Ухвала суду № 29692265, 19.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"19" лютого 2013 р. Справа № 0670/5519/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" грудня 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Крупозавод Озерянка" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ДП "Крупозавод Озерянка" ТОВ "ІПС" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2012 року №0000912201, №0000922201 та від 7 липня 2012 року №0000932201. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Державною податковою інспекцією у Житомирському районі було проведено виїзну планову перевірку дочірнього підприємства "Крупозавод Озерянка" ТОВ "ІПС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт №460/23-0/31049994/0110 від 24.07.2012 року, на підставі якого з порушенням норм діючого законодавства було винесено податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2012 року №0000912201, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємcтв на загальну суму 558862 грн. з яких: 544592 грн. - за основним платежем та 14270 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000922201, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454053 грн. з яких: 363242 грн. - за основним платежем та 90811 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 7 липня 2012 року №0000932201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартіcть у розмірі 84497 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року позов задоволено. Визнано податкові повідомлення - рішення Державної податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 07 серпня 2012 року №0000912201, №0000922201 та від 7 липня 2012 року №0000932201 протиправними та скасовано.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Житомирському районі було проведено виїзну планову перевірку дочірнього підприємства "Крупозавод Озерянка" ТОВ "ІПС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки було складено акт №460/23-0/31049994/0110 від 24.07.2012 року.

Згідно висновків податкового органу підприємством порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. п.5.9. ст.5, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.18.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 544592 грн., порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 363242 грн. та зменшено підприємству залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року в сумі 84497 грн.

На підставі акта було винесено податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2012 року №0000912201, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 558862 грн. з яких: 544592 грн. - за основним платежем та 14270 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000922201, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454053 грн. з яких: 363242 грн. - за основним платежем та 90811 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 7 липня 2012 року №0000932201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84497 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у справі доказами, а тому оспрювані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія судді погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством для здійснення господарської діяльності було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ "Сіваш-Агрос" від 01.09.2011 року №ДГ -0000186, ПП "Агроконтакт-Харків" від 19.12.2011 року №Т1912/1, від 26.10.2011 року №Т2610/1, ТОВ "Рис України»"від 04.01.2012 року №01/04.01.12, від 19.12.2011 року №20/19.12.11, від 16.03.2012 року №06/16.03.12.

Згідно висновків податкового органу вказані договори мають ознаки фіктивності, оскільки не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з тим, що у позивача не було виробничих потужностей для переробки рису, який був товаром по вказаних договорах.

Згідно приписів ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. 01.09.2010 року підприємством для здійснення господарських операцій було укладено договір оренди №010810 з ТОВ "Укрпромпродуктсервіс" щодо оренди майнового комплексу "Красноперекопський рисовий завод", який розташований за адресою АР Крим, Красноперекопський район, с. Почетне.

Вказаний комплекс використовувався позивачем у господарській діяльності, що підтверджується актом прийому - передачі об'єкту оренди в рамках договору оренди №010810 від 01.09.2010 року, висновком Херсонської торгово-промислової палати про виробництво товарів підприємством, розташованим на території України №Вэ-468 від 20.08.2012 року яким засвідчено факт виробництва ДП "Крупозавод Озерянка", ТОВ "ІПС" рису круглого на виробничих потужностях майнового комплексу "Красноперекопський рисовий завод", актом планової перевірки виробничого об'єкту від 11.11.2011 року № 107/11-10/13-12-П-63.11.0, який складено інспектором територіального управління держпромнагляду по Автономній республіці Крим і м. Севастополю.

Окрім цього, наявність трудових ресурсів у ДП "Крупзавод Озерянка" підтверджується штатним розкладом, затвердженим 26.01.2011 року, наказами про прийняття на роботу працівників від 31.08.2010 року № 68-к, від 12.01.2011 року, № 3-к, від 27.01.2011 року №4-к, від 26.09.2011 року № 44-к, від 06.08.2012 року № 08-к., табелями обліку робочого часу.

Наведеним вище спростовуються доводи податкового органу щодо нікчемності укладеного договору оренди, а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що підприємством не було порушено положення ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованих висновків, що внесення після укладення договору оренди до ЄДР запису про те, що ТОВ "Укрпромпродуктсервіс" не знаходиться за своїм місцезнаходженням не може бути підставою для висновку про те, що вказаний господарський договорів не міг бути укладений. Окрім того, у ЄДР відсутній запис про припинення діяльності даного товариства.

Судом встановлено, що договори, укладені між ДП "Крупозавод Озерянка" товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" та ТОВ "Укрпромпродуктсервіс", ТОВ "Сіваш-Агрос", ПП "Агроконтакт-Харків", ТОВ "Рис України" були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальність господарських операцій між ДП "Крупозавод Озерянка" ТОВ "ІПС" та ТОВ "Укрпромпродуктсервіс", ТОВ "Сіваш-Агрос", ПП "Агроконтакт-Харків", ТОВ "Рис України", ПСП "Гвардієць" підтверджена первинними документами складеними у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що підприємством правомірно формувались валові витрати по вказаних правочинах.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про те, що підприємством було порушено вимоги Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток .

Зокрема, спірні правовідносини, що виникли у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювались вимогами ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на той час) та ст.138 Податкового кодексу України.

Приписами п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно приписів пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до приписів п.138.8.1. п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що підставою для не включення до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані підприємством послуги у ТОВ "Пакко Холдінг" підтверджуються первинними документами, наданими суду першої інстанції та апеляційної інстанції. Зокрема, договором від 15.06.2009 року №150609-06/2л, за умовами якого Виконавець надає наступні послуги: формування повноцінної асортиментної присутності товарів, які поставляються Замовником, у торгівельних точках Виконавця, оформлення їх первинного експонування; здійснення розповсюдження Виконавцем товару з Регіонального Центру в мережі магазинів; здійснення документального й технічного супроводу процесів торгівлі; інформування клієнтів про зміни асортименту продукції та цінової політики.

Згідно договору від 15.06.2009 року №150609-08/1п (ДГ-00102), позивач (Постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати ТОВ "Пакко Холдінг" (Покупець) товар партіями у відповідності до замовлень Покупця за відповідну плату.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та товаротранспортними накладними, розрахунками щодо вартості наданих послуг, документами про здійснення оплати за надані послуги, тобто підприємством належними доказами підтверджено витрати, які були включені до складу валових витрат.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що фактом збільшення валових доходів підприємства підтверджується економічна доцільність придбаних послуг у ТОВ "Пакко Холдінг" по мерчендайзингу, а тому витрати позивача за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Пакко Холдінг" пов'язані з його господарською діяльністю.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було завищено розмір від'ємного значення на суму 84497 грн. також ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Приписами п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно приписів п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно висновків податкового органу, у підприємства не було підстав для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у зв'язку із нікчемністю правочинів, по яких сплачувались кошти, та на підставі яких було сформовано податковий кредит.

Проте, вказані висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Окрім цього, податковим органом не заперечується факт сплати коштів за наведеними вище договорами, а факт отримання послуг підтверджується копіями належним чином оформлених видаткових накладених, розрахунками наданих послуг, які були досліджені судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що ДП "Крупозавод Озерянка" ТОВ "ІПС" було правомірно сформовано податковий кредит та суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) А.В. Жизневська Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Крупозавод Озерянка" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" с.Озерянка,Житомирська область, Житомирський район,12463

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби пл.Перемоги, 2,м.Житомир,10014