Постанова № 29699221, 28.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року 2а-6315/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0040061502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачеві зменшено розмір бюджетного відшкодування за вересень 2012 року на суму 976 грн. 29 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 488 грн. 15 коп., прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, оскільки податковим органом при проведенні перевірки позивача помилково встановлено обставини щодо неправомірного включення до податкового кредиту відповідного звітного періоду суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних складених у минулих податкових періодах після спливу 365 календарних днів з дати їх виписки.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало у збільшенні податкового кредиту на підставі виписаних у минулих податкових періодах податкових накладних, по яким минуло 365 календарних днів з дати їх складання.

Представники сторін у судове засідання 21 лютого 2012 року не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання представників сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У зв'язку з чим, керуючись статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт" (ідентифікаційний код 20048090, місцезнаходження: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора) зареєстроване державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 25.03.1994 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 10-11).

Позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби (а.с. 14) та зареєстрований платником податку на додану вартість про що видане свідоцтво № 200050190 (а.с.15).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у вересні 2012 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Згідно з даними вказаної вище податкової звітності, позивачем задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями на загальну суму 14577182,00 грн. (рядок 9 декларації) та податкового кредиту, сформованого за рахунок ціни товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання у межах господарської діяльності платника податку, на суму 18253279,00 грн. (рядок 17 декларації).

Відповідно до відомостей, що викладені у додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (розшифровка податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів), до складу податкового кредиту Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" включено податок на додану вартість за отриманими податковими накладними, які виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) як у звітному, так і в попередніх податкових періодах.

Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість та сумою сформованого податкового кредиту за серпень 2012 року мала від`ємне значення (14577182,00 грн. - 18253279,00 грн. = - 3676097,00 грн.), у зв`язку з чим, вказану суму включено позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду - вересня 2012 року.

За результатами обрахунку суми податкового зобов`язання підприємства та його податкового кредиту за вересень 2012 року, до складу якого також було включено суму від`ємного значення, що утворилася у серпні 2012 року, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року задекларовано суму податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у загальному розмірі 3687633,00 грн., про що подано податковому органу відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку.

У період з 12.11.2012 по 22.11.2012 посадовими особами Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2012 № 535/152/20048090 (далі - Акт перевірки), який містить висновок про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено заявлену платником суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 976,29 грн.

Так, під час перевірки відповідачем виявлено, що до податкового кредиту, сформованого у серпні 2012 року у загальному розмірі 18253279,00 грн. підприємством включено податок на додану вартість у сумі 976,29 грн., на підтвердження сплати якого у складі ціни товарів (робіт, послуг) контрагентами позивача виписано наступні податкові накладні: № 87 від 29.06.2010 (постачальник -ПП «Нельсон»), № 150 від 18.11.2010 (постачальник -ПП «Нельсон»), № 1601 від 05.11.2010 (постачальник -ПП РА «Нельсон»).

Враховуючи, що з дати складання постачальниками товарів (робіт, послуг) вказаних податкових накладних і до моменту включення позивачем податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за серпень 2012 року сплинуло 365 календарних днів, відповідач, посилаючись на приписи абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 та статті 200 Податкового кодексу України, вважає, що податок на додану вартість у сумі 976,29 грн. не включається до складу податкового кредиту за вказаний звітний період, а отже і не бере участі у розрахунку заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування за вересень 2012 року.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про завищення Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 976,29 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 28.11.2012 № 1-1-03/723 до акта перевірки від 22.11.2012 №535/15-2/20048090, які рішенням Броварської ОДПІ від 04.12.2012 №7303/10/15-2 залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 07.12.2012 № 0040061502, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вересень 2012 року у розмірі 976,29 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 488,15 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення податку на додану вартість платника податків.

Так, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, податковий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення - рішення, яким встановлено заниження або завищення заявленої суми бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 Податкового кодексу України).

Це означає, що у ході контролюючого заходу перевірці на відповідність підлягає сума податку на додану вартість, що заявлена до бюджетного відшкодування на предмет сплати її до бюджету та правомірності включення до податкового кредиту, а також достовірності проведення та правильності математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилась частина від`ємного значення з податку на додану вартість, що бере участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка в силу приписів статті 201 Податкового кодексу України складається продавцем товарів (робіт, послуг) у двох примірниках у день виникнення його податкових зобов'язань, оригінал якої видається покупцю товарів (робіт, послуг) на підтвердження сплати ним податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002, отримані платником податків податкові накладні відображаються у розділі II цього реєстру.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" до складу податкового кредиту за серпень 2012 року включено податок на додану вартість у загальному розмірі 976,29 грн., сплачений у попередніх звітних періодах у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) згідно податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) у червні та листопаді 2010 року.

Так, на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) ПП "Нельсон" виписано податкові накладні від 29.06.2010 № 87 на суму 1758,96 грн., у тому числі ПДВ - 293,16 грн., та від 18.11.2010 № 150 на суму 1762,74 грн., у тому числі ПДВ - 293,79 грн., ПП РА «Нельсон»- податкову накладну від 05.11.2010 № 1601 на суму 2336,04 грн., у тому числі ПДВ - 389,34 грн.

На виконання вимог Податкового кодексу України Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" подано до податкового органу реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому позивачем зазначено, що податкові накладні, виписані ПП "Нельсон" у червні та листопаді 2010 року, та ПП РА "Нельсон" у листопаді 2010 року, отримано підприємством у серпні 2012 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між сторонами не існує спору відносно сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у минулих податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та включених до податкового кредиту у поточному звітному періоді.

Разом з тим, податковий орган оспорює право платника податків на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у серпні 2012 року на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням більше ніж на 365 календарних днів з дати їх виписки.

Так, відповідач, обґрунтовуючи власні доводи, посилається на приписи абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Оцінюючи твердження податкового органу про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту за серпень 2012 року податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), на підставі податкових накладних, що отримані ним у цьому ж звітному періоді, але після спливу 365 днів від дати їх виписки, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент складання контрагентами позивача податкових накладних, далі - Закон України «Про податок на додану вартість») датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім цього, у випадку включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки у період дії Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового органу необхідно було надати документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця із запізненням.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що право на податковий кредит може виникати як з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання платником податків податкової накладної та з 01.01.2011 (дата набрання чинності Податкового кодексу України) - з дати отримання платником податків товарів (робіт, послуг), що підтверджується податковою накладною.

Разом з цим, реалізувати вказане право можливо лише за умови отримання податкової накладної, або у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Саме після вчинення перелічених дій платник податків має можливість формувати податковий кредит та приймати самостійне рішення щодо реалізації своїх прав на повернення сум податку шляхом подання заяви на бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом, позивач не скористався правом на формування податкового кредиту з дати подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника, який відмовився надати позивачеві податкову накладну.

А відтак, позивачем прийнято рішення про формування податкового кредиту виключно на підставі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, позивач отримав податкові накладні, виписані у 2010 році та на підставі яких ним був сформований податковий кредит у розмірі 976,29 грн. у вересні 2012 році, лише у серпні 2012 року, а отже у період дії приписів Податкового кодексу України.

Тобто, право на формування податкового кредиту у випадку застосування першої із подій, а саме списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів у позивача виникло у період дії Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку отримання податкової накладної - у період дії Податкового кодексу України.

Разом з цим, реалізував вказане право позивач після набрання чинності Податковим кодексом України.

Як вже зазначалось судом, зі вступом в законну силу Податкового кодексу України, термін реалізації права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого платником податку при купівлі товарів (послуг) обмежено строком у 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

А відтак, після набрання чинності Податковим кодексом України, строк, протягом якого законодавець пов'язує можливість реалізації платником податків права на формування податкового кредиту, відраховується від дати складання податкових накладних, а не від дати їх отримання платниками податків.

Крім цього, на відміну від положень Податкового кодексу України, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» не було встановлено граничного строку для формування суми податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що Розділом XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не встановлено особливостей щодо включення платником податків у поточному звітному податковому періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних після 01.01.2011 але виписаних до набрання чинності Податковим кодексом України.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення даної статті прямо вказують на те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, реалізуючи у 2012 році своє право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих ним у 2012 році повинен застосовувати положення Податкового кодексу України, а не положення Закону України «Про податок на додану вартість», які втратили чинність із 01.01.2011.

Суд не приймає до уваги посилання позивача як на доказ протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на положення абзацу третього підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (чинного на час видання податкових накладних), відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, оскільки дана норма права встановлює строк подання заяв на повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування, а не строк формування податкового кредиту.

З урахуванням тих обставин, що: позивач реалізував своє право на формування податкового кредиту у вересні 2012 року за податковими накладними за якими минув строк у 365 днів від дати їх виписки; положеннями абзацу третього підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність, встановлювався строк у 1095 днів для подачі заяви про відповідне відшкодування, а не для реалізації права на формування суми податкового кредиту, суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0040061502.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим підстави для присудження їх на користь сторін відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову складено у повному обсязі та підписано - 28.02.2013