Постанова № 29699302, 14.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р. Справа № 804/1123/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю : представника від позивача представника від відповідача Буденко Ю.Ф. (дов. у справі); Гагарський А.П. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Корадо-Імпекс» (далі ТОВ ВКФ «Корадо-Імпекс») звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Ленінському районі ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152206 від 28.12.2012 року прийняте державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська; стягнути з Державного бюджету України суму сплаченого товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Корадо-Імпекс» суму судового збору у розмірі 2 294,00 грн. сплаченого згідно платіжного доручення від 18 січня 2013 року за №47.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними та необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки №1842/22-6/2022594 від 12.12.2012 року, не погоджується з сумами грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні №0000152206 від 28.12.2012 року, адже господарські операції з поставки цукру ТОВ «Інтерагро 2007» у липні 2011 року були підтверджені первинними документами та здійснювались відповідно до чинного законодавства. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Ухвалою суду від 24.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/1123/13-а та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.02.13 року.

11.02.2013 року в судовому засіданні представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначається, що враховуючи висновки акту від 15.02.2012 року №98/231/36552068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, господарські операції між ТОВ ВКФ «Корадо-Імпекс» та ТОВ «Інтерагро 2007» є фіктивними, а тому нарахування податкового кредиту є безпідставним.

В зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів судовий розгляд справи відкладено на 14.02.2013 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив в їх задоволені відмовити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволенню з наступних підстав:

12.12.2012 року працівниками відповідача на підставі направлення №865 від 12.12.2012 року, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 78 ПК України, наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 22.10.2012 року №664 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Корадо Імпекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерагро 2007».

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська складено акт №1842/22-6/20225994 від 12.12.2012 року «Про результати документальної позапланової не виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Корадо Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерагро 2007» за липень 2011 року», в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст.198 ПК України за перевірений період, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 307 883,30 грн.

13.12.2012 року (вих.. №24497/10/226) вищезазначений акт направлено на адресу позивача; отриманий останнім 18.12.2012 року (вх.. №736).

На підставі цього акту перевірки податковим органом 28.12.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0000152206, яким згідно пп. 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123, п. 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 384 854, 13 грн.(за основним платежем - 307 883,3 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76 970,83 грн.).

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач просить податкове повідомлення-рішення №0000152206 від 28.12.2012 року скасувати.

В ході перевірки досліджувалась господарська операція позивача з його контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007», а саме: договір купівлі-продажу №04/07 від 04.07.2011 року, який відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України визнаний податковим органом нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки по підприємству ТОВ «Інтерагро 2007» відстуні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

В акті перевірки, зокрема, зазначено, що в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Судом встановлено, що підставою для висновків оскаржуваної перевірки був акт ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області від 15.02.2012 року №98/231/36552068 «Про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.06.2011 року по 31.07.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року», за результатами якої встановлені порушення:

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1.1 3.1.2 акту перевірки постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, ст. 134, 135, 138 ПК України;

- ТОВ «Інтерагро 2007» завищено податкові зобов'язання в розмірі 25 987 274,00 грн., у т.ч. за червень 2011 року на суму 1 036 467,00 грн., за липень 2011 року на суму 23 677 204,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1 273 603 грн.;

- ТОВ «Інтерагро 2007» завищено податковий кредит в розмірі 25 705 818,00 грн., у т.ч. за червень 2011 року на суму 1 026 597,00 грн., за липень 2011 року на суму 23 667 600,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1 011 621,00 грн.

04.07.2011 позивач (покупець) уклав з ТОВ «Інтерагро 2007» (продавець) договір купівлі-продажу №04/07, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю цукор білий кристалічний (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору кількість товару згідно накладних. Ціна на товар виставляється в рахунку на кожну партію товару.

Підставою для здійснення передачі товару за цим договором є оплата коштів згідно рахунків. (п. 5.1 договору).

Одночасно з товаром продавець передає покупцю: видаткову накладну на відпуск товару; податкову накладну; якісне посвідчення; сертифікат відповідності; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Інтерагро 2007» згідно видаткових накладних передало у власність позивачу цукор білий (кристалічний) на загальну суму 1 847 300,00 грн., в т.ч. 307 883,30 грн.

Факт отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними (наявні у справі).

Оплата виконаних робіт здійснена ТОВ ВКФ «Корадо Імпекс» у відповідності до умов договорів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтерагро 2007», що підтверджено відповідними банківськими виписками.

В свою чергу ТОВ «Інтерагро 2007» виписало позивачу податкові накладні, визначену суму податку на додану вартість, по яких останній включив суми ПДВ до податкового кредиту за спірний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне:

відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 цього ж Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що у липні 2011 року ТОВ ВКФ «Корадо Імпекс» та ТОВ «Інтерагро 2007» були зареєстровані платниками ПДВ.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на акт ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області від 15.02.2012 року №98/231/36552068, оскільки установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено реальність господарських операцій, а саме: отриманий товар ТОВ «Інтерагро 2007» було продано ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується товарними накладними, транспортними накладними, видатковими та податковими накладними.

Висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновки відповідача про безтоварність спірних угод були зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ ВКФ «Корадо Імпекс» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такий договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, видно, що придбаний ним за цим договір товар використовувався ним безпосередньо в подальшій господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар та послуги використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав витребовуваних на вимогу суду додатків до акту перевірки, в яких зазначено перелік документів на підставі яких проведено перевірку, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість.

З огляду на вищенаведене, податкове повідомлення-рішення №0000152206 від 28.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 384 854, 13 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на усе вищенаведене, позовні вимоги належить задоволити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати витрати, понесені позивачем, стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Корадо-Імпекс» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152206 від 28.12.2012 року прийняте державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Корадо-Імпекс» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук