Ухвала суду № 29713169, 24.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. справа № 2а/0470/15407/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС КОМПАНІ, ЛТД»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВС КОМПАНІ, ЛТД»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська згідно якого просило суд визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2011 року № 0011142302 та № 0011152303 та від 17 серпня 2011 року № 0011512302 та № 0011502302.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2011 року № 0011142302 та № 0011152303 та від 17 серпня 2011 року № 0011512302 та № 0011502302.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем було використано послуги зв'язку, юридичні послугу та понесені витрати по оплаті послуг з прибирання виключно за для господарської діяльності підприємства, тому, враховуючи наявність належних підтверджуючих документів, позивачем правомірно та відповідно до чинного у період, що перевірявся, законодавства України було віднесено до складу валових витрат у відповідних періодах витрати пов'язані з оплатою вартості вказаних послуг.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильне застосування п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) згідно якого до валових витрат можна віднести тільки ті витрати, які призвели або призведуть до отримання доходу (а не валового доходу) тобто до зростання валового капіталу, та п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) згідно якого позивачем завищено суми податкового кредиту по операціям з придбання послуг, які фактично не зв'язані з господарською діяльністю підприємства, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач не вказав в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів та встановлення обставин у справі, а лише зазначив свої заперечення на позов, тому просить суд у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та пояснення представника позивача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

По результатам вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 1450/23-2/20290141 від 12 травня 2011 року (далі - Акт № 1450), у якому зазначено, що ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»було порушено:

п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 376355,75 грн.: у сумі 227779,00 грн. за 2008 р., у сумі 83270,00 грн. за 2009 р., в сумі 65307,00 грн. за 2010 рік.

п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму ПДВ -278475,00 грн.

п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, податковий агент ТОВ «ДВС Компані ЛТД»у 2010 р. здійснювало виплату доходу, але не утримало та не перерахувало податок з доходу фізичних осіб, що призвело (згідно пп. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.7.1 ст.7 Закону № 889-ІV) до заниження податку з доходу фізичних осіб у сумі 1600,00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, викладеними у Акті № 1450, позивач звернувся до відповідача з запереченнями у зв'язку з чим відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0011142302 про встановлення порушення п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, та яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 470445,00, в тому числі, за основним платежем в сумі +376356,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 94089,00 грн. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0011142302);

податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0011152303 про встановлення порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР із змінами і доповненнями та яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»за платежем: податок на додану вартість в розмірі 348094,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі +278475,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69619,00 грн. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0011152303).

ТОВ «ДВС Компані, ЛТД», не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, подало до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області скаргу вих. № 0101-1 від 01 липня 2011 року на податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0011142302 та № 0011152303.

ДПА у Дніпропетровської області рішенням від 22.07.2011 року № 21653/10/25-008 було продовжено строк розгляду скарги до 11.09.2011 року та за її дорученням від 05.08.2011 року № 23235/7/25-008 ДПІ у Жовтневому районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року з питань, що стали предметом оскарження. По результатам вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 2853/23-2/20290141 від 11 серпня 2011 року (далі - акт № 2853), який також містить висновки про порушення ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»:

п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 376355,75 грн.,

п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму ПДВ 278475,00 грн.

19 серпня 2011 р. ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»було отримано Рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 17.08.2011 р. № 24421/10/25-008 про результати розгляду скарги, яким:

скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2011 р. № 0011142302 в частині 29225,00 грн. (основний платіж -23380,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5845,00 грн.) визначеного грошового зобов'язання ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»з податку на прибуток;

скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2011 року № 0011152302 в частині 44860,00 грн. (основний платіж - 35888,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8972,00 грн.) визначеного грошового зобов'язання ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»з податку на додану вартість, скаргу платника податків задоволено частково.

На підставі Рішення ДПА у Дніпропетровській області від 17.08.2011 р. № 24421/10/25-008 відповідачем були складені наступні податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року № 0011512302 про встановлення порушення п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, та збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 441220,00, в тому числі, за основним платежем в сумі +352976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 88244,00 грн. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0011512302);

податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року № 0011502302 про встановлення порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР із змінами і доповненнями та збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»за платежем: податок на додану вартість в розмірі 348094,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі +242587,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60647,00 грн. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0011502302).

Скарга позивача на зазначені рішення відповідача до Державної податкової адміністрації України залишилась без задоволення.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 8 червня 2011 року № 0011142302 та № 0011152303, від 17 серпня 2011 року № 0011512302 та № 0011502302 було предметом судового позову.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було використано послуги зв'язку, юридичні послугу та понесені витрати по оплаті послуг з прибирання виключно задля господарської діяльності підприємства, тому, враховуючи наявність належних підтверджуючих документів, позивачем правомірно та відповідно до чинного у період, що перевірявся, законодавства України було віднесено до складу валових витрат у відповідних періодах витрати пов'язані з оплатою вартості вказаних послуг.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно позиції позивача, з якою погодився суд першої інстанції, витрати на оплату послуг зв'язку, юридичних послуг та послуг з прибирання відносяться до складу валових витрат, оскільки підтверджуються документально. Крім того за наявності всіх необхідних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у ТОВ «ДВС Компані, ЛТД»є право й на податковий кредит з ПДВ, підставою для нарахування якого є податкові накладні, які видані особами які надавали послуги зв'язку, юридичні послуги та послуги з прибирання, та оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року № 165.

За позицією контролюючого органу, з якою не погодився суд першої інстанції, позивачем безпідставно віднесено вартість юридичних послуг, послуг з прибирання, а також вартість послуг зв'язку до складу валових витрат та податкового кредиту.

Така позиція податкового органу видається колегії суддів помилковою в силу наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закон № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції відносно того що, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 5.1. ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 1.32. ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно підпункту 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закон № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.7 ст. 5 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним, однак в них не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг зв'язку, юридичних послуг чи послуг з прибирання.

Пункт 5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином суд першої інстанції вірно визначив, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 «Правила ведення податкового обліку»Закону № 334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Таким чином колегія суддів вважає, необґрунтованими доводи відповідача, щодо невикористання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних ним юридичних послуг, послуг з прибирання та зв'язку, оскільки судом на підставі наданих позивачем доказів вірно встановлені обставини справи, які свідчать про інше.

Колегія суддів вважає, що суд дав вірну правову оцінку доказам у справі, а саме:

- угодам з операторами зв'язку, актам про надані послуги, розрахунковим документам які містяться в матеріалах справи, випискам з балансу, наказам про перерозподіл номерів та телефонних апаратів, документам підприємства, що передбачають: списки робітників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв'язку із виробничою необхідністю, перелік телефонів, розмови по яким ведуться робітниками підприємства та безпосередньо стосуються господарської діяльності; договорам найму, що містять умови щодо оплати телекомунікаційних послуг за рахунок наймодавця, акти про передачу стаціонарних телефонів від наймодавця (ТОВ «ДВС Компані, ЛТД») наймачам приміщення, де встановлені ці телефони, та з яких вбачається зв'язок витрат по оплаті послуг зв'язку з господарською діяльністю позивача;

- договору на правове обслуговування, акту про надання послуг, звіту виконавця, акту приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт) та документам, що свідчать про оплату послуг, податковим накладним, та з яких вбачається зв'язок витрат по оплаті юридичних послуг з господарською діяльністю позивача;

- договору на виконання послуг з прибирання з ТОВ «Сервіс-Студія «АРМОРІКА», актам здачі-приймання робіт (надання послуг) та документам, що свідчать про оплату послуг, податковим накладним, договорам найму, що місять умови щодо утримання приміщення та прибудинкової територій, та з яких вбачається зв'язок витрат по оплаті послуг з прибирання господарською діяльністю позивача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає що суд першої інстанції вірно встановив, що витрати на оплату послуг зв'язку, юридичних послуг та послуг з прибирання позивач правомірно відносив до складу валових витрат, керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, оскільки за своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що маючи всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, і які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства, позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг зв'язку, у тому числі мобільного, юридичних послуг та послуг з прибирання. Відповідно, за наявності всіх підтвердних документів, у позивача є право й на податковий кредит з ПДВ.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 8 червня 2011 року № 0011142302 та № 0011152303, від 17 серпня 2011 року № 0011512302 та № 0011502302 прийняті протиправно, оскільки рішення не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначені ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі №2а/0470/15407/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду складено у повному обсязі -28 квітня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко