Ухвала суду № 29717583, 26.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р.Справа № 1570/5363/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-ліфт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-ліфт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0010832301 від 27 серпня 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-ліфт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0010832301 від 27 серпня 2012 року, - задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби №0010832301 від 27 серпня 2012 року.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що одними з основних видів діяльності ТОВ «Престиж-Ліфт» є: інші будівельно-монтажні роботи; установлення та монтаж машин та устаткування; будівництво житлових та нежитлових будівель.

07.11.2002 року ТОВ «Престиж-Ліфт» отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №22825576.

На підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі міста Одеси Одеської області ДПС №2012 від 11.07.2012 року ДПІ у Малиновському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Престиж-Ліфт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з платниками податків ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія» за весь період взаємовідносин.

За наслідками перевірки складено акт №201/214/32224639/1748 від 14.08.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Престиж-Ліфт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з платниками податків ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія» за весь період взаємовідносин», відповідно до висновків якого встановлено порушення: п.п.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення задекларованих сум податкового кредиту, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 10881, 79 грн., у т.ч. по періодах: за жовтень 2010 року у розмірі 2666, 67 грн., за листопад 2010 року в розмірі 3954, 52 грн., за грудень 2010 року у розмірі 4260,6 грн..

На підставі акту перевірки №201/214/32224639/1748 від 14.08.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0010832301 від 27 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 14 602, 24 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи і застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.10.2010 року між позивачем та ПП «Клин-Маркет» (Постачальник) укладено договір поставки б/н, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно виданого рахунку.

На виконання умов договору, ТОВ «Престиж-Ліфт» отримало податкові накладні №4256 від 28.10.2010 року; №4421 від 04.11.2010 року.

На підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором до матеріалів справи надано: податкові накладні №4256 від 28.10.2010 року; №4421 від 04.11.2010 року, видаткові накладні №04-11/10 від 04.11.2010 року; №РН-0000003 від 15.11.2010р., рахунок-фактура №28-10/10 від 28.10.2010 року, довіреність на отримання цінностей, акт списання № СпТ-000011 від 01.12.2010 року.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату та перерахував на банківський рахунок ПП «Клин-Маркет» грошові кошти за платіжними дорученнями №330 від 28.10.2010 року, №343 від 04.11.2010р..

08.11.2010 року між ТОВ «Престиж-Ліфт» та ПП «Одеська будівельна компанія» (Постачальник) укладено договір поставки б/н, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар (станція управління УХЛ-4) в кількості 1 од. згідно виставленого рахунку.

На виконання умов договору, ТОВ «Престиж-Ліфт» отримало податкову накладну №5449 від 09.11.2010 року.

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеним договором до матеріалів справи надано: податкову накладну №5449 від 09.11.2010 року; видаткову накладну №5449 від 09.11.2010 року, рахунок-фактуру №5449 від 09.11.2010 року.

Позивач здійснив оплату за зазначеним договором та перерахував на банківський рахунок ПП «Одеська будівельна компанія»» грошові кошти у розмірі 12400,00 грн. за платіжним дорученням № 347 від 09.11.2010 року.

13.12.2010 року ТОВ «Престиж-Ліфт» укладено з ПП «Одеська будівельна компанія», (Постачальник) договір поставки, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар (каретки дверей шахти - 54 од.) та здійснити оплату згідно виставленого рахунку.

ТОВ «Престиж-Ліфт» отримало податкову накладну №6815 від 14.12.2010 року.

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеним договором до матеріалів справи надано: податкову накладну №6815 від 14.12.2010 року; видаткову накладну №138 від 15.12.2010 року, рахунок-фактуру №б/н від 14.12.2010 року та акти списання №СпТ-999915 від 31.12.2010 року; №СпТ-000007 від 31.03.2010 року; №СпТ-000004 від 03.01.2011 року.

Позивач здійснив оплату за зазначеним договором та перерахував на банківський рахунок ПП «Одеська будівельна компанія»» грошові кошти у розмірі 25563, 60 грн. за платіжним дорученням № 395 від 14.12.2010 року.

Вищевказані суми ПДВ включені позивачем до податкового кредиту за період жовтень-грудень 2010 року та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників (ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія») товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отримання ТОВ «Престиж-Ліфт» товарів від вище зазначених контрагенів позивачем надано до матеріалів справи всі необхідні первинні документи, які в свою чергу відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» (договори, видаткові та податкові накладні та інші), які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок відповідача про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій, а саме придбання товаро-матеріальних цінностей позивачем у ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія».

Таким чином, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія» в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія», оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, сама по собі відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо, як то зазначено податковим органом, не може свідчити про фіктивність господарських операцій, адже підприємства - постачальники можуть здійснювати реальні торгові операції та надавати відповідні послуги і необов'язково мають бути виробником товару.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: