Постанова № 29711989, 10.07.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/14206/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівКовальчук О.К. Фелонюк Д.Л. Лабань Г.В. при секретарі за участі: Бесарабі І.А. представників позивача Мініх І.М., Гладюка І.І. представників відповідача Сахіпової Л.О., Драчук С.Л. і Нахілко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", третя особа на стороні позивача третя особа на стороні позивача ТОВ "С. Дж Р. Груп" і ТОВ "Технобудкомунікації", до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати недійсними та скасувати прийняті на підставі акту планової виїзної перевірки від 12.05.2011 року №533/231/00282553 податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської об»єднаної державної податкової інспекції № 0000502300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 41378,0 грн., в тому числі за основним платежем 33102,0 грн. і за штрафними санкціями 8276,0 грн., № 0000462300 від 31.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на прибуток підприємств та організації, що перебувають у державній власності на 126442,0 грн., в тому числі за основним платежем 111105,0 грн. та за штрафними санкціями 15337,0 грн., № 0000492300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 199024,0 грн. за основним платежем, № 0000762300 від 26.10.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 49756,0 грн. за штрафними санкціями і № 0000752300 від 26.10.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по податку на прибуток підприємств та організації, що перебувають у державній власності на 12439,0 грн. за штрафними санкціями.

В процесі судового розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 10.07.2012 року за вх. №25828, в якій просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівсьої об'єднаної державної податкової інспекції від 31.05.2011 року №0000492300 і №0000502300 та від 26.10.2011 року №0000762300, та частково податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року № 0000462300 - в сумі 101118,0 грн. та від 26.10.2011 року № 0000752300 в сумі 6108,0 грн.

На думку позивача, оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача, викладених в акті перевірки.

Вважає, що правомірно включив до валових витрат вартість придбаного від ТОВ «Технобудкомцнікації» м.Київ та від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» м. Київ покриття для залізобетонних виробів (монолітів) та до податкового кредиту з ПДВ - податок на додану вартість, сплачений в ціні зазначеного товару, фактичне отримання якого та оплата підтверджуються наявними у позивача первинними документами.

Одночасно зазначає, що відображені в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 25.11.2009 року № 22-05-08 висновки КРУ у Хмельницьницькій області, на які посилається відповідач в акті перевірки від 12.05.2011 року, щодо заниження чистого прибутку за 9 місяців 2009 року на суму 908.8 тис. грн. і відповідно не сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету на суму 136320 грн. були передчасними, так як сформовані до завершення звітного періоду (року), по закінченню якого проводиться інвентаризація резерву матеріального заохочення.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Треті особи на стороні позивача ТОВ "С. Дж Р. Груп" і ТОВ "Технобудкомунікації", належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з»явились, їх неявка не визнавалась судом обов»язковою і не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог законодавства встановлений плановою виїзною перевіркою позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом від 12.05.2011 року №533/231/00282553.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.7.1. п.5.7., пп.5.2.2, п.5.2,9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закону №334/94-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, та заниження нарахування податку на прибуток за 2010 рік у сумі 61349, 0 грн.;

п.п.7.4.1, пп 7.4.4. п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі - Закону №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, та заниження податку на додану вартість в сумі 33102,0 грн.;

ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України рік „ та ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік „ із та доповненнями , внесеними Законом України від 13 травня 2010 року та заниження суми частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за період з 01 01.2009 року по 31.12.2010 року у сумі 199024,0 грн.;

п.п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону №334/94-ВР та заниження нарахування авансового внеску з податку на прибуток підприємства, донарахованої за 2009 рік та 2010 рік частини чистого прибутку в розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 вищевказаного закону в сумі 49756 грн.

Крім того, вказує, що заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року на загальну суму 199024,0 грн. та заниження нарахування авансового внеску в сумі 49756,0 грн. встановлене ревізією Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області та відображене в акті ревізії № 22-05-08/271 від 25.11.2009 року).

Протокольною ухвалою від 10.07.2012 року на підставі ст.55 КАС України за згодою позивача суд замінив відповідача - Старокостянтинівську ОДПІ на її правонаступника - Красилівську міжрайонну державну податкову інспекцію.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" зареєстроване 28.01.2004 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради за реєстраційним номером №076 (код ЄДРПОУ 00282553), що підтверджується довідкою управління статистики у Старокостянтинівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області №304 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ за №1012.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво виробів з бетону для будівництва; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; інші види оптової торгівлі.

В період з 21.03.2011 року по 04.05.2011 року на підставі направлень від 21.03.2011 року №214 і від 18.04.2011 року №282, відповідно до ст.77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок працівниками Старокостянтинівської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 533/231/00282553 від 12.05.2011 року.

На підставі акту перевірки Старокостянтинівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000502300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 41378,0 грн., в тому числі за основним платежем 33102,0 грн. і за штрафними санкціями 8276,0 грн., № 0000462300 від 31.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на прибуток підприємств та організації, що перебувають у державній власності на 126442,0 грн., в тому числі за основним платежем 111105,0 грн. та за штрафними санкціями 15337,0 грн., № 0000492300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 199024,0 грн. за основним платежем.

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА в Хмельницькій області та ДПА України.

За результатом розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення № 0000502300 від 31.05.2011 року, № 0000462300 від 31.05.2011 року, № 0000492300 від 31.05.2011 року залишені без змін та, додатково, на підставі рішення ДПА України від 20.10.2011 року №3987/6/10.2115 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000762300 від 26.10.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 49756,0 грн. за штрафними санкціями і № 0000752300 від 26.10.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на 12439,0 грн. за штрафними санкціями

В судовому порядку позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0000492300 і №0000502300 та від 26.10.2011 року №0000762300 повністю, та частково податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року № 0000462300 - в сумі 101118,0 грн. та від 26.10.2011 року № 0000752300 в сумі 6108,0 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0000502300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 41378,0 грн. та № 0000462300 від 31.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на прибуток підприємств та організації, що перебувають у державній власності, яке оскаржується позивачем в сумі 101118,0 грн. базуються на викладених в акті перевірки від 12.05.2011 року № 533/231/00282553 висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст.7 Закону № 168, який діяв на час існування спірних відносин, в результаті чого занижено податкові зобов»язання з ПДВ на 33102,0 грн., і вимог пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.2, п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відноси, та заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 111105,0 грн., у зв»язку з безпідставним включенням до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, і вартості товару по операціях з придбання покриття для залізобетонних виробів (монолітів) від ТОВ «Технобудкомунікації» відповідно до нікчемного договору поставки від 29.06.2010 року № СК 50-06/10.

Відповідно до договору поставки від 29 червня 2010 року №СК50-06/10, укладеного за результатом проведення позивачем тендеру на закупівлю товару, ТОВ "Технобудкомунікації" зобов»язалось поставити та передати у власність позивача продукцію згідно специфікації №1, найменування якого - моноліт ЗПУ виробництва ТОВ «Моноліт-полімер» (п.п.1.1.-1.3 договору) загальною вартістю 198613,80 грн., в тому числі ПДВ 33201,0 грн. (п.5.3 договору) на умовах FCA Інкотермс 2000 автомобільним транспортом зі складу постачальника на склад покупця за рахунок покупця (п.4.2 договору).

На підставі рахунку №2034 від 30 червня 2010 року в рахунок оплати придбаного товару позивач 1.07.2010 року перерахував ТОВ "Технобудкомунікації" 198613,80 грн. (платіжне доручення № 1336 від 01.07.2010 року).

На виконання договору ТОВ "Технобудкомунікації" поставило позивачеві моноліти вартістю 198613,80 грн. відповідно до видаткової накладної № 2493 від 01.07.2010 року і податкової накладної № 2493 від 01.07.2010 року.

Транспортування зазначеного товару позивач здійснював власним транспортом двома автомобілями ГАЗ 33023-14, державний номер 142-48ХМ, - 30 червня 2010 року - виїзд з м. Старокостянтинова, 1 липня 2010 року - повернення до м. Старокостянтинова, а також ЗІЛ ММЗ 4505 державний номер ВХ14-75АХ, - 6 липня 2010 року - виїзд з м.Старокостянтинова, 7 липня 2010 року - повернення до м. Старокостянтинова.

Отримавши від постачальника монолітів ТОВ "Технобудкомунікації" видаткову та податкову накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Отже, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Придбані від ТОВ "Технобудкомунікації" моноліти позивач використав у власній господарській діяльності для виробництва залізобетонних виробів.

Відтак, позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання монолітів від ТОВ "Технобудкомунікації".

На підставі належним чином оформленої постачальником товару (ТОВ "Технобудкомунікації") податкової накладної, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість, сплачений в ціні зазначеного товару.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням зазначених вище положень Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки послуг.

В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операції з поставки від ТОВ «Технобудкомунікації» монолітів у липні 2010 року встановлена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду 15 травня 2012 року по справі № 2270/12294/11 за адміністративним позовом державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог від 29.08.2011 року, якою скасована постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року, та в силу ч.1 ст.72 КАС України не потребує доказування.

Податкові повідомлення-рішення № 0000492300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 199024,0 грн. за основним платежем та № 0000762300 від 26.10.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 49756,0 грн. за штрафними санкціями, базуються викладених в акті перевірки від 12.05.2011 року № 533/231/00282553 висновках контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області, зафіксованих в акті ревізії від 25.11.2009 року №22-05-08/271, щодо порушення позивачем ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», та заниження частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на суму 199 024 грн., в тому числі на 103875,0 грн. у зв»язку з порушення порядку створення резерву матеріального заохочення, на 26850,0 грн. у зв»язку з не правомірним відображенням в обліку погашення безпроцентної цільової позики працівником підприємства та на 68299,0 грн. у зв»язку з включенням до складу валових витрат вартості моноліту, придбаного від ТОВ «Технобудкомунікації» вартістю 165512,0 грн. і від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» вартістю 311120,0 грн. відповідно до нікчемних договорів поставки.

За даними ревізії контрольно-ревізійного управління позивачем в період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року нараховане забезпечення на матеріальне заохочення в сумі 1060,0 тис. грн. Станом на 30.09.2009 року (на дату ревізії) сума залишку створеного забезпечення на матеріальне заохочення 2008 року в сумі 692500,0 грн. не використана та в порушення п.17.18 П(С)БО 11 «Зобов»язання» не сторнована, що призвело до заниження показника чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2009 року на 692500,0 грн. та відповідно до заниження нарахування частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за 2009 рік у сумі 103875,0 грн.

Крім того, за даними ревізії позивачем неправомірно відображено в січні 2009 року по рахунку 474 «Забезпечення інших витрат та платежів» погашення безпроцентної цільової позики працівником заводу на 179000,0 грн., що призвело до заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за 2009 рік у сумі 26859,0 грн.

Досліджуючи правомірність зазначених висновків, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч.2. ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закону) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В силу ч.2. ст.6 Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (ч2. ст.8 Закону).

Частиною 5 ст.8 Закону в редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, передбачено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Підпунктом 9.1 п.9 Наказу ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ», від 02.02.2009 року №8, погодженого Міністром транспорту та зв»язку України, «Про затвердження облікової політики підприємства» передбачене створення підприємством забезпечення на виплату відпусток працівникам з урахуванням суми обов»язкових відрахувань (внесків) на соціальні заходи та забезпечення на матеріальне заохочення.

Відповідно до пп. 9.2. п.9 зазначеного Наказу сума забезпечення на матеріальне заохочення, з урахуванням суми обов'язкових відрахувань (внесків) на соціальні заходи, визначається на квартальну та річну дату балансу у розмірі витрат, передбачених фінансовими планами: на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення; грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію вперше; винагороди за підсумками роботи за рік; премій до ювілейних дат та інших виплат, визначених колективним договором, які підлягають накопиченню у звітному періоді за виконану працівниками у цьому періоді роботу, а їх виплата буде здійснена у майбутньому.

В силу п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за N 85/4306, забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат зокрема на виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань. Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

За змістом п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання» У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Відповідно до п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку б « Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. N 137, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 392/3685, дата балансу - дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайною датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

В силу ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

З урахуванням положень зазначених вище нормативно-правових актів, суд вважає, що у разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума створеного платником податків забезпечення на матеріальне заохочення, підлягає сторнуванню на дату складання балансу станом на 31 грудня.

Отже, висновки КРУ в Хмельницькій області (акт ревізії від 25.11.2009 року № 22-05-08/), на які посилається відповідач в акті перевірки, як на підставу визначення висновків щодо заниження чистого прибутку за 9 місяців 2009 року на суму 908.8 тис. грн. і відповідно не сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету на суму 136320 грн. є передчасними, так як сформовані до закінчення звітного періоду (року), по закінченню якого проводиться інвентаризація резерву матеріального заохочення.

Тому, під час планової перевірки проведеної в 2011 року, відповідач повинен був з»ясувати дотримання позивачем вимог п.17 і 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання» на дату складання балансу.

При цьому суд враховує, що з дотриманням вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", наказом директора ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» №64 від 23.09.2009 року «Про проведення інвентаризації» позивачем проведена повна інвентаризація активів і зобов'язань підприємства з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження з обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів, в тому числі резерву матеріального заохочення станом на 01.12.2009 року, в результаті якої донараховано частину резерву матеріального заохочення в сумі 105 тис. грн. За результатами діяльності позивача в 4 кварталі 2009 року його чистий прибуток склав в сумі 1460 тис. грн., з нього нарахована частина прибутку державного підприємства до спеціального фонду Державного бюджету в сумі 219 тис. грн.

Досліджуючи правомірність відображення позивачем в бухгалтерському обліку погашення безпроцентної цільової позики працівника позивача по рахунку 474 Забезпечення інших витрат та платежів», суд встановив наведене нижче.

Порядок видачі та погашення безпроцентної цільової позики на зворотній основі на будівництво і придбання житла працівникам підприємства визначений відповідним Положенням, яке є додатком до змін та доповнень до колективного договору ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" на 2006-2011 роки, зареєстрованим Управлінням праці та соціального захисту Старокостянтинівської міської ради №59 від 15.05.2008 року. Пунктом 5 зазначеного Положення передбачено наступний механізм списання безпроцентної цільової позики: при перевищенні фактичних показників над плановими в частині одержання чистого прибутку за підсумками діяльності підприємства у минулому році комісією по наданню безпроцентної цільової позики на зворотній основі спільно з виборним профспілковим органом на підставі заяви позичальника може прийматись рішення щодо списання частини позики. До списання частини позики підлягає сума в розмірі не більше 50 % від отриманої позики. Списання безпроцентної цільової позики здійснюється шляхом укладання додаткової угоди до договору позики на підставі рішення комісії. Додатковою угодою сторони врегульовують розмір списаної суми позики, суму залишку позики, термін її погашення, суми щомісячних повернень позики. Списання безпроцентної цільової позики здійснюється за рахунок резерву матеріального заохочення.

За змістом п.45 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 396/3689, передбачено, що у складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел, у тому числі коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств.

Пунктом 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання» визначено, що забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Судом встановлено, що відповідно до п.9 наказу «Про облікову політику що політики підприємства» забезпечення створюється позивачем на виплату відпусток працівникам з урахуванням суми обов»язкових відрахувань (внесків) на соціальні заходи та забезпечення на матеріальне заохочення і визначається в у розмірі витрат, передбачених фінансовими планами: на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення; грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію вперше; винагороди за підсумками роботи за рік; премій до ювілейних дат та інших виплат, визначених колективним договором, які підлягають накопиченню у звітному періоді за виконану працівниками у цьому періоді роботу, а їх виплата буде здійснена у майбутньому.

Таким чином, створюючи забезпечення, позивач визначив, що обов»язковою ознакою виплат, які підлягають забезпеченню є їх планування, а також нарахування у звітному періоді майбутніх витрат та платежів.

Положенням про порядок видачі та погашення безпроцентної цільової позики на зворотній основі на будівництво і придбання житла працівникам підприємства передбачено, що безпроцентна цільова позика надається за рахунок чистого прибутку.

Суд вважає, що списання безпроцентної цільової позики працівника, що фактично є подарунком в розмірі списаної суми, не відноситься до матеріальних виплат та заохочень, задля покриття яких створене забезпечення, оскільки надається не за рахунок забезпечення, а за рахунок чистого прибутку. Зазначена операція не є виплатою, яка планується та нараховується.

Тому, висновки відповідача щодо неправомірного відображення позивачем в січні 2009 року по рахунку 474 «Забезпечення інших витрат та платежів» погашення безпроцентної цільової позики працівника заводу на 179000,0 грн., та заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за 2009 рік у сумі 26859,0 грн. є правомірними.

В процесі дослідження висновків відповідача щодо заниження частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 68 299,0 грн. у зв»язку з включенням до складу валових витрат вартості придбаного моноліту від ТОВ «Технобудкомунікації» вартістю 165512,0 грн. і від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» вартістю 311120,0 грн. відповідно до нікчемних договорів поставки, з урахуванням яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суд з»ясував, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операції з поставки від ТОВ «Технобудкомунікації» монолітів у липні 2010 року встановлена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду 15 травня 2012 року по справі № 2270/12294/11, описаною вище.

Моноліт вартістю 311120,0 грн. позивач придбав у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відповідно до договору поставки №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2010 року. Договором передбачено, що предметом поставки є моноліт ЗПУ.ПГЗ-01, моноліт ЗПУ.ПГЗ-01АКТ, моноліт ЗПУ.КПП-01-2 для використання у виробництві залізобетонних виробів (п.1.1 і 1.2 договору), кількість якого визначається в специфікації №1. За змістом п.4.2 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС (ред.2000 року) автомобільним транспортом зі складу постачальника на склад покупця за рахунок покупця.

Відповідно до специфікації №1 ТОВ "С.Дж.Р.Груп" зобов'язалось передати у власність позивача моноліт ЗПУ.ПГЗ-01 в кількості 7870 л, моноліт ЗПУ.ПГЗ-01АКТ в кількості 3945 л, моноліт ЗПУ.КПП-01-2 в кількості 7890 л на загальну суму 1606128,00 грн. (в тому числі ПДВ -267688,00 грн.).

На виконання договору №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2010 року ТОВ "С.Дж.Р.Груп" передало позивачу товар (моноліт) на загальну суму 311120,00 грн., в тому числі податок на додану вартість сумі 62224,00 грн.

Факт отримання позивачем товару (моноліту) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів вантажного автомобіля №162 від 03.02.2010 року, №461 від 26.03.2010 року, №2107 від 17.11.2009 року, №1507 від 26.08.2009 року, №1013 від 24.06.2009 року, №861 від 20.05.2010 року; наказами про відрядження №12 від 02.02.2010 року, №37 від 25.03.2010 року, №143 від 16.11.2009 року, №106 від 21.08.2009 року, №72 від 23.06.2009 року, №64 від 19.05.2010 року; посвідченнями про відрядження; завданнями на відрядження; звітами про відрядження; видатковими накладними №534 від 02.02.2010 року, №1625 від 22.03.2010 року, №8782 від 13.11.2009 року, №5402 від 26.08.2009 року, №4315 від 24.06.2009 року, №2806 від 17.05.2010 року; податковими накладними №534 від 19.01.2010 року, №1625 від 09.03.2010 року, №8782 від 04.11.2009 року, №5402 від 12.08.2009 року, №4315 від 24.06.2009 року, №4216 від 16.06.2009 року, №2806 від 29.04.2010 року оформленими постачальником (ТзОВ "С.Дж.Р.Груп") на кожну партію товару.

Придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності для виробництва залізобетонних виробів

Правомірність формування позивачем валових витрат у зв»язку з придбанням від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» монолітів вартістю 311120,0 грн. була предметом дослідження у адміністративній справі № 2270/6813/11 за позовом ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" до Старокостянтинівської ОДПІ про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000822300/0, №0000842300/0 від 15.12.2010 року, розглянувши яку Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2011 року скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.

Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року по справі №2270/6813/11 залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 року, відтак в силу ч.1 ст.72 КАС України факт правомірного формування позивачем валових вират по операції з придбання від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" монолітів вартістю 311120,0 грн. не потребує доказування.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету в сумі 68299 грн. у зв»язку з віднесення на собівартість реалізованої продукції витрат на придбання моноліту від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» в сумі 311120 грн. та ТОВ «Технобудкомунікації» в сумі 144204 грн. є безпідставними.

З урахування викладеного вище податкові повідомлення-рішення № 0000492300 від 31.05.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 199024,0 грн. за основним платежем та № 0000462300 від 31.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на прибуток підприємств та організації, що перебувають у державній власності в частині 101118,0 грн. є правомірними лише в частині висновків відповідача щодо безпідставного відображення позивачем в січні 2009 року по рахунку 474 «Забезпечення інших витрат та платежів» погашення безпроцентної цільової позики працівника заводу на 179000,0 грн., та заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за 2009 рік у сумі 26859,0 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки у спірних податкових повідомленнях-рішеннях неправомірну частину не можна відокремити та ідентифікувати, то наслідком неправомірності частин податкових повідомлень-рішень № 0000492300 від 31.05.2011 року № 0000462300 від 31.05.2011 року є визнання їх неправомірними в цілому.

Крім того, суд враховує, що на час існування спірних відносин щодо нарахування частини прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, порядок введення всіх видів податків і зборів, інших обов'язкових платежів в бюджети державні цільові фонди встановлювався Законом України "Про систему оподаткування", згідно ст. 1 якого будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", який діяв на час існування спірних відносин, був визначено вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) і в їх переліку були відсутні такий податок (збір, обов'язковий платіж) як "частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету".

Отже, частина чистого прибутку, яку повинні сплачувати до загального фонду Державного бюджету України суб'єкти господарювання відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді, не входила до системи оподаткування України та відповідно не є податком (збором, обов'язковим платежем), і відносились до податкових надходжень у розумінні ст. 9 Бюджетного кодексу України.

Законом України «Про погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким на час існування спірних відносин, регулювалась відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства, не передбачалась відповідальність у вигляді штрафів за несплату до бюджету частини прибутку державних підприємств.

Вичерпним переліком загальнодержавних та місцевих податків і зборів, визначеним діючим Податковим кодексом України (ст.9 і ст.10) також не передбачений такий вид податку і збору як частина прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до бюджету.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В інформаційному листі від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Тому, податкове повідомлення-рішення № 0000762300 від 26.10.2011 року про збільшення грошового зобов»язання по платежу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету на 49756,0 грн. за штрафними санкціями прийняте відповідачем з перевищенням повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За змістом ч.2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Старокостянтинівсьої об'єднаної державної податкової інспекції від 31.05.2011 року №0000492300 і №0000502300 та від 26.10.2011 року №0000762300 - повністю, та частково податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 року № 0000462300 в сумі 101118,0 грн., в тому числі основного платежу в сумі 85781,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 15337,0 грн., і від 26.10.2011 року № 0000752300 в сумі 6108,0 грн. нарахованих штрафних санкцій підлягають до задоволення.

Керуючись Конституцією України, законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівсьої об'єднаної державної податкової інспекції від 31.05.2011 року №0000492300 і №0000502300 та від 26.10.2011 року №0000762300 - повністю, та частково податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року № 0000462300 - в сумі 101118,0 грн. та від 26.10.2011 року № 0000752300 в сумі 6108,0 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2012 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/О.К. Ковальчук Д.Л. Фелонюк Г.В. Лабань "Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук