Рішення № 29712192, 26.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" лютого 2013 р. Справа № 3/906/23/13-Г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання : Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

прокурор: Кравчук О.А. - посвід. №008889 від 13.10.12 р.

від відповідачів: відповідача 1: Хижняк Н.І. - предст. за дов. №2/9 від 02.01.13 р. (дійсн. до 31.12.14 р.), відповідача 2: Саух Ю.О. - предст. за дов. №78 від 10.01.13 р. (дійсн. до 11.04.13 р.), відповідача 3: Стовбук Л.П. - предст. за дов. №1 від 26.02.13 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі

до відповідачів: Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м. Житомир), Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир) та Учбово-Виробничого центру Житомирської міської асоціації інвалідів (м. Житомир)

про скасування п.1 рішення виконкому Житомирської міської ради №343 від 15.08.2012 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" та визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1550 від 20.08.2012

Прокурор міста Житомира заявленим позовом просить скасувати п.1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 343 від 15.08.2012 року « Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому» в частині п.1.2 Додатку № 1 до нього, вказуючи на те, що оскарженим рішенням першого відповідача надано дозвіл Учбово-виробничому центру Житомирської міської асоціації інвалідів на укладання договору оренди нежитлового приміщення вечірньої загальноосвітньої школи № 2 за адресою вул. Івана Кочерги, 11 площею 57,4 кв.м для розміщення майстерні по ремонту одягу та наданню інших послуг населенню всупереч ст. 63 Закону України «Про освіту», у якій передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету , а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають використанню не за призначенням. Оскільки орендар в орендованому приміщенні не надає освітніх послуг в розмінні статті 2 Закону України «Про освіту», оскаржене рішення першого відповідача є таким, що суперечить ст. 19 Конституції України та на підставі п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Укладений на підставі вказаного рішення договір оренди нерухомого майна № 1150 від 20. 08.12 року між другим та третім відповідачами не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому в силу приписів ч.1 ст. 215 цього Кодексу підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Перший та третій відповідачі відзиву на позов не подали, однак у судових засіданнях їх уповноважені представники в усній формі заперечували проти позову.

Другий відповідач у відзиві на позов проти обгрунтованості доводів останнього також заперечив та на їх спростування зазначив про те, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває у комунальній власності. Право органів місцевого самоврядування здавати об'єкти комунальної власності в оренду надане ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Договір оренди укладений на підставі рішення міськвиконкому , що відповідає ч. 1 ст. 648 ЦК України, а тому підстави для його розірвання відсутні. Окрім того, другий відповідач зазначає про те, що орендар заснований на власності Житомирської міської асоціації інвалідів, а в орендованому ним приміщенні працюють вісім інвалідів; користування орендованим приміщенням здійснюється орендарем вже тривалий час і проти цього відсутні заперечення з боку як балансоутримувача - ВЗОШ № 2, так і профільного управління освіти; заборгованість орендаря за користування орендованим майном відсутня; за рахунок орендаря об'єкт оренди застраховано. На підставі викладеного, другий відповідач просить у позові відмовити.

До початку розгляду справи по суті прокурор та відповідачі із заявою про зміну предмету або підстави позову та зустрічним позовом не звертались.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з викладених у позові підстав, а також надала усні пояснення по суті спору.

Представники першого та третього відповідачів проти позову заперечили усно, представник другого відповідача з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши прокурора та уповноважених представників відповідачів, дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 15 серпня 2012 року прийнято рішення № 343 «Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому» ( далі - рішення № 343) у пункті 1 якого надано дозвіл на укладання договорів оренди відповідно з орендною платою за 1 кв.м без ПДВ за базовий місяць розрахунку згідно з додатком 1.

Пунктом 4 рішення № 343 вирішено Комунальному підприємству «Агенство з управління майном» Житомирської міської ради укласти договори оренди з орендарями на термін, вказаний в додатках 1-2. У разі не укладення орендарем договору оренди упродовж 15 днів дозвіл на укладання договору втрачає чинність.

Пунктом 4 рішення № 343 вирішено , серед іншого, керівникам комунальних установ підписати акти приймання-передачі орендованого майна з орендарями у день укладання договору оренди та укласти договори про відшкодування експлуатаційних витрат (а.с. 14-15 ).

У пункті 1 Додатку 1 до рішення № 343 вирішено надати дозвіл на укладання договорів оренди відповідно з орендною платою за 1 кв.м. без ПДВ за базовий місяць розрахунку терміном згідно пункту 1.2. до 01 липня 2013 року підприємству «Учбово-виробничий центр» яке засноване на власності Житомирської міської асоціації інвалідів нежитлових приміщень вечірньої загальноосвітньої школи № 2 за адресою вул.. Івана Кочерги, 11 площею 57, 4 кв. м для розміщення майстерні по ремонту одягу та надання інших послуг населенню з орендною платою 9 грн.97 коп. (а.с. 16).

20 серпня 2012 року між Комунальним підприємством «Агенство з управління майном» Житомирської міської ради як орендодавцем та Учбово-виробничим центром Житомирської міської асоціації інвалідів як орендарем укладено Договір оренди нерухомого майна № 1550 ( далі - Договір оренди).

За умовами п.1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення для розміщення майстерні по ремонту одягу та надання інших послуг населенню за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 11, що знаходиться на балансі ВЗОШ № 2 , вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 113787 грн. 00 коп. ( сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 00 копійок) без ПДВ станом на 30.07.2012 р., площею 57,4 кв.м з орендною платою у розмірі 9 грн. 97 коп. ( дев'ять гривень 97 копійок) за 1 кв. м без ПДВ за базовий місяць розрахунку.

У пункті 1.2 обумовлено, що орендар використовує орендоване приміщення тільки за цільовим призначенням, обумовленим даним договором (а.с. 18).

За змістом п.8.1 Договору останній діє з 20 серпня 2012 року по 01.07.13 року ( а.с. 19 на звороті).

За актом приймання-передачі від 20 серпня 2012 року приміщення передане третьому відповідачу у користування ( а.с. 22).

Згідно Статуту повна назва орендаря - підприємство «Учбово-виробничий центр» яке засноване на власності Житомирської міської асоціації інвалідів. Центр здійснює свою діяльність на принципах самоврядування, повного госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності на договірній основі по реалізації виробничої та торговельної діяльності , виконанню робіт, наданню послуг (а.с. 58). Підприємницька діяльність Центра спрямована на одержання прибутку для здійснення статутних аспектів Центра та Засновника, рішення соціальних питань, соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів та залучення їх до громадської корисної діяльності.

Згідно поданих третім відповідачем доказів, станом на 25.02.2013 року на підприємстві працює 10 штатних працівників , з яких 6 - інваліди 2 та 3 групи (а.с. 104).

У Статуті балансоутримувача орендованого майна - Житомирської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів №2 зазначено, що загальноосвітній заклад забезпечує реалізацію права громадян на загальну освіту і виховання в інтересах особи, суспільства та держави. Засновником ВЗОШ № 2 є Житомирська міська рада. Юридична адреса школи: 10008, м. Житомир, вул. І.Кочерги , 11 (а. с. 76).

Матеріально-технічна база школи включає будівлі, споруди , землю, комунікації , обладнання , а також інші цінності, вартість яких відображено в балансі. Майно школи належить їй на правах володіння і користування. Школа має право виступати як в ролі орендатора, так і орендодавця, згідно з чинним законодавством ( а.с. 80). Згідно наданого ВЗОШ № 2 пояснення, орендоване Учбово-виробничим центром Житомирської асоціації інвалідів нежиле приміщення площею 57,4 кв.м в навчально-виховному процесі не використовується. Приміщення має окремий вхід з вул. І.Кочерги ( а.с. 72). Джерелом фінансування ВЗОШ № 2 є місцевий бюджет ( а.с. 71 ), а також кошти від здавання в оренду приміщень, споруд, обладнання ( а.с. 81).

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, орендоване третім відповідачем нежиле приміщення розміщується на першому поверсі двохповерхової будівлі ВЗОШ № 2 та має в хід з вулиці І.Кочерги ,11 зі сторони фасаду. На фасаді приміщення закріплені одночасно вивіски про те, що у ньому розміщується ВЗОШ № 2 та терміновий ремонт одягу, тобто місце , де орендарем надається послуга споживачам.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку в порядку ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позов прокурора задовольнити , виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Міністерство освіти і науки, молоді та спору України ( далі - МОНмолодьспорт України) , відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 № 410/2011, забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності , молоді, фізичної культури та спорту.

У статті 5 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року N 1060-XII також зазначено, що державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України.

Однак МОНмолодьспорт України як центральний орган виконавчої влади не наділене правом звернення до суду, у разі виявлення порушень вимог вище зазначеного Закону іншими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В абз. 2 п. 5 Рішення 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 ( справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що системний аналіз конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування.

З 01 грудня 2012 року прокурор набув право звертатись з позовом до господарського суду у випадку, коли орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах , не наділений правом звернення до господарського суду самостійно.

З огляду на припис частини п'ятої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд прийшов до висновку, що оскаржене рішення № 343 не відповідає Законам України "Про оренду державного та комунального майна", «Про освіту», «Про приватизацію державного майна», а також підзаконним нормативно-правовим актам, в редакції, що була чинною на дату його прийняття в першим відповідачем , виходячи з наступного.

У частині 2 статі 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (далі - Закон про оренду) зазначено, що державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно частини 2 статті 4 Закону про оренду не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року № 2163-XII (далі - Закон про приватизацію).

Згідно частини 2 статті 5 Закону про приватизацію загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти .

У частині 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року N 1060-XII передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

У частині 7 ст. 36 Закону про освіту передбачено, що для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися, зокрема, вечірні (змінні) школи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальну середню освіту» 13 травня 1999 року N 651-XIV вечірня (змінна) школа II-III ступенів - навчальний заклад для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

У частині 1 ст. 61 Закону про освіту передбачено, що фінансування державних навчальних закладів здійснюється, зокрема, за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. ( ч. 1 ст. 63 Закону про освіту).

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням ( ч.5 цієї статті).

На думку господарського суду , терміни «об'єкт освіти» та «навчальний заклад» вживаються у цих законах в одному значенні , як синоніми, тому навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів , не підлягають використанню не за призначенням , тобто не для навчального та наукового процесу.

Оскільки згідно абз. 5 ч. 4 статті 61 Закону про освіту додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих , в тому числі, на комунальній власності є також доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, то господарський суд , з врахуванням наведеного у статті 2 Закону про оренду визначення «оренди» вважає, що Законами України про оренду та освіту дозволяється оренда приміщень у таких навчальних закладах (об'єктах освіти), якщо останні необхідні орендареві також для навчального та наукового процесу.

Згідно частини 2 ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту» вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Таким чином, оскарженим рішенням № 343 фактично змінене цільове призначення приміщення вечірньої загальноосвітньої школи № 2 та визначено його використання для розміщення майстерні по ремонту одягу та наданню інших послуг населенню , тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем , що являється грубим порушенням вищенаведених законодавчих норм.

Обставини невикористання школою вказаного приміщення для навчального процесу не дають підстав вважати спірне рішення відповідача -1 законним, оскільки можливість використання цього приміщення з іншою метою в силу приписів закону - заборонена.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Все вище викладене дає суду підстави визнати п.1 оскарженого рішення № 343 в частині п.1.2 Додатку № 1 до нього незаконним та скасувати згідно резолютивної частини рішення.

Стосовно позовної вимоги про визнання спірного договору оренди від 20.08.2012 року № 1550 недійсним.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину ( абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

МОНмолодьспорт України , в інтересах якого прокурором заявлено позов, по відношенню до спірного договору є заінтересованою особою.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому інтерес зазначеного органу державної влади у визнанні спірного договору оренди має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес) .

У п.3.2 3.2. зазначеного Рішення КСУ наведено статті 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104, 121, 127, 140 Конституції України як приклад застосування поняття "інтерес" у широкому сенсі, та здійснено інтерпретацію поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова, яке на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами.

Оскільки МОНмолодьспорт України забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, а держава у ст. 51 Закону про освіту гарантує право вихованцям ( учням) безпечні умови навчання та праці, тому інтерес останнього до спірного договору є виключно публічним та спрямованим, в конкретному випадку, на захист інтересів учнів ВЗОШ № 2.

Як зазначено в абз. 2 п.3.5 Рішення КСУ від 01.12.2004 N 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.

Так, господарський суд погоджується із доводами прокурора про те, що в момент вчинення (укладення) спірного договору оренди не були недодержані вимоги, встановлені частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як правильно звертає увагу прокурор у позовній заяві , сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами ( абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Частина 1 ст. 648 ЦК України, на яку посилається у відзиві відповідач-2, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки спірний договір в частині його предмету не відповідає вимогам чинного законодавства , так само як і п.1 рішення № 343 в частині п.1.2 Додатку №1, на підставі якого договір було укладено.

Згідно абз. 2 ч.1 статті 638 ЦК України істотною умовою будь-якого договору є умова про його предмет.

Відповідно до ст. 10 Закону про оренду істотною умовою договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Оскільки приміщення ВЗОШ № 2 площею 57,4 кв.м за адресою вул. Івана Кочерги, 11 у м. Житомирі не може бути об'єктом оренди для використання його у підприємницькій діяльності третього відповідача , тому договір оренди від 20.08.2012 року № 1550 в частині розділу 1 «Предмет договору» є недійсним.

У статті 217 ЦК України зазначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки без предмету договору останній вважається не вчиненим ( не укладеним), тому спірний договір оренди визнається недійсним в цілому.

У частині 1 статті 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Стаття 640 ЦК України вживає термін «укладення» договору. Стаття 12 Закону про оренду також вживає термін « укладення» договору оренди. Оскільки зазначені терміни мають тотожне значення, тобто, є синонімами, тому господарський суд вважає за необхідне момент недійсності спірного договору оренди як правочину визначити за двома термінами.

При вирішенні цього спору, господарський суд також встановив наявність конфлікту інтересів щодо права користування приміщенням по вул. Івана Кочерги, 11 у м. Житомирі з одного боку - для навчання, з іншого - для праці і зайнятості інвалідів.

Конфлікт інтересів , як робить висновки Конституційний Суд України в абз. 4 п.3.5 Рішення від 01.12.2004 N 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес), притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо.

Так, з 06.03.2010 року для України набрала чинності Конвенція про права інвалідів, ратифікована Законом N 1767-VІ від 16.12.2009 року, у ст. 27 якої зазначено, що держави-учасниці визнають право інвалідів на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку інвалід вільно вибрав чи на яку він вільно погодився, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для інвалідів.

Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі майнових прав (стаття 1, частина друга статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України (підпункт 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 ).

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнові права, зокрема, право оренди, є складовою поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції ) (Рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.99 року).

Оскільки недійсний договір не створює для його сторін жодних прав та обов'язків, право оренди у третього відповідача - підприємства «Учбово-виробничий центр» яке засноване на власності Житомирської міської асоціації інвалідів з набранням рішенням суду у цій справі законної сили вважатиметься таким , що припинилося. Господарський суд приймає до уваги, що такий спосіб припинення права оренди для третього відповідача є несправедливим, однак він відповідає Закону. В абз. 2 п.3.4 Рішення від 01.12.2004 N 18-рп/2004 ( справа про охоронюваний законом інтерес), Конституційний Суд України визнає, що розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Однак це рішення суду не перешкоджатиме третьому відповідачу набути майнове право на користування іншим об'єктом права комунальної власності для здійснення своїх статутних завдань у встановленому законом порядку.

В свою чергу, припинення судом права оренди третього відповідача є наслідком порушення першим відповідачем вимог вище наведених законодавчих актів та статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII в редакції Закону N 4213-VI від 22.12.2011р., яка зобов'язує органи місцевого самоврядування сприяти забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

Наданням в оренду третьому відповідачу приміщення по вул. Івана Кочерги, 11 у м. Житомирі для підприємницької діяльності, перший відповідач, як орган місцевого самоврядування, одночасно порушив права працюючих в останнього інвалідів на зайнятість на певному робочому місці. Оскільки судом встановлено порушення першим відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, що призвело одночасно і до виникнення конфлікту охоронюваних законом інтересів учнів ВЗОШ № 2 та працюючих інвалідів, за наслідками вирішення цього спору суд виносить першому відповідачу окрему ухвалу.

Окрім того, судом виявлені також недоліки в діяльності прокуратури міста Житомира, що є підставою для винесення державному органу окремої ухвали.

Стосовно розподілу судового збору.

У пункті 4. Інформаційного листа від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення (стаття 58 ГПК), судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

У п. 1.2. Інформаційного листа від 05.07.2012 № 01-06/869/2012 зазначено, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

Оскільки обидві позовні вимоги носять немайновий характер, то вони оплачуються за однією ставкою у розмірі 1147 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень (п.11) та громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду.

Оскільки позов прокурора задоволено, а відповідача - 3 як підприємство громадської організації інвалідів звільнено від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1147 грн. в рівних частинах покладається на першого та другого відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора міста Житомира задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15 серпня 2012 року за № 343 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" в частині пункту 1.2 Додатку 1 до рішення.

3. Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна № 1550 від 20 серпня 2012 року з моменту його вчинення (укладення).

4. Стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2 код ЄДРПОУ 04053625) - 573,50 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

5. Стягнути з Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради" ( 10014, м. Житомир, вул. Щорса,4 , код ЄДРПОУ 34788934) - 573,50 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

Видати накази .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04 березня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу , 2- прокурору м. Житомира (у книзі нарочним) , 3- Виконкому Житом. міської ради (10014, м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2) - на вимогу нарочним, 4 - Комун. під-ву "Агенство з управління майном Житомирської міської ради" (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 4) - на вимогу нарочним , 5 - Учбово-виробничому центру Житом. міської асоціації інвалідів (10008, м. Житомир, вул. Б. Тена, 10-а) - на вимогу нарочним