Ухвала суду № 2970611, 01.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-3758/08                                                         Головуючий суддя суду 1 інстанції Курко О.П.,

               суддя – доповідач Бабенко К.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2008 року                                                                                                                                            м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                                                                                                    Бабенка К.А.,

суддів:                                                                                                                             Бараненка І.І.,

                                                                                                                                        Межевича М.В.,

при секретарі                                                                                                                              Ревуцькій А.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на Постанову Господарського суду Вінницької областівід 19 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", приватного підприємства "Лутава" про визнання угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Вінницької областівід 19 червня 2007 рокуу задоволенні позову відмовленно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою справу передати на новий розгляд.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави, передбачені ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" (далі – ТзОВ "Коровай") за період з 01.10.2004 по 01.01.2006.

За результатами перевірки складено Акт № 20-23-32505653 від 06.03.2006 (далі - Акт).

Перевіркою встановлено, що між Відповідачами укладено письмову угоду щодо проведення ремонту скважини.

Позивач вважає, що просту письмову угоду між Відповідачами укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки приватне підприємство "Лутава" (далі – ПП "Лутава") з 2005 року не здійснює господарську діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Лутава" проведено ремонт скважини ТзОВ "Коровай" на суму 63990 грн. 96 коп., що підтверджується податковою накладною від 09.12.2005.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хочаб одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відтак, необхідними умовами для визнання недійсною угоди, згідно ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, є укладання її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

В обґрунтування своєї позиції Позивачем зазначено, що ПП "Лутава" не знаходиться за юридичною адресою, з січня 2005 року Позивачу звітує про відсутність господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявність протиправного умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не може бути підтверджено лише відомостями про відсутність господарської діяльності одного з контрагентів, що законом не заборонено.

Згідно позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної у п. 6 Постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 № 3, до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відтак, сам по собі факт укладення угоди щодо ремонту скважини не суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що Позивачем не виконано та не надано суду навіть оскаржений ним договір.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду Вінницької областівід 19 червня 2007 року– без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Вінницької областівід 19 червня 2007 року - без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 06.10.2008.

Головуючий суддя                                                                                                                     К.А. Бабенко

судді:                                                                                                                                            І.І. Бараненко

        М.В. Межевич