Рішення № 29712369, 25.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 р. Справа № 5010/1632/2012-28/109

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І. П., при секретарі судового засідання Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053

до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422

про стягнення неустойки в сумі 26413 грн. 52 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Іщенко В.В. - провідний юрисконсульт претензійно-позовного відділу

Департаменту юридичного забезпечення ПАТ Укрнафта, (довіреність

№юр-833/д від 18.12.12)

від позивача: Малета А.І. - юрисконсульт другої категорії НГВУ "Долинанафтогаз"

ПАТ "Укранафта", (довіреність № юр-766/д від 12.12.12)

від відповідача: Гульчій Л.І. - представник, (довіреність № 01/21-02/2 від 15.01.13)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення неустойки в сумі 26413 грн. 52 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.01.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.13, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.02.13.

07.02.13, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 25.02.13.

25.02.13 присутніми в судових засіданнях представниками позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів поставки за договором купівлі-продажу № 20/2162 - МТР від 16.07.2010, у зв»язку з чим позивачем нараховано відповідачу неустойку в сумі 26413 грн. 52 коп.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов (а.с. 61, 62), вважає його безпідставним та необгрунтованим. Заперечуючи позов, відповідач вказує на те, що поставка товару в повному обсязі не здійснена у зв»язку з відсутністю повідомлення (згоди) покупця про готовність до отримання решти товару, як це передбачено п.п. 3.3, 3.3.1 укладеного сторонами договору, а також відсутністю інформації про вантажоотримувача.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 липня 2011 року між ВАТ «Укрнафта» (надалі - покупець, позивач) та ВАТ «Івано-Франківськцемент» в особі філії Пасічнянський кар»єр нерудних копалин «Нерудник» (надалі - продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 20/2162-МТР (надалі - Договір; а.с. 5-7).

Згідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства» назви позивача та відповідача було змінено - з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до додатку, який є його невід»ємною частиною.

Додатком до договору сторони погодили, що умови поставки товару (ІНКОТЕРМС 2000) СРТ - станція Вантажоотримувача» (п. 2 Додатку ); термін поставки - на протязі липня-грудня 2011р. (п. 4 Додатку ); умови оплати: 20% попередня оплата, 80% по факту поставки.

Сторонами також укладено додаткові угоди до договору № 20/2162 - МТР від 16.07.2010: додаткову угоду № 1 від 14.07.2011 р. та додаткову угоду № 2 від 03.10.2011 р. Зміни, що вносились до основного договору, шляхом підписання вищезазначених додаткових угод стосувалися лише вартості товару за договором.

Основні ознаки (критерії), що дозволяють виділити договір поставки з інших видів договору купівлі-продажу визначає стаття 712 Цивільного кодексу України.

З аналізу зазначеної вище правової норми вбачається, що до основних ознак договору поставки відносяться правовий статус постачальника і ціль придбання (покупки) товару.

Продавцем (постачальником) у договорі поставки виступає особа, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Друга основна ознака - ціль придбання товару. Договором поставки визнається договір, по якому товар має придбатися для використання в підприємницькій діяльності (для промислової переробки і споживання, для наступного продажу й іншої професійної діяльності), або для іншої діяльності, не зв"язаної з особистим, домашнім, сімейним використанням товару. З мети покупки випливає, що і друга сторона договору - покупець, частіше всього є підприємцем.

Включення в поняття договору поставки вказівки про передачу товарів у встановлений строк (строки) дозволяє назвати ще ряд особливостей цього договору.

По-перше, момент укладення даного договору і його виконання, як правило, не збігаються; по-друге, за договором поставки можливий оптовий продаж товарів одноразово (у строк) або окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлені строки). Термін поставки може бути визначений по-різному, наприклад, шляхом вказівки кокретної дати (конкретного дня чи місяця, кварталу) або періодів поставки протягом терміну дії договору; по-третє, можливі передача й однієї речі, у т.ч. індивідуально-визначеної, в обумовлений строк; по-четверте, виготовлювачем товару договір укладається, як правило, на майбутні речі; по-п"яте, договір може бути укладений на тривалий строк - рік, кілька років, у зв"язку з чим з договору поставки часто виникають довгострокові, тривалі господарські зв"язки. Таким чином, для поставки характерні тривалі відносини й виконання договору частинами.

З вищенаведеного випливає, що поряд з основними для договору поставки важливі побічні ознаки, що впливають на визначення його умов і строку дії договору. Як основні, так і неосновні (другорядні) ознаки поставки дають можливість кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони.

З огляду на вищевикладене, укладений договір № 20/2162 - МТР від 16.07.2010 за своєю правовою природою є договором поставки.

На виконання договірних зобов»язань позивачем (покупцем) було здійснено попередню оплату в розмірі 20% від суми вартості товарів за договором, що становить 49 391 грн. 08 коп.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме:

видатковою накладною № РН-0002339 від 26 серпня 2011 року

на суму 12279,56 грн. (а.с. 20);

актом № 45 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю

(на відповідальне зберігання) від 27 серпня 2011р. (а.с. 21, 22);

видатковою накладною № РН-0002485 від 2 вересня 2011 року

на суму 18227,05 грн. (а.с. 19);

актом № 47 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю

(на відповідальне зберігання) від 09 вересня 2011р. (а.с. 17, 18);

видатковою накладною № РН-0003319 від 26 жовтня 2011 року

на суму 18884,47 грн. (а.с. 16);

актом № 55 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю

(на відповідальне зберігання) від 28 жовтня 2011р. (а.с. 14, 15).

Продавець (відповідач) прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; здійснив лише часткову поставку на суму 49 391 грн. 08 коп.; поставку залишку товару в сумі 176090 грн. 13 коп. (225481 грн. 21 коп. (загальна вартість товару) - 49 391 грн. 08 коп. (сума товару, поставленого по факту) відповідачем не здійснено станом на час розгляду справи.

ПАТ «Івано-Франківськцемент» (продавець) листом № 42/8 від 25.01.12 року (а.с. 23) повідомив покупця, що не має наміру продовжувати термін дії договору № 20/2162 - МТР від 16.07.2010 та пропонує припинити його дію.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо сплати штрафних санкцій за договором № 20/2162 - МТР від 16.07.2010 (вих. № юр-905 від 15.05.12; а.с. 24, 25). Вимога щодо сплати неустойки залишена продавцем без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.7. Договору № 20/2162 - МТР від 16.07.2010 сторони погодили, що за порушення терміну поставки або недопоставки товару продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого товару.

Факт прострочки виконання договірного зобов»язання, а саме недопоставки товару на суму 176090 грн. 13 коп. у визначений договором термін (липень-грудень 2011 року) встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Щодо заперечень відповідача слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що особи вантажоотримувачів погоджено сторонами у Додатку до Договору (таблиця та п.3) і в додатковій угоді №2 від 03.10.2011 року вони залишались незмінними, тобто продавець володів повною інформацією про особи вантажоотримувачів. Даний факт також підтверджується діями відповідача щодо часткової поставки товару в сумі 49 391 грн. 08 коп. Слід зазначити, що умовами договору купівлі-продажу № 20/2162 - МТР від 16.07.2010 не обумовлено обов»язок надання покупцем продавцю інформації щодо вантажоотримувача.

Оскільки, договором не передбачено поставку товару окремими партіями, від покупця достатньо однієї відповіді-повідомлення про готовність до прийняття товару, яке й було отримано продавцем перед початком його поставки (товар який фактично поставлений), що підтверджується відповідачем письмово у відзиві на позов.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача наведені у відзиві на позов та в судовому засіданні не спростовують доводів позивача, підтверджених наявними в матеріалах справи документальними доказами.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача неустойки в сумі 26413 грн. 52 коп., що становить 15% від загальної вартості недопоставленого товару за договором № 20/2162 - МТР, обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є штрафом.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив розрахунок неустойки (штрафу) в розмірі 15% від загальної вартості недопоставленого товару за договором № 20/2162 - МТР в сумі 26413 грн. 52 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 655, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення неустойки в сумі 26413 грн. 52 коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422; код 00292988) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; код 00135390) неустойку в сумі 26413(двадцять шість тисяч чотириста тринадцять)грн. 52 коп. та 1609(одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 04.03.13