Рішення № 29691019, 26.02.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/8971/2012

№ производства 2/646/249/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2013 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Васильєвої О.О.,

за участю секретаря - Козирєві А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківської міської ради, треті особи Приватний нотаріус ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" про поновлення порушеного права проживання, вселення, визнання угоди не дійсною та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити порушене право проживання, вселити та зареєструвати його в квартирі за адресою АДРЕСА_1, визнати договір купівлі-продажу вказаної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним як такий, що порушує публічний порядок, а також анулювати реєстрацію ОСОБА_3 у вказаній квартирі, виселивши її з квартири.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що основним наймачем квартири АДРЕСА_1 був його батько - ОСОБА_6, також проживали та були зареєстровані в квартирі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позивач стверджував, що відповідач по справі ОСОБА_2 підробив підпис батька, скориставшись його хворобою, і звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.10.2005 року його позов було задоволено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

ОСОБА_1 оскаржив рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.10.2005 року про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.02.2007 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.10.2005 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд, в ході якого ухвалою від 30.05.2007 року провадження у справі закрито у зв'язку зі смертю позивача.

06.10.2006 року вказана квартира була приватизована ОСОБА_2, видано свідоцтво про право власності.

ОСОБА_1 був поданий позов до Червонозаводського районного суду м. Харкова про визнання приватизації недійсною.

Під час судового розгляду по вказаній справі ОСОБА_2 04.03.2008 року здійснив відчуження вказаної квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.09.2010 року свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 визнано недійсним.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228, 388, 1212 позивач просив визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним як такий, що порушує публічний порядок, вселити та зареєструвати позивача у спірній квартирі, а також анулювати реєстрацію ОСОБА_3 у вказаній квартирі, виселивши її з квартири.

В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності, заперечувала проти позову, посилаючись на положення ст.ст. 215, 228, 330, 388, 1212 ЦК України, просила в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи - ПАТ «ОТП Банк» у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Приватний нотаріус ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 04.03.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Обставини того, що дії ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі-продажу були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або незаконне заволодіння ним, судом не встановлені.

Будь-яких порушень конституційних прав позивача, на яких наполягав сам позивач та його представник, зокрема, права на житло, вільний вибір місця проживання та свободу пересування, на медичне обслуговування, вчинених внаслідок дій ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі-продажу, судом не встановлено, а тому посилання позивача на порушення відповідачем положень ст. 228 ЦК України, суд вважає безпідставними.

Вирішуючи питання про визнання договору купівлі-продажу недійсним як такий, що порушує публічний порядок, суд керувався постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року (далі -Пленум), де наданий перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, такими названі: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладений договір купівлі-продажу не можна віднести до таких, що порушують публічний порядок, він був спрямований на відчуження квартири, здійснене у відповідності до діючого законодавства.

Окрім того за змістом п. 18 Пленуму при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Вина ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_3 встановлена не була.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України сторони повинні довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належних доказів того, що укладанням договору купівлі-продажу квартири його конституційні права були порушені.

Також позивачем не надано жодних доказів наявності вини ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_3, тобто наявності у них під час укладення договору купівлі-продажу наміру на порушення публічного порядку, на порушення конституційних прав Позивача або незаконне заволодіння його майном.

Окрм того, як то зазначив і сам позивач, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.09.2010 року свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 визнано недійсним, тобто після укладання оскаржуваного договру купівлі-продажу.

Позивач доказів того, що на час укладання вказаного договору, спірна квартира не належала відповідачу ОСОБА_1 або знаходилась під обтяженням чи забороною на відчуження, суду не надав.

Також, згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Червонозаводського рпйонного суду м. Харкова, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29.08.2011 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківської міської ради, треті особи Приватний нотаріус ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" про визнання недійсним договру купівлі-продажу, поновлення порушеного права проживання та вселення.

З вказаного рішення судом встановлено, що позивач виїхав зі спрної квартири на інше місце проживання, добровільно на прохання ОСОБА_1 зняв місце своєї реєстрації в спірній квартирі.

Вимога позивача щодо витребування у ОСОБА_3 квартири на його користь є безпідставною.

Нормативне регулювання можливості витребування майна закріплене ст. 330 ЦК України, відповідно до якої, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Проте дана норма регулює набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права. В даному випадку квартира була відчужена відповідачем ОСОБА_2 як її єдиним власником, без жодного перевищення повноважень, судом встановлено, що на момент укладання договору щодо квартири не існувало жодних обтяжень та заборон на відчуження.

Більше того, ст. 388 ЦК України право власника на витребування майна від добросовісного набувача може бути застосована у випадку, якщо майно було загублене власником, викрадене у власника, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Квартира була реалізована ОСОБА_2 - єдиним законним та повноправним власником квартири за оплатним договором, воно не було ним загублене, викрадене та не вибувало з його володіння іншим шляхом не з його волі.

У звязку з відсутністю підстав для визнання договру купівлі-продажу недійсним, та на підставі того, що ОСОБА_3 є власником житла, має право користування та розпорядження квартирою, тому її право власності підлягає захисту.

До того ж позивач не є і ніколи не був власником квартири, у зв'язку із чим не має жодних правових підстав вимагати її витребування від ОСОБА_3 як повноправного власника, оскільки ст. 388 ЦК України надає можливість пред'являти таку вимогу саме власнику майна.

Оскільки вимоги позивача про поновлення житлових прав, вселення та реєстрацію позивача у спірній квартирі, анулювання реєстрації ОСОБА_3 у вказаній квартирі є похідними від вимоги визнання правочину недійсним, суд, відмовляючи у задоволенні основної вимоги, відмовляє у задоволенні інших вимог позивача, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214-215 ЦПК України, ст. 16, 203, 208, 209, 215, 228 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківської міської ради, треті особи Приватний нотаріус ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" про поновлення порушеного права проживання, вселення, визнання угоди не дійсною та виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі виготовлено 01 березня 2013 року.

Суддя Васильєва О.О.