Постанова № 29711422, 27.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Львів № 2а-8577/12/1370

16 год.29 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представники позивача Урбан О.С., Бойкович Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Науково-телекомунікаційного центру «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем Національної академії наук України до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби у Галицькому районі м. Львова Львівської області про скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

Державне підприємство «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» Інституту фізики конденсованих систем Національної академії наук України (далі - ДП НТЦ «УАРНЕТ») звернулася до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова). Враховуючи позовну заяву в порядку ст. 51 КАС України від 29.01.2013 року, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 14.09.2012 року № 0001862321.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ТзОВ «Ай Ті Сістемз» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 1007/22-20/30275262 від 14.09.2012 року щодо ведення ДН НТЦ «УАРНЕТ» податкового обліку з порушенням встановленого порядку під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Ай Ті Сістемз» та заниження суми податку на додану вартість, щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ТзОВ «Ай Ті Сістемз», яку проводила Бориспільська ОДПІ Київської області. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Ай Ті Сістемз» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив участь уповноваженого представника в судове засідання, про повідомлений належним чином про розгляд справи. У матеріалах справи наявні письмові заперечення подані у судовому засіданні 31.10.2012 року, в яких зазначено, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентом ТзОВ «Ай Ті Сістемз».

Під час перевірки ДП НТЦ «УАРНЕТ» було використано акт Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції № 880/23-1/31863903 від 27.12.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Ай Ті Сістемз» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ « Білдінг Сістем Дизайн» їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 року, у якому зазначено про те, що ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн» не має матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, тому всі укладені з ним правочини не мали на меті настання правових наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам. На основі таких висновків Бориспільської ОДПІ Київської області відповідач вирішив, що оскільки господарських операцій насправді не було, то й правових наслідків такі взаємовідносини позивача з ТзОВ «Ай Ті Сістемз» не спричинили. Тому первинні документи, про які зазначив позивач, не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Отже, в порушення вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ДП НТЦ «УАРНЕТ» завищило податковий кредит на загальну суму 71354,00 грн., сформований на підставі податкових накладних від ТзОВ «Ай Ті Сістемз». Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ДП НТЦ «УАРНЕТ» зареєстровано 29.01.1999 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Взятий на облік платника податку на додану вартість 01.03.1999 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова і видано Свідоцтво № 17828690 ( том І, а.с.68 ).

Міністерством транспорту та зв'язку від 18.02.2006 року ДП НТЦ «УАРНЕТ» включено до переліку підприємств, які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних на підставі Указу Президента України від 24 вересня 2001 року № 891/2001 «Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережі передачі даних» про що свідчить свідоцтво № 9 (том ІІ, а.с.185 ).

Основними із основних видів діяльності ДП НТЦ «УАРНЕТ», відповідно до копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 570190 від 31.05.2012 року є діяльність у сфері проводового електрозв'язку, діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку, інша діяльність у сфері електрозв'язку, веб-портали, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ним діяльність ( том І, а.с.69-70).

За жовтень 2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ДП НТЦ «УАРНЕТ» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Ай Ті Сістемз» за період жовтень 2011 року, про що складено акт №1007/22-20/30275262 від 14.09.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 71354,00 грн. за жовтень 2011 року.

Відповідачем 14.01.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 00001862321 про нарахування податку на додану вартість в сумі 107031,00 грн., в т.ч. основний платіж - 71354,00 грн., штрафні санкції - 9 35677,00 грн. Дане рішення в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Щодо господарських правовідносин ДП НТЦ «УАРНЕТ» з ТзОВ «Ай Ті Сістемз» та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся ( жовтень 2011 року), суд зазначає наступне:

ДП НТЦ «УАРНЕТ» і ТзОВ «Ай Ті Сістемз» станом на жовтень 2011 року перебували та на даний час перебувають в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстровані платниками податку на додану вартість, за кодами видів економічної діяльності мають право здійснювати діяльність у сфері зв'язку, тобто надавати послуги доступу до мережі Інтернет. Дані факти підтверджуються копіями довідок АА № 570190 від 31.05.2012 року з ЄДРПОУ, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.1999 року № 17828690 та постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року.

1 квітня 2004 року між ТзОВ «Ай Ті Сістемз» (провайдер) та ДП НТЦ «УАРНЕТ» (абонент) укладено договір №120404/ UТС. Даний договір пролонговувся за згодою сторін. Згідно умов договору провайдер надає абоненту послуги, зазначені в додатку №1 до договору ( том І ст.27-30). Додатком до договору №17 є специфікація послуг від 01.06.2011 року, відповідно до якої провайдер надає абоненту послуг з доступу до мережі і сервісів Інтернет/ Аі Ті Сістемз; вартість послуги - абонентська плата за користування послугою доступу до мережі і сервісів Інтернет/Ай Ті Сістемз на швидкості порту 10000 Мб/с в м. Львів становить з врахуванням ПДВ 240 000 грн.; абонентська плата за користування послугою передачі даних на швидкості порту 0,512 Мб/с м.Львів становить з врахуванням ПДВ 300,00 грн. ( том І, а.с.31). Як значиться у п. 1.2 договору провайдер зобов'язується надавати абоненту послуги вказані у специфікації до договору з дати підписання сторонами акту виконаних робіт по підключення абонента. Пунктом 3.2 договору визначено, що після підписання даного договору, абонент оплачує пусконалагоджувальні роботи по підключенню та вносить абонентну плату за поточний місяць згідно Додатку №2 до договору, на підставі виставленого рахунку-фактури протягом трьох робочих днів із моменту отримання рахунку.

На виконання умов договору та надання послуг визначених у Специфікації ТзОВ «Ай Ті Сістемз» виписано податкову накладну №17 від 04.10.2012 року на суму ПДВ 40 050 грн.( том І, а.с. 33). Як вбачається із матеріалів справи та стверджено в засіданні суду провайдером виписано рахунок фактуру від 15.09.2011 року, який проплачений позивачем платіжним дорученням від 04.10.2012 року у сумі 240 300 грн. (том І,а.с.87). На виконання умов договору сторонами у договірних відносинах підписано Акт № А00004373 здачі-прийняття робіт (послуг) від 31.10.2012 року та скріплено печатками юридичних осіб.

28 серпня 2007 року між ТзОВ «Ай Ті Сістемз» (Виконавець) та ДП НТЦ «УАРНЕТ» (Замовник) підписано рамкову угоду щодо надання в користування пропускної спроможності №180/08/07-U. Даний договір сторонами пролонговується. Предметом даного договору є надання виконавцем в платне тимчасове користування виділені цифрові канали зв'язку з пропускною спроможністю. Невід'ємними частинами договору є додаток до договору № 10 від 11.02.201 року, додаток до договору № 11 від 15.02.2011 року та додаток до договору №12 від 15.02.2011р., якими визначено пропускну здатність каналів, точку доступу і вартість. Вартість послуги становить 156520,26 грн. Як значиться у п.4.2 договору виконавець виставляє рахунки на оплату та надсилає їх замовнику. Позивачем долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру на оплату послуг.

Оплата отриманих послуг проводилась на підставі виписаної податкової накладної від 31.10.2011року №164 на суму 187824,31 грн. з врахуванням ПДВ в розмірі 31 304,05 грн. ( том І, а.с.52). 31 жовтня 2011 року учасниками договірних відносин підписано акт А-00004427 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким зафіксовано фактичне надання послуг передачі даних на загальну суму 187 824,31 грн. і який скріплений підписами від виконавця і замовника і печатками юридичних осіб. Розрахунок за вказані послуги проводився платіжним дорученням № 2545 від 31 жовтня 2011 року (том ІІ, а.с.175).

Як зазначається у Постанові Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року у справі №2а-280/12/1070, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, основним видом діяльності ТзОВ «Ай Ті Сістемз» є діяльність зв'язку, інші види оптової торгівлі, розроблення стандартного програмного забезпечення, діяльність пов'язана з банками даних. Отже, дане свідчить, що контрагент позивача вправі надавати послуги, які значились в укладених між ними договорах.

Судом встановлено та актом перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.09.2011 року підтверджено, що дані податкові накладні не мали недоліків та, порядок їх заповнення, відповідав встановленому чинним законодавством. Дані податкові накладні були включені до додатків 5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 14.09.2012 року .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про реальний характер отримання послуг від контрагента свідчить також факт їх надання та отримання замовниками (Національна академія Наук України, Держана митна служба України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, ТзОВ Скіф ІСП», ЗАТ « Доріс», дочірнє підприємство « Кримська мережа обміну», ТзОВ «Основа-ТВ», ТзОВ «Кабельний телевізійний центр м. Чернігова», ТОВ «Ланет Україна» та ін.. ) позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами та Актами приймання-передачі послуг (том ІІІ, ІV, V,VІ).

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагента позивача - ТзОВ «Ай Ті Сістемз» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн», який не виконував своїх податкових зобов'язань і відповідно це призводить до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТзОВ «Ай Ті Сістемз», суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Посилання відповідача в акті перевірки від 14.09.2012 року на безтоварність операцій ДП НТЦ «УАРНЕТ» з контрагентом ТзОВ «Ай Ті Сістемз» взято фактично з акту від 27.12.2011 року Бориспільської ОДПІ без врахування обставин його складання.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року у справі № 2а-280/12/1070 скасовано податкове повідомлення рішення від 11.01.2012 року № 0000102310 Бориспільської ОДПІ Київської області, яке винесено на підставі акта від 27.11.2011 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 р. залишено без змін дану постанову, що підтвердило реальність взаємовідносин між ТзОВ «Ай Ті Сістемз» та ТзОВ «Білдінг Сістем Дизайн».

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентом, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин позивача з ТзОВ «Ай Ті Сістемз» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів про надання послуг. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах з ТзОВ «Ай Ті Сістемз» відповідач не надав і не назвав.

Суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 14 лютого 2012 року № 00001862321 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року за № 0001862321.

Стягнути з державного бюджету на користь державного підприємства «Науково-телекомунікаційний центр «Українська академічна і дослідницька мережа» ІФКС НАН України (м. Львів, вул. Свенцівського,1; ідентифікаційний код 30275262) 1070,31 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 березня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.