Рішення № 29690501, 21.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/472/13 21.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»;

до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»;

про стягнення 81 209,15 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: Хоменко А. М., представник, довіреність №110/005-67 від 22.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/472/13, розгляд справи призначено на 05.02.2013 р.

В судовому засіданні 05.02.2013 року було оголошено перерву до 21.02.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 74 053,53 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 3 431,75 грн. інфляційних втрат, 3 723,87 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У першому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним: відповідач не повинен самостійно сплачувати позивачеві теплову енергію, спожиту мешканцями будинку, а повинен забезпечити своєчасне надходження коштів від мешканців за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; КП «Житло-сервіс», уклавши договір №637 з ГІОЦ КМДА виконало своє зобов'язання по договору; відповідач не отримує кошти від населення, не користується ними, не накопичує їх; наданий позивачем розрахунок до позовної заяви не містить даних та доказів, які відображають належне виконання позивачем своїх зобов'язань по виконанню п. 2.2.1. договору за зазначений у позовній заяві період з 01.08.2010 року по 01.12.2012 року, що ставить під сумнів правомірність здійсненого АЕК «Київенерго» розрахунку позовних вимог; звернення КП «Житло-сервіс» до АЕК «Київенерго» щодо невідповідності температур теплоносія залишилися поза увагою; розрахунок позовних вимог, здійснений позивачем, не містить відомостей про те, якими тарифами він користувався, а також не надано підтвердження, що у договір вносилися зміни щодо ціни договору зі складанням відповідно до п. 4.5. договору та норм цивільного законодавства двостороннього письмового документа; відповідач, який не отримує на свій рахунок і не користується сплаченими на рахунок позивача коштами населення за спожиту теплову енергію, не може нести відповідальність перед позивачем у вигляді 3% річних за весь час прострочення оплати населенням теплової енергії; відповідно до п. 2.5.4. договору споживач має право не оплачувати кількість теплової енергії, не наданої в терміни, установлені договором.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.03.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (споживач) було укладено договір №2690079 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавства України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) по кожній отриманій на свій розрахунковий рахунок сумі;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

Відповідно до п. 2.2.4. договору, постачальник зобов'язується сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначеними у додатку №2.

У пункті 2.4. договору зазначено права постачальника:

2.4.1. на часткове або повне припинення постачання теплової енергії споживачу у разі недотримання ним термінів оплати коштів за спожиту теплову енергію, а також за інших обставин, передбачених нормативними актами.

2.4.5. на введення обмеження споживачу встановленої кількості теплової енергії в односторонньому порядку, шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі або об'єму теплопостачання аж до повного його припинення - в разі зменшення постачання обсягів палива на теплові джерела постачальника, викликаного заборгованістю за спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 2.5.2. договору, споживач має право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2007 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 3 додатку №1 до договору, орієнтовна вартість теплової енергії, на поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить з ПДВ 230 016,00 грн.

Відповідно до п. 1. додатку №2 до договору, розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням КМДА від 12.02.2007 року №142, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями 94,33 грн.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (п. 4 додатку №2 до договору №2690079).

Згідно з п. 5 додатку №2 до договору, споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ №2, вул. Драгоманова, 40-в - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 9 додатку №2 до договору, споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ №2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-в, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 1.1. додатку №5 до договору №2690079 передбачено, що постачальник припиняє подачу теплової енергії в випадках відсутності оплати за фактично спожиту теплову енергію (ПДВ) та надані послуги, у встановлені в додатку №2 до договору терміни.

Опалювальна площа за договором №2690079 становить 8 443 кв. м. (додаток №6 до договору).

Листом №048-21-16245/2690079/ від 29.12.2010 року позивач повідомив відповідача про те, що постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 14.12.2010 року №1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго» затверджено наступні тарифи на теплову енергію для житлово-експлуатаційних організацій (населення) 205,50 грн. за 1 Гкал з ПДВ, якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить АЕК «Київенерго»; 203,26 грн. за 1 Гкал з ПДВ, якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу житлового будинку або відсутній.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До даного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до пункту 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.1. договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що нарахування відповідачеві за теплову енергію здійснюються відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до позовної заяви додано відомості обліку споживання теплової енергії за період з 25.08.2010 року по 22.11.2012 року та облікові картки споживання теплової енергії відповідачем за період з серпня 2010 року по листопад 2012 року включно.

У своїй позовній заяві позивач зазначив, що за період з 01.08.2010 року по 01.12.2012 року заборгованість відповідача за використану теплову енергію становить 74 053,53 грн. станом на 01.12.2012 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідач не повинен самостійно сплачувати позивачеві теплову енергію, спожиту мешканцями будинку, а повинен забезпечити своєчасне надходження коштів від мешканців за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; КП «Житло-сервіс», уклавши договір №637 з ГІОЦ КМДА виконало своє зобов'язання по договору; відповідач не отримує кошти від населення, не користується ними, не накопичує їх; відповідач, який не отримує на свій рахунок і не користується сплаченими на рахунок позивача коштами населення за спожиту теплову енергію, не може нести відповідальність перед позивачем у вигляді 3% річних за весь час прострочення оплати населенням теплової енергії; відповідно до п. 2.5.4. договору споживач має право не оплачувати кількість теплової енергії, не наданої в терміни, установлені договором.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1.1. договору споживач (в договорі зазначено, що це Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс») зобов'язується отримати поставлену позивачем теплову енергію та оплатити її відповідно до умов, викладених у договорі.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначеними у додатку №2.

Отже, саме на відповідачеві лежить обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг і, відповідно, саме з відповідача можуть бути стягнуті три відсотки річних з простроченої суми.

Відповідач наголошує на тому, що він не користувався коштами позивача, а тому стягнення трьох відсотків річних вважатиметься незаконним.

В даному випадку мало місце утримання грошових коштів, незалежно від того, чи мав відповідач змогу користуватися вказаними коштами, адже на ньому лежить обов'язок по сплаті платежів за договором, вчасної оплати наданих послуг не відбулося, відповідальність за договором несе відповідач і, відповідно 3% річних стягуватимуться з нього.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що звернення КП «Житло-сервіс» до АЕК «Київенерго» щодо невідповідності температур теплоносія залишилися поза увагою; наданий позивачем розрахунок до позовної заяви не містить даних та доказів, які відображають належне виконання позивачем своїх зобов'язань по виконанню п. 2.2.1. договору за зазначений у позовній заяві період з 01.08.2010 року по 01.12.2012 року, що ставить під сумнів правомірність здійсненого АЕК «Київенерго» розрахунку позовних вимог.

У господарського суду є всі підстави брати до уваги вказані рахунки, адже розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується не лише ними, а й первинними документами - відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 25.08.2010 року по 22.11.2012 року та обліковими картками споживання теплової енергії відповідачем за період з серпня 2010 року по листопад 2012 року включно.

Щодо посилання відповідача на неналежну температуру теплоносія у подавальному трубопроводі необхідно зазначити, що, оскільки позивач проводить нарахування відповідачеві за фактично спожиту теплову енергію для потреб опалення і гарячого водопостачання відповідно до звертання-доручення до договору згідно з показниками комерційних приладів обліку, то відповідач самостійно щомісяця визначає і вказує постачальнику, яку кількість теплової енергії ним було спожито.

Крім того, відповідно до п. 2.4.5. договору позивач мав право на введення обмеження відповідачеві встановленої кількості теплової енергії в односторонньому порядку шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі або об'єму теплопостачання аж до повного його припинення - в разі зменшення постачання обсягів палива на теплові джерела позивача, викликаного заборгованістю за спожиту теплову енергію.

Також, у п. 1.11. додатку 5 до договору зазначено, що однією із умов припинення подачі теплової енергії є зменшення постачання обсягів палива на теплових джерелах викликаного заборгованістю за спожиту теплову енергію, при цьому позивачем проводиться одностороннє введення обмеження встановленої кількості теплової енергії для надання послуг відповідачеві, шляхом зниження температури теплоносія в подавальному трубопроводі.

Тобто, позивач мав право на введення обмеження відповідачеві встановленої кількості теплової енергії в односторонньому порядку шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розрахунок позовних вимог, здійснений позивачем, не містить відомостей про те, якими тарифами він користувався, а також не надано підтвердження, що у договір вносилися зміни щодо ціни договору зі складанням відповідно до п. 4.5. договору та норм цивільного законодавства двостороннього письмового документа

Згідно наданої позивачем інформації, останнім застосовувалися наступні тарифи на протязі спірного періоду: з липня 2010 року по 31.12.2010 року у розмірі 125,47 грн. без ПДВ (150,56 грн. з ПДВ) на підставі розпорядження КМДА від 31.05.2010 року №392; з 01.01.2011 року у розмірі 169,38 грн. без ПДВ (203,26 грн. з ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 14.12.2010 року №1729.

Що стосується твердження відповідача про необхідність внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди до нього у разі зміни тарифів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, постачальник зобов'язується сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію.

Тобто, укладення додаткової угоди до договору не є необхідним.

В матеріалах справи міститься лист позивача №048-21-16245/2690079 від 29.12.2010 року до відповідача, відповідно до якого позивач повідомляє КП «Житло-сервіс» про зміну тарифів і про те, що з 01.01.2011 року вони становитимуть 169,38 грн. без ПДВ (203,26 грн. з ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 14.12.2010 року №1729.

Враховуючи все вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає 74 053,53 грн. заборгованості. Господарський суд вважає, що в тексті позовної заяви позивачем помилково зазначено інший розмір заборгованості, адже в розрахунку вказано саме 74 053,53 грн., також вказаний розмір підтверджується загальним розміром заборгованості, який визначив відповідач.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 431,75 грн. інфляційних втрат і 3 723,87 грн. трьох процентів річних.

Як вже зазначалося, саме на відповідачеві лежить обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг і, відповідно, саме з відповідача можуть бути стягнуті три відсотки річних з простроченої суми у випадку невчасного виконання своїх зобов'язань за договором.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарським судом встановлено, що протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції становив 1,065.

Господарський суд здійснив перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат і вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у повному обсязі і 3 006,78 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (інд. 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (інд. 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 74 053 (сімдесят чотири тисячі п'ятдесят три) грн. 53 коп. заборгованості, 3 431 (три тисячі чотириста тридцять одна) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3 006 (три тисячі шість) грн. 78 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 04.03.2013 р.