Постанова № 29713128, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. справа № 2а-7570/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №2а/7570/10/0870 за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи»до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи»звернулось до адміністративного суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0002202310/0 від 30.12.2009 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №2а/7570/10/0870 позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що висновки в акті перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у сумі 143 101,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству України, таким чином оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, а, відтак позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та нез'ясування судом всіх обставин справи просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм абз. 2 п. 4.3 ст. 4, п.п. 7.3.6. п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилаючись на висновки проведеного за його проханням експертного дослідження яке свідчить про те, що заниження позивачем суми податку на додану вартість документально не підтверджується, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Посилається на правильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Сутність спору: 18.12.2009 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотриманням вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт №216/23-108/00152365 від 18.12.2009 року, в якому були зафіксовані порушення позивачем:

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємства»№334/94 -ВР від 28.12.94 року (далі -Закон №334/94 -ВР) в результаті зайвого віднесення до складу валових витрат підприємства за 3 квартал 2008 року витрат не пов'язаних з подальшим використанням у власній господарській діяльності в сумі 638 006,00 грн.;

- пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/94-ВР (далі -Закон №168/94-ВР), в результаті чого за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у сумі 143 101,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2008 року -103 327,00 грн.; жовтень 2008 року -39 774,00 грн.

Згідно акту позивачем було зайво включено до складу валових витрат у 3 кварталі 2008 року агентські послуги фірми DVS Consulting. Inc. (Британські Виржинські острови) в сумі 439 138,00 грн., агентські послуги фірми BONHOLM SYSTEM LIMITED (Нова Зеландія) в сумі 198 867,94 грн.. Виявлене є наслідком порушень п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV (далі -Закон №996-XIV), п.п.5.3.9. ст.5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємства».

На підставі акту перевірки №216/23-108/00152365 від 18.12.2009 року та встановлення порушення пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168/94-ВР, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.12.2009 року №0002202310/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: по декларації від 20.11.2008 року №69209 на суму 103 327,00 грн.; по декларації від 18.12.2008 року №73505 на суму 39 774,00 грн., а всього на загальну суму 143 101,00 грн.

Визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення відповідача №0002202310/0 від 30.12.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 143 101,00 грн. було предметом судового позову.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки в акті перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у сумі 143 101,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно позиції позивача встановлене перевіркою завищення податкового кредиту у сумі 143101 грн. -податок на додану вартість від отриманих агентських послуг є необґрунтованим, тому ця операція підпадає під дію п. 6.5. ст.6 Закону №168/94-ВР, а не пп.7.4.4. п.7.4. ст.7. цього ж Закону.

За позицією контролюючого органу, з чим не погодився суд першої інстанції, позивач зайво включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2008 року агентські послуги фірми DVS Consulting. Inc. в сумі 439 138,00 грн., агентські послуги фірми BONHOLM SYSTEM LIMITED в сумі 198 867,94 грн., оскільки в ході перевірки було встановлено що позивач вже здійснював поставки виготовляємої ним продукції "LINK PAZARLAMA VE DIS TICARET A.S." по контракту укладеному за сприянням агента "AGNESSA, Ltd", тому йому був відомий покупець продукції. Такі операції направлені на штучне збільшення валових витрат та безпідставне формування податкового кредиту. Виявлені порушення є наслідком порушень п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону №996-XIV, п.п.5.3.9. ст.5 Закону №334/94 -ВР.

29.03.2008 року позивачем було укладено агентський договір № 374-2008 з агентом - "AGNESSA, Ltd" (Беліз) з метою сприяння просуванню продукції позивача на ринку Турції. Відповідно до положень зазначеного договору агент отримує винагороду за виконання робіт за зазначеним договором, на умовах, викладених в доповненнях до нього (а.с.149-151).

22.04.2008 року позивачем було підписано контракт № 346 - 2008 на продаж виробленої позивачем продукції покупцю - "LINK PAZARLAMA VE DIS TICARET A.S.", Турція. Згідно з додатком № 2 до контракту позивач зобов'язався передати вказаному покупцю за плату оливу SN 100 (Шпиндальна олива) у кількості 500 тон +\- 10 % та оливу SN 150 (легку нейтральну) у кількості 600 тон,+\- 10 %.

29.05.2008 року агентом - "AGNESSA, Ltd" було підписано з позивачем акт виконаних робіт № 1, згідно з яким позивач, за сприяння укладенню між ним та покупцем контракту, повинен був уплатити агенту -39 753,04 доларів США після фактичного відвантаження продукції покупцю (а.с.97).

Після відвантаження продукції, 10.06.2008 року платіжним дорученням № 3411 позивач перерахував "AGNESSA, Ltd" суму винагороди в розмірі 39 753,04 доларів США.

Крім того, 29.03.2008 року позивачем було укладено агентський договір № 469-2008 з агентом - "BONHOLM SYSTEM LIMITED" (Нова Зеландія) з метою сприяння просуванню продукції позивача на ринку Турції. Відповідно до положень договору агент отримує винагороду за виконання робіт за зазначеним договором, на умовах, викладених в доповненнях до нього (а.с.145-148).

22.04.2008 позивачем було підписано контракт № 346 - 2008 на продаж виробленої товариством продукції покупцю - "LINK PAZARLAMA VE DIS TICARET A.S.", Турція. Згідно з додатком № 5 до контракту BAT "A3MOJI" зобов'язалося передати вказаному покупцю за плату оливу SN 100 (шпиндельна олива) у кількості 800 тон +\- 10 % та оливу SN 150 (легку нейтральну) у кількості 300 тон,+\- 10 %.

24.04.2008 року агентом - "BONHOLM SYSTEM LIMITED" було підписано з позивачем акт виконаних робіт № 1, згідно з яким позивач, за сприяння укладенню між ним та покупцем контракту, повинен був уплатити агенту 39 379,79 доларів США після фактичного відвантаження продукції покупцю (а.с.98).

Після відвантаження продукції, 16.09.2008 року платіжним дорученням № 5748 позивач перерахував "BONHOLM SYSTEM LIMITED" суму винагороди в розмірі 39 379,79 доларів США.

Крім того, 03.06.2008 року позивачем було укладено агентський договір № 425-2008 з агентом - DVS Consulting. Inc. (Британські Виржинські острови) з метою сприяння просуванню продукції позивача на ринку Турції. Відповідно до положень договору агент отримує винагороду за виконання робіт за зазначеним договором, на умовах, викладених в доповненнях до нього (а.с.152-154).

09.06.2008 року позивачем було підписано контракт № 369 - 2008 на продаж виробленої товариством продукції покупцю - "LINK PAZARLAMA VE DIS TICARET A.S.", Турція. Згідно з додатком № 1 до контракту позивач зобов'язалося передати вказаному покупцю за плату оливу SN 500 (важку нейтральну) у кількості 1000 тон +\- 10 % та оливу SN 150 (легку нейтральну) у кількості 2000 тон,+\- 10 %.

12.06.2008 року агентом - DVS Consulting. Inc. - було підписано з позивачем акт виконаних робіт № 1, згідно з яким позивач за сприяння укладенню між ним та покупцем контракту, повинен був уплатити агенту 106 629,88 доларів США після фактичного відвантаження продукції покупцю (а.с.96).

Після відвантаження продукції, 01.08.2008 року платіжним дорученням № 4671 позивач перерахував " DVS Consulting. Inc." суму винагороди в розмірі 106 629,88 доларів США.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами по даній адміністративній справі врегульовано Законами України «Про оподаткуванню прибутку підприємства»№334/94 -ВР, «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/94-ВР, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Закону №334/94 -ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закон № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону №334/94 встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

При цьому підпунктом 5.4.8. пункту 5.4. статті 5 Закону №334/94 встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону №334/94, тобто на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону №334/94 -ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 «Правила ведення податкового обліку»Закону № 334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Частина 2 статті 9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, щодо використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних ним агентських послуг агентів BONHOLM SYSTEM LIMITED" та DVS Consulting. Inc., оскільки акти виконаних робіт: від 24.04.2008 року між позивачем та агентом - "BONHOLM SYSTEM LIMITED", від 12.06.2008 року між позивачем та агентом - DVS Consulting. Inc. не містять зміст та обсяг виконаної господарської операції, тому їх не можливо визнати первинними документами, що підтверджують господарські операції позивача.

Колегія суддів не може вважати змістом господарської операції зазначене в вказаних актах - сприяння в укладанні договору, оскільки в них не зазначено в чому полягає це сприяння, яка робота при цьому була виконана агентом.

Згідно пункту 1.32. ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпунктом 7.4.4. пункту 7.2. статті 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто, однією з вимог включення будь - яких витрат до складу податкового кредиту є зв'язок таких витрат з господарською діяльністю.

Однак судом не було встановлено зв'язок між витратами позивача на агентські послуги та його господарською діяльністю.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позивач зайво включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2008 року агентські послуги фірми DVS Consulting. Inc. в сумі 439 138,00 грн., агентські послуги фірми BONHOLM SYSTEM LIMITED в сумі 198 867,00 грн. тим самим збільшив валові витрати та безпідставно сформував податковий кредит у сумі 143 101,00 грн.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202 ст.207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області -задовольнити. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по справі №2а/7570/10/0870-скасувати та прийняти нову.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Азовські мастила і оливи»у задоволені адміністративного позову до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення складено в повному обсязі 28 квітня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров