Постанова № 29711727, 12.02.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/492/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Петричкович А.І. (головуючий), суддів - Михайлова О.О. , Шевчука О.П. , розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Міністерства фінансів України , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Головного управління державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 24.11.2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області у якому просив стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунку Державної судової адміністрації України не нараховану і не виплачену заробітну плату та довічного грошового утримання.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язано Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_2 - 262654,91 грн. із них 66903,08 грн. заборгованості по заробітній платі та 44955,64 грн. компенсації, 89933,94 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 60862,25 грн. компенсації (т.1 стор.157а справи).

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року у справі №2а-15618/08 залишено без змін (т.1 стор. 222 справи).

19 грудня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України частково задоволена касаційна скарга Державної судової адміністрації України і скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 стор. 240-241 справи).

Згідно ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.01.2013 року, справу прийнято до провадження.

З урахуванням листа Апеляційного суду Хмельницької області №01-14/289 від 29.01.2013 року і факту смерті позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтвержується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, суд на підставі вимог 55 КАС України, ст.1227 ЦК України заміняє позивача на його спадкоємців.

Згідно довідки приватного нотаріуса ОСОБА_6 Хмельницького міського натаріального округу №12/01-16 від 11.02.2013 року спадкоємцями померлого ОСОБА_2 є: дружина - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_5.

Сторони до суду не з"явились, хоч належно були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення. Однак, спадкоємці позивача (далі Позивач) та Апеляційний суд Хмельницької області надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник Державної судової адміністрації України надав суду письмове заперечення на позов, у якому вказує, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління державної судової адміністрації Хмельницької області діяли в межах повноважень та на підставі діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України. Виплата заробітної плати та довічного грошового утримання суддям здійснювалось в межах передбачених в Державному бюджеті України на 2005-2013 роки асигнувань. У задоволенні позовних вимог просив відмовити, а справу слухати за його відсутності.

В письмових запереченнях, які є в матеріалах справи Міністерство фінансів України та Державна казначейська служба України просять відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, від позивача та представників відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та зважаючи на відсутність визначених ст.128 КАС України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити дану справу по суті відповідно до ч.6 ст.71 КАС України на основі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Згідно ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи проводиться за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" від 30.06.2005р. №514 зазначеним особам підвищено посадові оклади з 01.06.2005р. Лише 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про оплату праці суддів" № 865, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2006р. Внаслідок цього з 01.06.2005р. до 01.01.2006р. оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів". Тому просить задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням уточнених позовних вимог.

Указом Президента України «Про Державне казначейство України» від 27 квітня 1995 р. № 335 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 27 січня 1999 р. № 70/99 та від 15 лютого 1999 р. № 173/99, з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України було створено Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. № 346 "Про ліквідацію урядових органів" Державне казначейство України було ліквідовано. Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", було затверджено відповідне Положення та встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Враховуючи вищезазначене, суд на підставі ст. 55 КАС України допускає заміну відповідача - Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України його правонаступника - Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 12.02.2013 року залишено без розгляду вимогу позивача про стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманню.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 19.03.2004 року працював на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області і протягом червня-грудня 2005 року отримував заробітну плату.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.

Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII було передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Кабінет Міністрів України 30 червня 2005 року в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанову № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів". Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України "Про статус суддів" і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01 червня 2005 року, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів "від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 01 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3611-3644 від 23 лютого 2009 року заборгованість перед позивачем по заробітній платі становить 66903,08 гривень і по довічному грошовому утриманню - 89933,94 гривень (т.1 стор. 61 справи).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовну вимогу, про стягнення не донарахованої заробітної плати у розмірі 66903,08 гривень необхідно задовольнити.

Щодо позовних вимог позивача, про стягнення заборгованості в частині виплати компенсації, то в цій частині необхідно відмовити, враховуючи наступне.

До вказаних спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000, № 2050-III, із змінами та доповненнями, оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Оскільки, позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо спірної суми заробітної плати, а не нарахованої, то вона задоволенню не підлягає.

Згідно частин 1 -2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути частково задоволені, що підтверджено доказами, які перевірено судом та з урахуванням того, що із сумою заборгованості перед позивачем по заробітній платі та вказаним способом захисту, також погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 грудня 2012 року по справі №К-10262/10, а саме лише в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за період з 01.06.2005 року до 01.01.2006 року у розмірі 66903,08 гривень з Державної судової адміністрації України і зобов`язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про статус суддів", ЦК України і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 99, 122, 158-163, 167,186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов`язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь правонаступників Позивача: дружини - ОСОБА_3, сина - ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_5 66903,08 (шістдесят шість тисяч дев"ятсот три гривні вісім копійок) гривень заборгованості по зарплаті, а саме по 22301,02 гривень кожному.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копії постанови надати сторонам.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Головуючий суддя судді А.І. Петричкович О.О. Михайлов О.П. Шевчук