Ухвала суду № 29717703, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 1570/3244/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22.05.2012 року ТОВ «Союз 2007» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0008532301 від 17.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 325 000,01 грн. (т.б. 21666,7 грн. - за основним платежем, 108333,4 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що за результатами проведеної ДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань взаємовідносин з ТОВ «Забудова світу» за січень, березень 2011 року, відповідачем неправомірно було встановлено порушення вимог п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Але ці викладені в акті висновки позивач вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не відповідають діючому законодавству України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Союз 2007» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 17.05.2012 року №0008532301.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Малиновському районі м.Одеси 02.10.2012 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Союз 2007» відмовити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) двічі (т.б. 30.01.2013р.,13.02.2013р.) з невідомих підстав не прибув, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

13.02.2013 року в судове засідання суду 2-ї інстанції також не з'явився і представник позивача, в зв'язку, із чим, суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Союз 2007» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.01.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №509863 (т.1, а.с.25).

Також, позивач на момент проведення перевірки знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Союз 2007» було зареєстровано платником ПДВ (т.1,а.с.7).

В травні 2012 року, на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 20.04.2012р. №380, ст.державним податковим ревізор-інспектором Нігрей Л.М., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Союз 2007» з питань взаємовідносин з ТОВ «Забудова світу» за період січень, березень 2011 року (т.1, а.с.222).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було складено акт від 07.05.2012 року №96/22-213/34055686/640, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до зниження ПДВ на загальну суму - 216 666,70 грн., в тому числі за січень 2011 року - на суму 50 000 грн. та за березень 2011 року - на суму 166 666,70 грн. (т.1, а.с.6-12,223-229).

В подальшому, на підставі акту перевірки від 07.05.2012 року №96/22-213/34055686/640, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008532301 від 17.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 216 666,70 грн. - за основним платежем та на 108 333,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.5).

Вказане рішення податкового органу було отримано директором ТОВ «Союз 2007» 17.05.2012 року (т.1, а.с.230), який, в свою чергу, не погодившись з ним оскаржив його до суду, як таке, що є неправомірним та порушує його права.

Вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача є неправомірним, недоведеним та не відповідаючим діючому законодавству, в зв'язку із чим, повністю задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення фактично базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

До такого висновку щодо порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України, відповідач дійшов взявши до уваги лише відомості, зазначені в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.03.2012 року №298/22-3/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова світу» з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період з 01.09.2010р. по 30.09.2011р.» (т.2,а.с.30-86).

Так, в спірному акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС зазначено, що за результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.03.2012 року встановлено, що в ході складання цього акту не встановлено факт надання робіт, послуг (передачі товарів) від генпідрядника до замовника, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Також, в цьому акті від 16.03.2012 року зазначено, що відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ «Забудова світу» складських приміщень,автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Забудова світу» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Забудова світу» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право- та дієздатності ТОВ «Забудова світу», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Забудова світу»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, перевіряючими зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Забудова світу»до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (т.б. не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Враховуючи викладене, в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначається, що ТОВ «Забудова світу» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. А ТОВ «Союз 2007» діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний адміністративно-майновий стан ТОВ «Забудова світу», умови ведення ним господарської діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Таким чином, діяльність ТОВ «Союз 2007» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань. В порушення пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Союз 2007» було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за товари, використання в господарській діяльності яких є неможливим, оскільки були спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань, всього на суму ПДВ 216666,70 грн. в тому числі за січень 2011 року на суму 50000,00 грн., за березень 2011 року на суму 166666,70 грн.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач, вказуючи у своєму акті на те, що «згідно результатів акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.03.2012 року №298/22-3/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова світу» з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року» встановлено наступне:….», фактично викладає обставини та висновки щодо встановлених порушень на свій власний розсуд, оскільки в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.03.2012 року зазначається, що у зв'язку із не підтвердженням у ТОВ «Забудова світу» об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) за перевірений період, правочини ТОВ «Забудова світу» із контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Однак, суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, не погоджується з вказаними висновками акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача із його контрагентом, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під «господарською діяльністю» розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з ЄДРПОУ №325109, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є: 45.21.1 - будівництво будівель (т.1, а.с.26).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою належного та своєчасного виконання умов договору на виконання робіт із реконструкції Учбово-методичного центру Донецької залізниці №НКВ-101259 від 16.07.2010 року, укладеного між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЖСК Строй 2007», останній уклав із ТОВ «Союз 2007» попередній договір б/н від 10.01.2011 року на виконання будівельних та монтажних робіт із реконструкції цього УМЦ Донецької залізниці та 24.01.2011 року уклав основний договір №240111 від 24.01.2011 року із додаткової угодою до нього від 28.02.2011 року, згідно якого, Замовник - ТОВ «ЖСК Строй 2007» доручає, а Підрядник - ТОВ «Союз 2007», зобов'язується доставити обладнання і виконати будівельні і монтажні роботи з реконструкції будівлі Учбово-методичного центру ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до п.3.1 Договору передбачено, що вартість роботи по договору включає відшкодування витрат підрядника: плату за поставлені товари і виконану ним роботу, і враховується в кошторисі, який обґрунтовується розрахунками і узгоджується з замовником в сумі 4300000 грн., в тому числі ПДВ - 716666,67 грн.

А у відповідності до п.8.1 Договору, за порушення строків виконання робіт, передбачених п.2.1 цього Договору, Підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт, відповідних затвердженому кошторису, за кожний день прострочення. Згідно із п.3.1 об'єктом будівництва є: «Будівля учбово-методичного центру ДП «Донецька залізниця».

Слід зазначити, що вказані договори та додаткова угода підписані від імені TOB «ЖСК Строй 2007» - директором Подгаєцьким Ю.А., та від імені ТОВ «Союз 2007» - директором Гельбет С.К., тобто належними уповноваженими особами сторін.

Окрім того, судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ «Союз 2007», здійснюючи свою господарську діяльність, враховуючи наявність попереднього договору між ним та ТОВ «ЖСК Строй 2007», уклав із ТОВ «Забудова світу» договір підряду №11/01С від 14.01.2011 року, згідно п.2.1. якого, Підрядник - т.б. TOB «Забудова світу», зобов'язується із придбаних ним або переданих Замовником (ТОВ «Союз 2007») матеріалів і обладнання відповідно до проектної документації, виконати роботи, вказані в кошторисі, а Замовник, зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи на умовах, передбачених договором по реконструкції об'єкта - будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці.

Згідно п.7.1. цього Договору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється оформленням актів прийому виконаних робіт по формі №КБ-2в.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, вказаними сторонами договору 01.03.2011 року було ще укладено додаткову угоду до нього , в якій, до п.2.1 Договору стосовно предмета договору додано роботи по реконструкції технологічного комплексу на привокзальній площі по вул.Артемівській в Київському районі м.Донецька та роботи по реконструкції станції, інженерних мереж та споруд вокзалу.

На підтвердження виконання вказаних робіт з реконструкції будівлі за перевіряємий період, позивачем надано до суду 1-ї інстанції копії: актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в б/н за березень 2011року, підписаних представниками TOB «Забудова світу» та ТОВ «Союз 2007» 30.03.2011 року. При цьому, в примітках до вказаних актів зазначається, що будівельні роботи - це будівельні, монтажні, пусконаладчі та інші роботи, які виконуються при новому будівництві, реконструкції, реставрації, при капітальному та поточному ремонтах будівель та споруд.

Також, в обґрунтування фактичності здійснення господарської операції із реконструкції будівлі, позивачем надано до окружного суду завірені належним чином наступні документи (докази): акти вартості змонтованого обладнання, придбаного виконавцем робіт за березень 2011 року від 30.03.2011 року; акти договірної ціни; локального кошторису №2-1-1 на загально-будівельні роботи об'єкта Учбово-методичного центру, локального кошторису №2-1-2 на монтаж обладнання зв'язку об'єкта Учбово-методичного центру, локального кошторису №7-1-1 на облаштування благоустрою території, об'єктного кошторису №2-1 на будівництво об'єкту УМЦ, відомості трудомісткості і заробітної плати до об'єктного кошторису №2-1 та №7-1, об'єктний кошторис №7-1 на облаштування благоустрой території, підсумкової відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами) за березень 2011 року, підсумкової відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами) за березень 2011 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за березень 2011 року.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в силу ст.17 Закону України «Про архітектурну діяльність», господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню. Так, в матеріалах справи міститься копія ліцензії АВ №557585 від 12.11.2010 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцію Міністерства регіонального розвиту та будівництва України, яка надає право ТОВ «Забудова Світу» відповідно, здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що свідчить про законну роботу вказаного підприємства на будівничому сегменті ринку.

До того ж, матеріали справи містять і копії належним чином оформлених податкових накладних: №1210101 від 21.01.2011 року із зазначенням послуг продавця - виконання робіт з капітального ремонту будівлі Учбово-методичного центру Донецької залізниці на суму 300000 грн., в тому числі ПДВ - 50000 грн. та №1300302 від 30.03.2011 року, отриманих від постачальника робіт - ТОВ «Забудова світу», які, в свою чергу, також беззаперечно підтверджують факт реального здійснення вищевказаних господарських операції з виконання ремонтних робіт та, згідно з законом, дають право на включення ПДВ до складу ціни послуг (робіт), а також є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалося вище, судами обох інстанцій встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від свого контрагента (який на момент укладення угод та видачі п/накладних був платником ПДВ) на кількість робіт, виконаних відповідно до укладеної угоди, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за січень та березень 2011 року (т.1, а.с.211-213, 217-221).

Також, факт здійснення позивачем оплати за виконані ТОВ «Забудова Світу» роботи по договору, підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку від 21.01.2011 року на оплату 300000 грн., в т.ч. ПДВ - 50000 грн., платіжним дорученням №616 від 21.01.2011 року на вказану суму з урахуванням ПДВ та випискою по рахунку від 30.03.2011 року на оплату 1000000 грн., в т.ч. ПДВ -166666,67 грн., платіжним дорученням №691 від 30.03.2011 року на вказану суму з урахуванням ПДВ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суми ПДВ відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 50000 грн. та за березень 2011 року у розмірі 166666,67 грн., що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за січень 2011 року та за березень 2011 року та додатком №5 до них (т.1 а.с.206-210,214-216, т.2 а.с.22-24).

Так, правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, ведення ж бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік…» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч.2 ст.3 вказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізинго - отримувачу / орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту безпосередньо визначений ст.198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як видно з матеріалів справи, акти виконаних робіт за січень місяць не складались, оскільки позивачем 21.01.2011 року, тобто на дату виписки податкової накладної, були сплачені кошти за вказані ремонтні роботи, та позивачем суму ПДВ у розмірі 50000 грн. було віднесено до складу податкового кредиту у січні 2011 року по «першій» події, тобто, у зв'язку із списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату послуг (робіт).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні (капітальні активи), у тому числі при їх імпорті), з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

А згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України також визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами обох інстанцій та було зазначено вище, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові декларації, податкові накладні, акти виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи, та які, в свою чергу, не мають недоліків і порядок їх заповнення відповідав та відповідає встановленому чинним законодавством.

Водночас, судова колегія зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалося судом, позивачем отримано від свого безпосереднього контрагента належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договору на ремонтні роботи (послуги), що поміж іншого, підтверджується і реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Також, по справі встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд 2-ї інстанції зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як встановлено судами обох інстанцій, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Судова колегія також зазначає, що позивачем під час розгляду справи в судах обох інстанцій було підтверджено належними доказами і фактичність отримання послуг (робіт) від контрагента - ТОВ «Забудова світу».

Крім того, позивачем надано ще до окружного суду: акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №3011 за березень 2011року, №3010 за березень 2011 року, акти б/н за березень 2011 року від 31.03.2011 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за березень 2011 року, акти №3010/1 вартості змонтованого обладнання, придбаного виконавцем робіт за березень 2011 року, складених в межах здійснення господарських операцій ТОВ «Союз 2007» перед ТОВ «ЖСК Строй 2007», які в свою чергу, свідчать про те, що ТОВ «Союз 2007» здав своєму контрагенту ТОВ «ЖСК Строй 2007» усі будівельні роботи, виконані саме ТОВ «Забудова світу», як підрядником.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до аналогічного висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента ТОВ «Забудова світу» послуг з будівництва та реконструкції, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

При цьому, суд 2-ї інстанції зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Окрім того, судова колегія зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями ті їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, апеляційним судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина не заперечувалася відповідачем.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства самому встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Разом з тим, судова колегія вважає, що в даному випадку, ще необхідне враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії» зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні отриманих послуг (робіт), на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно ж посилання відповідача в акті перевірки на те, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Забудова світу» має ознаки «нікчемності» та не спричиняє реального настання правових наслідків, суд 2-ї інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. А у відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір підряду укладений в письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується актами прийняття виконаних робіт, та іншою будівельно-кошторисною документацією, виданими податковими накладними, а тому, судова колегія робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст.3 ГК України.

Таким чином, на думку судової колегії, укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до вимог ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у відповідності до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1,3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

А зі змісту ст.228 ЦК України видно, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, слід зазначити, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, чого, в свою чергу, по даній справі не встановлено.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено ст.228 ч.3.

Отже, на підставі ч.3 ст.228 ЦК України та ст.207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному ж випадку, спірний договір підряду, як вже зазначалося вище, повністю відповідає вимогам ст.203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Що ж стосується відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору підряду не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Також, суд ще раз вказує, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, по справі теж не встановлено.

Причому, слід зауважити, що відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не надано належних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, і доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Тобто, законних підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судами обох інстанцій встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Забудова світу», та зв'язок між фактом отримання позивачем послуг (робіт), понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Отже, як наслідок, судова колегія приходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання послуг (ремонтних робіт) у ТОВ «Забудова світу», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного, встановлено, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Забудова світу» і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає що TOB «Союз 2007» правомірно віднесло до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму ПДВ у розмірі 50000,00 грн. та за березень 2011 року - 166666,70 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму, сплачену в ціні отриманих послуг (робіт) за вищевказаним договором, укладеним із ТОВ «Забудова світу»та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем TOB «Союз 2007» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

Таким чином, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 17.05.2012 року №0008532301 підлягає скасуванню, як протиправне, а позовні вимоги, відповідно, підлягають задоволенню, що, в свою чергу, було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко