Рішення № 29700007, 27.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2603/13 27.02.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 9 902 гривні 31 копійка Представники:

від Позивача: Семенюк Д.М. (представник за довіреністю);

від Відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (надалі також «Позивач», «ПрАТ «СК «УНІКА») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (надалі також - «Відповідач», ПрАТ «СК «Лафорт») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 9 902 гривні 31 копійка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» на підставі Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 030224/4009/0000001 від 29 травня 2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Део», державний реєстраційний номер АА 4702 КО, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер ВС 9083 АО, яким скоєно ДТП, застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6753203, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2013 року порушено провадження у справі № 910/2603/13, розгляд справи призначено на 27 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 27 лютого 2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви та, на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі, надав письмове підтвердження того, що в провадженні Господарського суду м. Києва або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; копію Витягу з ЄДРПОУ щодо Відповідача; копію Витягу з ЄДРПОУ щодо Позивача, копію довідки з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15 лютого 2013 року.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27 лютого 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2012 року між ПрАТ «СК «УНІКА» (Страховик) та Цолою Володимиром Васильовичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 030224/4009/0000001, предметом якого є страхування транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 4702 КО.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2012 року на проспекті Возз'єднання в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 4702 КО, під керуванням Цоли Алли Василівни та транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер ВС 9083 АО, який належить Гіжецькому Степану Михайловичу, під керуванням Кульбіди Володимира Володимировича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Део», державний реєстраційний номер АА 4702 КО.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року у справі № 3/2604/4555/2012 Кульбіду Володимира Володимировича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 55С/06/12 від 26 червня 2012 року, складеного ПП «Галавтоекспертиза», матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Део», державний реєстраційний номер АА 4702 КО, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 11 418 гривень 34 копійки.

На підставі Страхового Акту № 00093948 від 18 липня 2012 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 10 902 гривні 31 копійка, що підтверджується платіжним дорученням № 024960 від 19 липня 2012 року.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер ВС 9083 АО на момент настання страхової події була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6753203, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає « 1 000 гривень 00 копійок».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 9 902 гривні 31 копійка (10 902 гривні 31 копійка - 1 000 гривень 00 копійок франшиза відповідно до Полісу № АА/6753203).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 030224/4009/0000001 відшкодовано на користь страхувальника 10 902 гривні 31 копійка.

Таким чином, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Рено», державний реєстраційний номер ВС 9083 АО встановлена у судовому порядку Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року у справі № 3/2604/4555/2012.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Враховуючи визначені Полісом № АА/6753203 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Део», державний реєстраційний номер АА 4702 КО, внаслідок його пошкодження при ДТП, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 9 902 гривні 31 копійка.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на ПрАТ «СК «Лафорт».

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вулиця Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533, п/р 26500455 в АТ «РАйффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 9 902 (дев'ять тисяч дев'ятсот дві) гривні 31 копійку.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вулиця Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533, п/р 26500455 в АТ «РАйффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 28 лютого 2013 року

Суддя О.В. Чинчин