Ухвала суду № 29713173, 17.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р.

справа № 1170/2а-1088/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанії «Альфа-Гарант»звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000082200 від 17 лютого 2011 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000082200 від 17 лютого 2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з реклами у розмірі 3840 грн.. в тому числі основний платіж в сумі 80 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3760 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач не довів правомірність прийняття оспорюванного податкового повідомлення-рішення, крім того суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем ст.15 Закону №1251-XII, п.п.1, 11, 18,19 Декрету №56-93 та п. 1.11 ст.1, абзацу "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне дослідження судом доказів та не з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, а саме не врахування доказів, що свідчать про використання штендера в якості реклами, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилаючись на те, що мало місце лише виготовлення позивачем штендеру, що зазначено у відповідному в рахунку –фактурі від 04.12.2008 року, тому враховуючи що це не є рекламою, оспорювань податкове повідомлення - рішення від 17 лютого 2011 року є протиправним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами податкового органу за результатами планової виїзної перевірки Кіровоградської філії Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, було складено акт № 9/22-0/33998327 від 04.02.2011 року, згідно якого перевіркою встановлено, що Кіровоградській філії ТДВ СК «Альфа –Гарант», МПП «Антураж»виставлено рахунок –фактуру від 04.12.2008 року на виготовлення штендеру загальною вартістю 730 грн., який було оплачено позивачем 24.12.2008 року.

Таким чином позивачем в порушення вимог ст.15 Закону України «Про систему оподаткування», пунктів 1, 11, 18, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», п.1.11 ст.1, абзацу "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не подавались до податкового органу розрахунки з податку з реклами за грудень 2008 року, січень - грудень 2009 року, січень - вересень 2010 року, та встановлено заниження податку з реклами за період, що перевірявся на загальну суму 80 грн. 30 коп. (а.с.6-16).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 17 лютого 2011 року №0000082200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з реклами та штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 3840 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 80 грн. 30 коп., штрафні (фінансові) санкції у сумі 3760 грн..

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийняття оспорюванного податкового повідомлення-рішення, крім того суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем ст.15 Закону №1251-XII, п.п.1, 11, 18,19 Декрету №56-93 та п. 1.11 ст.1, абзацу "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 17 лютого 2011 року №0000082200 прийнятого відповідачем на підставі акту перевірки від 04.02.2011 року яким було встановлено виготовлення штендеру для позивача було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (далі - Закон №1251-ХІІ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.93 року №56-93 (далі - Декрет №56-93) в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податок з реклами належить до місцевих податків і зборів.

Абзацом 11 статті 1 Закону України «Про рекламу»від 03 липня 1996 року № 270/96 - (далі -Закон №270/96-ВР) передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.

Згідно ст.11 Декрету №56-93 об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Відповідно до ст.ст.18,19 Декрету №56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Розділом 4 Положення про розміри, порядок сплати та перерахування місцевих податків і зборів, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 23.12.2003 року №608 (із змінами внесеними розділом 3 рішення Кіровоградської міської ради від 13.04.2010 року №3343) визначено, що об'єктом податку з реклами є вартість послуг за розміщення та встановлення реклами. До витрат на рекламу відносяться витрати, пов'язані з процесом розповсюдження цілеспрямованої інформації про переважність конкретних товарів (робіт послуг), з метою повідомлення про них споживачів, підвищення популярності окремих видів товару, попиту на них та їх руху на ринку збуту.

Таким чином судом вірно встановлено, що інформація про особу чи товар, стає рекламою лише після її розповсюдження в будь-якій формі та в будь-який спосіб (встановлення/розміщення реклами), а об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, згідно якого не може вважатися рекламою замовлення та виготовлення штендеру, який не було розміщено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи не надання відповідачем доказів встановлення/розміщення тендеру, за виготовлення якого позивачем було здійснено оплату дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості посилань податкового органу на необхідність подання позивачем до податкового органу розрахунків з податку з реклами.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності висновків відповідача про порушення позивачем ст.15 Закону №1251-XII, пунктів 1, 11, 18,19 Декрету №56-93 та п. 1.11 ст.1, абзацу "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі №1170/2а-1088/11 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду складено у повному обсязі –20 квітня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров