсі загальною площею 75,53 кв.м., житловою площею 43,96 кв.м.;

У 7 черзі блок «Г»:

- 2-х кімнатна квартира №69 на 9-му поверсі загальною площею 67,88 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м.;

- 2-х кімнатна квартира №70 на 9-му поверсі загальною площею 68,47 кв.м., житловою площею 34,80 кв.м.;

- 3-х кімнатна квартира №40 на 1-му поверсі загальною площею 76,19 кв.м., житловою площею 44,20 кв.м.;

- 3-х кімнатна квартира №72 на 9-му поверсі загальною площею 76,66 кв.м., житловою площею 44,20 кв.м.

2. Суму позову (ринкову вартість вищезазначених квартир) просить визначити на підставі експертного висновку незалежної будівельно-технічної експертизи, яку просить призначити на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України, оскільки це питання потребує спеціальних знань. На вирішення експерту просимо поставити питання про визначення ринкової вартості зазначених вище 13 квартир на дату оцінки. Проведення експертизи просимо доручити судовим експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту», який має право на проведення подібних судових експертиз.

3. У порядку забезпечення доказів, на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України, прошу зробити судовий запит у СМ БРТІ (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 16) з питанням на кого оформлене право власності на зазначені вище квартири. Це необхідне для перевірки доводів позивача про неможливість повернення відповідачем майна у натурі.

24.05.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» було надано заяву про зменшення позовних вимог за вих. №501 від 24.05.2012, яка 24.05.2012 була прийнята судом до розгляду, в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача 2 457 409,00 грн. в якості відшкодування вартості п'яти квартир, переданих у виконання недійсного пункту 2.1.3. договору «Про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста» від 25.03.2008 по акту прийому-передачі від 11.12.2008, а саме:

- ринкову вартість квартири №39 по вул. Лексіна, 60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта №3808 від 29.12.2010 складає 662 239,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 63 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта №3809 від 29.12.2010 складає 462 542,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 66 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3810 від 29.12.2010 складає 455 438,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 71 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3807 від 29.12.2010 складає 450 595,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 70 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3806 від 29.12.2010 складає 458 595,00 грн.

17.01.2013 представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 148-150, 5-й том).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 17.01.2013 строк розгляду справи продовжений на п'ятнадцять днів.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 11 сесії Сімферопольської міської ради 24 скликання від 15.07.2003 року № 177 було затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради.

До ведення виконавчих органів сільських, селищних і міських рад відноситься залучення на договірних основах підприємств, установ і організацій незалежно від форм їх власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація даної роботи на відповідній території (пункт 7 статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні")

На підставі вказаних норм, 25.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про участь в комплексному соціально - економічному розвитку міста, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є участь в комплексному соціально - економічному розвитку міста, в розвитку об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури на земельній ділянці, наданій рішенням 27 сесії 5 скликання від 27.09.2007 № 378 у короткострокову оренду строком на 5 років, площею 4,9541 га, розташованій по вул. Авіаційна, для будівництва багатоповерхової житлової забудови з об'єктами обслуговування населення та дитячим садочком на 160 місць (а.с. 15-17).

Відповідно до пункту 2.1.1 укладеного між сторонами договору, позивач зобов'язався перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 1065496,00 грн. до місцевого (міського) бюджету. Кошти перераховуються: до 01.06.2008 року - 319648,00 грн.; суму коштів, що залишилась - 745848,00 грн. перераховувати щомісячно рівними частками до введення об'єкту до експлуатації.

Згідно пункту 2.1.3 позивач зобов'язаний виділити виконавчому комітету загальну житлову площу житла у розмірі 8% для забезпечення житлом загальноміської черги. Квартири передаються за окремим актом прийому - передачі до введення житлового будинку до експлуатації. Набір та поверховість квартир, які передаються виконавчому комітету, визначити до введення об'єкту до експлуатації.

На виконання умов даного договору за актом про виконання договору від 24.12.2007 позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 11 квартир в житловому будинку № 56 по вул. Лексіна, в м. Сімферополь; за актом про виконання договору від 22.04.2008 позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 2 квартири в житловому будинку № 58 по вул. Лексіна в м. Сімферополі; за актом про виконання договору від 11.12.2008 позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 5 квартир в житловому будинку № 60 по вул. Лексіна в м. Сімферополь; за актом про виконання договору від 09.06.2010 позивач передав Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради 6 квартир в житловому будинку на об'єкті по вул. Авіаційна (7-а черга Блок "В, Г") в м. Сімферополь.

Але, позивач вважає, що договір про участь в комплексному соціально - економічному розвитку міста від 25.03.2008, є нікчемним, оскільки був підписаний з боку відповідача від імені Сімферопольської міської ради заступником міського голови Черновою М.А. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006, чим, на думку позивача, порушені вимоги підпункту 16 пункту 3 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв'язку з чим отримані відповідачем 16 квартир підлягають поверненню позивачу або відповідач зобов'язаний компенсувати їх вартість.

Крім того, позивач вказує на те, що укладений між сторонами правочин є нікчемним з огляду на приписи частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, що, крім того, на думку позивача, підтверджується постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2002 у справі № 2-8/1606-2002.

Більш того, позивач посилається на те, що оспорюване майно було передано відповідачу за угодою, яка не відповідає приписам частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, нормам Закону України "Про планування та забудову територій", тощо, у зв'язку з чим на підставі частини 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути отримане за нікчемною угодою.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, приписами ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемними, зокрема, є правочини: а) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (стаття 547); б) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (частина 1 статті 219); в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (статті 221); г) укладені недієздатною фізичною особою (стаття 226); д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (частина 1 статті 224); ж) які порушують публічний порядок (стаття 228).

Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснив таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Так, позивач вказує на те, що договір про участь в комплексному соціально - економічному розвитку міста від 25.03.2008 року є нікчемним, тобто, таким, що не відповідає вимогам закону в силу того, що був підписаний з боку відповідача від імені Сімферопольської міської ради заступником міського голови Черновою М.А. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006 року, чим, на думку позивача, порушені вимоги підпункту 16 п. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, у листопаді 2009 року ТОВ фірма "Консоль ЛТД" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним пункту 2.1.3 договору від 25.03.2008 "Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю пункту 2.1.3 договору від 25.03.2008 вимогам Закону України "Про планування і забудову територій", зокрема, стаття 27 якого передбачає, що пайова участь замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів визначається у грошовій формі, у той час як спірною угодою передбачено передання житлової площі житла.

Крім того, умова пункту 2.1.3 договору від 25.03.2008, щодо виділення відповідачу загальної площі житла, що вводиться у якості коштів на розвиток відповідної інфраструктури міста, відповідно до вимог статей 181, 192 Цивільного кодексу України не може бути включена до договору, у зв'язку із відсутністю у житла номінальної вартості, у якості засобу платежу на всій території України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2010 у справі № 2-24/6184-2009 позов задоволено, визнано недійсним пункт 2.1.3 договору від 25.03.2008 "Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у справі № 2-24/6184-2009 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року у справі № 2-24/6184-2009 касаційну скаргу ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.20101 року у справі № 2-24/6184-2009 скасовано, рішення Господарського суду АР Крим від 25.02.2010 року у справі № 2-24/6184-2009 залишено в силі.

Господарським судом в рішенні від 25.02.2010 у справі № 2-24/6184-2009 було встановлено, з чим погодилась колегія суддів Вищого господарського суду України, що, передбачене умовами договору, внесення позивачем у якості пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів житлової площі житла, що вводиться у розмірі 8 %, замість грошових коштів, суперечить нормам Закону України "Про планування і забудову територій".

Згідно частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Пункту 2.1.3Договору передбачав обов'язок позивача виділити виконавчому комітету загальну площу житла у розмірі 8% для забезпечення житлом загальноміської черги.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що на виконання цього договору ним було передано відповідачу за актами від 24.12.2007, 11.12.2008. 16 квартир.

Але ж з вказаних актів вбачається, що на виконання договору від 25.03.2008 позивачем було передано лише 5 квартир за актом від 11.12.2008.

Одинадцять квартир за актом від 24.12.2007 було передано на виконання рішення № 1516 від 15.06.2007.

Вказані квартири не могли бути передані за договором, якого ще не існувало і п.4.2 якого передбачено, що він вступає в силу лише з моменту підписання сторонами.

Відповідно до частии 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому висновки суду про відшкодування позивачу вартості 11 квартир, які за договором від 25.03.2008 не передавались, суперечать вказаній нормі закону.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки згідно інформації Управління з питань квартирного обліку та розподілу житла від 05 жовтня 2010 року квартири в будинках по вул. Лексіна, № 56 та № 60 в місті Сімферополі були розподілені між фізичними особами, то в силу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України яка передбачає в разі неможливості повернення одержаного за недійсним правочином, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, а повернення квартир, отриманих відповідачем за оспорюваним договором, в порядку статті 216 Цивільного кодексу України, є неможливим, адже тягне порушення прав та охоронюваних законом інтересів громадян, яким квартири були передані виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради а тому, з останнього підлягає стягненню загальна вартість переданих квартир, що згідно висновків судового експерта становить 7 523 655,00 грн. (т. 2, а.с.1-150, т. 3, а.с.1-112).

Скасовуючи рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 по справі № 5002-22/2890-2010 та постанову Севастопольського апеляційного суду по справі № 5002-22/2890-2010 від 28.09.2011 суд касаційної інстанції вказав про те, що суди не звернули увагу на абзац 2 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", який передбачає, що норма частини 1 статті 216 Цивільного Кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Втім, позивачем було подана заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2457409,00 грн. в якості відшкодування вартості 5-ти квартир, переданих за актом - приймання передачі від 11.12.2008, а саме:

- ринкова вартість квартири № 39 по вул. Лексіна, 60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта №3809 від 29.12.2010 склала 662239,00 грн

- ринкову вартість квартири № 63 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта №3809 від 29.12.2010 складає 462 542,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 66 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3810 від 29.12.2010 складає 455 438,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 71 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3807 від 29.12.2010 складає 450 595,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 70 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3806 від 29.12.2010 складає 458 595,00 грн.

В іншій частині позову позивач просить провадження по справі припинити.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Перевіривши повноваження представника позивача що підписав вищевказану заяву, суд вважає за можливе прийняти відмову від позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача 5066246,00 грн., на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо визначення вартості переданого майна за оспорюваним договором, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2010 по даній справі було призначено судову оціночну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково - дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання: Яка вартість наступних об'єктів нерухомого майна в цінах, що діють на момент складення експертного висновку, а саме: квартира № 70 по вул. Лексіна, 60 в м. Сімферополь; квартира № 71 по вул. Лексіна, 60 в м. Сімферополь; квартира № 39 по вул. Лексіна, 60 в м. Сімферополь; квартира № 63 по вул. Лексіна, 60 в м. Сімферополь; квартира № 66 по вул. Лексіна, 60 в м. Сімферополь; квартира № 37 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 28 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 33 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 36 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 32 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 1 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 4 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 62 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 66 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 67 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь; квартира № 68 по вул. Лексіна, 56 в м. Сімферополь?

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У розумінні змісту статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України надані суду висновки експерта прийняті судом до уваги.

Так, згідно висновку судового експерта № 3808 від 29.12.2010 ринкова вартість квартири № 39 по вул. Лексіна, 60 склала 662239,00 грн., згідно висновку № 3809 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири № 63 по вул. Лексіна, 60 склала 462542,00 грн., згідно висновку № 3810 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири № 66 по вул. Лексіна,60 склала 455438,00 грн., згідно висновку експерта № 3807 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири № 71 по вул. Лексіна,60 склала 458595,00 грн., згідно висновку експерта № 3806 від 29.12.2010 року ринкова вартість квартири № 70 по вул. Лексіна, 60 склала 458595,00 грн.

Отже, загальна ринкова вартість 5 - квартир, відповідно яких позивач просить суд стягнути з відповідача у якості відшкодування вартість переданих за оспорюваним договором, складає 2457409,00 грн.

Враховуючи те, що фактичне повернення позивачу переданих квартир в натурі є неможливим, суд вважає за необхідне в порядку приписів статті 216 Цивільного кодексу України відшкодувати позивачу за рахунок відповідача вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, тобто, вартість переданих квартир сукупна ринкова вартість яких визначена судом згідно наданих висновків експертів в рамках судової оціночної експертизи, в сумі 2457409,00 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 2457409,00 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 01.03.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження по справі в частині стягнення 5066246,00 грн. припинити на підставі частини 1 пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ЄДРПОУ 04055630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633) 2457409,00 грн. відшкодування вартості п'яти квартир переданих у виконання недійсного пункту 2.1.3 договору «Про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста» від 25.03.2008 по акту прийому-передачі від 11.12.2008, а саме:

- ринкову вартість квартири №39 по вул. Лексіна, 60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта №3808 від 29.12.2010 складає 662 239,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 63 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта №3809 від 29.12.2010 складає 462 542,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 66 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3810 від 29.12.2010 складає 455 438,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 71 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3807 від 29.12.2010 складає 450 595,00 грн.;

- ринкову вартість квартири № 70 по вул.. Лексіна,60 у м. Сімферополі, яка згідно висновку експерта № 3806 від 29.12.2010 складає 458 595,00 грн.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ЄДРПОУ 04055630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633) 8328,92 грн. державного мита.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ЄДРПОУ 04055630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633) 77,08 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя І.А. Іщенко

Судді Гайворонський В.І.

Куртлушаєв М.І.