Ухвала суду № 29718537, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.

справа № 2а-0870/1850/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, за участю прокурора Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2007 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.11.2006 року № 0000271313/0, № 0000281313/0, № 0000251313/0, від 20.11.2006 року № 0000271313/1, № 0000281313/1, № 0000251313/1, від 23.01.2007 року № 0000271313/2, № 0000281313/2, № 0000251313/2 та від 26.03.2007 року № 0000271313/3, № 0000281313/3 та № 0000251313/3.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року, позов задоволено, зазначені податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2011 року постанова господарського суду Запорізької області від 21.08.2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року скасовані в частини визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000251313/0 від 01.11.2006 року, № 0000251313/1 від 20.11.2006 року, № 0000251313/2 від 23.01.2007 року та № 0000251313/3 від 26.03.2007 року. У цій частини справа направлена на новий судовий розгляд. В решті постанова господарського суду Запорізької області від 21.08.2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного суду від 02.07.2008 року залишені без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Суд скасував прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006 року, № 0000251313/1 від 20.11.2006 року, № 0000251313/2 від 23.01.2007 року та № 0000251313/3 від 26.03.2007 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16624 грн. 85 коп. У решті позовних вимог відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем у четвертому кварталі 2005 року валових витрат на суму 166248 грн. 51 коп., не ґрунтуються на законі, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань в цій частини є протиправними та підлягають скасуванню. Однак суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо: завищення позивачем валових витрат у першому кварталі 2006 року на суму 94245 грн. та у другому кварталі 2005 року на суму 2095 грн..

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуально права, а саме частин 1 та 2 статті 71 КАС України, статті 159 КАС України, порушення норм матеріального права, а саме пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про прибуток», не врахування судом наявності податкового роз’яснення ДПАУ від 01.03.2006 року, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволені решти позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивача відповідач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про прибуток», просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги позивача, пояснення прокурора який підтримав позицію відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами відповідача за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Запоріжалюмінторг»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року, оформленої актом від 19 жовтня 2006 року № 36/08-03/32573524, контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006 року, яким позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток у сумі 89654 грн. 61 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 65647 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями у сумі 24007 грн. 48 коп., а також похідні він нього податкові повідомлення-рішення № 0000251313/1 від 20.11.2006, № 0000251313/2 від 23.01.2007 та № 0000251313/3 від 26.03.2007, які є предметом оскарження.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали виявлені перевіркою порушення позивачем вимог : п.1.32 ст. 1; п.5.1; п.п.5.2.1 п. 5.2; п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5; п.18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 65647 грн. 13 коп. у тому числі по періодам: у другому кварталі 2005 року на суму 523 грн. 75 коп.; у четвертому кварталі 2005 року на суму 41562 грн. 13 коп.; у першому кварталі 2006 року на суму 23561 грн. 25 коп.

Висновки про заниження податку на прибуток обґрунтовані включенням позивачем до валових витрат підприємства: вартості інформаційно-консультаційних послуг у сумі 2095 грн.; відсотків по кредиту, який було надано позивачеві компанією "Берінжер Інтерпрайзіз ЛТД" (Кіпр) за договором від 16.08.2004 № 175/08-04 у сумі 94245 грн.; агентської винагороди у сумі 166248 грн. 51 коп. (без ПДВ), яку було сплачено ВАТ "ЗАлК" за реалізацію товару позивача на загальну суму 1994982 грн. 09 коп., виплата якої призвела до збитковості господарської операції з продажу цього товару.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем у четвертому кварталі 2005 року валових витрат на суму 166248 грн. 51 коп. у зв’язку із віднесенням до їх складу витрат по виплаті агентської винагороди у сумі 166248 грн. 51 коп. (без ПДВ), яку було сплачено ВАТ «ЗАлК»за реалізацію товару позивача на загальну суму 1994982 грн. 09 коп. за збитковою операцією, на підставі яких ВАТ «Запоріжалюмінторг»визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 16624 грн. 85 коп., не ґрунтуються на законі, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань в цій частини є протиправними та підлягають скасуванню.

Однак суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо: завищення позивачем валових витрат у першому кварталі 2006 року на суму 94245 грн. у зв’язку із віднесенням до їх складу процентів за угодою з нерезидентом, на підставі яких визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 23561 грн. та штрафними санкціями у сумі 7068 грн. 38 коп., та про завищення валових витрат у другому кварталі 2005 року на суму 2095 грн. у зв’язку із віднесенням до їх складу витрат на оплату вартості інформаційно-консультаційних послуг у вказаному розмірі, які не пов’язані із господарською діяльністю, на підставі яких визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 523 грн. 75 коп. та штрафними санкціям у сумі 314 грн. 25 коп.

Скасування податкового повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006 року, № 0000251313/1 від 20.11.2006 року, № 0000251313/2 від 23.01.2007 року та № 0000251313/3 від 26.03.2007 року прийнятих податковим органом, було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, та суттєвою. Під безпосередньою її участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі зазначених норм права суд першої інстанції вірно визначив, що необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту) та отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного і розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем у четвертому кварталі 2005 року валових витрат на суму 166248 грн. 51 коп. у зв’язку із віднесенням до їх складу витрат по виплаті агентської винагороди згідно агентського договору № 1536 (Д) від 29.11.2005 року у сумі 166248 грн. 51 коп. (без ПДВ), яку було сплачено ВАТ "ЗАлК" за реалізацію товару позивача на загальну суму 1994982 грн. 09 коп. за збитковою операцією, на підставі яких ВАТ "Запоріжалюмінторг" визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 16624 грн. 85 коп. не ґрунтуються на законі тому, що податковим органом не доведено відсутності розумної мети у позивача під час реалізації товару із залученням ВАТ "ЗАлК" як агента, а відтак виключення відповідачем зі складу валових витрат позивача вартості агентських послуг не є правомірним.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, та врахував, що виконання Агентської угоди № 1536 Д (2005) від 29.11.2005 року було умовою здійснення господарської діяльності платника податку, товар позивачем було продано через тривалий термін після його придбання та за ціною вищою від ціни закупівлі, та надав правильну оцінку необґрунтованості доводів податкового органу про відсутність зв’язку витрат на агентські послуги з господарською діяльністю позивача, оскільки господарська операція платника у межах його діяльності не обов'язково має бути прибутковою, позаяк економічна вигода від здійснення операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

Відповідно до пункту 18.3 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 6 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовими вважаються послуги по наданню коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відтак сплата відсотків за користування кредитними коштами є по суті, оплатою наданих нерезидентом фінансових послуг.

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

До переліку офшорних зон, визначених у додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 77-р (у редакції, що діяла у третьому кварталі 2005 року) включено Кіпр.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно обґрунтованості висновків акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат у першому кварталі 2006 року на суму 94245 грн. у зв’язку із віднесенням до їх складу процентів за кредитною угодою з нерезидентом компанією "Берінжер Інтерпрайзіз Лтд", що становить 15 % не віднесеної суми в третьому кварталі 2005 року, на підставі яких визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 23561 грн. та штрафними санкціями у сумі 7068 грн. 38 коп.

Колегія судів вважає необґрунтованими доводи позивача, відносно того, що порушення позивачем пункту 18.3 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов’язано з тим, що позивач діяв виключно у межах податкового роз’яснення, оскільки позивач повинен був врахувати при даних обставинах також положення пункту 6 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»однак не зробив цього.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам по справі, а саме акту прийому-передачі робіт (послуг) від 20.06.2005 року, з якого не вбачається характер, зміст та обсяг наданих ПП "Фінансовий радник" інформаційно-консультаційних послуг позивачу та обґрунтування вартості наданих послуг, а також поясненням представника позивача, щодо відсутності письмового договору між вказаними юридичними особами та інших доказів що підтверджують факт надання послуг.

Враховуючи зазначені обставини на підставі положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 3 статті 180 Господарського Кодексу України, що передбачає обов’язок сторін при укладенні господарського договору буді - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору та пункту 1 статті 903 ЦК України, згідно якої якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно обґрунтованості висновків акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат у другому кварталі 2005 року на суму 2095 грн. у зв’язку із віднесенням до їх складу витрат на оплату вартості інформаційно-консультаційних послуг у вказаному розмірі, які не пов’язані із господарською діяльністю, на підставі яких визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 523 грн. 75 коп. та штрафними санкціям у сумі 314 грн. 25 коп.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пункту 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі №2а/0870/1850/11–без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду складено у повному обсязі - 28 травня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров