Постанова № 29702812, 25.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

9:55 год.

25 лютого 2013 року справа № 2а-6266/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Шушняєва Р.М.,

представника відповідача: Іващенко А.В.,

прокурора: Дзюбан О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод", вул. Центральна, 40, с. Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область, 55247

доПервомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

проскасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.11 р. № 0000202301 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000202301, прийняте 12 квітня 2011 р. Первомайською ОДПІ, скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

9:55 год.

25 лютого 2013 року справа № 2а-6266/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Шушняєва Р.М.,

представника відповідача: Іващенко А.В.,

прокурора: Дзюбан О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод", вул. Центральна, 40, с. Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область, 55247

доПервомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

проскасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.11 р. № 0000202301 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" (далі - позивач, Товариство) до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (т. 4 а. с. 7-8) (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2011 р. № 0000202301, яким йому зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 4937609,17 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він не несе відповідальності за дії або бездіяльність інших платників податків, які не сплатили ПДВ до бюджету, в той час як ним виконані всі встановлені податковим законодавством передумови для отримання бюджетного відшкодування.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких послався на встановлення фактів господарських взаємовідносин позивача та його генерального підрядника - ТОВ "Будівельне управління-77" із суб'єктами господарювання, які, на думку ОДПІ, мають ознаки фіктивності (т. 1 а. с. 65-68).

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу (т. 1 а. с. 64) в розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

В квітні 2011 р. ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 р. до 30 квітня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 12 квітня 2011 р. № 556/07/32390305 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 6-22).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини в охопленому перевіркою періоді, в результаті чого Товариством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, згідно податкових декларацій за жовтень-грудень 2009 р. і лютий, квітень 2010 р., на загальну суму 4937609,17 грн.

На підставі акту перевірки 12 квітня 2011 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000202301, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 4937609,17 грн. (т. 1 а. с. 23-24).

На погодившись із правомірністю рішення, позивач скористався порядком апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбаченого ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За наслідками розгляду скарг позивача, Державна податкова адміністрація у Миколаївській області та Державна податкова адміністрація України прийняли рішення, якими відмовили в задоволенні скарг позивача, а податкове повідомлення-рішення залишили без змін (т. 1 а. с. 25-47).

Як встановлено ОДПІ під час перевірки, позивач в перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами:

- ТОВ "Будівельне управління-77", яке на підставі договору генерального підряду № 77 від 29 липня 2009 р. виконувало роботи по будівництву Бандурського олійноекстракційного заводу;

- ПП "Теплосила", у якого позивач придбав паровий котел і обладнання до нього;

- ТОВ "Єврозв'язок", який поставив позивачу радіостанції;

- ПП "Потенціал-4", з яким позивач 7 грудня 2009 р. і 19 січня 2010 р. уклав договори підряду, за умовами яких ПП "Потенціал-4" виконувало роботи із комплектації обладнанням станції водопідготовки та обробки осаду (т. 4 а. с. 231-248, т. 5 а. с. 1-6). (Із ПП "Теплосила" і ТОВ "Єврозв'язок" окремого договору не укладалось, письмова форма правочину була дотримана шляхом оформлення видаткових накладних, що не суперечить приписам ст. 207 Цивільного кодексу України. Дані щодо предмета договорів із вищепереліченими контрагентами, оплати та оформлення первинними документами наведені в довідці, т. 4 а. с. 30-35).

Заперечення ОДПІ ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ТОВ "Будівельне управління-77", ПП "Теплосила", ТОВ "Єврозв'язок" і ПП "Потенціал-4", маються підприємства з ознаками фіктивності.

Як свідчать надані самим відповідачем довідки, складені за наслідками перевірок ТОВ "Будівельне управління-77", при проведенні перевірки останнього щодо господарських взаємовідносин із позивачем, відхилень між податковими даними цих двох суб'єктів господарювання не встановлено (т. 1 а. с. 81-112). В матеріалах справи маються дозволи і сертифікати відповідності, видані ТОВ "Будівельне управління-77" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, архітектурно-технічні паспорти на окремі об'єкти, які входять до складу цілісного майнового комплексу Бандурського олійноекстракційного заводу, а також акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до яких об'єкт закінчений будівництвом (т. 1 а. с. 143-250, т. 2 а. с. 1-46, т. 4 а. с. 36-39).

Щодо іншого контрагента - ПП "Теплосила" складено акт про неможливість проведення перевірки, в якому відсутні будь-які відомості, окрім загальної інформації, які б дозволяли зробити відповідачу висновок про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем (т. 1 а. с. 70-71).

Як свідчить акт документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Єврозв'язок", зазначене підприємство перевірялось не на предмет дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із позивачем, а з іншими суб'єктами господарювання, зокрема з ТОВ "Поллукс Плюс" (т. 1 а. с. 72-77). Разом з тим, господарські взаємовідносини контрагента позивача - ТОВ "Єврозв'язок" із власними постачальниками, не мають правового значення при визначенні податкових зобов'язань позивачем. Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу ТОВ "Поллукс Плюс" - ТОВ "Єврозв'язок" - позивач, ОДПІ в першу чергу повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акти перевірки ТОВ "Єврозв'язок" та позивача не містять даних, які б дозволяли зробити висновок про те, що товар (радіостанції), який позивач придбав у ТОВ "Єврозв'язок" раніше був предметом договору між останнім і ТОВ "Поллукс Плюс".

В протилежність вищенаведеному контрагенту, предметом перевірки ПП "Потенціал-4" були взаємовідносини саме із позивачем і за наслідками перевірки складена довідка, в якій зазначено, що розбіжностей між відомостями позивача і ПП "Потенціал-4" не встановлено (т. 1 а. с. 78-80).

Таким чином, підсумовуючи аналіз наданих відповідачем доказів, на яких ґрунтуються його заперечення, суд відзначає, що відносно генерального підрядника - ТОВ "Будівельне управління-77" складені довідки, які засвідчують відсутність розбіжностей між податковими даними Товариства і генерального підрядника за спірний період. Така ж довідка складена і відносно ПП "Потенціал-4". Акт про неможливість проведення перевірки ПП "Теплосила" не є доказом, на якому можуть ґрунтуватись висновки про завищення позивачем податкового кредиту, а ТОВ "Єврозв'язок" перевірялось не на предмет взаємовідносин із позивачем.

Суд враховує і наступні докази. Позивач надав копії судових рішень, з яких вбачається, що господарськими та адміністративними судами досліджувались правовідносини між ТОВ "Єврозв'язок" і ТОВ "Поллукс Плюс" і в усіх справах суди дійшли висновку про відсутність порушень цивільного та податкового законодавства (т. 4 а. с. 107-129).

Також варто звернути увагу на те, що відповідач провів невиїзну перевірку позивача, яка, на переконання суду, об'єктивно унеможливлює дослідження питання отримання Товариством товару (послуг), їх оприбуткування, використання в господарській діяльності, оскільки така перевірка за нормами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України) проводиться в приміщенні органу державної податкової служби і здійснюється тільки на підставі документів. В той же час, перевірка Товариства проводилась в квітні 2011 р., тоді як об'єкт будівництва - Бандурський олійноекстракційний завод, під час будівництва якого Товариством були використані послуги і товари від постачальників, був завершений в жовтні 2010 р., що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 14 жовтня 2010 р. та сертифікатом відповідності від 19 жовтня того ж року. Таким чином, ОДПІ мала фактичну можливість для підтвердження або спростування факту отримання позивачем товарів (послуг), провести виїзну перевірку для безпосереднього, а не опосередкованого як у випадку невиїзної перевірки, дослідження дотримання позивачем вимог цивільного та податкового законодавства.

Відповідно до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На час перевірки, позивач мав всі податкові накладні і ця обставина відповідачем не заперечується.

За правилами ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні за своїм змістом норми містить ст. 198 п. 198.1. пп. "а", п. 198.2. ПК України, який визначає підстави бюджетного відшкодування ПДВ на теперішній час.

За змістом як Закону України "Про податок на додану вартість", так і ПК України, єдиною умовою бюджетного відшкодування ПДВ, є сплата саме позивачем ПДВ і наявність у нього податкової накладної. Названими нормативними актами таке відшкодування не ставиться в залежність від сплати цього податку контрагентами позивача або постачальниками цих контрагентів. Протилежний висновок фактично означатиме, що право платника податку на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ, залежить не від виконання ним вимог податкового законодавства, а від добросовісності дій інших платників податків, з якими отримувач відшкодування може і не мати договірних правовідносин і про яких такий отримувач може бути взагалі не обізнаний.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо ОДПІ встановила факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів у ланцюгу, негативні наслідки у вигляді визначення податкових зобов'язань повинні наставити виключно для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, а тому ОДПІ не може пов'язувати право позивача на податковий кредит і бюджетне відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобов'язань перед бюджетом.

Як визначено ст. 8 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення в цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку із сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних із сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

У справі "Інтерсплав проти України", Суд, в п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

З наведених прикладів рішень Європейського Суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Суд виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган вважає постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу такими, що мають ознаки фіктивності і податковий орган не може встановити сплату ПДВ з їх боку, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Суду, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів, які б доводили свідомі та цілеспрямовані дії позивача із надання податкової вигоди та/або його обізнаність про неправомірні дії підприємств у ланцюгу постачальників, навпаки, встановлені судом обставини справи дозволяють зробити висновок про дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 007588 від 22 серпня 2011 р. (т. 1 а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000202301, прийняте 12 квітня 2011 р. Первомайською ОДПІ, скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

28 лютого 2013 р.

Суддя А. О. Мороз