Постанова № 29698530, 28.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року 810/441/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

прокурора: Булиги Ю.С.,

представника позивача: Синебока І.С.,

представника відповідача : Колісніченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Біла ЦерквадоПриватного акціонерного товариства «Росава»простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Росава» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 у розмірі 708147,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період жовтень - грудень місяці 2012 року за списком № 1 у сумі 675541,66 грн. та за грудень 2012 року за списком № 2 у сумі 32606,3 грн.

Обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, з огляду на положення частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Прокурор та представник Позивача у судовому засіданні 28.02.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні 28.02.2013 надав письмове клопотання про визнання адміністративного позову про стягнення суми заборгованості за списком № 2 у повному обсязі на суму 708147,96 грн. та частково за списком № 1 у розмірі 187600,18 грн.

У задоволенні позову про стягнення суми заборгованості за списком № 1 у розмірі 487941,48 грн. просив суд відмовити з огляду на те, що до розрахунку суми заборгованості за списком № 1 позивачем включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України № 1058-IV. Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, а відтак, розрахунок витрат позивачем складено за неповного з'ясування фактичних обставини, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач зазначив, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено позивачем виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. Як стверджує відповідач, фактичні витрати на виплату і доставку вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, про що прямо зазначено у пункті 6 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV.

З урахуванням зазначеного та на підставі аналізу розрахунків у взаємозв'язку із протоколами про призначення пенсій, відповідач визнає адміністративний позов про стягнення суми заборгованості за списком № 1 лише на суму 187600,18 грн.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

У судовому засіданні суд пояснив відповідачеві наслідки часткового визнання позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на його частковому визнанні.

Судом встановлено, що часткове визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Росава" є юридичною особою, що зареєстрована 18.02.2004 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "а" та "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за грудень 2012 року за списком № 1 у розмірі 675541,66 грн. та за списком №2 у розмірі 32606,30 грн. Загалом - 708147,96 грн.

У ході судового розгляду судом встановлено про відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у повному обсязі за списком № 2 у розмірі 32606,30 грн. та частково за списком № 1 на суму 187600,18 грн., про що свідчить заявлене у судовому засіданні письмове клопотання відповідача про часткове визнання адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось судом, відповідач визнав позовні вимоги у зазначеній частині та у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питання щодо правомірності включення позивачем до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, витрат щодо доставки пенсії призначених на пільгових умовах за списком № 1.

Так, під час судового розгляду встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за грудень 2012 року включено осіб, яким пенсії призначено до набрання чинності Законом України № 1058-IV.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 суд зазначає таке.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991№ 1788-ХІІ (далі -Закон № 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що включення позивачем до розрахунку суми заборгованості за списком № 1 осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України № 1058-IV є правомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27.11.2012, що постановлена за результатами розгляду касаційної скарги УПФУ в м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а-3392/11/1070 за позовом УПФУ в м. Білій Церкві Київської області до Приватного акціонерного товариства «Росава».

Щодо твердження відповідача про включення позивачем до фактичних витрати на виплату і доставку пенсій розміру додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом п'ятим частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, законом покладено на відповідача обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

Водночас, згідно з частиною шостою Прикінцевих положень Закону України №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Тобто, на страхувальників законом покладено обов'язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум пенсії без врахування доплат, надбавок та підвищень. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, оскільки джерелом таких виплат в силу приписів Закону України №1058-IV є Державний бюджет України.

Проте відповідачем, в обґрунтування своєї позиції про включення позивачем до фактичних витрат на виплату і доставку пенсій розміру додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, не надану суду жодного доказу.

Натомість, як вбачається із розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 1 за грудень 2012 року суми надбавок, доплат, підвищень з інших джерел зазначаються в розрахунках окремим рядком № 9 та не беруть участі у розрахунках рядків № 10,11 у яких зазначається сума фактичних витрати на виплату і доставку пенсій що підлягають відшкодуванню щомісяця відповідачем.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що індексація розміру основної пенсії у зв'язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати, не є доплатою, надбавкою або підвищенням у розумінні пенсійного законодавства, оскільки при визначенні основної суми пенсії діє принцип пропорційності розміру мінімальної заробітної плати, що встановлюється законодавством.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 та № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, розрахунками фактичних витрат, банківськими довідками та довідками відповідних відділень поштового зв'язку (а.с.61-246 том І, том ІІ, а.с.1-234, 242-243 том ІІІ).

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 та № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 708147,96 грн. суду не надано.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та № 2 за грудень 2012 року у розмірі 708147,96 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава» (ідентифікаційний код юридичної особи 30253385) на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області заборгованість з відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період жовтень - грудень місяці 2012 року у розмірі 708147 (сімсот вісім тисяч сто сорок сім) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2013 р.