Ухвала суду № 2971122, 17.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

        Суддя-доповідач – Арабей Т.Г.

Головуючий 1 інстанції - Стиран В.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2008 р.                                                            справа № 22а-15580/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Арабей Т.Г.

суддів            Геращенко І.В., Малашкевич С.А.

при секретарі Крючковій К.М.

за участю представників сторін:

від позивача        Круглової Г.В., Чеверда Г.О., Ісрафілової В.І., за довіреністю

від відповідача  Присяжного С.М., за довіреністю від 17.12.2008р.

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  апеляційну  скаргу Державної податкової

інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 09 вересня 2008 р.

у справі №2а-15388/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквантажтранс»

доДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквантажтранс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення № 105660015955850 від 27.12. 2007 року про перерозподіл суми сплаченої як податок на додану вартість за листопад 2007р. за несвоєчасну сплату податку на пеню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року у справі № 2а-15388/08 позовна заява задоволена в повному обсязі, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька № 105660015955850 від 27.12. 2007 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплатив податок на додану вартість, зазначивши призначення платежу: ПДВ за листопад 2007р., згідно податкової декларації за листопад 2007р., тобто сплатив поточні платежі, а не податковий борг.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну  скаргу  мотивує  невірним  застосуванням  норм  матеріального  права,  що

призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт не згоден з висновком суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах абзацу 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування та ним встановлений механізм сплати податків і зборів.

Зазначає, що він діяв в межах повноважень, наданих п.7.7 ст. 7 цього Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вказує, що податкова інспекція не змінювала призначення платежів, а лише виконувала встановлений законом механізм сплати податків.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що   апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків, апелянт неправомірно вважає, що змінюючи призначення платежу, визначеного платником у платіжному документі, він діяв на підставі зазначених норм Закону та у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Позивач - ТОВ «Донецьквантажтранс» є юридичною особою та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 34828840.

Підприємство перебуває на податковому обліку з 26.12.2006р. в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька за № 4642, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100011558.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийнято спірне податкове повідомлення № 105660015955850 від 27.12. 2007р. про перерозподіл сплаченої суми з ПДВ та пені на загальну суму 148142 грн., яким розподілена сума податку на додану вартість та спрямована частина сплаченої суми на погашення пені у сумі 6265 грн., що була нарахована відповідачем і обліковувалась на особовому рахунку.

Правовою підставою прийняття вказаного податкового повідомлення є абзац 2 п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Факт подання позивачем 18.12.2007 року податкового розрахунку з ПДВ за листопад 2007 року на суму 148142 грн. сторонами не заперечується та підтверджується копією цього розрахунку, що мається у матеріалах справи (а.с.7-9).

Позивач здійснив сплату податкових зобов’язань, визначених, у вищевказаному податковому розрахунку, 27.12.2007р, що підтверджується платіжним дорученням № 3124(а.с.6).

Позивачем у платіжному дорученні зазначено призначення платежу та період, за який платник податків сплачує податок. Відповідач розподілив суму поточного платежу, тобто узгоджені податкові зобов'язання, зарахувавши сплачену суму в рахунок сплати за минулі періоди без урахування призначення платежу.

ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька в апеляційній скарзі посилається лише на невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 10 якого визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов'язання, базового податкового періоду, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені спеціальним Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Для цілей цього підпункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування.

Тобто, період, у якому платник податку зобов'язаний звітувати перед податковим органом шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. З ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах,у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України наказом від 18.07.2005 року № 276 затвердила Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123.

Інструкція не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Законом України "Про плату за землю", ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У X В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інстанції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року у справі № 2а-15388/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року у справі № 2а-15388/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення № 105660015955850 від 27.12. 2007 року - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                                     Т.Г. Арабей

Судді                                                                                                  І.В. Геращенко

С.А. Малашкевич