Ухвала суду № 29703990, 21.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8453/12/0170/7

21.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Садового товариства "Аграрник"- Браудє Сергій Олександрович, довіреність № б/н від 03.05.12

представник позивача, Садового товариства "Аграрник"- Свириденко Анатолій Петрович, довідка АА №819315,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 27.08.12 у справі № 2а-8453/12/0170/7

за позовом Садового товариства "Аграрник" (вул. Наукова, 2,Аграрне,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95492)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство "Аграрнік" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002322204 від 23.07.12р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1351750грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2012 року позов задоволено. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002322204 від 23.07.12р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1351750грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2012 скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт явку представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином та своєчасно, що не перешкоджає розгляду його скарги.

Представники позивача у судовому засіданні просили апеляційну скаргу відхилити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідач прийняв у порушення адміністративної процедури, а саме: у порушення принципу пропорційності; зазначивши також про здійснення позивачем оприбуткування готівкових коштів, які надходили до каси позивача у перевіряємий період.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.06.2012 по 27.06.2012 рр. працівниками ДПІ у м. Сімферополі була проведена виїзна перевірка Садівничого товариства "Аграрник", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., за наслідком якої був складений акт перевірки від 09.07.2012р. №3882/22-08/24504874.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. по касі позивача було задекларовано коштів 196235 грн. за водопостачання та газопостачання; перевіркою встановлено, що позивачем не відображаються у касовій книзі товариства кошти за водопостачання та газопостачання на суму 270350грн.

Згідно прибуткових касових ордерів у перевірений період надійшло готівкових коштів на загальну суму 264650грн., у касовій книзі запис відсутній. Також відсутні записи у касовій книзі за 01.10.2010р., а згідно документам у цей день була здійснена операція з видачі готівкових коштів, а саме згідно видаткового ордера №27-б від 01.10.2012р. видавалися кошти у сумі 5700грн. - внесок за водопостачання. З цього податковий орган дійшов висновку про порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 - неоприбуткування позивачем готівкових коштів на суму 270350грн.

Також в перевіряємий період позивач надавав послуги по енергопостачанню і газопостачанню членам садівничого товариства без застосування реєстраторів розрахункових операцій, чим порушив вимоги п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг." встановлено непроведення розрахункової операції через зареєстровані, опломбовані у

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.07.2012р. №0002322204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1351750грн. за порушення абз.5 п.1 Указу Президента №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями від 12.06.1995.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на його відповідність приписам ст. 159 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України" розроблено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (далі Положення), яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, порушення якого визначено перевіркою, встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Слід відзначити, що п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, містить декілька абзаців, які регулюють різні відносини щодо оприбуткування коштів, як загальні правила так і у разі використання РРО.

Установлено, що позивач при проведенні вказаних операцій не використовував реєстратор розрахункових операцій.

Відповідач в своєму акті не посилається на окремий абзац п. 2.6 вказаного Положення, лише зазначає, що неоприбуткування суми у розмірі 270350грн. полягає у невідображенні у касовій книзі отриманих коштів. Сума визначена відповідачем виходячи з прибуткових касових ордерів.

Оприбуткування готівки з використанням касової книги встановлено лише в абзаці 2 пункті 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в зв'язку з чим суд першої інстанції, оцінюючи оскаржуване рішення відповідача, вірно керувався нормою, що міститься в абзаці 2 пункту 2.6 вказаного Положення.

Відповідальність за неоприбуткування готівкових коштів встановлена абзацом 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року N 436/95, яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктом 1.2. зазначеного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні дане визначення термінів, які у ньому вживаються, зокрема, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

З викладеного вище вбачається, що первинним документом є касовий ордер (прибутковий або видатковий касовий ордер), який застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Як було вказано, відповідно положень п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для ведення обліку готівки є лише прибутковий касовий ордер, який є первинним документом.

З положень податкового законодавства України вбачається, що Держава, реалізуючи політику у сфері оподаткування, встановлює певні механізми направлені на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання податкового законодавства, у тому числі, стосовно недопущення вчинення з боку таких суб'єктів дій направлених на ухилення від сплати податків та дій направлених на надання суб'єктами господарської діяльності недостовірних даних щодо об'єкту оподаткування.

Виходячи з норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 вбачається, що цей акт є невід'ємною частиною встановленого Державою механізму контролю за діяльністю суб'єктів господарювання в частині отримання коштів при веденні господарської діяльності, направленого на недопущення ухилення суб'єктів господарювання від сплати податків зборів та обов'язкових платежів та запобігання Державі шкоди від заниження суб'єктом господарювання об'єкту оподаткування з якого повинні сплачуватися податки.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач оформив касові ордери на суму 270350грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи касові ордери. Також цей факт встановлений актом проведеної перевірки.

Позивач вносив отримані готівкові грошові кошти на поточний рахунок в установі банку. Зарахування отриманих грошових коштів на рахунок в банку підтверджується наданими позивачем виписками банку за відповідні дні. Отримані кошти надходили на розрахункові рахунки, що свідчить про відсутність фактів приховування доходів (прибутку) від оподаткування та обліку, контроль за яким здійснюється державою в особі відповідних уповноважених органів. З боку позивача не вчинено дій направлених на заподіяння Державі шкоди, у тому числі у вигляді заниження об'єкту оподаткування.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявність у позивача належним чином оформлених касових ордерів, які є первинним документом та фактично свідчать про оприбуткування отриманих готівкових коштів.

Отже, в розумінні терміну оприбуткування, яке викладено у п.1.2. Положення про ведення касових операцій, позивачем були оприбутковані готівкові кошти, що надійшли до каси за період, який перевірявся.

Суд зазначає, що про неоприбуткування коштів, в даному випадку можливо було б стверджувати у разі відсутності первинних документів, якими є касові ордери.

Врахувавши мету, на яку прийнято Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та зміст зазначених вище норм, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій має бути застосована у разі вчинення дій з неоприбуткування готівки у касі, тобто за непроведення готівкових коштів через касу, що може потягнути за собою, у тому числі, невиконання зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Згідно до положень п.8 ч.1 ст.2 КАС України, суд у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Вказаний критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь - яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд першої інстанції, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на його відповідність принципам адміністративної процедури, повно з'ясувавши обставини справи, врахувавши положення п.8 ч. 3 ст.2 КАС України, обґрунтовано дійшов висновку, що фактичне проведення позивачем готівкових коштів через касу є їх оприбуткуванням, а відсутність перенесення даних з прибуткових ордерів до касової книги не може бути в даному випадку достатньою підставою для висновків про неоприбуткування готівки.

Діями позивача не завдано шкоди Державі внаслідок невідображення в касовій книзі даних про суми отриманої готівки, в зв'язку з чим рішення відповідача прийняте без дотримання розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване це рішення та інтересами позивача.

Більш того, відповідно до Статуту позивача, Садівниче товариство «Аграрник» є об'єднанням громадян, неприбутковою юридичною особою, що діє на основі самофінансування, основною діяльністю товариства є організація колективного саду і використання земельних ділянок для виробництва фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, створення для цього інженерної (газо, водо, енерго та транспортних) мережі, а також створення умов для культурного проведення вільного часу членів Товариства, зміцнення здоров'я, залучення до праці підлітків.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що рішення відповідача є таким, що прийнято без дотримання принципу пропорційності, а тому обгрунтовано його скасував.

Також, відповідач безпідставно послався в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні на застосування штрафу за порушення абзацу 5 п. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки ввід 12 червня 1995 року N 436/95, яким встановлена відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, та передбачено застосування фінансової санкції у вигляді штрафу, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фінансові санкції, які відповідач застосував до позивача, за своєю природою є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню таких санкцій, наведеному у ст.238 Господарського кодексу України.

Статтею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Колегією суддів безперечно встановлено, що порушення, про яке зазначає відповідач було вчинено у період з 01.07.10 по 31.12.10, перевірку відповідач проводив з 20.06.12 по 27.06.12, отже річний термін, визначений ст.250 ГК України сплив 31.12.2011 року.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на приписи абзацу 3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні безпідставні, оскільки безперечно встановлено, що позивач реєстратор розрахункових операцій не використовував, проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО не вчиняв, отже і оприбуткування готівкових коштів із застосуванням зазначеної норми здійснювати не повинен.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.12 у справі № 2а-8453/12/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна