Постанова № 29699553, 20.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5015/3890/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за №14/2-613 від 19.12.2012р. та Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м.Львів «10-1428 від 19.12.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012р.

справі № 5015/3890/12

за позовом публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Львівського комунального підприємства (надалі ЛКП) "Залізничнетеплоенерго", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 30 404 246,06грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Єгоров В.С.-представник,

від відповідача - Охріменко В.В.-представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2012р. у справі №5015/389012 (суддя Шпакович О.) позов задоволено частково; зменшено розмір пені на 70 відсотків та штрафу на 90 відсотків; стягнено з ЛКП "Залізничнетеплоенерго", м.Львів на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ суму основного боргу 23 149 002,93 грн., пеню у сумі 570 210,47 грн., штраф у сумі 283 999,88 грн., інфляційні втрати у сумі 55 245,99грн. та 3% річних від простроченого платежу у сумі 402 386,11грн., а також - судовий збір у сумі 60 024,55 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

ЛКП "Залізничнетеплоенерго" подано апеляційну скаргу №10-1428 від 19.12.2012р., в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення з відповідача пені та 7% штрафу, зменшити надмірно великий для підприємства розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що підприємство не з власної вини та у зв»язку з винятковими, незалежними від нього обставинами не змогло оплатити заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу №14/2-613 від 19.12.2012р., в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 134 189,86грн., пені у сумі 1 330 491,10грн. та 7% штрафу у сумі 2 555 998,95грн., прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в іншій частині рішення суду залишити без змін. Зокрема, скаржник посилається на те, що в цій частині при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду прийнято без дослідження усіх обставин справи. Скаржник вважає, що НАК «Нафтогаз України здійснено обгрунтований і правомірний розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по березень 2012 року в сумі 189 435,85грн. Однак, на думку скаржника судом порушено норми ст..625 ЦК України та положень листа Верховного суду України від 03.04.1997р. №62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ» та прийняв до уваги необгрунтовані пояснення відповідача. Окрім того, скаржник посилається на те, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об»єктивно оцінити чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов»язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Скаржник вважає, що в даному випадку відповідачем прострочено грошове зобов»язання, а не нанесено збитки, в зв»язку із чим судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин ст..233 ГПП України. Зменшення судом розміру пені та 7% штрафу спричиняє скаржнику додаткові збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому порушувати договірні умови. На думку скаржника суд повинен був прийняти до уваги негативні наслідки спричинені компанії від прострочення виконання зобов»язання відповідача.

ЛКП "Залізничнетеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

30.09.2011р. НАК "Нафтогаз України" та ЛКП "Залізничнетеплоенерго" укладено договір № 14/2654/11 (том І а.с.15-20), згідно з умовами якого (п. 1) позивач протягом жовтня місяця 2011 року - червня місяця 2012 року постачав природний газ для виробництва відповідачем теплової енергії (для потреб населення та релігійних організацій).

Факт постачання природного газу у зазначеному періоді підтверджують щомісячні двосторонні Акти приймання-передавання, у яких містяться дані про обсяг споживання газу та його вартість (том І а.с.24-38).

Згідно з умовами п. 6.1 договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату повної вартості місячного обсягу споживання газу до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Умовами п. 7.2 договору передбачено відповідальність підприємства за порушення грошових зобов'язань у формі сплати пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу) за кожен день прострочення платежу) та штрафу (у розмірі 7% від суми боргу) у випадку прострочення платежу понад 30 днів.

Як вбачається із позовних вимог позивач просить стягнути борг в сумі 25 066 602,93 грн. без врахування факту часткової оплати відповідачем вартості газу у сумі 1 917 600,00 грн., здійсненої 15.08.2012, 29.08.2012 та 17.09.2012 (що підтверджують відповідні платіжні доручення №№ 9, 10, 12) (том І а.с.97-98).

Отже, позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу у сумі, що перевищує фактичну суму боргу на час подання позовної заяви (на 1 917 600,00 грн.).

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

В силу ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищенаведене та враховуючи фактичні обставини справи судом першої інстанції обґрунтовано стягнено 23 149 002,93грн. боргу за поставлений газ згідно договору (з врахуванням часткового погашення основної суми боргу згідно платіжних доручень №№ 9, 10, 12).

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Згідно із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4.ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору сторонами передбачено стягнення пені (за кожен день прострочення) та штрафу (за прострочення платежу понад 30 днів).

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача сум боргу 23 149 002,93 грн. (з врахуванням погашеної заборгованості), 3% річних від простроченого платежу - 402 386,11грн., інфляційних втрат - 55 245,99 грн. (згідно перерахунку, здійсненого судом (том ІІ а.с.7-18)) повністю обґрунтована, підтверджена належними і допустимими доказами.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що залишок боргу у відповідача перед позивачем по договірних зобов»язаннях є різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалась населенню. Ця різниця виникла у зв»язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались органом місцевого самоврядування, що підтверджується Протоколами засідання обласної територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області від 13.07.2012р. та 21.08.2012р. (том І. а.с.99-109), утвореної відповідно до п.7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вроблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв»язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або узгоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування» з питання реалізації статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік». Згідно із зазначеними Протоколами засідання комісії для відповідача узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у розмірі 23 026 124,00грн. та 25 268 962,00грн.

Окрім того, відповідач зазначає, що заборгованість виникла у зв'язку із недостатнім надходженням коштів від споживачів, які не відшкодовують усіх витрат на виробництво, що стало причиною несвоєчасного виконання грошових зобов'язань перед газопостачальною організацією.

Також, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем оплачено суму основного боргу у повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями №16 від 14.12.2012 у сумі 12 539 218,32грн. та №16 від 14.12.2012р. у сумі 12 934 139,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на зазначені норми права, а також на те, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" не з власної вини та у зв'язку з винятковими, незалежними від нього, обставинами не змогло оплатити заборгованість перед позивачем за спожитий газ, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно зменшено пеню (нараховану у сумі 1 900 701,93грн.) на 70%, що становить 570 210,47 грн. та штраф (нарахований у сумі 2 839 998,83грн.), на 90%, що становить 283 999,88 грн.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції та скаржниками не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б стали підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012р. у справі №5015/389012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2013р..

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.